Дев’ятнадцятого жовтня відзначила свій ювілей, 80-річчя,
самобутня художниця Марія Василівна Мартинчук

Народилася і більшу частину життя провела вона у селі Ступно, а нещодавно переїхала жити до дітей у Мізоч. Тож наше селище збагатилось новим талантом.
Роботи Марії Василівни неодноразово були представлені на виставках декоративно-прикладного мистецтва під час знаменних подій у Мізочі, різноманітних заходів у Мізоцькій міській бібліотеці, торік демонстрували їх на «Бібліофесті» в Здолбунівській центральній районній бібліотеці, і всюди біля цих малюнків зупинялись в захопленні глядачі.


Марія Василівна малює квіти. Кожна її картина непов­торна і багата яскравими кольорами. А за технікою виконання роботи дещо схожі з малюнками української народної художниці Марії Прий­маченко і частково - на знаменитий петриківський розпис. Художниця розповідає, що займатися малюванням хотіла, відколи себе пам’ятає. Але в часи її дитинства не було де взяти не тільки фарби, а й папір та олівці. У дорослому житті для малювання не вистачало часу, але вона все одно старалася кожну вільну хвилинку приділити улюбленій справі. Коли ж її старший син Василь, який тоді служив в армії, придбав та надіслав їй фарби - радості не було меж.

Волонтери презентують свою роботу бійцям.

Шість бойових машин реконструювали члени Здолбунівської сотні самооборони для бійців 14-ї бригади ЗСУ. Як повідомив сотник громадської організації Юрій Пшеничний, майстри змонтували і встановили поруччя, обрізали зайві конструкції, заварили пробоїни, намагаючись обладнати броньовики так, щоб воякам було зручніше їх використовувати. Реконструювавши одну БРДМ, волонтери презентували її бійцям на Тучинському полігоні, і тим розробка дуже сподобалася. Тож довірили майстрам ще п’ять одиниць військового транспорту. А нині бійці вже прийняли роботу та подякували усім волонтерам на чолі з Ігорем Щебетом, який організував та забезпечив виконання робіт.
Вл. інф.

Цьогоріч у День захисника України на Здолбунівщині вшановували
пам’ять полеглих бійців і дякували тим, хто повернувся з фронту живим

Вранці 14 жовтня у храмах району священики з парафіянами молилися за Україну та її захисників. Потім керівники району та міста разом з небайдужими громадянами поклали квіти до пам’ятних місць і могил борців за незалежність нашої держави.
Згодом, під час заходу «Героям слава!» у Здолбунівському РБК, з вдячністю вручали квіти матерям загиблих бійців і з болем згадували час, коли фактично одне за одним в район доставляли тіла полег­лих воїнів. А вони, наші герої, дивилися у зал зі світлин на сцені...
- Найважчим було сповіщати рідним бійця про його загибель. Це нестерпно, коли на порозі тебе зустрічають маленький хлопчик та молода жінка з дитинкою у візку, а ти маєш сказати їм ці страшні слова, - пригадує голова Здолбунівської РДА Сергій Кондрачук.

Про це йшлося під час десятої сесії Здолбунівської райради сьомого скликання

На засіданні сесії депутати протягом кількох годин встигли розглянути понад тридцять питань. Працювали злагоджено, оскільки більшість питань попередньо виносили на розгляд постійних комісій райради.

Насамперед депутати підтримали звіт про виконання районного бюджету за 9 місяців 2016 року, а згодом – внесли зміни до районного кошторису. Як повідомив начальник фінансового управління Здолбунівської РДА Володимир Нечипорук, доходи до бюджету за вказаний період склали близько 230 млн. грн., видатки – понад 218 млн. грн. Отже, бюджет є збалансованим та виконується згідно з розписом і планом видатків. Це підтверджує і той факт, що нині, на відміну від попередніх років, збільшився фонд бюджету розвитку. У ході розгляду в депутатів виникло єдине питання: чи отримають надбавку за престижність праці освітяни району? З’ясувалося, що нині у ряді шкіл вже виплачують цю надбавку за рахунок тієї економії коштів з освітньої субвенції, яку зуміли забезпечити у навчальних закладах. За результатами року весь резерв коштів освітньої субвенції буде спрямовано на виплати освітянам, їх розпочнуть проводити уже в жовтні. До того ж цьогоріч виділяли значні суми на освітянську галузь і з районного бюджету.

«Дуже-дуже сподобалося!» - ділилися враженнями задоволені школярики-першачки, повернувшись з перегляду вистави-гри «Бармалей» у Рівненському обласному академічному театрі ляльок. Поїздка відбулася у рамках акції «Першокласник», організованої Здолбунівським районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Цю акцію з ініціативи директора центру Тетяни Павлової у нашому районі організовують щорічно вже понад десять років.

На Здолбунівщині відбулися заходи, присвячені Дню захисника України

Під час заходу в 4-В класі Здолбунівської ЗОШ I-III ст. № 6.

***
Напередодні Дня захисника України в актовій залі ДНЗ «Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту» відбувся тематичний вечір «Україно! Честь і слава синам твоїм». На захід завітав П. О. Солтис - учасник двох революцій, воїн-доб­роволець, який воював понад рік у складі 44-ї окремої артилерійської бригади. Він презентував присутнім свою книгу «370 днів у камуфляжі». До виступу автор підготував презентацію з кадрами реальних подій, світлинами захисників - його побратимів. Невимушеним був діалог між учнями та гостем. Щирі слова Петра Олеговича про відданість та патріотизм не залишили байдужими учасників заходу. А заступник директора навчального закладу О. В. Трало звернулася до гостя зі словами вдячності за цікаву зустріч.

Роман Михальчук біля виставки, присвяченої мізоцькій трагедії.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці для мізочан має суперечливе емоційне забарвлення – ми вітаємо наших захисників, а також зі скорботою згадуємо трагічні події 1942-го.
Того року у ніч з 13 на 14 жовтня в Мізочі почалися масові розстріли єврейського населення, які тривали 6 днів. У різних історичних документах подають неоднакову кількість жертв у яру за Мізочем: за різними даними, тоді загинуло від 1700 до 3700 євреїв. Вочевидь, на розстріл зігнали не тільки євреїв з Мізоча, а й з довколишніх сіл.
27 вересня 2016 року в Берліні в меморіальному комплексі «Topographie des Terrors» (Топографія терору) було відкрито виставку «Mass shootings. The Holocaust from Baltic to Black Sea 1941-1944» («Масові розстріли. Голокост від Балтійського до Чорного морів 1941-1944»), де представлено світлини та свідчення масових розстрілів єврейського населення.
Лейтмотив виставки: «Не забувати і не допустити більше ніколи, вивчити уроки з історії для вирішення сьогоднішніх конфліктів…»
Трагедії Мізоча присвячено найбільший розділ виставки, де представлені світлини мирного життя мізочан у 20-30-ті роки ХХ ст., розстрілу євреїв, сім’ї Слободюків, члени якої під час вій­ни врятували єврейську дівчинку Софію Горнштейн і за це були удостоєні звання «Праведників світу». Готувати експозицію допомагав уродженець Мізоча, кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії Рівненського державного гуманітарного університету Роман Михальчук. Він і представляв наше селище на цій виставці.

У час, коли в країні триває неоголошена війна, нашій державі потрібна професійна армія.
Професійно підготовлений солдат-контрактник – це важлива ланка обороноздатності країни, що піклується про забезпечення цілісності і недоторканості нашої держави.
Якщо ви бажаєте зробити військову кар’єру, проходження військової служби за контрактом у Збройних силах України – найоптимальніший варіант здійснення вашої мрії.
На військову службу за контрактом приймають громадян віком від 18 до 40 років (до 55 років в особливий період), які мають відповідну фізичну підготовку та пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантії цих прав та свобод закріпленні в Конституції України і законах України. У зв’язку з особливим характером військової служби, яка пов’язана із захистом Віт­чизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їхньої рівноцінної заміни.
Переваги, перспективи та соціальні гарантії військової служби за контрактом:
1. Стабільне грошове забезпечення (від 7000 грн. на місяць), можливість кар’єрного росту та отримання надбавки за професійну майстерність;
2. Можливість брати участь у миротворчих операціях та інших заходах міжнародного військового співробітництва;
3. Право на безкоштовне отримання заочної вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» (після закінчення терміну першого контракту);
4. Речове забезпечення у відповідності до визначених норм і термінів;
5. Безкоштовні обіди у робочі дні (або, за бажанням, отримання грошової компенсації у розмірі вартості набору продуктів на приготування обіду). Під час виконання заходів навчально-бойової підготовки у таборах та навчальних центрах - триразове харчування;
6. Отримання безоплатної кваліфікованої медичної допомоги у військово-медичних закладах охорони здоров'я військовослужбовцям і членам їх сімей;
7. Право на санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристичних базах Міністерства оборони України (не більше одного разу на рік);
8. Можливість отримання безкоштовного житла за рахунок держави;
9. Щорічна відпустка зі збереженням грошового, матеріального забезпечення тривалістю від 30 до 45 календарних днів (в залежності від вислуги років);
10. Можливість отримання первинного офіцерського звання військовослужбовцями сержантського (старшинського) складу, які мають вищу освіту;
11. Отримання права на пенсійне забезпечення, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 25 років і більше, або в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, за наявності трудового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, або служба в інших силових органах.
Усі, хто бажає проходити службу за контрактом, звертайтесь за довідками у Здолбунівський районний військовий комісаріат за адресою: м. Здолбунів,
вул. Незалежності, 22, або за телефоном (03652) 2-25-03.
О. П. ЄМЧЕНКО,
військовий комісар Здолбунівського РВК.

Столовий виноград у саду Анатолія Соловйова.

Виростити рекордний врожай можна й без використання кілограмів добрив, головне - наполег­ливо і з любов’ю працювати, запевняють краяни, для яких городництво чи садівництво стало основним захопленням.

Органіка та особливий підхід
Залізничник Вячеслав Попич зі Здолбунова займається городництвом уже близько двадцяти років. Любов до цієї справи перейняв від діда. Свого часу працював за кордоном, звідти й привіз чимало цікавих ідей щодо обробітку грунту, вирощування сільгоспкультур.
Нині чоловік практикує органічну обробку землі, для чого придбав каліфорнійських черв’яків. Вони переробляють рештки листя і соломи на гумус, котрий городник використовує як міндобриво або тверде паливо. До слова, органічні добрива, отримані в такий спосіб, використовують у багатьох країнах світу. Наприклад, у Німеччині натуральна продукція, вирощена на органічних добривах, дуже популярна серед споживачів. Сестра Вячеслава Попича, яка зараз проживає в цій європейській країні, з рідного краю повезла туди каліфорнійських черв’яків, які «продукують» органічне добриво.
Але, втілюючи у життя ідеї, запозичені за кордоном, Вячеслав Попич обов’язково враховує особливості місцевих клімату і грунтів. На його переконання, наші грунти потребують лише мінімальної обробки.

Життя тих, хто нас захищав, вже ніколи не буде таким, як раніше. Воно назав­жди поділено на дві частини – до і після. Той, хто повернувся з війни, зовні лишається таким же. Але за посмішкою проглядається сум, а за спокійним поглядом – тягар пережитого. І багато болю в очах будь-якого кольору.
Зараз частина бійців повертається додому. І кожен намагається знайти себе у мирному житті. По-різному. Хтось шукає рятунку у чотирьох стінах, якнайдалі від цинічного світу. Інші вертаються назад на фронт, до побратимів. А ще хтось будує нове життя вдома - відкриває бізнес, змінює професію, втілює давні мрії. І прагне змінити країну на краще.
Ми не завжди погоджуємося з їхніми діями, іноді вважаючи вчорашніх бійців експресивними, різкими, нетерплячими. Та часом, мабуть, справді потрібно діяти саме так, як вони пропонують, аби щось таки змінити у нашому житті. Діяти швидко і рішуче, без співчуття та жалю за минулим. Рухатися вперед, до омрія­ної нами справедливої країни.
І хоч часом нам важко їх зрозуміти, вони продовжують бути тими самими людьми, як і до війни, – синами, батьками, онуками, коханими. Вони люблять нас так само, а тепер, може, і більше. А ми любимо їх. Бо вони – наші найкращі у світі захисники…
Зі святом, дорогі воїни! І дякуємо, що ви у нас є!
Ірина САМЧУК.

Попри стрімкий прихід справжньої осені, роботи з будівництва дошкільного навчального закладу в с. Новомильськ нині тривають відповідно до затвердженого плану. Ще за тепла на вул. Центральній, 3а, де буде розташований дитсадок, розчистили територію, встановили огорожу та розпочали вирізувати дерева й корчувати пеньки.
Як повідомив голова Здолбунівської РДА Сергій Кондрачук, загалом на виконання робіт зі спорудження дитсадка цьогоріч заплановано використати 3,75 млн. грн., з яких 2,4 млн. грн. складає субвенція з державного бюджету, отримана за сприяння народного депутата Олександра Дехтярчука, 675 тис. грн. - кошти з сільського бюджету. На об’єкті розпочали працювати тільки восени, оскільки кошти до району надійшли в серпні, за результатами перерозподілу держбюджету. По тому управлінням капітального будівництва Рівненської ОДА було оголошено тендер та визначено його переможця.
Нині в Новомильську на об’єкті активно працює ТзОВ «Будівельна виробнича компанія «Форвард Плюс» з
м. Нетішин, яка й перемогла у тендері, запропонувавши найвигідніші умови.
Наразі триває перший етап робіт - планування території. Для вирівнювання площі туди буде завезено близько 1200 куб. м грунту. Цього року планують звести «коробку», звісно, якщо погодні умови дадуть змогу пропрацювати якнайдовше. Утім, співробітники фірми-підрядника стверджують, що виконувати роботи вони можуть за температурного режиму до п’яти градусів морозу. Тому зараз роботи здійснюються саме так, як це було заплановано.
Дитсадок жителям села вкрай потрібен. Адже у с. Новомильськ проживає 75 дітей дошкільного віку, які, у зв’язку з наявністю великої черги до ДНЗ у сусідньому
с. Копиткове, не мають можливості відвідувати дитячий заклад. Згідно з проектом, у новому дитсадку виховуватимуть 60 дошкільнят, працюватиме там 17 співробітників. Загальна кошторисна вартість об’єкта складає майже 17 млн. грн. Відтак, сподіватимемося, що і в наступному році роботи йтимуть за планом, і на їх втілення вистачить і коштів, і наснаги у керівників району.
Марина СТЕПАНЮК.
На фото: тут спорудять новий дошкільний навчальний заклад.

У місті Харків з тридцятого вересня по четверте жовтня цього року проходив чемпіо­нат України з кікбоксингу. Рівненську область на цих змаганнях представляв уродженець селища Мізоч Володимир Царук.
Наш земляк виступив успішно, адже в напружених і подекуди драматичних поєдинках виграв титул чемпіона України серед спортсменів у ваговій категорії до 81 кг.
Загалом Володимир Царук на сьогодні є вже дев’ятиразовим чемпіоном України та чинним чемпіоном світу у ваговій категорії до 75 кг. Звісно, досягти цього було б неможливо без постійної праці над собою і, як з вдячністю зазначає Володимир, без наполегливих тренувань під мудрим керівництвом його наставників у спорті - Віктора Мазура, Володимира Анцибора, Ростислава Саєнка.
Вл. інф.
На фото зліва направо: заслужений тренер України Ростислав САЄНКО та вкот­ре чемпіон України Володимир ЦАРУК.

Паспорт громадянина України у формі картки з елект­ронним безконтактним носієм видається з січня 2016 року особам, які досягли 16-річного віку та оформляють паспорт вперше. У липні 2016 року Верховною Радою України внесено зміни до законодавства, які створюють умови для початку другого етапу реформи - подальшого впровадження паспорта нового зразка. З 1 жовтня Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» набуває чинності, що дасть змогу продовжити запровадження паспорта громадянина України у формі картки.
Законом передбачено місячний термін на приведення у відповідність до нього нормативно-правових актів. Міграційною службою вже підготовлено необхідні проекти постанов Кабінету Міністрів України, і найближчим часом їх розгляне уряд. Очікується, що після ухвалення цих актів паспорт-картку зможуть також отримати громадяни замість вклеювання фотокарток до паспорта при досягненні 25- та 45-річного віку, у випадках зміни прізвища, а також замість втрачених або зіпсованих паспортів.
Міграційною службою через систему «ProZorro» вже проведено тендер на закупівлю обладнання для забезпечення всіх територіальних підрозділів можливістю оформлювати нові документи. До кінця жовтня обладнання буде доставлено та змонтовано у Здолбунівському секторі УДМС України в Рівненській області.
Відповідно до змін у законодавстві, оформити паспорт-картку, а також закордонний паспорт після ухвалення цих актів можна буде також і в центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП). Міграційна служба проводить навчання з працівниками тих ЦНАПів, які мають намір закупити необхідне обладнання та підключити канали зв’язку.
Державна міграційна служба України нагадує, що процес заміни паспортів-книжечок на нові паспорти-картки відбуватиметься протягом щонайменше 4 років. Документи, видані громадянам раніше, і надалі зберігатимуть чинність, отже, поспішати з їх заміною не потрібно.
Віктор ТОМАШЕВСЬКИЙ,
завідувач Здолбунівського районного сектора УДМС України в Рівненській області.

Наталія ДАВИДЮК.

У спогадах більшості батьків здолбунівчан мого покоління БКЦ - насамперед заклад, куди вони юними бігали «на танці». І, до слова, чимало з них саме там знайшли собі пару. Пам’ятають вони і святкові вогники, які організовувались там під Новий рік або інші «дати». Мої ровесники у контексті «років надцять тому» теж згадують БКЦшні дискотеки, ще пам’ятають духовий оркестр, хор - учасників чи не усіх місцевих масових заходів. А дещо ближче до сучасності - танцювальні колективи, куди повели вже свою малечу, концерти заїжджих артистів і ярмарки з крамом від таких же бізнесменів... Між тим, на сьогодні будинок культури цементників може і пропонує містянам набагато більше. Саме про це і йтиметься в інтерв’ю з директором закладу Наталією Володимирівною Давидюк, яке пропонуємо до уваги читачів.

- Наталіє Володимирівно, вважаю, що все ж доречно буде трохи нагадати здолбунівчанам історію очолюваного Вами закладу...
- Історія будинку культури цементників розпочалась з побудовою нового цементного заводу у Здолбунові. Розширялось селище цементників і збільшувалася потреба в культурно-масовому відпочинку працівників підприємства, тому в центрі міста й звели великий палац культури, який спочатку отримав офіційну назву «Дворец культуры цементников им. В. И. Ленина» - скорочено ДКЦ, згодом - «Будинок культури і техніки цементно-шиферного комбінату» і, нарешті, вже звичну для всіх - «Будинок культури цементників».

На сцені - “Здолбунівські дзвіночки”.


Першим директором закладу був призначений працівник заводу М. М. Грищенко. Пізніше цю посаду обіймали Олена Захарівна Безсмертна, Надія Петрівна Деюн та ін. У той же час почали працювати оркестр народних інструментів, ансамбль народного танцю, ансамбль бального танцю, оркестр духових інструментів, народний хор. А з 1967 року, коли колектив очолив Костянтин Михайлович Колос­ков - творча й енергійна людина, створюються естрадний оркестр, в якому вперше у наших стінах стали використовувати електронні музичні інструменти; художня студія, де не лише вчили малювати, а й виконували різноманітні художні замовлення; фотостудія. У 1981 році БКЦ очолила Ірина Василівна Козійчук. Варто відзначити, що 1980-ті - це період підйому в аматорському мистецтві, створення низки нових цікавих колективів, великої кількості культурно-освітніх заходів, конкурсів, фестивалів, оглядів, творчих поїздок Україною, Радянським Союзом, за кордон. А от 1990-ті роки вже були важкими часами кризи, безгрошів’я та вимушених відпусток. І зберегти приміщення й колектив нашого будинку культури тоді вдалося тільки завдяки генеральному директору заводу Сергію Йосиповичу Царуку.

у Здовбиці відкрили меморіальну дошку

На приміщенні сільської ради у Здовбиці дев’ятого жовтня урочисто відкрили пам’ятну дошку юнакам-націоналістам, які у 1948 році вивісили синьо-жовтий прапор неподалік місцевої школи.
Про цю подію, що відбулася понад півстоліття тому, тепер розповідають нащадки її учасників. Тоді, 24 червня 1948-го, напередодні випускного вечора у школі, учень 10 класу Здовбицької десятирічки Петро Марчук підняв національний прапор на стовпі поблизу навчального закладу. За розповідями очевидців, аби стяг не змогли зняти, юнак протягнув від нього до землі провід, імітувавши замінування. Зняти прапор наважились лише після приїзду опергрупи МДБ. Згодом організаторів акції заарештували. Пет­ра Марчука, який під час допитів взяв провину на себе, засудили та на 10 років вислали до Сибіру.
Тож минулої неділі здовбичани зібралися на освячення меморіальної дошки, на якій викарбувані імена сміливих земляків – членів юнацької ОУН Ананія Григорука, Петра Марчука, Михайла Нестерчука. Ініціатором встановлення пам’ятної дошки став здов­бичанин Микола Трофимчук, чий батько був очевидцем тих подій і прагнув вшанувати вчинок юнаків. У день освячення дошки здов­бичани вклонилися їх пам’яті та поклали квіти до меморіального знака.
Вл. інф.

Турнір з міні-футболу пам’яті бійця Сергія Шолудька, який помер 23 вересня 2015 року у зоні АТО, у Володарському районі Донецької області, відбувся у селищі Мізоч другого жовтня цього року.

Участь у змаганнях брали вісім команд: с. Стеблівка, с. Білашів, с. Нова Мощаниця, смт Мізоч та юніорів Мізоцького НВК і три колективи з Рівного - «Рівненські патріоти», «Гайдамаки» та команда Рівненської бойової сотні.
Перемогу виборола команда с. Білашів. Цим футболістам було вручено кубок, але вони вирішили передати нагороду нашій сім’ї.
Учасників турніру нагородили грамотами і цінними подарунками. Отримав ці відзнаки і молодший син Сергія Дмитро, котрий теж брав участь у турнірі в складі команди юніорів Мізоцького НВК.
Гравці команди Рівненської бойової сотні подарували нам прапор України з підписами учасників змагань.

Перший вірш на воєнну тематику він написав далеко від дому, під стрілянину та канонади вибухів. Слова якось самі склалися у римовані рядки. Ці, фронтові, вірші він тоді записав і зберіг. Хоч доти не мав такої звички.

Артилерист 14-ї бригади ЗСУ, житель Білашева Олександр Павлюк (на фото), якого мобілізували у шостій хвилі, на Сході вже більше року. Тож йому щодня доводиться спостерігати руїни, страх, скалічені життя. А ще відчувати підступність противника. І все це дуже вразило чуттєву душу нашого земляка.
Кожен написаний ним на фронті вірш має свою історію. І щораз вона дивовижна і щемлива. Полонені волонтери, земляки-благодійники, маленькі патріоти України - все знаходить відображення у рядках Олександра.
Особливо тривожить його тема ворожих відносин з сусідньою країною. Адже в Росії у нього живе брат, там його колишні товариші та колеги по роботі. Чоловік щиро дивується тому, як росіяни кардинально змінили своє ставлення до українців.

Дорогі вчителі, викладачі та наставники!
Щиро вітаю Вас із нагоди Дня працівників освіти!
Уже традиційно у першу неділю жовтня слова вдячності ми адресуємо усім педагогам, хто свої знання, вміння та досвід передає іншим, хто спонукає досліджувати навколишній світ і робити наукові відкриття, хто навчає вірити в себе та впевнено йти до поставленої мети.
Шановні вчителі, саме Ви навчаєте дітей і молодь тим головним моральним цінностям, котрі зараз відстоює весь український народ – цінностям свободи та незалежності, миру та добра, взаємоповаги та гідності.
Будуючи нову українську систему освіти, наша держава саме Вам доручила не лише навчання дітей, але й формування особистостей, здатних творчо мислити і самостійно робити висновки.
Дорогі освітяни, бажаю Вам здоров’я та щастя, невичерпних сил і благополуччя за сумлінну працю та терпіння, мудрість і фаховість.
Щиро зичу Вашим учням великих досягнень і нових перемог!
З повагою
Голова обласної державної адміністрації Олексій Муляренко

щоб «відвоювати» безкоштовний проїзд у транспорті

Цей тиждень у районі розпочався з міні-страйку місцевих пенсіонерів та його бурхливого обговорення у середовищі тих, хто має власну думку щодо порушеної страйкарями соціально важливої проблеми – повернення безкоштовного проїзду у транспорті пенсіонерам за віком.

Утім, захід, який понеділкового ранку відбувався на шляху поблизу ПАТ «Волинь-Цемент», важко назвати страйком хоча б тому, що аудиторія протестувальників була не надто чисельною. Вочевидь, аби пенсіонери-активісти краще анонсували дійство, до них приєдналося б більше охочих «повоювати» з владою.
Проблема відсутності безкоштовного проїзду для пенсіонерів у транспорті вже має певну історію. Востаннє її виносили на широку аудиторію у квітні цього року, коли представники районної влади скликали на нараду перевізників, а ті категорично відмовилися безкоштовно, або ж за півціни перевозити пенсіонерів за віком. Мотивували це збитковістю для власного бізнесу. Натомість керівники району зійшлися на тому, що компенсації пільгового перевезення з районного бюджету також не буде, оскільки, згідно з чинною постановою, котра регулює перевезення цієї категорії громадян, витрати на відшкодовування безоплатного перевезення пенсіонерів повинні повертати з держбюджету.
З того часу пенсіонери їздили маршрутками за гроші. Хтось – з розумінням ситуації, хтось – зі щоденними обуреннями. І не раз у транспорті спостерігалися неприємні сцени, коли впертий водій категорично відмовлявся підвозити когось з немічних стареньких, які просилися до салону.