Новини

У суботу, 24 листопада, вшанувати мільйони заморених голодом українців здолбунівчани зібралися біля пам’ятного знака Жертвам голодоморів та політичних репресій. На скорботному заході були присутні представники районної та міської влади, чимало інших людей, які попри холодну погоду, прийшли помолитися за душі загиблих.

 


Представники духовенства відслужили літію, ведучі символічно роздали присутнім шматочки хліба. До пам’ятного знака поклали сніпки пшениці та запалили лампадки. Свідомі громадяни запалили свічки пам’яті на підвіконнях своїх домівок.
Того ж дня, насамкінець меморіального заходу, його учасники зібралися у підземеллі Здолбунівського районного історико-краєзнавчого музею, де також помолилися за упокій українців, загиблих під час геноциду, спланованого тодішньою владою.
Марина КОЛОДИЧ
Фото автора

Здовбичанин Юрій Шадий, який є головою окружної Пластової Ради Рівненської округи, отримав почесну грамоту Верховної Ради України. За вагомий внесок у розвиток пластового руху та національно-патріотичне виховання. Вручення проводили під час Крайового Пластового з’їзду у Києві.

Юрій п’ятнадцять років у пластовій організації, два з яких є головою окружної Пластової Ради. Він розповідає, що протягом цих років за державною програмою пластовий рух мало підтримувався.
– Тому приємно, що цією грамотою фактично визнано на державному рівні успіх нашого інноваційного проекту з розвитку пластової методики у системі освіти. Цю методику вперше в Україні ми почали випробовувати у Здовбицькій школі, а остаточно закріпили успіх у Рівненському районі, - зазначає Юрій.
Це один з перших кроків вперед, але дуже незначний, адже для розвитку пласту необхідна зацікавленість з боку держави, та фінансування. Тоді пластування стане доступним та цікавим для багатьох людей.

Поліція нагадує, що з січня 2019 року набере чинності Закон Украї­ни «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яким вводиться кримінальна відповідальність за насильство в сім’ї.

Отож, домашнім тиранам загрожуватиме відповідальність у вигляді громадських робіт на строк від 150 до 240 годин, або арешт на термін до шести місяців, або обмеження волі на термін до п’яти років або позбавлення волі на термін до двох років. Крім того, цим Законом запроваджуються нові запобіжні та захисні інструменти для постраждалих від домашнього насильства. Дія законодавства поширюватиметься на значно ширше коло осіб, незалежно від факту їх спільного проживання.
До спеціальних заходів з протидії домашньому насильству належать: терміновий заборонний припис стосовно кривдника; обмежувальний припис стосовно кривдника; взяття на профілактичний облік кривдника та профілактична робота з ним; скерування на проходження програми для кривдників.

Концерт гурту “Хорея Козацька” відбувся цього понеділка у Здолбунівському БКЦ. Хоч, власне, й не просто концерт. А майже тригодинне дійство з живою і життєдайною музикою, мандрівка у часі й просторі. У залі просто вирували емоції. Було сумно й водночас піднесено, щемно боляче, зворушливо й оптимістично. Лишитись просто собі глядачем було неможливо, бо завдяки мистецтву цих музикантів отримуєш міцнющий заряд якоїсь особливої енергії. Вона спонукає думати, вірити в Україну, діяти, дає змогу відчути силу єдності. Програма, яку гурт представив, була не просто вервечкою з пісень. До кожної з них керівник “Хореї Козацької” заслужений артист України Тарас Компаніченко подав преамбулу - розповів про авторів слів і музики, про події епохи, в яку цей твір написаний, про те, як з часом трансформувався його текст. Учасники гурту “серцем, устами, душею й ділами” служать Україні, вірять у те, що несуть людям. Музиканти пообіцяли за деякий час знову виступити у нашому місті.
Про творчість “Хореї Козацької” - в інтерв’ю з керівником ансамблю.

Ансабль “Хорея Козацька” не раз виступав у зоні бойових дій на Сході України. Ансабль “Хорея Козацька” не раз виступав у зоні бойових дій на Сході України. У серпні 2014-го гурт у Щасті співав для “Айдару”. Артисти і воїни обмінялися прапорами з автографами. Той, що лишився на фронті, зберігав досі друг Захар, наш земляк. Він приніс прапор на концерт у Здолбунові. Зустріч вийшла зворушливою. А в пам’ять про полеглих прозвучала  “Дума про Савур-могилу” Тараса Компаніченка.

- Тарасе Вікторовичу, найперше хочу подякувати Вам та іншим учасникам гурту за емоції, думки й відчуття, пережиті під час концерту. Для багатьох моїх земляків, присутніх сьогодні у залі, мистецтво “Хореї Козацької” беззаперечно стало відкриттям. Що надихнуло обрати саме такий стиль виконання?
- Насправді почалося все просто - із захоплення кобзарством – справжнім, автентичним. У складі ансамблю є люди з числа засновників Київського кобзарського цеху. А наш кобзарський цех займається не лише тим, що відтворює давні музичні інструменти. Прагнемо відродити й донести людям стилістику виконання та репертуар кобзарів, лірників і бандуристів давніших, різних часів. У їхньому доробку є чимало творів, яким належить особливе місце в українській культурі - це псальми, канти, думи, історичні пісні. Намагання правильно, а головне правдиво, атрибутувати, якого саме часу є той чи інший твір, теж спонукало глибше зайнятися старовинною музикою.
Інші ансамблі старовинної музики в Україні існували і зараз суть, але була потреба створити колектив, який показував би саме лицарську українську культуру. І це реалізувалося в ансамблі “Хорея Козацька”. Тобто можна сказати, що наш гурт - це об’єднання однодумців, які втілюють ідею поширення лицарської шляхетної української культури. У європейському контексті, світовому.

Зал слухав «Хорею Козацьку» стоячи...


- А чи легко було знайти цих музикантів-однодумців? Чи змінювався склад гурту з часу його створення у 2005 році?
- Особливістю нашого колективу є те, що кожен його учасник не тільки чудовий вокаліст, а ще й професійно грає на музичному інструменті або й кількох. Ви мали змогу побачити це під час концерту. Сьогодні на сцені працювали Максим Бережнюк (духові, сопілки, флейта, вокал), Михайло Качалов (фідель, вокал), Ярослав Крисько (вокал, віуела, ударні), Сергій Охрімчук (вокал, скрипка), Северин Данилейко (вокал, віолончель). Якщо говорити про мотивації до об’єднання у “Хореї Козацькій”, то вони різні. У когось це прагнення до професійного саморозвитку, у когось, як от у Михайла Качалова, давній інтерес до світової старовинної музики, хтось зацікавився через спільну працю в інших творчих колективах. Наприклад, чудовий сучасний український композитор і поліінструменталіст Данило Перцов грав стародавню музику задовго до участі в “Хореї козацькій”, ми разом працювали в ансамблі Костянтина Чечені. І події часів Помаранчевої революції, і наша співпраця надихнули його повірити в те, що українська стародавня музика дійсно цікава людям і її варто поширювати. Зараз Данило активно працює як композитор, тому має перерву у виступах з нами.

Але те, як вона складеться, напряму залежить не тільки від суспільних обставин та твого особистого вибору, а й від людей, які стрінуться на шляху. Це засвідчує  і життя Тетяни Савеліївни Підгайської (Комаш). Вона народилась на Гомельщині, у селі Мокіш Хойніцького району 27 вересня 1926 року. Була ще дівчиною-підлітком, коли почалась війна, яка принесла їй страх, страждання і довгу розлуку з рідним домом -  остарбайтерську працю в далекій Німеччині. Спогади Тетяни Савеліївни, з якими нині пропонуємо ознайомитись читачам - правдива розповідь живого свідка історії.

Нині Тетяна Савеліївна Підгайська серед тих наших земляків, заради яких Рівненський відокремлений підрозділ ГО «МФ «Взаєморозуміння і толерантність» втілює проект «Служба медико-соціальної допомоги на дому, організація зустрічей та дозвілля 20 жертв націонал-соціалізму у Здолбунові та Переяслав-Хмельницькому». Його фінансує німецький фонд «Пам’ять, відповідальність, майбутнє». Жінку постійно у межах проекту навідують волонтери, медичний і соціальний працівники Рівненського ВП ГО «МФ «Взаєморозуміння і толерантність». Нині Тетяна Савеліївна Підгайська серед тих наших земляків, заради яких Рівненський відокремлений підрозділ ГО «МФ «Взаєморозуміння і толерантність» втілює проект «Служба медико-соціальної допомоги на дому, організація зустрічей та дозвілля 20 жертв націонал-соціалізму у Здолбунові та Переяслав-Хмельницькому». Його фінансує німецький фонд «Пам’ять, відповідальність, майбутнє». Жінку постійно у межах проекту навідують волонтери, медичний і соціальний працівники Рівненського ВП ГО «МФ «Взаєморозуміння і толерантність». На знімку -  керівник названого вище проекту Л. Д. СУКОВАТА та гості-доброчинці з міста Катвейк (Нідерланди) під час зустрічі з Т. С. ПІДГАЙСЬКОЮ.

- Моє рідне село дуже мальовниче. Вулиця, на якій мешкали, одним кінцем виходила по-суті в ліс. Простір… Мали великий садок. Батько висадив його так, щоб нам, дітям, було де бігати й гратися. Нас підростало семеро сестер і братів. До війни не бідували - батько мав престижну роботу, працював бухгалтером. Ми ходили до школи, а після уроків допомагали батькам по господарству. На селі клопотів завжди багато, треба трудитися - інакше не проживеш. Я, навчаючись у школі, відвідувала чи не всі гуртки, які там діяли. Тож до війни уже багато чого вміла.


З двадцять восьмого листопада для православних вірян розпочався особ­ливий період - Різдвяний піст. Триватиме він сорок днів і завершиться шостого січня з появою на небі першої зірки - у Святвечір, коли українці зберуться родинами за кутею в очікуванні світлої новини про народження Христа-Спасителя. Про те, чим є піст по своїй суті, як правильно й треба під час нього поводитись, а як чинити не  варто, нашим читачам погодився розповісти ієрей Миколай (Черняк), клірик здолбунівського Свято-Петро-Павлівського храму УПЦ КП.

- Отче, наскільки строгим є нинішній піст?
- Згідно з канонами Церкви, Різдвяний піст є більш послабленим, ніж Великий. Чому? Бо нині по суботах та неділях вірянам дозволяється споживати рибу. Під час Великого посту вживати її можна було лише у Вербну неділю і на Благовіщення.
- Чому тривалість Різдвяного посту становить саме сорок днів?
- Це запитання віряни задають доволі часто. Тривалість Різдвяного посту символічна. Це прообраз того, як Мойсей у Старому Завіті сорок днів постив перед тим, як отримати від Бога десять заповідей. Так само й ми постимо сорок днів, бо маємо зустріти народженого Спасителя, який дасть нам Нову Заповідь, ті заповіді, які не були в Старому Завіті.

Гостей свята вітають вихованці садочка

Одному з найбільших садочків Здолбунова виповнилося сорок років. З дня відкриття у садочку трудяться його завідуюча Тетяна Леонідівна Назаренко та чимало інших працівників. Випускниками «Ладоньок» стали вже майже п’ять тисяч вихованців. Колектив садочка і далі плідно й натхненно працює над вихованням дошкільнят.

Свято з нагоди ювілею «Ладоньок» відбулося шістнадцятого листопада. Того дня у дошкільний навчальний заклад завітало багато запрошених гостей. Були серед них випускники різних років, представники влади та депутати різних рівнів. Кожен з них мав можливість привітати колектив садочка. Окрім приємних слів, подяк та подарунків, чимало педагогів отримали почесні грамоти за вагомий внесок у розвиток освіти, професіоналізм та сумлінність у трудовій діяльності.

Колектив ДНЗ «Ладоньки»


Сорок років на посаді керівника - це довгий і не зав­жди легкий шлях. Проте Тетяна Леонідівна жодного дня не жалкувала, що обрала саме такий. Вона пригадує, коли закінчувала інститут, то один з викладачів зазначив, що з неї вийде хороша завіду­юча. Але тоді вона про це й не думала.

Тетяна Леонідівна Назаренко

 


- Після закінчення Рівненського педагогічного інституту трохи пропрацювала викладачем у Немирівському педучилищі, а потім повернулася з сім’єю до Здолбунова. І тодішній заступник райради запропонував посаду завідуючої. Мені якраз виповнилось 25. Я не знала, що буду робити з таким великим садочком, це ж купа справ, було трохи страшно… Але помаленьку все пішло, - розповідає завідуюча. І зізнається: якби час повернути назад, то обрала б цей шлях знову, бо робота їй до душі. Хоч у деяких моментах важко бути керівником, особливо господарем-жінкою, адже всяке трапляється. І труби може прорвати, і води чи опалення не стати серед зими. Також, за словами Тетяни Леонідівни, важливо вміти керувати колективом, зважати, що кожен працівник має свій характер. Тож вона ніколи не опускає рук, має прекрасний девіз: «Колектив такий, який його керівник».

Два свята, День працівників сільського господарства та обжинки, гучно відгуляли у Глинську минулої неділі. Влаштували чудовий захід з розвагами для дітей та концертом для сельчан ФГ «П’ятигірське» та ПСП ПП «Здолбунівське».

Ще зранку у приміщенні сільського будинку культури дітей розважали запрошені з Рівного аніматори. Під час програми «Фіксики в гостях у друзів» вони грали з малечею у веселі ігри, танцювали, відгадували загадки та показали захопливе бульбашкове шоу. Згодом тут же відбувся святковий концерт, який зібрав повен зал глядачів. Між виступами місцевих артистів - гуртів «Калинонька», «Швагри мирові» та сольних виконавців - для присутніх провели розіграш лотереї. Тож на тих, хто зареєструвався і отримав щасливий номер, чекали такі приємні призи, як запаси гречки, пшениці та кукурудзи, вирощеної на полях ФГ «П’ятигірське», а також фен для волосся, чайник, різноманітне кухонне приладдя, продукти. Головним призом став мішок цукру. Провели святкову лотерею заступник голови ФГ «П’ятигірське» Ольга Кулай та інженер-землевпорядник Катерина Блащук. Вони ж були відповідальними за організацію та проведення святкових заходів.


Також під час свята вручили відзнаки аграріям району. Зокрема грамотами Глинського сільського голови нагородили генерального директора ПП «Компанія «Автоленд» Станіслава Середюка, директора ПСП ПП «Здолбунівське» Пет­ра Кравчука, голову ФГ «П’ятигірське» Юрія Казмірчука, голову ФГ «Орхідея-М» Валерія Назаревича, голову ФГ «Дім хліба» Миколу Свірчука, голову ФГ «Компроміс» Олега Болотнюка, керуючого відділком ПСП ПП «Здолбунівське» Миколу Вербицького.
Як зазначив Юрій Казмірчук, таке свято планують відтепер проводити щороку.


– Цьогоріч ми разом з нашим дуже хорошим сусідом ПСП ПП «Здолбунівське» вирішили започаткувати святкування обжинок та Дня працівника сільського господарства у Глинську. Відроджуємо стародавні звичаї і відзначатимемо це свято щороку. Хочемо подякувати вам, дорогі наші працівники, за роботу. Низький уклін вам. Зі святом! – зазначив Юрій Казмірчук.
А Петро Кравчук наголосив, що й надалі у господарстві допомагатимуть сільській громаді.

Щороку в четверту суботу листопада в нашій країні відзначають День пам’яті жертв голодоморів. Нині маємо гіркі 85-ті роковини трагедії України - Голодомору 1932-1933 років.

По всій країні відбуваються масштабні меморіальні заходи під гаслом «Ми пам’ятаємо! Ми сильні!». Адже за час геноциду померло майже чотири мільйони українців, а кількість ненароджених становить понад шість мільйонів людей. Двадцять чотири країни офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу. Тому не тільки в нашій державі, а й за її межами першого вересня стартувала Міжнародна акція «Запали свічку пам’яті», яка упродовж 85-ти днів проходить у 85-ти куточках світу. Головна мета цієї акції - об’єднати українців усього світу та іноземних громадян задля пам’яті про один з найбільших злочинів ХХ століття. Акції єднання відбуваються щодня у різних містах та країнах світу, а завершаться у Києві в День пам’яті жертв голодоморів.
У Здолбунові скорботний захід відбудеться у суботу, 24 листопада, біля пам’ятного знака Жертвам голодоморів та політичних репресій, що по вул. Грушевського. Початок о 15.30. Цього ж дня о 16.00 жителі нашого району долучаться до акції «Запали свічку пам’яті».

Тарас БІЛЬЧУК

П’ять років минає відтоді, як на київському Майдані спалахнули постріли. У ті трагічні дні беззбройних людей, які відстоювали європейські цінності, поливали крижаною водою, викурювали вогнем і димом. Врешті Майдан омили кров’ю. Усе, що відбувалося тоді в центрі столиці України, яскраво передає світлина, яка на шпальтах різних видань облетіла весь світ. На ній - закривавлене чоло мужнього чоловіка. Це фото стало своєрідним символом Майдану, як і сам герой знімку. Та чи впізнав хто у ньому Тараса Більчука - нашого земляка, художника родом з села Коршів?

Тарас Миколайович Більчук - не тільки талановитий, всесвітньо відомий художник, а й видатний громадський діяч, щирий пат­ріот своєї держави. Під час навчання у Львові він був одним з ініціаторів заснування «Студентського братства». У 1990-му дванадцять днів голодував в ході відомої «Революції на граніті».
Бажання відкрити для себе світ за межами України спонукало молодого художника переїхати до США. Там йому вдалося створити власну студію «Vision &Art». В Америці Тарас Більчук провів понад десять років, але навіть там намагався у своїй творчості висвітлювати історичні події української землі. Мистецькі справи художника в Америці йшли досить вдало - картини замовляли і купували, організовували виставки та покази його робіт. І все ж бажання повернутися до рідної країни не полишало художника. Він говорив: «Я ніколи не вважав Америку своїм новим домом. Я був душею в Україні. Всі ті 13 років я мешкав у США тимчасово, адже завжди хотів додому».

Ганна ПУШКА зі своєю доглядальницею Надією МОХНАЧУК

Щоразу вражає і водночас радує, коли чую, що хтось відсвяткував чи готується відзначати своє 100-річчя. Цей ювілей, цю подію можна назвати найвеличнішою в житті людини. І не тільки її самої, а й  усіх її рідних, друзів, місцевої влади і держави в цілому.

Дуже приємно писати, що 2 грудня 2018 року свій ювілей, свій сотий день народження святкуватиме підопічна КЗ «Здолбунівський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів» Ганна Степанівна Пушка. Вона прожила дов­гий і тяжкий вік. Це сьогодні її життя - прості будні підопічної будинку-інтерату: підтримка та кваліфіковане обслуговування з боку молодшого медичного персоналу, медсестер і лікарів; поживне харчування; забезпеченість предметами побуту й одягом. Бо держава дбає про людей, які перейшли на повне державне утримання, і виділяє необхідні для цього кошти. Але так у долі нашої ювілярки було не завжди.


Народилась Ганна Степанівна у 1918 році в селі Мала Глушиця Куйбишевської області Росії. Жінка жартує, що було це «ще за царя Гороха». Утім, часи тоді були буремні: перемогли, знищивши царську родину, більшовики. Загалом історичні події постійно впливали на її долю та й життя всієї їхньої родини, яку «кидало» з країни в країну.
Так, у 1921 році, після підписання «Ризького миру», батьки Ганни Степанівни опинилися в селі Осова Влодавського р-ну польської держави. Тож 4-класну освіту жінка здобувала в польській школі. Але й нині з великою пошаною згадує свою першу вчительку - Клементину. Розповідає, що була вона інтелігентною, порядною, витриманою, доброю і дуже розумною. Навчала тоді два класи до обіду, а два по обіді.

Як обмежує воєнний стан права громадян?

 379742 1

Воєнний стан  — це особливий правовий режим, що вводиться в країні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності, її територіальній цілісності.

Верховна Рада України затвердила указ президента Петра Порошенка про введення воєнного стану з 28 листопада. Триватиме він 30 днів, тобто до 27 грудня. Цей законопроект підтримали 276 депутатів.

Президентом було запропоновано запровадити воєнний час не по всій території України, а лише в десяти областях. До цього переліку ввійшли: Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Луганська, Донецька, Сумська, Харківська, Чернігівська, Вінницька області.

Президент підкреслив, що обмежувати права громадян влада буде лише у випадку наземної російської воєнної агресії.

Можливі обмеження

В умовах воєнного стану широкі повноваження отримують силовики. Військове командування може обмежувати пересування громадян та залучати до суспільно корисних робіт, наприклад пильнувати порядок на вулиці, або залучати до роботи оборонного характеру.

Під час воєнного стану не можна проводити мітинги та масові страйки.

Може бути запроваджена комендантська година, особливий режим в’їзду та виїзду в населені пункти, обмеження пересування громадян, та рух транспортних засобів.

Нова військова влада має право перевіряти документи, а в разі потреби проводити огляд речей, транспорту, багажу, службових приміщень і житла громадян. У разі необхідності, закон дозволяє відчужувати будь-яке майно для воєнних потреб, те саме стосується бізнесу.

Воєнний стан передбачає контроль над усіма телерадіоорганізаціями та видавництвами з метою проведення роз’яснювальної роботи серед військових і цивільного населення. У разі потреби може бути відключення теле- і радіомереж, та будь-яких інших засобів зв’язку.

Якщо будь-яку партію чи громадську організацію влада запідозрить в антиукраїнській діяльності, режим воєнного стану передбачає її негайну ліквідацію.

Примусової мобілізації до війська поки що не буде.

Воєнний стан скасовується після закінчення строку, на який його було введено, або окремим указом президента про скасування воєнного стану. За часи незалежності в Україні ще ніколи не вводили воєнний стан.

 

Дев’ятого листопада відзначають День писемності та мови. Згадують у цей день автора «Повісті временних літ» преподобного Нестора Літописця, який стояв біля витоків української писемності, був послідовником Кирила і Мефодія, а також першим істориком Київської Русі.

День української писемності та мови в Україні святкується 9 листопада щорічно, починаючи з 1997-го. Відповідний указ про встановлення свята підписав президент Леонід Кучма.
Віднедавна прищепилася й діє корисна традиція: у цей день високопосадовці, депутати та усі охочі пишуть загальнонаціональний диктант та перевіряють свою грамотність. Щороку до цієї традиції долучаються і наші здолбунівські посадовці, а найбільше освітяни. Офіційне гасло цьогорічного заходу – #пишеморазом. Воно підкреслює основну мету диктанту: єднання навколо мови. Радіодиктант можна писати і дистанційно. І це не просто засіб перевірити свою грамотність, а насамперед масштабний національний флешмоб. Торік свої диктанти надіслали на перевірку 28 999 учасників. Жодної помилки не зробило 123 учасники.

Учасники колективу «No name»

Першого листопада учасники танцювального колективу сучасної хореографії «No name» здобули відзнаки Міжнародного фестивалю «Alfa fest Prague», що проходив у столиці Чехії Празі.
Участь у конкурсі взяли 110 колективів. Усього на фестивалі було два гран-прі. Одне з них здобула старша група колективу. Натомість молодша посіла друге місце.
До складу «No name» увійшли танцюристи з різних куточків Рівненщини: Здолбунова, Рівного, Дубно, Зорі, Кустина та Клеваня. Усього честь України та рідних населенних пунтів відстоювала 21 дитина. Зі Здолбунова у старшій групі танцювали Ангеліна Польова, Оля Кіпоренко та Вероніка Остроголова, у молодшій – Вікторія Мельничук, Михайло Антонюк і Артем Антонюк.
У ніч, коли танцюристи поверталися з Чехії, батьки влаштували для них сюрприз: зустрічали їх з автобуса з синьо-жовтими кульками, квітами й вигуками «Вітаємо!» поблизу торгових цент­рів на вулиці Макарова в Рівному.

Зліва направо: Ебігейл Точалавскі,
Лілія Карпенко та Оксана Яременко

Минулого тижня у Здолбунівській районній бібліотеці для дітей та юнацтва відбулася прес-конференція з волонтеркою з Корпусу Миру США в Україні Ебігейл Точалавскі. Дівчина приїхала у місто наприкінці минулого місяця і проведе тут два роки. Протягом цього часу Ебігейл займатиметься розвитком молоді та вчитиме місцевих жителів англійської мови.

Представляла волонтерку здолбунівській спільноті виконавчий директор молодіжної громадської організації Християнська спілка молоді (YMCA) Здолбунова Оксана Яременко. Адже саме на запрошення цієї організації прибула Ебігейл Точалавскі. Вона працюватиме у проекті «Молодіжний розвиток». До Здолбунова за цією програмою волонтер Корпусу Миру приїздить вперше. До цього в нас працювали чотири волонтери-викладачі, які навчали учнів Здолбунівської гімназії англійської мови.

Під час зустрічі з волонтеркою


– Ми подали заявку до Корпусу Миру США ще минулого року. Проте тоді волонтерів приїхало мало, трохи більше сімдесяти. Як потім нам розповіли, достойного кандидата для нас не знайшли. Цього ж року приїхало 135 волонтерів. До нас потрапила Ебігейл із дуже хорошою для нас програмою. Я рада, що наша організація, наше місто має ще одного волонтера з Корпусу Миру США, – зазначила Оксана Яременко.
Приїхала до України 22-річна Ебігейл Точалавскі з Америки ще в липні цього року. Вона пройшла інтенсивний тримісячний курс вивчення української мови, культури та навчальних методик, а також ознайомилася з особливостями професійної діяльності та життя в Україні. По чотири години щодня вивчала вона нову для себе мову. Тож тепер непогано розуміє українців, намагається нашою мовою послуговуватися – говорити та читати. А перед тим, як приїхати до Здолбунова, у Києві, разом із рештою новоприбулих волонтерів з Америки, Ебігейл склала урочисту присягу. Адже для волонтерів перебування в Україні – це не просто робота. У Корпусі Миру її називають службою.

2016 р. Яремче. «Здолбунівські дзвіночки»
з членами журі фестивалю «Козацька родина»

Кожен виступ зразкового аматорського дитячого вокального ансамблю  “Здолбунівські дзвіночки” БКЦ - неповторна зустріч з піснею, яка нікого не залишає байдужим. Цей творчий колектив своїм співом може задати тон і атмосферу будь-якому з місцевих концертних, фестивальних чи урочистих дійств. Ансамбль вирізняють особлива харизматичність, яскравість та самобутність. Юним артистам щоразу вдається захопити глядачів з першої ноти, вони вражають своєю світлою щирістю. Пісні “Здолбунівських дзвіночків” хвилюють і зворушують.

Тривають зйомки для телеканалу «Рівне-1»

Назву ансамблю “підказала” пісня
На сьогодні у складі ансамблю “Здолбунівські дзвіночки” три групи учасників різного віку - молодша, середня і старша. Це діти від 4 до 16 років. Більшістю дів­чатка, хоча є й вокалісти хлопці. Загалом у колективі зараз займається понад тридцять юних співаків зі Здолбунова, Здовбиці та Богдашева.
Свої перші кроки на творчій ниві “Здолбунівські дзвіночки” зробили не так і давно, у 2010 році. Незмінним художнім керівником, як, власне, й ініціатором створення цього дитячого вокального колективу, є Антоніна Василівна Шеретюк. Назвою та гімном ансамблю стала пісня її авторства “Здолбунівські дзвіночки”.
- В ансамблі у нас займаються талановиті й працелюбні діти. Багато хто з них навчається ще й у музичній школі. Вже маємо й випускників колективу, з ними охоче підтримуємо дружні контакти, - розповідає Антоніна Василівна. - Основну увагу приділяємо насамперед ансамблевому, хоровому співу, але й надаємо можливість ширше проявити себе на сцені учасникам, які вирізняються серед інших, наприклад музичним слухом чи голосом, і прагнуть лідерства. Такі діти завжди є у всіх групах, і їм довіряємо бути солістами. На сьогодні це Анастасія Семенчук, Каріна Мохначук, Всеволод Сєвцов, Соломія Тихончук, Вероніка Носальська, Анастасія Юр’єва, Софія Стирник, Богдана Степанчук, Ірина Довгаль та інші.

Під час репетиції

Тамара ЛУК’­ЯНЧУК

Нещодавно мізочани щиро вітали свою односельчанку Тамару Феодосіївну Лук’янчук з високою нагородою - «Орденом матері бійця АТО» від Всеукраїнського об’єднання громадян «Країна» та отриманням Подяки з військової частини, де служить її син Сергій. У цій Подяці зокрема йдеться: «Командування та особовий склад військової частини [][][] висловлюють Вам щиру вдячність за виховання сина, який чесно і сумлінно виконує свій військовий обов’язок із захисту суверенітету і територіальної цілісності України.

Сергій – гордість мами і земляків


Своєю нелегкою службою він гідно примножує ратну славу поколінь захисників рідної землі, підтримує високий авторитет Збройних Сил України.
За час служби Ваш син зарекомендував себе як дисциплінований і працьовитий військовослужбовець, свято і непорушно дотримується Конституції України, віддано служить українському народові.
Командуванням частини та підрозділу Ваш син неодноразово був заохочений за самовіддану працю, вміле виконання завдань, зразкову військову дисципліну.
Вірю, що Ваш син і надалі зберігатиме вірність Військовій присязі, докладатиме всіх зусиль для надійного захисту нашої держави.
Велике Вам спасибі за вміле виховання сина!
Бажаємо Вам доброго здоров’я, родинного затишку та злагоди!
Командир військової частини [][][] підполковник В. І. Волощук».
Сергій народився 27 травня 1981 р. у селищі Мізоч. По тому у 1998 році закінчив Мізоцьку середню школу та вступив до залізничного професійно-технічного училища, щоб здобути професію помічника машиніста.

Кожен з нас у певний період свого життя стикається з питанням щодо оформлення своїх спадкових прав. Що головне потрібно знати при оформленні спадщини.
Спадкування будь-якого майна здійснюється за законом або за заповітом.
Що стосується спадкування за заповітом, то тут зрозуміло, що спадкоємця визначає заповідач у своєму заповіті, в той же час він може визначити і декількох спадкоємців, визначаючи при цьому і майно, тобто кому саме і що саме він заповідає, або включити до спадкового майна за заповітом усе належне йому майно. Заповіти мають право посвідчувати як нотаріуси, так і уповноважені особи органів місцевого самоврядування. Варто також враховувати, що заповідач може складати необмежену кількість заповітів, в такому випадку «діяти» буде останній заповіт, який відміняє попередні заповіти повністю, або в тій частині, в якій їм суперечить.

П’ятого жовтня 2018 року набрала чинності Постанова КМУ від 03.10.2018 № 798 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302».
Отож, внесено зміни та доповнення до ряду пунктів Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМУ № 302 від 25.03.2015 р.
На сьогодні громадяни мають можливість за бажанням вклеїти фотокартку до паспорта-книжечки по досягненні 25- та 45-річного віку і така послуга надається підрозділами Державної міграційної служби та центрами надання адмінпослуг. Таким чином, як і раніше, після досягнення 25- та 45-річного віку особа самостійно вирішуватиме, чи вклеїти фото до паспорта у формі книжечки, чи оформити ID-картку.

Найдовше безперервне читання в Острозькій академії 
Найдовше безперервне читання в Острозькій академії занесене
до «Книги рекордів Гіннеса»

Так влаштована людина, що їй завжди цікаво знати все. Особливо про усілякі досягнення, незвичайні рекорди. Мабуть, саме тому Книга рекордів Гіннеса уже десятки років є однією з найпопулярніших у світі.

Дев’ятого листопада у всьому світі відзначають День однієї з найвідоміших книг світу – “Книги рекордів Гіннеса”.
Ідея заснування подібної збірки належить Х’ю Біверу. Він хотів створити для відвіду­вачів ірландських та британських пабів авторитетне джерело, щоб вирішити їх суперечки щодо того чи іншого рекорду. Втілили ідею у життя завдяки Крісу Чатевею і братам Мак-Уайртерам, які і почали збирати перші рекорди завдяки агентству з дослідження фактів. Уперше знамениту книгу опублікували у 1955 році – на замовлення ірландської броварні “Гіннес”.

Нещодавно у м. Миколаїв відбувся чемпіонат України з важкої атлетики серед юнаків до 15 років. Рівненську область на цих змаганнях представляли чотири вихованці ДЮСШ Здолбунівської районної ради.
Уперше в чемпіонаті такого рівня брав участь і юний важкоатлет зі Здолбунова, дев’ятикласник міської ЗОШ І-ІІІ ст. № 5 Ігор Кулеша. Виступаючи у ваговій категорії до 96 кг і проявивши бійцівський характер, він продемонстрував відмінний результат: в сумі двоборства підняв вагу 215 кг і виграв золоту медаль чемпіона України.
Важко далася бронзова медаль учневі 8 класу Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1, кандидату в майстри спорту Максиму Демчишину. У ваговій категорії до 55 кг виступало 36 важкоатлетів, суперники нашого земляка були на два роки старші від нього. Але незважаючи на юний вік, Максим засвідчив зрілу спортивну майстерність. У ривку він вирвав штангу вагою 79 кг (рекорд України для юнаків до 13 років), а в поштовху - 100 кг і посів третє призове місце.
Залікові очки команді Рівненської області принесли учні Здолбунівської гімназії - дев’ятикласники Василь Устименко (четверте місце) та Павло Крашановський (дванадцяте місце).
За інформацією відділу у справах молоді та спорту
Здолбунівської РДА

Нещодавно у Львові проходив відкритий Кубок міста Львів з важкої атлетики. У змаганнях взяли участь і три важкоатлети зі Здолбунівщини. Нещодавно у Львові проходив відкритий Кубок міста Львів з важкої атлетики. У змаганнях взяли участь і три важкоатлети зі Здолбунівщини. У ваговій категорії до 55 кг золоту медаль та кубок здобув учень Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1, кандидат у майстри спорту Максим Демчишин, який у сумі двоборства підняв 175 кг. У ваговій категорії до 73 кг перше місце зайняв майстер спорту України з важкої атлетики Віталій Смочек, який у сумі двоборства зумів підняти 280 кг.У ваговій категорії до 81 кг переміг досвідчений важкоатлет, майстер спорту України Сергій Смочек. У ривку він підняв штангу вагою 130 кг, у поштовху 172 кг, в сумі двоборства – 302 кг.Підготували спортсменів тренер-викладач з важкої атлетики, майстер спорту України з важкої атлетики Дмитро Марчук та заслужений тренер України з важкої атлетики, майстер спорту з важкої атлетики Володимир Гордійчук.

Підвищення тарифу за газ потягне за собою підвищення Підвищення тарифу за газ потягне за собою підвищення комунальних платежів на тепло і гарячу воду

У країні по-осінньому незатишно. Помилувалися трохи золотою осінню, потішилися останнім осіннім теплом, а з настанням холодів українці прозріли, що то не просто так собі розмови, а реальність – уже надійшли платіжки з новими тарифами на газ. Комусь до всього цього й іще одне приголомшливе повідомлення: більшості субсидіантів знімають субсидію. Що діється в країні? Як усе це пояснити?
Почнемо зі зростання ціни на газ для населення. Нинішнім підвищенням все не завершиться. 27 жовтня Кабмін оприлюднив постанову, якою передбачене зростання ціни на газ для населення у три етапи до 2020 року.

З 1 листопада ціни на газ зростуть на 23,5 % - з 6923 до 8550 гривень за тисячу кубометрів. Ця сума включає ПДВ, вартість транспортування газу та надбавки облгазів.
Наступне подорожчання заплановане на 1 травня 2019 року. Після цієї дати ціна газ для населення становитиме близько 9850 гривень за тисячу кубометрів.
Третє здорожчання відбудеться 1 січня 2020 року - відповідно до постанови ціна за тисячу кубометрів зросте до понад 12300 гривень.

У суботу, 27 жовт­ня, вступив у силу закон №2523-VIII про рівні права жінок і чоловіків на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях.

Законом надаються рівні можливості особам обох статей з укладення контракту на проходження військової служби, зокрема визначається, що жінки можуть укладати контракт на проходження військової служби до досягнення граничного віку перебування на військовій службі. Також закріплюється принцип, згідно з яким жінки проходять військову службу на рівних засадах з чоловіками, включаючи рівний доступ до посад і військових звань і рівний обсяг відповідальності при виконанні обов’язків військової служби.
Документом скасовуються необґрунтовані обмеження по службі жінок у військовому запасі і проходження військових зборів чоловіками і жінками.
За новими правилами від проходження зборів звільняються не всі жінки, як раніше, а тільки вагітні.
Зазначимо, що 6 вересня Верховна Рада прийняла у другому читанні законопроект № 6109 про створення рівних умов і можливостей для служби жінок і чоловіків у ЗСУ. В українській армії служать і працюють понад 55 тисяч жінок. За контрактом служать 25 тисяч жінок, з них більше трьох тисяч - офіцери.

На засіданні колегії Здолбунівської райдержадміністрації, яке відбулося 1 листопада, підсумували роботу галузей господарського комплексу та виконання бюджету Здолбунівського району за дев’ять місяців 2018 року.
На 1082,3 млн грн. реалізували промислової продукції підприємства району протягом січня-серпня цього року. Основну частку продукції (85,4%) реалізовано підприємством «Волинь-цемент»-філія ПАТ «Дікергофф Цемент Україна». Добре спрацювали у звітному періоді сільгосппідприємства району. Протягом 9 місяців 2018-го вироблено валової продукції на суму 84,5 млн грн, що становить 121,9% до відповідного періоду минулого року. На 2,3 тис тонн збільшився й валовий збір зернових культур. При цьому їх середня врожайність становила 52,5 ц/га. Нині триває обмолот на зерно сої та кукурудзи, врожайність яких становить 26,7 ц/га та 91,2 ц/га відповідно.

Анатолій ЗАХАРЧУК

Свого часу, щоб здобути професію залізничника, він покинув рідний дім на Хмельниччині та вирушив до Здолбунова. І вже понад тридцять років працює у нашому місті на залізниці. Тут знайшов своє кохання і вибудував кар’єру. Нині Анатолій Захарчук - заступник начальника Моторвагонного депо Здолбунів. А починав свій трудовий шлях помічником машиніста.

Зацікавився роботою залізниці Анатолій Захарчук зовсім юним. Розповідає, що вчитися на залізничника вирішив, спостерігаючи за рухом поїздів у Рівному, куди приїздив з рідного села Добрин, що на Ізяславщині Хмельницької області, в гості до рідні. Тож, де саме здобувати омріяний фах, довго не думав – рушив до міста залізничників – Здолбунова. Тут у ПТУ Анатолій вивчився на помічника машиніста тепловоза. Згодом закінчив Львівський технікум залізничного транспорту. Працював на різних потягах спершу помічником машиніста, потім – машиністом.
- Для мене машиніст - це найромантичніша професія на залізниці. Багато їздиш, чимало бачиш. Не самі лишень гайки і ключі, якщо тільки на місці працюєш. А так їдеш і з людьми знайомишся, і місцевість різну бачиш, - розповідає Анатолій Захарчук.

Ірина Францівна КРАВЦОВА та її підопічна - Тамара Петрівна БОНДАРЄВА.

Професія соціальний робітник особлива, її суть - це піклування про людей, які в силу життєвих обставин залишились без підтримки близьких, але дбати про себе самотужки не в змозі. Соціальний робітник має бути постійно готовим до самовіддачі, терпеливим, чуйним та дуже відповідальним, без поєднання працелюбності й людяності тут не обійтися. Сімнадцять років присвятила цій професії наша землячка Ірина Францівна Кравцова, для неї турбота про інших стала покликанням.

Роботу у відділенні соціальної допомоги вдома Здолбунівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ірина Францівна розпочала у жовтні 2001 року. Відтоді щоранку, тільки-но впорається з домашніми клопотами, за будь-якої погоди поспішає на ввірену їй дільницю обслуговування - до людей, якими опікується. Знає - її чекають.
На сьогодні підопічних в Ірини Францівни одинадцять. Це здолбунівчани поважного віку. Більшість - одинокі і через проблеми зі здоров’ям уже не виходять зі своїх домівок. Є жіночка з інвалідністю першої групи.

Та чи всі готові покинути рідний дім, щоб піти в інтернат для людей похилого віку?

Діна ТРАЧУК

На кожного з нас у майбутньому очікує старість, і хочеться прожити її у комфорті та спокої. Добре, коли поруч діти та онуки, які можуть доглянути за старенькими. Та є чимало самотніх літніх людей. У них немає дітей, а відтак нема й онуків. Як їм жити й у своїй немочі давати собі раду? У державі на цей випадок передбачена соціальна підтримка для самотніх та немічних людей. Соціальні працівники надають допомогу людям похилого віку вдома, або ж їм пропонують перейти жити в спеціальний інтернат для старих людей.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД
У Європі для догляду за старими людьми винаймають доглядальниць, які проживають разом із пенсіонерами та піклуються про них. І, до речі, таку роботу часто виконують заробітчанки з України.
У нашій країні рідко зустрічаються сім’ї, де власних батьків на старість віддають до інтернатів, а про доглядальниць взагалі не може йти мова. Це викликає людський осуд. Оточуючих дивує, а іноді й обурює, що маму чи батька власні діти віддали до спеціалізованого закладу. І ніхто не задумується, що там можна жити у комфортних умовах, займатися особистими справами та при цьому мати душевний спокій та рівновагу. Що не завжди можна отримати вдома, поруч із рідними. Адже різні покоління мають кардинально різні інтереси та погляди на життя.

Рівненська письменниця презентувала у Здолбунові свою книгу

Початок цього тижня для Здолбунівської районної біб­ліотеки для дітей та юнацтва ознаменувався літературним перфомансом. Зі своєю книгою «Пластилін» туди завітала рівненська письменниця Ірина Баковецька-Рачковська. Під час зустрічі вона вразила присутніх не тільки нестандартним лейтмотивом книги, а й читанням власних етно-віршів.

Цього разу у приміщенні бібліотеки зібралася виключно доросла аудиторія. Адже і «Пластилін» рівненської письменниці не для малечі. Психологічний детектив розповідає історію про розслідування вбивства одинадцятьох журналістів. Доки головний герой Кекс з’ясовує, хто ж так жорстоко розправився з його колегами, паралельно він пізнає себе. Тому глибинний зміст книги про приховані сторони нашого життя. Ті, які суспільство найчастіше боїться показувати та обговорювати, а, тим паче, сприймати.

 


– Книга про самозаблуканість. Навіть не про пошук себе. Бо коли ти шукаєш себе, ти знаєш, що буде результат. А тут – блукання. Ходіння по колу без результату. Із проблемою, яку ти виношуєш від початку до кінця. Моя книга саме про людей, які народжуються з цією самозаблуканістю. Вони реально існують у світі та Україні зокрема. Проте у нас не прийнято піднімати цю тему. І саме через людську байдужість до проблеми стається чимало летальних випадків, – зазначила Ірина Баковецька-Рачковська.

Хочете відчути справжній драйв та адреналін? Відчуваєте потребу зайнятися спортом, але не можете визначитися, яким саме? Приєднуйтеся до нашої команди з американського футболу! Здолбунівські «Орли» продовжують набір до команди.
Спробувати себе в американському футболі може кожен, адже цей вид спорту підходить усім. Набір проводиться до таких команд: молодша (від 9 років на флаг-футбол, безконтакт­ну версію), юнаки U15 та старша.
Тренування проходять в СК «EAGELS» тричі на тиждень – у понеділок, середу та п’ятницю. Початок о 17.00. Чекаємо вас за адресою: м. Здолбунів, вул. Паркова, 69, перший під’їзд.
Деталі за телефоном - 098 005 00 40 (Тимофій).
Прийдіть та випробуйте себе!
Спортивний клуб забезпечує ігровою амуніцією!

У Здолбунівському районі збільшилася кількість хворих на кір.

1444326

Про це повідомляють в Здолбунівському районному лабораторному відділенні ДУ «Рівненський ОЛЦ МОЗУ». Так, протягом жовтня на цю хворобу занедужало 43 жителі нашого району.