Новини

У межах реалізації проекту «Служба медико-соціальної допомоги на дому, організація зустрічей та доз­вілля 200 жертв націонал-соціалізму у Здолбунові і Переяслав-Хмельницькому із залученням їхніх родичів та волонтерської молоді», який фінансується німецьким фондом «Пам'ять, відповідальність, майбутнє», відбулася зустріч з начальником Здолбунівського відділу обслуговування громадян Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області Ната­лією Лещенко. Вона розповіла про роботу, виконану органами Пенсійного фонду України у зв’язку з прийняттям Верховною Радою третього жовтня ц. р. Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Кращі завжди попереду. Ними захоплюються. Їм за­з­д­рять. Згодом їхні вчинки та здобутки переосмислюють. І це цілком логічно й зрозуміло. На жаль, з часом у людській пам'яті «губляться», стираються, немов вкрившись імлою, деталі подій та окремих рис, притаманних непересічним особистостям. А в шаленому вирі сучасного інформаційного потоку частково втрачається й пам'ять історична, пам'ять поколінь. Запобігти цьому, можливо, допоможе ось ця публікація - нарис зі спортивної історії нашого рідного міста про майстра спорту з легкої атлетики Володимира Володимировича Панасюка.

Володимир Панасюк народився 14 січня 1941 року в Здовбиці. Так склалося, що батька свого він навіть не бачив, як і той сина. Адже наприкінці 1940 року Володимир Панасюк старший був призваний до війська, пройшов усю війну і загинув у 1945-му в Чехії. А мама, Харитина Данилівна Панасюк, усе життя працювала в колгоспі ланковою, прагнучи поставити на ноги єдиного сина. Зважаючи на специфічність праці в тогочасних колгоспах, щоденно вихованням Володі займалася його бабуся по татові - Марія Натифорівна Панасюк. А от про «чоловіче» виховання хлопчини дбав батьків брат - Микола Онуфрійович Панасюк. Саме він, дядя Коля, затятий спортсмен, прищепив любов до спорту і своєму племіннику. На фото внизу – маленький Володя з дядею Колею.

У 2018-му наша землячка Любов Петрівна Шаркова (на фото) мала б відзначати важливий і приємний ювілей - 30 років на посаді завідуючої сільським клубом села Лідаво. Але цьогоріч навесні, коли підвело здоров’я, улюблену роботу змушена була полишити. Однак зуміла мужньо сприйняти ці випробування, не зневіритися, не зламатися. І далі кожен її крок життєвим шляхом проміниться любов’ю - до людей, до творчості, до України. Бо й сама ж вона - Любов.

Здовбиця - Лідаво - Здолбунів
Любов Петрівна родом зі Здовбиці. Там збігло дитинство, там стрічала юність. Звісно, як і решта сільських дівчат, знала працю по господарству, дослухалася до маминих порад. А в час дозвілля з подругами ходила до клубу, «на танці». В одне з сусідніх сіл, найчастіше - в Уїздці, бо тоді у молоді в моді був такий своєрідний «обмін». На той час і гадки не мала, що колись Лідаво буде її справжнім домом.

 


«Висить ябко, висить, але впасти мусить. Коли дів­ка файна...». Люба віддавала подругу заміж. На тому весіллі й примітив її лідавський хлопчина. Там познайомились. Потім спілкувалися. Заміж покликав. Відтоді, як у листопаді 1987-го на рушник стали, переїхала до нього у Лідаво.
Уже три десятиліття вони у парі. Чоловік для пані Люби - друга половинка і надійна опора. Вміє він підтримати, і по-доброму пожартувати, аби підняти настрій. Разом дбають про оселю, господарку, бо ж реалії такі, що «на зарплату сподівайся, а з городом і худобою - таки надійніше». Зростили сина, тепер радіють онуку, стараються, чим можуть, помагати своїм дітям, що живуть у Здолбунові. Сюди, до внучка, любляча бабуся наві­дується майже щодня. Утім, стосовно пані Люби «бабуся» - це, швидше, почесний родинний «титул», бо ні за тим, як вона виглядає, ні за тим, якою є в душі, так її називати зовсім не хочеться.

В одній зі шкіл Волноваського району

Цього тижня делегація здолбунівчан відвідала Волноваху, що на Донеччині. Наші земляки вирушили до цього міста на запрошення голови Волноваської районної ради Валерія Лубінця та народного депутата України Дмитра Лубінця, щоб налагодити партнерські відносини та підписати угоду про співпрацю між двома районами, передусім у гуманітарній сфері.
У складі делегації до Волновахи вирушили голова Здолбунівської РДА Сергій Кондрачук, його заступник Сергій Гридін, депутат Здолбунівської районної ради Василь Тимощук, директор ДНЗ «Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту» Руслан Шевчук та начальник Здолбунівського міжрайонного відділу СБУ в Рівненській області Володимир Сич.
Як повідомив один з учасників поїздки, голова Здолбунівської РДА Сергій Кондрачук, наші земляки побували у кількох школах Волноваського району, де поспілкувалися з колективами та учнями, подарували школярам книги. Дітей з Волноващини запросили на Здолбунівщину на новорічні свята.

Після прийняття безвізового режиму дуже багато наших краян виявили бажання отримати біометричні закордонні паспорти. Однак період виготовлення таких документів доволі тривалий. Причому про те, що ситуація схожа у різних регіонах України, працівники установ, які ці документи видають, відвідувачів попереджають одразу.
За інформацією управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, оформлення паспорта за звичайним терміном, яке мало б тривати двадцять робочих днів, може затягтися й до двох з половиною місяців. А термінове виготовлення такого документа, що повинно б тривати сім робочих днів - до півтора місяця.
У Здолбунівському районному секторі управління ДМС України в Рівненській області точних термінів оформлення паспортів теж не називають, аргументуючи, що друкують ці документи у Києві на ДП «Поліграфічний комбінат «Україна».
- Оскільки паспортів ми не друкуємо, то не можемо пообіцяти громадянам, що їх виготовлять протягом визначеного терміну. Зараз закордонні паспорти отримують ті, хто подав документи на початку жовтня цього року, - зазначив начальник Здолбунівського районного сектора управління ДМС України в Рівненській області Віктор Томашевський.
На сьогодні у Здолбунівському РС УДМС України в Рівненській області діє вже дві станції прийому документів на виготовлення закордонних паспортів та паспортів у формі ID-карток. Тож тепер відвідувачів там приймають значно швидше. Нагадаємо, згідно із законодавством, термінове виготовлення закордонного паспорта коштує 810,32 грн., звичайне - 557,32 грн.
Ірина САМЧУК.

Богдан КУБАЙ передав Олегові ТИЩЕНКУ
цікаві артефакти.

Приблизно з такою періо­дичністю нині попов­нюються фонди Здолбунівського районного історико-краєзнавчого музею. Адже небайдужі краяни, які прагнуть збагатити колекції цього закладу, постійно приносять туди різноманітні артефакти. Бійці дарують музею воєнні атрибути, митці - свої роботи. Приходять і ті, хто володіє цікавими речами та прагне, щоб їх побачила широка аудиторія.
Днями до музею завітав здовбичанин Богдан Кубай, аби подарувати власну колекцію монет та паперових банкнот СРСР, Польщі, Білорусії, Узбекистану. Частину купюр хлопець, як колекціо­нер, свого часу зібрав сам, а дещицю знайшов на своєму подвір’ї.
- У нашому будинку раніше мешкала старенька бабуся. Коли ми його купували, вона попереджала, що тут можуть трапитися цікаві знахідки. Згодом у гаражі ми й виявили старі банкноти та монети. А якось навіть відкопали колишню швейну машинку, - розповів Богдан.

Перед покладанням лампадок до меморіалу у Биківні.

Поїздку до пам’ятних місць і духовних святинь українського й польського народів організувало четвертого листопада Товариство польської культури Здолбунівщини для учнів суботньо-недільної школи польської мови, що діє при ньому. В дорогу комфортабельним автобусом тоді вирушило близько п’ятдесяти дорослих і малих екскурсантів. Супроводжували групу голова названого Товариства Софія Михалевич та вчителька польської мови Ельжбета Пьотровська.

- В історії Польщі й Украї­ни чимало трагічних подій. Обидві держави пройшли складний шлях до своєї незалежності, розвивають двосторонні взаємовідносини на засадах добросусідства. У Товаристві ми прагнемо надати можливість краянам з польським корінням, і не тільки, глибше пізнати польські культуру, історію, традиції, мову, але шануємо й українські, адже Україна - наш дім. Плануючи поїздку на особливий день, коли українці і поляки у своїх храмах поминають усіх, хто вже залишив цей світ, мали на меті нагадати насамперед молоді, наскільки важливо будувати своє життя на засадах людяності. Нагадати, якою наддорогою ціною виборюються воля і мир. А також вклонитися пам’яті тих, хто згинув у цій борні, - зазначила пані Софія.

На Інститутській...


Отож, спочатку учасники мандрівки відвідали Національний історико-меморіальний заповідник “Биківнянські могили”, що розташований на північно-східній околиці Києва. Фактично це найбільше в Україні місце масового поховання жертв сталінських репресій. Сюди, на таємну спецділянку НКВС УРСР, наглухо обгороджену височезним суцільним парканом, у 1937-1941 роках ночами вантажівки звозили розстріляних і закатованих у київських тюрмах політв’язнів та скидали у заздалегідь підготовлені ями. У серпні-вересні 1941-го розстрілювали вже у самій Биківні. Спецділянка мала площу 5,3 га. Аби ніхто не дізнався про те, що там насправді коїться, для місцевого населення вигадали “офіційну легенду” про артилерійський склад, об’єкт охороняли.
На думку істориків, там, у Биківнянському лісі, свій останній спочинок знайшли десятки тисяч жертв так званого “Великого терору”. Були це люди різних національностей і віросповідання, представники чи не усіх соціальних прошарків суспільства. Для українців, поляків, євреїв, православних, католиків, іудеїв, науковців, митців, інженерів, лікарів, правників, священиків, військових, робітників і селян у Биківні вторована катами дорога смерті була одна, спільна. Як і дов­гий шлях до правди й одна на всіх гірка й болюча людська пам’ять нині.

Розлучення і діти – тема болюча, але, на жаль, актуальна. Зазвичай розірвання шлюбу є надзвичайно складним емоційно етапом, в ході якого виникає чимало питань. А найважливіше - саме стосовно дітей: з ким з батьків вони проживатимуть, чи врахують, ухвалюючи рішення щодо цього, їхнє бажання, і хто у рішенні ставить останню крапку?..
Роз’яснення, як діяти за таких обставин, надали в межах проекту «Я МАЮ ПРАВО!» спеціалісти Міністерства юстиції.

Місце проживання дитини, яка не досягла віку 10 років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, якій уже виповнилось 10, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла віку 14 років, визначає сама дитина.
- Батьки, за бажанням, можуть укласти договір щодо батьківських прав та обов’язків того з них, хто проживає окремо від дитини, - пояснює начальник Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Іванна Смачило. - Такий договір визначає умови утримання (аліментні зобов’язання), виховання, навчання, догляду, які спрямовані на забезпечення нормального фізичного, духовного й морального розвитку дитини, та може містити положення щодо її місця проживання. Договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким з них проживатиме малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або ж судом.
При цьому беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини, її вік, стан здоров'я та інші суттєві обставини.
Дитина не може проживати з тим з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкоголем або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Приємно, що у Здолбунівській ЗОШ І ст. № 7 наші діти мають змогу не тільки здобувати знання, а й весело відпочивати. Вони займаються у спортивному гуртку, багато мандрують, розвивають музичні здібності, пробують сили в акторському мистецтві. А нещодавно учні 4-В класу представили своїм товаришам по школі виставу «Колобок-супермен». Її головний герой, гідно витримавши різні випробування, став справжнім захисником мешканців лісу.

Відтепер кожен з нас може обрати терапевта, педіатра або сімейного лікаря у будь-якому медичному закладі. Медична допомога вже не прив’язана до місця прописки, проживання чи розміру хабара. Поки що приписна кампанія (процес вибору лікаря й укладення договорів) триває у пілотному режимі. А на все­українському рівні розпочнеться після підписання Президентом закону № 6327.

Крок перший: визначитися з лікарем
Найпростіше це зробити, якщо ви знаєте хорошого лікаря, обслуговуванням якого залишилися задоволені. Або ж поцікавтеся у родичів чи знайомих – можливо, вони порадять спеціаліста з амбулаторії сімейної медицини або поліклініки, яка підходить вам гео­графічно.

Школярі у кондитерському цеху.

Любов до Батьківщини починається з малого. Допомогти слабшому, відвідати хворого, пізнати свій рідний край…
От і школярі Новомощаницької ЗОШ І-ІІ ст. холодного ранку зібралися на екскурсію до кондитерського цеху «Озерянка». Природа у цьому посприяла. На час мандрівки дощ припинився, й учні 3, 5, 7 класів зі своїми керівниками С. М. Корнійчук, Н. А. Ліщук, К. А. Головай та заступником директора Н. Ф. Дорощук вирушили до села Озерко. Господарі та працівники цеху гостинно зустріли відвідувачів, познайомили з виробництвом і почастували своєю продукцією. Задоволені екскурсією діти подякували працівникам, презентувавши їм виступ-розповідь про «солодку» професію, та побажали, щоб їхня продукція була популярною у різних регіонах України.

Днями завершився чемпіонат України з американського футболу 2017 року серед юнацьких команд. В останньому матчі сезону вирішувалася доля трьох команд «Молотобійці», «Орли» та «Вінницькі Вовки», які мали рівні шанси на перемогу.
За підсумками передостаннього матчу «Орли» посідали друге місце у турнірній таблиці. У фінальній зустрічі «Вінницьких Вовків» та «Молотобійців» з Києва перемогли вінничани. У результаті переможці матчу здобули срібло, а кияни – бронзу. Чемпіонами ж, за підсумком очок, стали здолбунівські «Орли», які в одному з попередніх матчів обіграли «Вінницьких Вовків».

Малюнок Віктора Голуба.

Валентина Капітула інформує про культурно-дозвіллєву роботу у місті.

Під час двадцятої сесії Здолбунівської міської ради сьомого скликання депутати заслухали звіти керівників комунальних підприємств, внесли зміни до міського бюджету на 2017 рік та ухвалили низку рішень з земельних питань.

Керівники КП цього дня не лише звітувалися, а й відповідали на численні запитання міських обранців. Розповідаючи про підсумки діяльності КП «Здолбунівкомуненергія» за 2016 рік, його керівник Валентина Шавронська зазначила, що нині на балансі КП перебуває 8 котелень з 24 котлоагрегатами. Станом на початок минулого року підприємство обслуговувало 3065 абонентів. Протягом 2016-го тарифи підприємства змінювалися для усіх категорій споживачів, тому, відповідно, на 33 % зросла кількість споживачів, яким було нараховано субсидію. Якщо на 1 січня 2016 року субсидією користувалося 1642 споживачі, то через рік таких було вже 2190. Однак заборгованість населення нині все ж залишається високою: станом на 1 жовтня вона склала 2,2 млн. грн. Тому зараз на підприємстві існує й борг з виплати заробітної плати, який найближчим часом сподіваються ліквідувати.

Звітує Валентина ШАВРОНСЬКА.

 


- Ті, хто не платить багато років, мають стабільну заборгованість. Скажімо, у місті є 77 квартир, загальний борг мешканців яких становить 1,4 млн. грн. Тобто в основному йдеться про злісних неплатників, - зазначила Валентина Шавронська.
Відзвітував на сесії про діяльність підприємства і керівник КП «Здолбунівводоканал» Василь Мельник. У цього КП, де нині працює 78 осіб, на балансі та обслуговуванні перебуває шість артезіанських свердловин. Цікаво, що Здолбунів - одне з семи українських міст, які мають свердловини глибиною понад 500 м. Також підприємство обслуговує 4 насосних станції, які забезпечують тиск в багатоповерхових будинках, 6 каналізаційних насосних станцій. У 2016 році КП було піднято 1096,06 тис. м3 води, реалізовано 774,06 тис. м3. Загальна протяжність водопровідних мереж, які обслуговує підприємство, складає 36,2 км.