З нагоди відзначення Дня пам’яті та примирення, восьмого травня об 11.00 на площі Героїв Майдану пройде віче пам’яті, під час якого відбудеться панахида за загиблими в усіх війнах.

 

Традиційно на третій день Великодня в урочищі Гурби проводять заходи по вшануванню загиблих воїнів-повстанців. Цьогоріч минуло 75 років після нерівного бою між військами НКВС та бійцями УПА.

Від самого ранку у Гурби почала з’їжджатися громадськість, тим, хто їхав зі сторони Здолбунова, довелося змінити маршрут та їхати через Мізоч. Адже у Кунині місцеві жителі перекрили дорогу через «Кунинську гору» з вимогою відремонтувати дорогу на Мізоч. Пікетувальники обіцяли тримати дорогу перекритою увесь день, проте згодом розійшлися та звільнили шлях.

Напередодні Великодня у районі відбуваються різноманітні заходи та майстер-класи з писанкарства. Народні умільці навчають дітей та дорослих розписувати писанки, малювати та виготовляти різноманітні пасхальні прикраси.
Художниця Яна Униченко навчала діток з особливими освітніми потребами створювати писанки на гіпсових заготовках. Кожна дитинка поринула у світ фантазії та розмалювала барвисте, великоднє яєчко. А завдяки Сніжані Король матусі цих діток з ГО «Батьки дітей з інвалідністю «Джерело життя» вчилися розписувати писанки. Майстриня розповіла про деякі секрети писанкарства, та навчила цього мистецтва дорослих.
У Здовбицькій школі учасники гуртка ДПМ «Акварель» на чолі з Сніжаною Король організували проект «Котилася писанка». Наймолодші учасник протягом тижня малювали писанки на паперовому полотні довжиною у 20 метрів, яке вмістило у собі 106 писанок. Діти провели час з користю, весело, а найголовніше – з позитивними емоціями, адже їм сподобалася колективна робота та розмір полотна, стверджує авторка проекту.

Уже кілька тижнів у Здолбунові працює районний інклюзивно-ресурсний центр (ІРЦ). З роботою цього закладу нещодавно ознайомилися голова Здолбунівської районної ради Олег Дацюк та голова Здолбунівської райдерж­адміністрації Сергій Конд­рачук.
У приміщенні районного інклюзивно-ресурсного центру завершено внутрішні роботи, встановлено там і більшість меблів та обладнання. Штат закладу укомплектовано потрібними спеціалістами, хоч поки є ще вакансії. Інклюзивно-ресурсний центр уже відвідують дітки, адже кабінети фахівців у закладі працюють.
Нагадаємо: роботи у приміщенні Здолбунівського ІРЦ розпочали коштом державного бюджету, решту необхідного ресурсу було профінансовано з районного бюджету. Вже найближчим часом у закладі розпочнуть роботи з утеплення фасаду та благоустрою території, повідомляють на сайті Здолбунівської РДА.

до 75-ої річниці Гурбенського бою

Здолбунівська районна рада за підтримки керівника науково-редакційної групи книги «Реабілітовані історією. Рівненська область», завідувача кафедри історії Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука, кандидата історичних наук Андрія Жив’юка розпочала історичний марафон до
75-ої річниці Гурбенського бою.
На сайті Здолбунівської районної ради щодня публікують історії з книги «Реабілітовані історією. Рівненська область». Нині там можна прочитати чуттєву оповідь про мізочанку Ганну Прищепу, яка була пунктовою зв’язковою ОУН. Ганну разом з підпільницею Надією Гаєвською взяли під варту працівники НКВС. Їх допитували, а після зізнання Ганну Прищепу на псевдо «Безталанна» помістили в одиночну камеру. Там до жінки прийшов міліціо­нер райвідділення НКВС Галушка, з яким вона зустрічалася (НКСівці вважали, що він працював на ОУН). Ганна не змогла стати зрадницею свого народу, тому разом з коханим вони написали прощальні записки, після чого Галушка з автомата застрелив її, а потім і себе. В архівно-кримінальній справі збереглась копія записки Ганни Карпівни Прищепи.

 

ПАРФЕНЮК Віталій Степанович, дільничний офіцер поліції, майор поліції.
Прийом громадян здійснює у приміщенні поліцейської станції, що за адресою: м. Здолбунів, вул. Гончара, 11;
номер телефону: 097-360-01-74;
територія обслуговування: м. Здолбунів – вул. І. Гончара, вул. Церковна, вул. Чубинського, вул. Толстого, вул. Петровського, вул. Левандовського, вул. Садова, вул. Ольжича, вул. Міцкевича, вул. Гоголя, вул. Коцюбинського, вул. Старомильська, вул. Віли 1-9.

Якщо за перипетіями життя Марії Іванівни ПОЛІЩУК (на фото) зняти фільм, то він, напевно, перевершить широко відому старшому поколінню «Довгу дорогу в дюнах». Бо в ньому на тлі історичних подій, суспільних процесів та предовгого шляху героїні додому, в Україну, буде все: сльози й радість, страждання і людська підтримка, важкі випробування й зрада, а головне - нау­ка, як щиро любити свою рідну землю. Без пафосу, серцем, по-справжньому. Наука через фрагменти реальної долі простої й скромної жінки. Яка «ще нікому всього цього не розповідала», але у свої поважні літа найбільше прагне, щоб молодь, та й усі ми, усвідомили: «найдорожче, що в нас є, то Україна».

 

Там, де починається річка…

Уперше Марія глянула на світ 5 січня 1931 року в селі Пляшева, що на Радивилівщині. У тому, що з 1967-го по 2006 рік було перейменоване на Жовтневе. Там, «де починається річка і влітку шумлять верби». Батьки її особливих статків не мали. Крім Марії, у них вже підростали двоє старших діток - син і донька.
Але про рідну матусю у Марії лишилися тільки невиразний, мов марево, спогад і віщий сон, що якось уночі стривожив її малу. Адже матуся відійшла у засвіти, коли найменшій з трьох дітей виповнилось усього півтора рочку.
Звісно, батько-вдівець добре розумів, що дітям потрібні увага й турбота. Тому, погорювавши, почав шукати не так собі дружину, як жінку, яка стала б доброю матір’ю його малечі. У ті часи одружитися незаможному чоловікові, який не мав за душею ні моргу поля, навіть без дітей було непросто. А тут ще трійко одне від одного менших. Хто ж піде? Та Небу було видніше…

відбувся 11 квітня у Державному навчальному закладі «Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту». Захід є щорічним. Проводять його з метою пропагування здорового способу життя в учнівському середовищі, а також виявлення і підтримки талановитої молоді.

Цього разу в ході фестивалю-конкурсу змагалися вісім команд: «Вітамінки» групи № 1, «Драйв» групи № 2, «Їжаки» групи № 3, «Аскорбін» групи № 4, «Олімпійці» групи № 7, «Круті хлопці» групи № 9, «Імпульс» групи № 12, «Планета здоров’я» групи № 14. Конкурсанти у своїх виступах наголошували на перевагах здорового способу життя, на важливості формування у молоді навиків безпечної поведінки, необхідності збереження здоров’я свого і тих, хто поруч. Учасники відобразили духовні цінності в поєднанні з сучасними тенденціями розвитку культури та мистецтв. Усі команди продемонстрували високий рівень виконання та гарне оформлення. Тому журі у складі заступника директора з НВР О. В. Трало, методиста І. С. Боярчук, голови учнівського проф­кому Н. А. Поліщук та художнього керівника В. В. Денисюка було нелегко обирати найкращих. Але ж конкурсу без переможців не буває.

Цьогоріч по всій Україні активно відбуваються прибирання парків, лісів, узбіч, пляжів. Українці до таких заходів активно долучаються та передають один одному естафети, які спрямовані на очищення забруднених територій та дотримання чистоти вцілому.

Безперечно, це надзвичайно велика праця, гарний приклад для дітей та й взагалі хороша справа. Дуже добре, що люди свідомо ставляться до прибирання загальних територій, і намагаються покращити стан довкілля. Та першочерговою умовою, насправді є не прибирати, а тримати в чистоті нашу планету. Для цього потрібно мінімально використовувати упаковки, які розкладаються століттями, і щороку завдають все більшої шкоди для флори та фауни, та навчитися сортувати відходи, які можна переробити.

 

Мінімум відходів на звалища

У сучасному світі є чимало варіантів, які забезпечать максимальну переробку вторсировини та дозволять практично не вивозити сміття на полігони. Тому, у кожного є можливість навчитися правильно використовувати побутові та харчові відходи, тим самим зменшити забруднення довкілля. Основа запоруки чистоти нашого середовища це: сортування упаковок, компостування органіки, утилізація небезпечних відходів і високотемпературне спалювання неліквідних сміттєвих залишків.

Оновлення насаджень на території Мізоцької АЗПСМ.

Минулий тиждень був плідним на працю, адже у багатьох населених пунктах Здолбунівщини жителі вийшли на прибирання територій. До роботи долучалися активні громадяни, яких турбує нинішній стан довкілля загалом і захаращеність та засміченість зон відпочинку, де вони проводять своє дозвілля.
Так, у п’ятницю, п’ятого квітня, у Здовбицькому парку відбулося прибирання. До роботи долучилися учні тамтешньої школи, працівники сільської ради та інші охочі здовбичани. Спільними зусиллями громади у парку навели лад, розчистили територію і висадили хвойні дерева. Їх подарував здолбунівський підприємець Андрій Кардаш.
Того ж дня зазеленіли нові деревця у Глинську - там висадили алею з одинадцяти туй, які подарував депутат Рівненської облради Владислав Сухляк. Також громада села вирішила прибрати у центрі селища. Сільська рада разом з Глинським НВК влаштували прибирання у парку.
Наступного дня, в суботу, таке ж масове прибирання влаштували у смт Мізоч. На толоку у селищному парку зібралось чимало люду, від першокласників до пенсіонерів. Мізочани з великим завзяттям очищали парк від сміття та багаторічних заростей. Робота кипіла до вечора. А щоб мотивувати відвідувачів парку підтримувати там чистоту, мізочани встановили у ньому таблички з проханням не смітити.

Нещодавно у Здолбунівському районному історико-краєзнавчому музеї відбулась значима подія. Там презентували восьмий том видання «Реабілітовані історією. Рівненська область». Захід відбувався у приміщенні під будівлею музею, де у 1939-1941 роках була катівня НКВС, камера, в якій утримували ув’язнених жінок. Учасниками презентації стали автори, упорядники видання, краєзнавці, дослідники історії, інші небайдужі громадяни. Зворушили усіх псальм у виконанні Ольги Парницької, відео спогадів Петра Пилиповича Рудика – «Юрка», який зазнав репресій, розповідь про долю, трагічну історію кохання, зв’язкової УПА Ганни Прищепи на псевдо «Безталанна».

Здолбунівські Зайці.

Дванадцятого квітня в Україні відзначають День скаута. У нашій державі скаутів у своїх лавах єднає «Пласт» - націо­нальна скаутська організація України, метою якої є патріотичне виховання і самовиховання української молоді на засадах християнської моралі. Це не політична і позаконфесійна організація, яка виховує свідомих, відповідальних та повновартісних громадян місцевої, національної та світової спільнот і провідників українського суспільства. Слово «пласт» було використано як аналог англійського слова «скаутинг», тобто розвідка. Походить воно від назви козаків-пластунів, які повзали по-пластунськи і виконували функції розвідників у козацькому війську. 2019-й для «Пласту» особливий, адже це - тридцята річниця відновлення організації на українських теренах.

Чим займаються скаути
На сьогодні «Пласт» діє у восьми країнах світу: США, Канаді, Австралії, Великій Британії, Німеччині, Польщі, Словаччині, об’єднує пластунів України й української діаспори.
В Україні членами «Пласту» є 8500 людей різного віку, тож це - найбільша молодіжна організація країни. Її 118 осередків діють у різних областях. «Пласт» активно співпрацює з органами державної влади та громадськими організаціями в ході реалізації різноманітних соціальних і виховних програм. Щороку пластуни організовують понад 100 виховних таборів різної спеціалізації, заходи соціально-культурного та виховного спрямування, серед яких поширення Віфлеємського Вогню Миру, День пластуна, Благодійний вечір «Пласту» та ін.

Команда «Локомотив» Здолбунів. У верхньому ряду (зліва направо) другий – О. СЕРГІЄНКО.

Олександр Петрович Сергієнко народився 20 червня 1938 року в місті Червоноармійськ Донецької області у робітничій сім’ї. Мав ще сестру. Їхнє покоління справедливо можна назвати дітьми війни. Адже Олександру, коли грянула війна, виповнилося всього три роки і все його раннє дитинство припало на жорстоку, сповнену незгодами, воєнну пору. Нині усі ми, від наймолодших до найстарших в Україні, на жаль, теж бачимо і сповна усвідомлюємо, що війна – дуже жорстока дійсність.
Шкільні роки О. Сергієнка промайнули також в екстремальних умовах - країну відбудовували з руїн. Характерними рисами того періоду були голод і розруха. Але ця, сповнена випробувань, школа життя сприяла формуванню в Олександра та його однолітків твердого, бійцівського характеру.
Після закінчення шкільного навчання і здобуття середньої освіти Олександр з 1956 по 1958 рік служив в армії. А в наступному, 1959 році, вже грав за дубль команди майстрів «Крила Рад» м. Куйбишев (теперішня Самара) і вступив на факультет фізичного виховання Харківського державного педагогічного інституту ім. Григорія Сковороди. У цьому ж виші на хімічному факультеті навчалась майбутня дружина Олександра Валентина Тимофіївна. Вони побралися в липні 1964-го.

У Здолбунові, на стадіоні «Колос», 6 квітня відбулися футбольні матчі південної зони розіграшу Кубка Рівненської обласної організації ВФСТ «Колос» АПК України пам’яті Т. Г. Дем’янюка.
Турнір цей є традиційним. Здолбунівські футболісти постійно беруть у ньому участь, причому успішно. У 2017 році наші земляки стали переможцями - володарями кубка, а торік були другими.
Зустрічі команд північної зони цього ж дня були проведені у Дубровиці.
Цьогоріч за вихід у фінал змагались такі команди південної зони, як: «Експрес» (Здолбунівський район), «Оріон» (с. Грабів Рівненського району) і ФК «Межирічі» (Корецький район). Ігри проводились за коловою системою.

який намагається розвивати сім’я Піщалюків самостійно

Флорбол - командний вид спорту, один з різновидів хокею. Грають у флорбол пластиковим м’ячем діаметром 72 мм, масою - 23 грами, в якому є 26 отворів, та переважно пластиковою ключкою довжиною не більше 105 сантиметрів і вагою 350 грамів. Гра проходить на майданчику 40 на 20 метрів закритому бортиками. Основна мета учасників гри – забити м’яч у ворота суперника.

Це відносно новий для України вид спорту. Зародився він у Швеції в 70-их роках минулого століття, але швидко набув популярності в Європі. У 1986 році Швеція, Фінляндія і Швейцарія заснували Міжнародну федерацію флорболу (МФФ), яка нині об’єднує флорбольні федерації 49 країн.
Сьогодні на кожному континенті земної кулі, у тому числі в Африці, діє хоча б одна флорбольна асоціація. В Україні налічується близько 30 клубів у різних містах. У Здолбунівському районі нещодавно теж створили клуб «Надія», який формує команду у категорії Ю 9 та жіночу команду з флорболу.

Кожна людина має хист до певної справи, але іноді не кожна може вчасно цей талант виявити. У когось є здібності в IT-сфері, комусь до вподоби наука чи технології, а хтось має нахил до творчих професій. Саме таким творчим та здібним виявився здолбунівчанин Олександр Гефтер.

Чоловік має педагогічну освіту і працює у Здолбунівській музичній школі викладачем по класу гітари. Та окрім цієї досить творчої професії у нього є не менш творче та неординарне хобі - виготовлення годинників з вінілових пластин. Такою незвичною справою Олександр почав займатися близько півроку тому.
- Насправді першочерговою ідеєю був взагалі зовсім інший задум. Я прагнув зробити щось пов’язане з музикою, точніше зі своєю старою гітарою, яку хотів реконструювати і всередину вмонтувати годинниковий механізм. Але потім все «перегралося», з’явився вініл, і це все об’єдналося - вініл, годинник, гітара. Трохи в Інтернеті почитав, подивився, що люди цим займаються, і виготовив основу для годинника з вінілової пластини. Але в Інтернеті побачив багато машинної різки, а я це повторити не можу, бо надто детальна робота, у мене поки ручний варіант, - розповідає чоловік.

Протипожна

          Шановні жителі Здолбунівського району, а також громадяни, які безпосередньо будуть задіяні у виборчій кампанії - голови та члени виборчих дільниць. Напередодні виборів Президента України, з метою запобігання виникнення пожеж та надзвичайних ситуацій на виборчих дільницях, агітпунктах необхідно дотримуватися  заходів щодо дотримання вимог правил пожежної безпеки.

21 березня – День сонячних людей і кольорових шкарпеток

Кожна 700-та дитина у світі народжується з синдромом Дауна. Це співвідношення однакове в різних країнах, кліматичних зонах, соціальних прошарках. Воно не залежить від способу життя батьків, їхнього здоров’я, шкідливих звичок, харчування чи національності. Хлопчики та дів­чатка народжуються з однаковою частотою, батьки при цьому мають нормальний набір хромосом. Це найчастіше генетичне відхилення у світі, яке не можна вилікувати, ним неможливо заразитися.

Дату для проведення Дня людини з синдромом Дауна обрано не випадково – це 21-й день третього місяця, пов’язаний з трьома копіями (замість 2-х, як зазвичай у людини) 21-ї хромосоми. Відзначати цей День почали з 2006 року, а в грудні 2011-го року Генеральна Асамблея ООН запропонувала робити це усім державам і міжнародним організаціям, аби підвищити рівень поінформованості суспільства про синдром Дауна і звернути увагу на необхідність поліпшення якості життя у суспільстві таких людей.
Дітям із синдромом Дау­на, дійсно, складніше розвиватися, ніж їх звичайним одноліткам. Але завдяки підтримці рідних та допомозі фахівців вони, як і інші малюки, вчаться ходити і говорити, читати і писати, малювати, займатися музикою і спортом, здобувають освіту. І звичайно, вони здатні дружити, захоплюватися, закохуватися, бути щасливими і робити такими інших.

З нагоди 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною та Китайською Народною Республікою 2019-й Глава нашої держави проголосив роком Китаю в Україні. Тож по всій країні організовують відповідні тематичні культурно-просвітницькі масові заходи. Один з них минулої неділі відбувся у Здолбунівській центральній районній бібліотеці.


Того дня до книгозбірні завітали представники Китайської Народної Республіки Ао Лан та Чхан Юсон - викладачі сертифікованої програми з вивчення китайської мови в НаУ «Острозька академія» та в Національному університеті інженерів водного господарства і природокористування. Молоді привітні викладачі-волонтери вже тривалий час в Україні і охоче ознайомлюють наших співвітчизників з національними традиціями й культурою Китаю. Ще однією учасницею заходу стала Оксана Головко, начальник відділу наукової, еколого-освітньої роботи та рекреаційного благоустрою Національного природного парку «Дермансько-Острозький». Торік вона побувала у КНР на семінарі з менеджменту природних заповідників.

У нашій країні прийнято відзначати чимало свят, і кожне з них має своє символічне значення, кожне приурочене до певної визначної чи пам’ятної дати. Так, після початку війни з Росією в Україні з’явилася ще одна важлива дата – День українського добровольця. Започаткували її 14 березня 2014 року, коли перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці для формування першого добровольчого батальйону. Проте офіційні заходи з відзначення Дня українського добровольця почали проводити лише після прийняття відповідної постанови Верховної Ради України у 2017 році.

БАЖАННЯ ЗАХИЩАТИ КРАЇНУ ПЕРЕМОГЛО

Щойно розпочався Май­дан, багато активних українців їхали до столиці на підтримку народних протестів. А згодом розпочалася війна, і тоді чимало добровольців вирішили йти в зону антитерористичних дій. Йти, щоб захищати рідну землю, щоб стримувати ворога і не пускати його на межі нашої держави. Одним з таких бійців-добровольців став здолбунівчанин Андрій Осадчий (на фото).
Навчався хлопець у Здолбунівській ЗОШ І-ІІІ ст. № 5, по її закінченні вступив до Здолбунівського ліцею залізничного транс­порту. На другому курсі навчання Андрій проходив медичну комісію у військкоматі і за станом здоров’я був комісований. Але коли розпочалася війна, юнак не зміг спокійно сидіти вдома і по телебаченню дивитися на події, що відбувалися на Сході.
– У мене було патріотичне оточення ще зі школи, і до 2014 року ми з друзями мали проукраїнські погляди. Я чітко розумів, що непридатний для служби, але велике бажання пересилило всі перешкоди, - пригадує Андрій і додає: - У мене завжди була чітка життєва позиція, дуже різкі погляди, я категоричний: або так, або ні. Інакше бути не може.