До Дня захисту дітей працівники Здолбунівського районного відділу разом з неповнолітніми  клієнтами пробації відвідали Здолбунівський районний історико-краєзнавчий музей. В закладі міститься п’ять експонаційних залів (первісної історії, періоду царського та польського правління, Першої та Другої світових воєн, етнографії та Українського Руху опору, а в перспективі – виставкової зали (експозиційної, мистецької галереї), бібліотеки, кінозалу, музейної каплиці та залів історії окупації часів тоталітаризму, облаштованих у колишніх камерах для ув’язнених.

Споруда  була збудована 1903 року, як поліцейське відділення з камерами попереднього ув’язнення. 1914 року в приміщенні розпочало діяльність секретне жандармське відділення, потім там діяли поліція Польської республіки, райвідділ НКВС УРСР, німецька поліція, райвідділ НКВС-МВС, поліклінічне відділення Здолбунівської райлікарні та станція швидкої медичної допомоги, стоматологічна поліклініка та зубопротезне відділення ЦРЛ, і нарешті, з 1998 по 2008 рр. – відділ ДСО МВС України в Рівненській області.

IMG 71277f1336d7857bcf84251f3317a18c V

 Під час екскурсії, яку проводив директор музею Олег Тищенко  діти почули багато цікавої та корисної інформації, побачили велику кількість музейних експонатів, побували у підвальних приміщеннях будівлі, які в минулому слугували камерами ув’язнення.

Особливо  їх вразили відвідини підвалів, де розміщувались катівні. Там стіни списані останніми прощальними словами загиблих, спеціально видовбані в підлозі кровостоки… Там без вікон, без сонця і чистого повітря, стоячих по кісточки у воді, жорстоко катували, приковували до стіни, скидали в яму сторч головою, стріляли в голову, ламали волю невинних людей… Кати все це намагались приховати, знищивши документи, засипавши підвали сміттям до краю.

Захід був насичений позитивними і сумними розповідями з історичного минулого та сучасності міста й району. Діти та працівники пробації були вражені від побаченого.

Здолбунівський районний відділ з питань пробації.

У середу, 29 травня, під головуванням Олега Дацюка відбулася тридцять шоста сесія Здолбунівської районної ради сьомого скликання. На розгляд було винесено 32 питання порядку денного. Депутати голосували, висловлювали свої точки зору та досить активно обговорювали
деякі з цих питань. Окрім депутатів, на засіданні були присутні голови сільських рад, очільник Здолбунівської РДА Сергій Кондрачук, а також представники її структурних підрозділів та громадськість.

Перед депутатами прозвітував начальник фінансового управління Здолбунівської РДА Володимир Нечипорук. Він повідомив про виконання районного бюджету за перший квартал 2019 року та проінформував про внесення змін до районного бюджету на 2019 рік. Відповідно до проекту рішення районної ради «Про зміни до районного бюджету Здолбунівського району на 2019 рік», станом на перше травня 2019 року перевиконання загального фонду районного бюджету становить 2901,7 тис. грн. До проекту рішення включено такі видатки: центральній районній лікарні – 668,7 тис. грн; районному центру первинної медичної допомоги – 180 тис. грн. Головному розпоряднику коштів відділу освіти райдержадміністрації – 704,6 тис. грн, з них: на утримання загальноосвітніх навчальних закладів та інклюзивно-ресурсного центру на видатки споживання та розвитку - 424,5 тис. грн; на співфінансування видатків на «Нову українську школу» та забезпечення санітарно-гігієнічних умов приміщень закладів загальної середньої освіти - 280 тис. грн.

Часті тренування та змагання, нагороди, здобуті на Кубку України, чемпіонаті України, неодноразове визнання кращим гравцем матчу, міжнародні змагання у складі української команди. Саме так часто проходять дні юної спортсменки Анастасії Піщалюк.

Їй лише тринадцять, а вона вже здобула звання майстра спорту України з флорболу. Хоч розпочався спортивний шлях Насті з балету та гімнастики. Дівчина пригадує, як ще зовсім маленькою ходила на заняття гімнастики, а згодом, коли тренер переїхала, дівчинка змінила свої спортивні уподобання.
- Коли перестала гімнастикою займатися, то слідом за батьками і старшими братами спробувала грати у флорбол. Мені це стало цікаво і непогано виходило, тим паче що сім’я грала, був розвиток, а я йшла за ними, - розповідає Анастасія.
П’ять років дівчина разом із сім’єю жила у Коломиї, де й тренувалася, згодом переїхала у Здолбунів. Тут пішла до шостого класу Здолбунівської гімназії. Саме на базі цього закладу батько Анастасії, як тренер, набрав команди та почав нав­чати гри у флорбол.

З 16 березня цього року на території Рівненської області, триває практичний етап цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері під умовною назвою «Мігрант».

Працівники Здолбунівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області спільно з працівниками Здолбунівського районного відділення поліції Острозького відділу поліції провели перевірки спільних підприємств, навчальних закладів, об’єктів торгівлі, в ході яких було вжито активних дій з перевірки іноземців та осіб без громадянства з питань дотримання ними законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Під час перевірок виявлено вісім порушників міграційного законодавства.
Нагадаємо, що відповідальність за порушення строку перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства: якщо іноземні громадяни та особи без громадянства, які прибули в Україну з тимчасовою метою (бізнес, навчання, працевлаштування, туризм тощо), порушили встановлений законодавством України строк перебування в нашій державі, вони несуть адміністративну відповідальність, передбачену статтею 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (стягнення у вигляді штрафу).

Першого червня прийнято відзначати Міжнародний день захисту дітей. На Здолбунівщині ще напередодні цього свята провели низку різноманітних заходів. Фахівці служби у справах дітей Здолбунівської райдержадміністрації спільно зі Здолбунівською міською радою організували невеличке свято та похід на циркову програму для дітей вразливих категорій Здолбунівщини. Громадська організація «Батьків дітей з інвалідністю «Джерело життя» теж влаштувала свято для діток. Завдяки дитячій театральній студії «Лялькові сходинки» Рівненського театру ляльок (керівник Андрій Окладов), дітлахи побачили повчальну виставу «Мийдодір», а також пограли в різноманітні ігри.

На Здолбунівщині підбили підсумки традиційного районного літературно-мистецького конкурсу «За Україну, за її волю!», який відбувається вже багато років поспіль. Метою цього конкурсу є національно-патріотичне виховання молоді, прославлення борців за волю України, залучення юних обдарованих земляків до творчої діяльності.

Мама загиблого в АТО Героя, нашого земляка Олексія Сапожнікова Світлана та донька воїна Євгенія відвідали заняття гуртка «Квілінг» (керівник - Тетяна Пашинська) Здолбунівської районної станції юних техніків. Світлана Сапожнікова, як заступник голови громадської організації «МАтері Мироносиці» від імені матусь Героїв Здолбунівщини висловила гуртківцям вдячність за прекрасні великодні листівки ручної роботи. А такі дарунки МАМи отримали до свят і торік, і цього року.


Також до Дня Героїв активна громада на могилі Василя Жука підняла Державний Прапор України та пом’янула нашого земляка. Нагадаємо, Василь Жук був солдатом 93-ої окремої механізованої бригади. Загинув під час бою при обороні Донецького аеропорту в результаті мінометного обстрілу 24 січня 2015 року.
Окрім того військовий комісар Здолбунівського РТЦК та СП майор Павло Плачінта вручив відзнаки Президента України матерям загиблих воїнів.
Вл. інформація.
Фото надане Здолбунівським РЦСССДМ та з Фейсбука.

День Героїв це день пам’яті про всіх українців, які присвятили своє життя боротьбі за свободу та незалежність нашої держави, свято величі духу вояків - борців за волю України, які є символом незборимості української нації. Цього дня прийнято згадувати і вшановувати пам’ять лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, українських січових стрільців, вояків Армії УНР, УПА, діячів ОУН, учасників АТО та Героїв Небесної Сотні.
У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив щороку 23 травня святкувати День Героїв. Свято було приурочене до сумної дати 23 травня 1938 року, коли в Роттердамі вбили Євгена Коновальця. Також саме у травні пішли з життя кращі сини України XX століття Микола Міхновський, Симон Петлюра та Євген Коновалець. До здобуття Україною незалежності День Героїв відзначали підпільно, згодом, після 1991 року, свято почало набувати розголосу.
День Героїв не є офіційним державним святом, але рік від року має більший відгук в українців, відзначається органами місцевої влади. Національно-патріотичні організації прагнуть встановлення Дня Героїв офіційним державним святом.

В Україні з 16 травня стартувала інформаційна кампанія з підвищення обіз­наності щодо суті децентралізації «Я – Громада». Організаторами її є спільно Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та Програма «U-LEAD з Європою».
Метою інформаційної кампанії «Я – Громада» є підвищення рівня обізнаності громадськості про позитивні зміни, що відбулися внаслідок реформи децентралізації, сприяння кращому розумінню громадянами суті реформи децентралізації та поширення позитивних практик ОТГ, залученню людей до активної участі у соціальному, культурному та політичному житті своїх громад. Крім того, організатори сподіваються сформувати позитивне ставлення до процесів добровільного об’єднання та децентралізації по всій Україні.
Заходи всеукраїнської інформаційної кампанії «Я – Громада!» проводитимуть у 39 населених пунктах різних областей. Загалом це 28 публічних та 11 діалогових заходів за участю жителів, ГО, представників об’єднаних територіальних громад, волонтерів, журналістів.

Минулого тижня на території Здолбунівської районної бібліотеки для дітей та юнацтва відбувся захід «Ми та Європа», приурочений до Дня Європи в Україні.

Ті, хто завітав на свято, гарно провели час і отримали безліч позитивних вражень. Гості заходу побачили яскраві виступи талановитих дітей та молоді міста. Ознайомилися з художніми роботами Антоніни Колодюк, а також з творами письменників, які були представлені на книжковій виставці «Шедеври європейської літератури».
Охочі навчитися чогось нового здобули корисні знання на майстер-класі від Сніжани Король, дітлахи ж із задоволенням очікували своєї черги біля майстрині з фейс-арту. Для тих, хто полюбляє загадки та випробування, провели євроквест. Крім того, присутні мали можливість пограти в теніс, випробувати себе на канатній доріжці та весело розважитися.
Для урізноманітнення свята на захід запросили працівників Національної поліції. Поліцейські розповідали про особливості служби в органах Національної поліції України, провели демонстрацію амуніції та спеціальних засобів, якими вони користуються під час виконання своїх професійних обов’язків. Крім того, усі охочі мали змогу приміряти бронежилет чи каску, побувати за кермом службового поліційного автомобіля.
Фото надане
Здолбунівським
відділенням поліції.

Учасники заходу.

Минулої п’ятниці, 17 травня, на базі Здолбунівської гімназії відбувся конкурс на краще знання чеської мови. Участь у ньому брали діти, які займаються в гуртку з вивчення чеської, який вже кілька років діє у цьому освітньому закладі. Конкурсанти виконали низку цікавих, але доволі складних, завдань. І справились із цим гідно.
Високий рівень підготовки учнів відмітили й присутні на заході високоповажні гості - Генеральний консул Чеської Республіки у Львові пан Павел Пешек та консул Чеської Республіки у Львові пан Ігор Шедо.
Переможцями конкурсу стали Вік­торія Субарська, Владислав Кондратюк та Діана Семенюк. Генеральний консул Чеської Республіки у Львові Павел Пешек та голова спілки волинських чехів Здолбунівщини «Волинські правнуки» Олена Ярмолюк вручили їм цінні подарунки.
Усі учасники конкурсу отримали грамоти за підписами директора Здолбунівської гімназії Івана Гнатюка і Олени Ярмолюк, а також солодощі.
Фото надала Олена ЯРМОЛЮК.

Договір позики є одним з найпоширеніших серед тих, що укладаються громадянами. Часто сторони не мають уявлення, як правильно укласти цей договір і які положення важливо закріпити, що в підсумку призводить до тривалих судових процесів, матеріальних і моральних втрат. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості» – ч. 1 ст. 1046 ЦК України. Договір позики є реальним, одностороннім, відплатним або безоплатним договором. Це значить, що він набуває чинності тільки після передачі майна, всі обов’язки покладені лише на позичальника і у визначених законом випадках договір позики може бути як оплатним, так і безоплатним. Предметом договору позики є речі, визначені родовими ознаками, та грошові кошти. Суб’єктами позики є будь-які фізичні та юридичні особи. Боржника за договором позики називають позичальником, а кредитора – позикодавцем. Договір позики укладається як в усній, так і в письмовій формі. В Цивільному кодексі України зазначено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа – незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України). Проста письмова форма обов’язкова для договору позики тільки у випадках, коли позикодавець - юридична особа, а також в усіх випадках, якщо сума договору позики перевищує встановлений законом розмір. Закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики, проте за домовленістю сторін чи на вимогу однієї з сторін, договір може бути нотаріально посвідчений. Зобов’язання за договором позики має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону. Боржник (позичальник) зобов’язаний виконати свій обов’язок по поверненню позики, а кредитор (позикодавець) – прийняти виконання особисто, або на умовах встановлених договором. Прийнявши виконання зобов’язання, на вимогу боржника (позичальника), кредитор (позикодавець) повинен видати йому розписку про одержання боргу частково або у повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його божникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа на руках у боржника підтверджує факт виконання ним зобов’язання (ст. 545 ЦК України). У разі невиконання зобов’язання по поверненню предмета позики настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За нотаріально посвідченим договором позики, в разі неповернення боргу, позикодавець може звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про стягнення заборгованості на підставі пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1999 № 1172. У випадку смерті позичальника позикодавець повинен протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо позикодавець не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги погашення боргу.
Оксана ГРАБАР,
приватний нотаріус
Здолбунівського районного
нотаріального округу. §

Жителі Здолбунова 1950-ті роки ХХ ст.

У січні 1940 року на території Рівненської області замість повітів та волостей було створено 30 районів. Серед них і Здолбунівський, утворений зі Здовбицької волості й міста Здолбунів Здолбунівського повіту, а також Мізоцький район, утворений з Будеразької та Мізоцької волостей Здолбунівського повіту. Такий адмі­ністративний поділ діяв до 1959 року, до ліквідації Мізоцького району та приєднання його до Здолбунівського.
До складу Здолбунівського району, територія якого становила 300 кв. км, у післявоєнний період входило 12 сільських рад, а саме: Глинська, Гульчанська ІІ, Здовбицька, Глупанинська, Заліська, Копитківська, Івачківська, Новомильська, Новосілківська, П’ятигірська, Тайкурівська, Урвенська. На території кожної з цих сільських рад було створено колгосп, а в селах Здовбиця та Гульча ІІ заснували по два колективних господарства. Всього в районі налічувалось 14 колгоспів. І якщо взяти технічні культури, то з них найбільше вирощували цукровий буряк, картоплю та зернові.

Паспорт міста Здолбунів 1940-1958 роки.

Паспорт міста Здолбунів 1940-1958 роки.


На території району (разом зі Здолбуновом) налічувалось 83 населених пункти. До Глинської сільської ради входило таких шість, до Глупанинської - п’ять, до Гульчанської ІІ - сім, до Здовбицької - десять, до Заліської - п’ять, до Копитківської - сім, до Івачківської - сім, до Новомильської – десять, до Новосілківської - чотири, до П’ятигірської - три, до Тайкурівської - одинадцять, до Урвенської - сім. Така велика кількість населених пунктів була зумовлена наявністю значної кількості хуторів. Їх у 1959 році ліквідували як «неперспективні», оскільки вони гальмували процес укрупнення сіл. Хутори було приєднано до ближніх сіл.

Свою лепту в розвиток здолбунівського футболу вніс український клуб спортовий «Цегельня». На жаль, ми не знаємо достеменно істо­рії його заснування. Але деякі відомості нам все ж вдалося відшукати в сучасній польській спортивній літературі. Наприклад, у книзі Станіслава Заборняка «Культура фізична людності української на землях польських (1868-1939)», що вийшла друком у Польщі в 2007 році. У цьому дослідженні йдеться про розвиток футболу в Західній Україні, є відомості й з історії цього виду спорту у нашому місті. Зокрема на сторінках 309-310 у матеріалі «Український клуб спортовий «Гарт» Здолбунів (1937-1939) описана історія клубу. Там зазначено, що у товариському матчі з командою КС «Цегельня» у складі останньої виступали семеро футболістів, які раніше грали за «Гарт». Найімовірніше команду КС «Цегельня» створили спортсмени, які не ввійшли до основного складу «Гарту».
У вказаних вище матеріалах автор називає КС «Цегельня» польською командою. Роком заснування команди «Гарт» Здолбунів вказує 1937-й. Вірогідно це - не свідома помилка автора, а він просто не мав необхідних даних. Основним джерелом при написанні цього розділу книги йому слугували пуб­лікації у спортивній газеті «Змаг» за 1937-1939 роки. Також Станіслав Заборняк використовував матеріали з архівів Львова й Луцька, а в рівненських не працював. У цілому ж його дослідження - дуже цікава й корисна книга про розвиток спорту в Західній Україні «польського періоду».

 

У Здолбунові 22 травня, у день 158-х роковин перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі, вшанували його пам’ять, організувавши літературний захід «Повернутися, щоб жити у серцях».

DSC03562

 

Відбувалось це пошанування біля пам’ятника Кобзареві, встановленого поблизу міського клубу. Зібралось чимало людей. Представники місцевої влади - голова Здолбунівської районної ради Олег Дацюк та заступник голови районної державної адміністрації Сергій Гридін - поклали квіти до підніжжя пам’ятника.

Історію перепоховання, сумного повернення Т. Г. Шевченка на рідну українську землю, нагадала усім ведуча заходу Ірина Хлібюк. Наголосивши, що Чернеча (а тепер - Тарасова) гора відтоді стала одним з головних центрів єднання національно-свідомих українців довкола ідеї Української Державності, святим для кожного з нас місцем.

Кобзар повернув нам історичну пам’ять і національне самоусвідомлення, його поезія дає духовну силу і надихає на боротьбу. Його твори і сьогодні, коли триває війна з російським агресором – є міцною духовною зброєю.

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять великого поета, а також воїнів, наших сучасників, які захищаючи територіальну цілісність України, загинули у нинішній війні. З сумом згадали її трагічну сторінку - бій під Волновахою 22 травня 2014-го, в якому полягли 18 військовослужбовців 51-ої окремої механізованої бригади Збройних сил України.

DSC03571

 

Під час заходу линуло Кобзареве слово. Концертну програму підготували працівники Здолбунівського районного будинку культури та учні місцевої загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 3 під керівництвом своїх учителів Жанни Осік, Світлани Кондратюк, Тетяни Кравченко, Наталії Домбровської.

DSC03539

 

Поезію Т. Г. Шевченка «І мертвим і живим» читала учениця десятого класу Яна Садовська, вірш «Мені тринадцятий минало» - другокласники Олександр Цвей і Валерія Агафонова, « Тече вода з-під явора» - третьокласниця Софія Кінах. Інсценізацію вірша «На Великдень на соломі» представили учні другого класу Владислава Богуш, Вікторія Бармак, Поліна Кушнерук, Анна Грицюк, Ілля Сабанюк. Також поетичні рядки декламувала учениця шостого класу Олеся Коружинець.

DSC03550

 

Вокальні твори «Не тополю високу», «Зоре моя вечірняя» на Кобзареві слова виконали працівників РБК Алла Стригун, Михайло Така та Альона Ляшенко.

Думки і слово нашого генія, пророка, нашого великого Кобзаря назавжди в серці українців.

Фото Марини КОЛОДИЧ.

Всесвітній день вишиванки - міжнародне свято, покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Відзначають День вишиванки щороку у третій четвер травня. Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив’язане до жодного державного чи релігійного. Кожен охочий може долучитись до свята, одягнувши вишиванку на роботу, до університету, школи чи садочка.

Перші вишивки на території України з’явилися ще за скіфів. Археологічні розкоп­ки підтверджують, що знайдені на Черкащині фігурки чоловіків, створені ще у VI столітті, в своєму оздобленні мають не тільки структурні особливості давнього українського одягу, а й елементи орнаменту. Варто зазначити, що більшість мотивів для орнаментів українцям подарувала сама матінка-природа. Але тим, що всю природу зобразити за допомогою голки і нитки неможливо, визначають основні інтерпретації візерунків, які містять той чи інший елемент з широким смисловим навантаженням. Перш за все це геометричний (Гуцульщина, Поділля, Полтава) та рослинний (Буковина, Волинь, Поділля, Побужжя) орнаменти.

В Україні з третього квітня по дев’яте травня тривала традиційна акція «Місяць Червоного Хреста». На Здолбунівщині до участі в ній долучилися дорослі і діти.

- У квітні 2018-го минуло 100 років від початку діяльності українського Червоного Хреста як самостійного національного товариства. Одним з важливих його пріо­ритетів завжди було і є сприяння державі у наданні всебічної допомоги та підтримки найбільш незахищеним верствам населення. На це спрямовані програми і численні благодійні проекти ТЧХУ. На відміну від інших благодійних інституцій, Товариство Червоного Хреста України має особливий гуманітарний мандат, володіє гуманітарною ініціативою як повноважний член Міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та здійснює свою діяльність на підставі Закону України. Сто років дієвого добра, сто років милосердя – напевно так кількома словами можна схарактеризувати всю роботу нашого Товариства, - зазначає голова Рівненської обласної організації ТЧХУ Марія Михайлівна Бєлікова.


Як і щоразу, цьогоріч акція «Місяць Червоного Хреста» проводилась з метою привернути увагу суспільства до проблем вразливих категорій населення, сформувати думку суспільства на користь милосердя. В ході акції в різних куточках України було організовано збір коштів, продуктів, одягу і взуття, предметів хатнього вжитку, речей для внутрішньо переміщених осіб і хворих, особливо тих, хто не може самостійно пересуватися, шкільного приладдя, іграшок, а також надання безоплатних побутових, юридичних та інших послуг підопічним організацій Товариства, а також упорядкування будинків, прибудинкових територій громадян похилого віку та інших категорій населення.

Закінчення. Початок у №№ 16, 18.

Єнісей, Туруханка, лісоповал

У грудні 1948-го товарняк, повен постраждалих від режиму українців, повіз засуджену на три роки Марію на чужину, далеку й немилосердну.
- Після потяга нас у трюм пароплава загнали, везли по Єнісею вісімнадцять діб, а потім ще чотири. В тайгу. Там, на лісоповалі, я й відбула три роки, - згадує Марія Іванівна.
Утримували засуджених жінок в нелюдських умовах, а працювали вони дуже важко. Багато хто там, у тайзі, загинув, покалічився, втратив здоров’я.
- У таборі для нас були лише намети. В них ми й зимували. Спати не можна - холоднеча. Цеглину нагріємо, прив’яжемо до ніг і так перебудемо. Ні подушки, ні матраца, нічого не було. А вранці - пилку, сокиру в руки і на роботу. Лісоповал… Дали нам ділянку. Той ліс ми пиляли вручну, не було ж бензопил, на собі колоди по п’ять з половиною-шість метрів виносили. Усі різного зросту були. Станеш під ту колоду, що не можна її винести. Ріка Туруханка там протікала, що впадає в Єнісей. Часом вранці на роботу ще по льоду йдемо, а ввечері вертаємось вже по пахви у воді. Нас триста чоловік, вишикуваних по п’ять...

Наймиліша, найрідніша, щира та добра, ніжна і ласкава, усі найприємніші слова линуть для неї – мами. Адже це людина, яка дає життя, вкладає усі свої сили й енергію у власних дітей. Не досипає ночі, переймається і хвилюється через кожну їхню поразку чи невдачу. А як радіє від невеличких або й великих досягнень своїх діточок! Тож в Україні, аби виявити повагу та висловити вдячність усім матерям, щорічно, починаючи з 2000-го, День матері відзначають офіційно.

Цьогоріч у нашому районі організовували святкові концерти з нагоди Дня матері. У Здолбунівському будинку культури цементників відбувся концерт «Жінка – Богородиця, Жінка – Мати, Жінка – Україна!» У ньому взяли участь колективи та окремі виконавці Здолбунівської музичної школи разом зі своїми керівниками, а також дитячі танцювальні й вокальні колективи БКЦ. Тож глядачі мали можливість почути й побачити талановитих дітей та отримати безліч позитиву і незабутніх емоцій.