повернулися з обласного змагання «Учитель року-2017» педагоги району

Богдан КОНДРАТЮК (зліва) та голова
Рівненської обласної ради Микола ДРАГАНЧУК.

Днями ми вкотре переконалися, що на Здолбунівщині працюють досвідчені та креативні освітяни, які прагнуть вдосконалювати свою майстерність та якісно готувати учнів до майбутнього дорослого життя.
Адже, за підсумками обласного конкурсу «Учитель року-2017», переможцем у номінації «Інформатика» став Богдан Кондратюк з Бущанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст., а вчитель біології Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 6 Людмила Михайлова у номінації «Біо­логія» увійшла до четвірки кращих та стала лауреатом конкурсу.
Загалом у конкурсних змаганнях взяли участь 60 педагогів загальноосвітніх навчальних закладів області, які змагалися у чотирьох номінаціях: «Біологія», «Початкова освіта», «Інформатика» та «Музичне мистецтво». Протягом чотирьох днів учасники конкурсу демонстрували свої педагогічний досвід та вміння, захищаючи навчальні проекти, проводячи майстер-класи, здійснюючи експертну оцінку підручників та ін. Результати конкурсу оголосили 12 лютого. Відзнаки кращим педагогам Рівненщини вручили голова обласної ради Микола Драганчук і заступник голови облдерж­адміністрації Світлана Богатирчук-Кривко, побажавши переможцям подальших успіхів вже на всеукраїнському етапі конкурсу, який відбудеться у березні.
Наші земляки, яким вдалося досягти чудових результатів у змаганні з педагогічної майстерності, стверджують, що такі здобутки є, насамперед, наслідком колективної праці. Богдан Кондратюк, який у Бущанській ЗОШ І-ІІІ ст. працює вже 8 років, переконаний, що саме командна робота його рідного колективу стала запорукою успіху.

Малюнок Віктора ГОЛУБА.

Виринаймо, друзі, зі смартфонів,
Із мереж, що, наче павучки,
І згадаймо: на полицях тихо
Нас вже зачекалися книжки.

Оленка чекала на автобус. Аби не зважати на гамір ранкового міста, насолоджувалась приємними мелодіями, що линули з навушників. Але навіяти собі гарний настрій все одно не вдавалось.
Їй нестримно хотілося снігу. Білого, лапатого, пухнастого й іскристого. Щоб з сусідньої школи з лементом вискакували на перервах діти і під викрики невдоволених техпрацівників та двірника Жори кидали один в одного сніжками. А потім розпашілі, мокрі, але найщасливіші на світі, бігли назад на уроки. Та де там - під ногами голий асфальт, а з неба дочекаєшся хіба що дощу.
Потрібного автобуса теж не було. Дівчина вже подумувала піддатись спокусі і повернутися додому - в тепле ліжечко під м’яку перину. От що значить заснути лише під ранок, хвилюючись через сьогоднішнє відрядження.
Та, о диво, врешті під’їхав очікуваний автобус. Оленка зайшла до салону, вмостилася на сидінні і з насолодою поринула в омріяний сон. Мала ж бо аж півтори години часу.
Враз її засліпило незвичне біле сяйво. Роздивитися щось було дуже складно. Та за кілька митей крізь пелену проясніла постать чоловіка. Високий, стрункий, з незбагненно звабливою посмішкою, знайомий і ні водночас. Оленку до нього вабило, наче магнітом. Та щойно спробувала підійти, марево розтануло. Вона враз опинилась в зовсім іншому місці. Тепер стояла посеред міського парку, а довкола сновигали люди.

У Чернігові відбулися змагання на Кубок України з важкої атлетики серед чоловіків. За збірну Рівненської області у ваговій категорії до 69 кг виступав учень 11 класу Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 4, майстер спорту Віталій Смочек. Варто відзначити, що юний важкоатлет продемонстрував високу спортивну техніку і справжні бійцівські якості, незважаючи на те, що змагатися йому довелося з набагато старшими суперниками.
Юнак показав відмінний результат у ривку - підняв штангу вагою 115 кг, 119 кг та 121 кг. У поштовху - 140 кг, а от вага 145 кг тут, на жаль, йому не підкорилася. У третій спробі спортсмен пішов на юнацький рекорд України - 151 кг. І це йому вдалося!
Набрані у сумі двоборства 272 кг дали змогу юному здолбунівському важкоатлету вибороти срібну медаль, перевершивши норму майстра спорту на 22 кг! От тільки прикро, що Віталій всього 1 кг програв своєму супернику, бо міг би виграти Кубок України. Та сподіваюся, що перемоги у нашого земляка ще попереду, адже йому лише 17 років.
Віталія Смочека зарахували до юнацької збірної України. У складі цієї команди він готуватиметься до чемпіонату світу, що вже у квітні цього року проходитиме в місті Бангкок у Таїланді.
Володимир ГОРДІЙЧУК,
заслужений тренер України,
майстер спорту, тренер ДЮСШ
Здолбунівської районної ради.

Рівненська область багата на поверхневі води. Враховуючи погодні умови цьогорічної зими особливої загрози набуває різке зменшення товщини криги в акваторіях водосховищ, річок та озер, що може призвести до жертв серед населення. Разом із тим, з приходом потепління виникає можливість виникнення повеней і паводків. Факторами небезпеки повеней та паводків є: руйнування будинків та будівель, мостів, розмив залізничних та автомобільних шляхів, аварій на інженерних мережах, знищення посівів.
Внаслідок повені, паводку починається просідання будинків та землі, виникають зсуви та обвали.
Тому, щоб уникнути перелічених надзвичайних ситуацій або мобілізуватися у разі їх виникнення нагадую громадянам краю, як діяти у зоні раптового затоплення у разі виникнення повені, паводка.
Тільки у випадках прориву гребель, крижаних заторів і ґрунтових перемичок у верхів`ях рік повінь може відбутися миттєво. В інших випадках існує більший або менший резерв часу, що дозволяє зреагувати на загрозу затоплення. Під час затяжної негоди на низьких річкових берегах краще не зупинятися. Особливо небезпечно під час тривалої негоди переправлятися вбрід через водойми. Додаткові обсяги води значно зменшують прохідність водойм і тому навіть перевірена ділянка шляху швидко може стати непрохідною та вкрай небезпечною. Люди, котрі проживають у небезпечних зонах поблизу водойм, у низинах та зонах можливого затоплення повинні бути особливо уважними. Їм необхідно стежити за прогнозами синоптиків і повідомленнями рятувальних служб. При загрозі виникнення повені необхідно забрати з місць, які наповнюються водою (наприклад, підвали та льохи) речі і продукти. Їх краще тримати в сухих місцях, куди воді важко проникнути, тому що навіть у випадку невеликих опадів вони можуть бути зіпсовані. Також потрібно заздалегідь подбати про свійських тварин. У випадку повені тварини, що опиняються в обмеженому просторі або на прив`язі, гинуть, навіть незважаючи на те, що більшість із них природжені плавці.

Про те, як торік господарювали на Здолбунівщині, йшлося під час підсумкового засідання колегії Здолбунівської РДА, яке відбулося 26 січня. І, якщо проаналізувати інформацію доповідачів, то виходить, що результати 2016-го доволі непогані.

«Господарка» не підвела
Про підсумки роботи галузей господарського комплексу Здолбунівського району за 2016 рік проінформував перший заступник голови райдержадміністрації Леонід Власюк. У його доповіді прозвучало чимало позитиву. Зокрема, торік у районі на 30 % збільшився обсяг реалізованої продукції. Щоправда, найбільша частка в структурі реалізації продукції традиційно припадала на підприємство «Волинь-цемент» філія ПАТ «Дікергофф Цемент Україна» - саме воно визначало становище галузі промисловості у нашому краї.
Аграрії району зуміли збільшити обсяг виробництва зернових культур - врожай у 2016-му видався рекордним. Натомість у тваринництві ситуація дещо гірша. Адже обсяги виробництва м’яса та молока зменшились, що пояснюється відсутністю рентабельності.

Але законодавство про працю підприємцям краще не ігнорувати

Питання про те, хто в районі здійснюватиме конт­роль за оформленням працівників на підприємствах та накладатиме штрафи за порушення законодавства про працю, постало під час останнього засідання колегії Здолбунівської РДА. З’ясувалося, що чіткої відповіді на нього наші чиновники поки що не знають.
- У грудні було внесено зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», де чітко зазначено, що органи самоврядування мають право здійснювати всі перевірки суб’єктів господарювання. Однак це стосується лише ОТГ і міст обласного значення. Як мають здійснювати ці повноваження у нас, у законі не визначено. Тож нині від РДА звернулися до Державної служби України з питань праці щодо надання роз’яснень про те, чи матимуть право на такі перевірки наші органи місцевого самоврядування. Наразі на сайті Державної служби України з питань праці опубліковано регуляторний акт - постанову Кабміну про порядок здійснення таких перевірок. Його обговорення триватиме до 11 лютого, тоді, вочевидь, і буде прийнято цю постанову. Натомість наша районна робоча група з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення повноважень здійснювати перевірки не має, - розповів перший заступник голови райдержадміністрації Леонід Власюк.

Структурні підрозділи УДМС України в Рівненській області обладнані технічно і підключені до каналів зв’язку та мають змогу самостійно надавати населенню адміністративні послуги з оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та ID-картки. Тепер отримати ці послуги можна і в Здолбунові.

Двадцять дев’ятого грудня 2016 року набрала чинності постанова КМУ від 16.11.2016 року № 1001, якою затверджені зміни, що внесені до постанови КМУ від 7.05.2014 року
№ 152 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення“. Надаємо роз’яснення окремих положень Порядку:
Пунктом 1 Порядку визначено, що паспорт для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки з безконтактним електронним носієм. До безконтактного електронного носія вносять:
- інформацію, що міститься на сторінці паспорта з персональними даними особи;
- відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи (крім осіб віком до 14 років, недієздатних, а для осіб з фізичними вадами - за їхнім бажанням), відцифровані відбитки пальців рук (з 12 років).

Дорога до школи - буденна справа. Проте й вона може бути небезпечною. Тож дітей потрібно навчити правильно переходити проїжджу частину, остерігатися незнайомців, ігнорувати невідомі предмети, а також ознайомити їх з іншими правилами безпечної поведінки.

Фахівці радять привчати малечу до самостійності поступово. Не варто залякувати дитину і розповідати їй про всі небезпеки одразу. Якщо потрібно, одну тему можна опрацювати кілька разів, звертаючи увагу на важливі моменти. При цьому варто переконатися, що дитина все зрозуміла правильно.

Отож, насамперед:
* Потрібно привчити дитину вчасно виходити з дому, щоб не поспішати дорогою. Краще зробити це на п’ятнадцять хвилин раніше і мати дещицю часу на непередбачувані ситуації. Першокласника треба супроводжувати до навчального закладу і додому безпечним маршрутом, щоб дитина його вивчила і знала, як потрібно поводитися на вулиці і в транспорті.
* Йти до школи та повертатися додому дитині найкраще разом зі знайомими: друзями-однолітками або ж дорослими. Якщо дитина ходить до школи сама, треба, аби шлях її пролягав через людні місця. Це убезпечить від зустрічі з небезпечними особами чи тваринами.

Розпочалися змагання дитячо-юнацької футбольної ліги Рівненської області з футзалу серед спортсменів різних вікових груп.

Двадцять дев’ятого січня у спортивному залі НВК № 26 м. Рівне у груповому турнірі відбулися футбольні матчі за участю команд «ДЮСШ-Гімназія» (м. Здолбунів), «Верес-2003» (м. Рівне), ДЮСШ (м. Корець) і ДЮСШ (с. Оженіно).
Здолбунівська команда «ДЮСШ-Гімназія», яку тренує Володимир Морозов, виступала на змаганнях у такому складі: воротарі - Едуард Косік та Станіслав Ющук, польові гравці - Дмитро Дов­галець, Олексій Свистюла, Захар Мичка, Рости­слав Кальчук, Віталій Панюк, Дмитро Біленький і Арсен Бартош.

Ще торік на виконання відповідної постанови Кабінету Міністрів України Старомощаницьку ЗОШ І-ІІ ст. реорганізували до навчального закладу І ступеня. Учні початкових класів залишилися вчитися у рідному селі, а восьмеро школярів середньої ланки були вимушені перейти до найближчих навчальних закладів – Білашівського НВК: ЗОШ І-ІІІ ст. та Ступнівського НВК «ЗОШ І-ІІ ст.-агротехнічний ліцей».
Звісно, дітей мали б доставляти до місця навчання шкільним автобусом. Але шкільного транспорту для навчально-виховного комплексу в Білашеві не придбали й досі, навіть попри те, що впродовж 2016-го задля цього доклали чимало зусиль. На жаль, марних. Хоча ще наприкінці минулого навчального року районне керівництво запевняло: автобус до вересня придбають, і співфінансування на придбання транспорту здійс­нено. Справа була за «областю», де процес купівлі автобуса загальмувався у зв’язку з «тендерними» проб­лемами.

Як і передбачали пасажири та представники влади, одразу після свят перевізники підняли тарифи на проїзд. Тепер, щоб доїхати зі Здолбунова до обласного центру, потрібно заплатити 11 гривень, а до Квасилова - 6. Відповідно, підвищили ціни на проїзд і на всіх «сільських» маршрутах.
Але найбільше збурила тих, хто регулярно користується громадським транспортом, вартість проїзду містом: тепер вона становить 4 гривні. Це при тому, що в Рівному проїзд у міських маршрутках досі коштує 3 гривні.
Зрозуміло, що обуренню пасажирів немає меж. Особливо ж, якщо зважити, що у новому році ціни та тарифи на більшість товарів і послуг ростуть, наче гриби після дощу. І на будь-яке обурення вголос з цього приводу звучить практично однакова відповідь: «А що ж ви хочете, податки підвищили, «мінімалку» підняли, от і мусимо якось виживати».
Про те, кому важче це робити - підприємцям чи споживачам, дискутувати можна довго. І непродуктивно, оскільки традиційна залежність: «Підвищили податки - підняли ціни - росту зарплатні не помітно» змушує зітхати навіть принципових оптимістів.

Волонтерка Марія Василівна Брага (на фото вгорі) вже два роки займається плетінням маскувальних сіток для українських бійців на Сході. Для цього щодня приходить у міський будинок культури, що в мікрорайоні цементників у Здолбунові. Але таку «річницю» жінка відзначати не прагне, каже: «Коли скінчиться війна, розстелимо останню сітку, зробимо на ній пікнік і святкуватимемо».
Нині пенсіонерка разом з помічниками доплітають вісімдесят третю сітку. Її, стандартну - розміром 6х3 метри, виготовляють для 14-ї ОМБР. Марія Василівна плете з натурального матеріалу ще й так звані лежаки - маскувальні сітки дещо меншого розміру, якими вкриваються розвідники.


Нещодавно жінкам не вистачало і натуральної, і синтетичної тканин для роботи, але з цим допомогли небайдужі люди, які теж прагнуть зробити внесок у спільну справу задля перемоги.
- Я вже непокоїлася, що не матимемо з чого плести сітки. Але з дитсадка у Бущі передали багато тканини для плетіння. Вони - молодці, щиро їм дякую! - тішиться Марія Брага.
Натомість тепер, коли є матеріали, бракує робочих рук.

Зустріч з дітьми воїнів, які були поранені або загинули на Сході України, відбулася 24 січня у Здолбунівській РДА.
Проведення заходу ініціювала представник об’єднання волонтерських організацій «Територія надії» Олена Миронець, він відбувся за сприяння голови райдержадміністрації Сергія Кондрачука, керівника спілки громадської організації «Здолбунівська спілка учасників бойових дій та АТО «УВО» Валерія Багамєдова та депутата Рівненської обласної ради Владислава Сухляка.
Олена Миронець вручила дітям подарунки від українців з Польщі, які підтримують наших бійців та їхні сім’ї з перших днів вій­ни. Атмосфера під час зустрічі була дружньою: її учасники поспілкувалися за чаюванням у кабінеті голови райдержадміністрації, повідомляють на сайті Здолбунівської РДА.

волонтерської групи ГО «Здолбунівська сотня самооборони»

У період з 16 листопада 2016 року по 16 січня 2017 року до збору коштів на потреби українських солдатів долучилися: Т. Корольчук (на картку) - 400 грн., М. Мельник - 200 грн., Р. Мацюк - 100 грн., П. Солтис - 100 грн., Ю. Шмендель - 550 грн., Ю. Пшеничний - 3000 грн., п. Юрій - 500 грн., М. Овсійчук - 5000 грн., О. Смірнова - 200 грн., О. Мільчак - 200 грн., О. Партас - 200 грн., С. Клочок - 200 грн., Л. Ридош - 200 грн., В. Тимощук - 200 грн., О. Жук - 2000 грн., В. Лукашук - 220 грн., І. Якубчик - 200 грн., колектив магазину «Діана» у с. Здов­биця - 1000 грн.
Окрім цього, Т. Калита надав рюкзак і плащ-намет, І. Якимчук – спальник, релігійна громада Свято-Іоано-Богословської церкви у Здолбунові передала для військових солодощі. Жителі району надали для дітей на Сході України одяг, іграшки, книги та солодощі, а для військових у зону АТО – харчі, теплі шкарпетки та рукавиці, в’язані шкарпетки.
Також В. Сірик, О. Глимбоцький та О. Гетманчук провели ремонт ЗІЛів на Рівненському загальновійськовому полігоні.
На зібрані кошти закуп­лено: берці (3 пари) - 2300 грн., костюми утеплені (3 шт.) - 2480 грн., термобілизну (2 шт.) - 600 грн., розгрузку - 420 грн. Також витрачено 574 грн. на доставку багажу ТОВ «Нова пошта» бійцям, які перебувають у зоні АТО. Крім того, передано воїнам 2 маскувальні сітки.
Залишок у касі станом на 16.01.2017 р. - 9800 грн.
Під час різдвяно-новорічних свят волонтери Здолбунівської сотні самооборони наколядували 24800 грн. Виручені кошти було надано на лікування: Романові Шевченку, воїну з 80 % опіків тіла, - 3000 грн., Андрію Смердову, волонтеру, бійцю БТрО «Горинь» (на заміну суглоба), - 10000 грн., Ларисі Кулибі - 1800 грн., волонтерці Оксані Куляші (на лікування сина) - 10000 грн.
Висловлюємо щиру подяку усім, хто долучається до збору коштів та найнеобхіднішого для українських солдатів. Саме ваша підтримка допомагає нашим воїнам боронити Україну та надихає на перемогу.
Адреса громадської прий­мальні Здолбунівської сотні самооборони: м. Здолбунів, вул. Шкільна, 30а, будинок побуту, 1-й поверх.
Телефони: 068-753-88-30, 063-848-23-11.

- Пов’язаність і наступність подій в Україні беззаперечна. І саме цим цікава ця книжка, - зазначив про чергове, шосте, видання праці «Гурби. Квітень 1944-го» один з її співавторів Олег Тищенко.
Книга й справді незвична, якщо порівняти з попередніми її виданнями. Адже містить дещо менше історичних довідок про бій під Гурбами авторства завідувача відділу «Інституту дослідів Волині» Рівненського обласного крає­знавчого музею Ігоря Марчука та директора Здолбунівського районного історико-краєзнавчого музею Олега Тищенка, натомість читачам запропоновано розгорнуту розповідь про найбільшу теренову гру України – «Гурби-Антонівці».

Колядують учасники народного аматорського хору Здолбунівської ЦРЛ.

Минулої неділі у здолбунівському римо-католицькому костелі Св. ап. Петра і Павла відбулися важливі для знач­ної частини жителів нашого краю події.

Того дня свою Преміційну (першу) службу Божу провів, а потому благословив парафіян нововисвячений священик храму Земовіт Коперські. Відомо, що таку службу вважають найголов­нішою у житті священиків, а отримане після неї від преміціянтів благословення - великим благом. Тож о. Земовіта щиро вітали настоятель костелу Анджей Щісловіч, голова Товариства польської культури Здолбунівщини Софія Михалевич, керівник Рівненської обласної організації «Культурно-просвітницький центр ім. Т. Чацького» і комендант харцерського загону «Волинь» Олександр Радіца, молоді й поважного віку парафіяни. Він же, зазначивши, що найліпшим для людини по цей бік Неба є служіння Господу, подякував громаді за довіру та пообіцяв бути вірним її пастирем, поводирем на шляху до Бога.

Виступає гурт «BONUM».


Далі у костелі стартував фестиваль колядок, започаткований цьогоріч Товариством польської культури Здолбунівщини на зміну традиційному вертепному дійству, яке раніше члени організації готували і демонстрували громаді під час зимових свят. Після вступних промов о. Анджея, Софії Михалевич та Барбари Влодарчик - вчительки школи з вивчення польської мови, яка діє при Товаристві польської культури Здолбунівщини, віршовані віншування не раз линули з вуст ведучих програми Діани Матвійчук та Андрія Міськова. А широко і маловідомі різдвяні піснеспіви польською, українською, англійською, німецькою та чеською мовами впродовж майже двох годин лунали у виконанні учасників фестивалю. Були це дорослі і діти, вокалісти і музиканти, солісти і гурти, колядники з польської громади Здолбунова і колективи-гості. Музичний супровід заходу забезпечили Валерій Стельмащук та Олена Сачева.

Слово про вчительку, колегу, подругу

Віра Василівна ЛУКАШУК з учнями.

 

Наче в природі пори року, у людському житті змінюють один одного вікові періоди. На зміну мрійливій безтурботній юності приходить діяльна зрілість, яка з роками поступається розсудливій і мудрій старості. Життя багатогранне, і кожен з нас - творець своєї долі.
У Маломощаницькій ЗОШ I-II ступеня працює учитель Віра Василівна Лукашук - людина творча, досвідчений педагог, справжній майстер своєї справи. Вона на ділі довела, що вміє брати на себе відповідальність у виявленні та вирішенні важливих для освітян проблем, адже очолює їх профспілкову організацію у школі. Серед колег і друзів користується беззаперечним авторитетом, бо щира й проста у спілкуванні, стримана, але ініціативна - вміє відстоювати власну думку, організовувати веселе дозвілля і відпочинок.

Рятувальник спілкується з рибалкою.

Як тільки водойми скувала крига, на лід вирушили прихильники зимової риболовлі. Це заняття, звісно, і корисне, і цікаве. От тільки дуже важливо подбати про безпеку, щоб раптово не опинитися у крижаній воді.
Тож минулого тижня працівники ДПРЧ-18 ГУ ДСНС України у Рівненській області спільно з співробітниками Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Рівненської області провели рейд у місцях зимової риболовлі на водоймах Здолбунівщини. Спілкуючись з рибалками, рятувальники нагадали їм правила поводження на кризі, роз’яснили, як діяти, опинившись у воді, та як правильно надавати допомогу постраждалим. Рибалкам вручили пам’ятки з правил безпеки у зимовий період.
Згодом відбулася координаційна нарада, під час якої учасники заходу обговорили питання, пов’язані з безпекою на кризі.

Десять тисяч цивільних і військових українців загинули за три роки військової агресії Російської Федерації. Таку цифру днями озвучив президент Петро Порошенко. Десять тисяч… Ні, ми усі, звісно, розуміємо, що насправді загиблих знач­но більше. Ще суттєвішою є кількість тих, чиї розмірені життя ця війна зруйнувала. А людей, яких події на Сході змусили усвідомити, що їхній світ ніколи вже не буде таким, як раніше, взагалі мільйони.
Але коли чуєш про цих десять тисяч, уявляєш майже половину Здолбунова. Чи дві Здовбиці. Або шість Глинськів.
Ще можна уявити інше. Що левова частка цих десяти тисяч - чоловіки й жінки, котрих не лише безмежно жаль просто по-людськи, а й тому, що їхнє усвідомлене ставлення до своєї країни вже не стане тими каменями, які так потрібні для фундаменту нашої держави у її, сподіваємося, світлому майбутньому. Тож втрата в ось уже майже трирічній антитерористичній операції ТАКОЇ кількості наших людей точно має спонукати до заміни понять. Бо й досі цю війну війною називають не всі.