Під гаслом «Милосердя і доброта починаються з тебе!» проходили у Мізоцькому НВК доброчинні акції «П’ять картоплин» і «Допоможи воїнам АТО». Учні закладу та їхні батьки активно відгукнулись на заклик долучитися до участі у цих заходах. У результаті було зібрано 2031 кг овочів.
Разом з медичною сестрою Товариства Червоного Хреста України М. Р. Юрчук члени учнівського самоврядування НВК роздали людям похилого віку в Мізочі 900 кг картоп­лі. Крім того, школярі одноголосно вирішили передати 1131 кг овочів у військову частину, в якій служив у зоні АТО наш земляк Сергій Шолудько.
Найактивнішими учасниками акції стали учні 3-Б класу (кл. кер. Л. В. Устянчук), 1-А класу (кл. кер. М. І. Овдіюк), 6-А класу (кл. кер. Н. В. Поліщук) та 6-Б класу (кл. кер. Г. В. Тимощук).
Проведення благодійних акцій дає учням змогу усвідомити, що творити хороші й важливі справи має і може не хтось інший, а вони самі.
Любов БОНДАР,
заступник директора з виховної роботи
Мізоцького НВК.

Під час заходу до Дня української писемності та мови у 3-Б Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 4.

До Дня української писемності та мови змістовний і пізнавальний виховний захід під назвою «Дзвенить струмочком рідна мова» відбувся цього тижня у 3-Б класі Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 4. Організувала свято вчитель Наталія Василівна Василюк.
- Саме мова вирізняє будь-який народ з-поміж інших. Рідна нам українська багата й милозвучна, і кожен з нас має усвідомлювати, що це не просто засіб спілкування, а безцінний духовний скарб, основа нації. Тож головною метою заходу було виховати у дітей любов і повагу до української мови, заохотити до її вивчення. Водночас, я прагнула, щоб дійство вийшло цікавим для учнів і сприяло розвитку в них кмітливості, спостережливості, уважності, допитливості, - зазначила педагог.

Пропонуємо до вашої уваги, шановні читачі, дослідження з історії розвитку футболу на Здолбунівщині. Його автори намагалися більше дізнатися про створення перших футбольних клубів та особистості, завдяки яким у нашому краї відбувався розвиток улюбленої гри мільйонів. Утім, дослідники працюють і далі, тож будуть вдячні за будь-яку інформацію щодо історії здолбунівського футболу, яку зможете їм надати.

У ті часи українські спортивні товариства діяли під керівництвом Українського Спортивного Союзу (УСС). У 1924 році УСС організував перші футбольні змагання - Кубок УСС. Першим володарем кубка у них стала команда «Україна» (м. Львів). У наступні роки УСС проводив різні футбольні змагання на території Західної України. У 1937 році польська влада заборонила діяльність УСС, і він припинив свою роботу. Утім, внесок УСС у розвиток футболу був таки вагомим.


У нашому краї найвідомішими представниками УСС були футбольні команди УСК «Гарт» та КС «Цегельня». Десятого (18) серпня 1934 року ініціативна група жителів Здолбунова у складі Дмитра Піскарського, Ірени Прісневської, Андрія Мартинюка, Стефана Шихуцького, Миколи Пащенка надала до старостату міста подання на реєстрацію Українського спортивного товариства «Гарт» із засадами діяльності на теренах м. Здолбунів. Метою його були заняття легкою атлетикою, іграми спортовими і культурно орієнтованою працею. Членами товариства могли бути чоловіки чи жінки, яким виповнилося 18 років. Член товариства не міг належати до іншого спортивного товариства. Прийняття в члени товариства відбувалося на чергових загальних зборах після подання письмової заяви. Натхненниками товариства був сплачений комісійний збір в розмірі 5 злотих. 

Народний аматорський хор Здолбунівського РБК співає для учасників засідання.

Під час виїзного засідання координаційно-консультативної ради при голові Здолбунівської районної ради йшлося про делеговані повноваження органів місцевого самоврядування в галузі культури. Були і теорія, і практика: учасники заходу не лише дізналися про чимало корисних аспектів, які згодом згодяться їм у роботі, а й переконалися, що у сфері культури в нашому краї є ким і чим пишатися.

Те, що саме з сільського клубу бере початок джерело творчості, яке згодом впадає у велику ріку української культури, розуміють усі, хто бував на виступах місцевих аматорських колективів, бачив вироби народних майстрів чи насолоджувався творами наших митців. Клуби й справді є закладами, які сприяють оздоровленню морального клімату на селі, відкриттю нових талантів та залученню молоді до активного дозвілля. Тож спочатку начальник відділу культури та туризму Здолбунівської РДА Елеонора Стеценко розповіла присутнім про особ­ливості управлінських векторів у галузі культури. По тому директор Здолбунівського РБК Валентина Теребійчук представила презентацію, присвячену основним правовим засадам роботи клубних закладів.
Традиційно основною в діяльності клубів залишається гурткова робота, проведення культурно-масових заходів та виконання господарчих функцій. Нині на Здолбунівщині функціонує 36 клубних закладів, у яких діє 182 клубних формування, з них 93 - для дітей, налічується 14 колективів художньої самодіяльності, які мають звання «народний аматорський», 6 - «зразковий». Загалом у клубних установах задіяний 101 працівник. Методичним центром для них є Здолбунівський РБК. Клубні працівники також мають змогу поспілкуватися й обмінятися досвідом, збираючись на репетиціях та виступах народного аматорського хору Здолбунівського РБК. Цей хоровий колектив бере активну участь у святкових заходах, фестивалях, де займає почесні місця. До слова, хористи підтвердили свою майстерність, подарувавши зворушливі пісні учасникам заходу. Інші творчі колективи також не пасуть задніх, гідно представляючи наш край на обласних та всеукраїнських конкурсах і фестивалях.

Завідувач клубу с. Новомильськ Олексій Луцишин (на фото - перший зліва) зустрічає гостей.


Однак очільникам сільських громад потрібно враховувати й інші важливі аспекти діяльності у галузі культури. Наприклад, щодо охорони культурної спадщини на території сільських рад, про що присутніх проінформував старший науковий працівник Рівненського обласного краєзнавчого музею Олексій Войтюк. На обліку у Здолбунівському районі перебуває зараз близько 90 пам’яток культурної спадщини, не враховуючи нововиявлених. Щоб з’ясувати, які саме пам’ятки на території сільради мають такий статус, спеціаліст порадив сільським головам звертатися в управління культури і туризму Рівненської ОДА. А також усіляко дбати про те, щоб зберегти культурну спадщину для нащадків.

Нещодавно у Здолбунівській РДА відбулася нарада, присвячена питанню фінансування у 2017 році дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів району. Присутні на засіданні представники РДА, районної ради та освітяни розглядали актуальні питання освітньої галузі та висловлювали досить цікаві пропозиції щодо шляхів їх вирішення.
Учасники наради обговорили завершення ремонтних робіт та відкриття у 2016 році додаткової групи в ДНЗ № 5 «Усмішка» м. Здолбунів, а також вели мову про передбачення коштів на проведення капітального ремонту з подальшим відкриттям у 2017 році додаткової групи у ДНЗ № 2 «Дзвіночок» м. Здолбунів. Порушили вони й питання щодо покращення матеріально-технічної бази закладів освіти району. Перший заступник голови райдержадміністрації Леонід Власюк запропонував під час розрахунку кош­тів на фінансування навчальних закладів району зважати не лише на кількість учнів, які там навчаються, а й на площу самих закладів.

Чи варто учням зі Старої Мощаниці сподіватися на те, що шкільним автобусом возитимуть їх до школи найближчим часом, досі невідомо.
У вівторок, 25 жовтня, представники управління освіти та науки Рівненської ОДА, Здолбунівської РДА і громадськості збиралися задля обговорення тендерів та перспектив закупівлі транспорту для шкіл. Спілкувалися про різні речі: про автобуси російського виробництва «Мрія», які закупили у першій черзі придбання шкільного транспорту, про політику та політиків, про те, хто винен і хто правий. Між тим, суть ситуації від цього не змінюється: якщо буде оголошено тендерні торги, то їх знову виграє фірма «Радіал Україна» з автобусами з ворожої країни. Тож в обласному управлінні освіти та науки не поспішають ні оголошувати тендер, ні прописувати у ньому умови, яких не передбачає закон, убезпечуючись від відповідальності за таке самоуправство.

Здолбунівська ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 двадцять дев’ятого жовтня відзначила поважний ювілей

Колектив навчального закладу.

Під ногами тихенько шурхотить опале жовте листя... Так само тихенько і якось непомітно шурхотять-перегортаються й сторінки книги-історії, яка невпинно відлічує роки. Цих років - цікавих, плідних, сповнених подій, мрій та здобутків - Здолбунівській ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 вже шістдесят. І кожен, хто завітає на день народження рідної школи, переконається: зараз вона поважна та мудра, сувора і гомінка, але молода й сучасна.

Грандіозна і зразкова
У 1939 році в мікрорайоні за залізничним мостом у Здолбунові працювало дві школи - російська (№ 5) та українська (№ 13). Остання з 1949 року стала школою № 39. Утім, вже тоді була потреба у розбудові приміщення закладу. Тож у 1954 році управління Львівської залізниці ухвалило рішення щодо початку зведення нової будівлі середньої школи, розрахованої на 400 учнів, на вулиці Шкільній. Для невеликого Здолбунова це було грандіозне будівництво, адже передбачало наявність котельні, водопроводу, внутрішніх зручностей, а голов­не - чудової спортивної зали. Тож у 1956-1957 навчальному році нове приміщення школи № 39 зустріло учнів та педагогічний колектив величною новизною. Навчалися в школі діти не лише залізничників, а й найкращі школярі з цілого району. Нова школа стала зразковим закладом: сюди водили на екскурсії учнів з інших шкіл, котрі заздрили «щасливчикам», які навчалися саме тут. У 1962 році середня школа № 39 Львівської залізниці стала Здолбунівською середньою школою № 4.

Л. А. Панасюк.


Протягом шести десятиліть заклад очолювали чотири директори: О. Я. Дзюба, О. М. Комар, Т. В. Заховайко та Л. А. Панасюк. А ще у ньому працювала ціла плеяда чудових учителів. Нині ж у школі, яка відзначає шістдесятиріччя, трудиться шістдесят педагогів. Десятки років сумлінно та плідно працюють у закладі М. Є. Броніч, О. В. Гершун, О. І. Іванчук, Н. М. Паламарчук, Л. А. Панасюк, Н. К. Пивоваренко, Р. В. Романчук, Н. Г. Сітовська та ін. Натомість нова генерація учителів, серед яких О. В. Бондарчук, О. В. Гаврилюк, Л. П. Капустинська, В. М. Карпетченко, Т. І. Куць, Л. Г. Литвин, Г. М. Левченко, Я. В. Мовчанюк, О. Ю. Нагорна, Т. Л. Нетикша, Т. В. Савчук, О. В. Самчук, О. І. Самолюк, І. Л. Соколюк, Л. М. Пославська, С. М. Почтовий, О. П. Тонковид, М. В. Хомич, Є. О. Якімова, також успішно втілює креативні ідеї, передає знання та виховує розумних, ерудованих, відданих громадян України.

Наша землячка Марія Тимощук завоювала друге місце на чемпіонаті світу з важкої атлетики серед юнаків та дівчат до 17 років, повідомляють на сайті Федерації важкої атлетики України.
Змагання проходили у
м. Пенанг, що у Малайзії, з 19 по 25 жовтня. Дівчина завоювала срібло у ваговій категорії до 58 кг з результатом у сумі двоборства 182 кг. Також в активі спортсменки малі золото в ривку 82 кг і бронза в поштовху 100 кг.
Нагадаємо, торік Марія Тимощук стала абсолютною чемпіонкою Європи з важкої атлетики серед спортсменок до 17 років.
Вл. інф.

Швейцарська компанія “Сингента” є одним з лідерів світового агробізнесу і займається виробництвом засобів захисту рослин та насінництвом. Вона об'єднує понад 28 тисяч фахівців у 90 країнах світу. Фахівці “Сингенти” за допомогою сучасних інноваційних досліджень і технологій пропонують нові гібриди насіння, високоефективні засоби захисту рослин та цікаві фінансові рішення. Ці рішення - один із затребуваних напрямків розвитку бізнесу компанії, мета якого допомогти сільгоспвиробникам забезпечити стабільне виробництво продукції, знизити ризики втрат врожаю і підвищити прибутки. Наразі компанія значну увагу приділяє захисту сільгоспвиробників від цінових коливань на кукурудзу і дає можливість зменшити витрати на виробництво.

Дев’ятнадцятого жовтня відзначила свій ювілей, 80-річчя,
самобутня художниця Марія Василівна Мартинчук

Народилася і більшу частину життя провела вона у селі Ступно, а нещодавно переїхала жити до дітей у Мізоч. Тож наше селище збагатилось новим талантом.
Роботи Марії Василівни неодноразово були представлені на виставках декоративно-прикладного мистецтва під час знаменних подій у Мізочі, різноманітних заходів у Мізоцькій міській бібліотеці, торік демонстрували їх на «Бібліофесті» в Здолбунівській центральній районній бібліотеці, і всюди біля цих малюнків зупинялись в захопленні глядачі.


Марія Василівна малює квіти. Кожна її картина непов­торна і багата яскравими кольорами. А за технікою виконання роботи дещо схожі з малюнками української народної художниці Марії Прий­маченко і частково - на знаменитий петриківський розпис. Художниця розповідає, що займатися малюванням хотіла, відколи себе пам’ятає. Але в часи її дитинства не було де взяти не тільки фарби, а й папір та олівці. У дорослому житті для малювання не вистачало часу, але вона все одно старалася кожну вільну хвилинку приділити улюбленій справі. Коли ж її старший син Василь, який тоді служив в армії, придбав та надіслав їй фарби - радості не було меж.

Волонтери презентують свою роботу бійцям.

Шість бойових машин реконструювали члени Здолбунівської сотні самооборони для бійців 14-ї бригади ЗСУ. Як повідомив сотник громадської організації Юрій Пшеничний, майстри змонтували і встановили поруччя, обрізали зайві конструкції, заварили пробоїни, намагаючись обладнати броньовики так, щоб воякам було зручніше їх використовувати. Реконструювавши одну БРДМ, волонтери презентували її бійцям на Тучинському полігоні, і тим розробка дуже сподобалася. Тож довірили майстрам ще п’ять одиниць військового транспорту. А нині бійці вже прийняли роботу та подякували усім волонтерам на чолі з Ігорем Щебетом, який організував та забезпечив виконання робіт.
Вл. інф.

Цьогоріч у День захисника України на Здолбунівщині вшановували
пам’ять полеглих бійців і дякували тим, хто повернувся з фронту живим

Вранці 14 жовтня у храмах району священики з парафіянами молилися за Україну та її захисників. Потім керівники району та міста разом з небайдужими громадянами поклали квіти до пам’ятних місць і могил борців за незалежність нашої держави.
Згодом, під час заходу «Героям слава!» у Здолбунівському РБК, з вдячністю вручали квіти матерям загиблих бійців і з болем згадували час, коли фактично одне за одним в район доставляли тіла полег­лих воїнів. А вони, наші герої, дивилися у зал зі світлин на сцені...
- Найважчим було сповіщати рідним бійця про його загибель. Це нестерпно, коли на порозі тебе зустрічають маленький хлопчик та молода жінка з дитинкою у візку, а ти маєш сказати їм ці страшні слова, - пригадує голова Здолбунівської РДА Сергій Кондрачук.

Про це йшлося під час десятої сесії Здолбунівської райради сьомого скликання

На засіданні сесії депутати протягом кількох годин встигли розглянути понад тридцять питань. Працювали злагоджено, оскільки більшість питань попередньо виносили на розгляд постійних комісій райради.

Насамперед депутати підтримали звіт про виконання районного бюджету за 9 місяців 2016 року, а згодом – внесли зміни до районного кошторису. Як повідомив начальник фінансового управління Здолбунівської РДА Володимир Нечипорук, доходи до бюджету за вказаний період склали близько 230 млн. грн., видатки – понад 218 млн. грн. Отже, бюджет є збалансованим та виконується згідно з розписом і планом видатків. Це підтверджує і той факт, що нині, на відміну від попередніх років, збільшився фонд бюджету розвитку. У ході розгляду в депутатів виникло єдине питання: чи отримають надбавку за престижність праці освітяни району? З’ясувалося, що нині у ряді шкіл вже виплачують цю надбавку за рахунок тієї економії коштів з освітньої субвенції, яку зуміли забезпечити у навчальних закладах. За результатами року весь резерв коштів освітньої субвенції буде спрямовано на виплати освітянам, їх розпочнуть проводити уже в жовтні. До того ж цьогоріч виділяли значні суми на освітянську галузь і з районного бюджету.

«Дуже-дуже сподобалося!» - ділилися враженнями задоволені школярики-першачки, повернувшись з перегляду вистави-гри «Бармалей» у Рівненському обласному академічному театрі ляльок. Поїздка відбулася у рамках акції «Першокласник», організованої Здолбунівським районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Цю акцію з ініціативи директора центру Тетяни Павлової у нашому районі організовують щорічно вже понад десять років.

На Здолбунівщині відбулися заходи, присвячені Дню захисника України

Під час заходу в 4-В класі Здолбунівської ЗОШ I-III ст. № 6.

***
Напередодні Дня захисника України в актовій залі ДНЗ «Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту» відбувся тематичний вечір «Україно! Честь і слава синам твоїм». На захід завітав П. О. Солтис - учасник двох революцій, воїн-доб­роволець, який воював понад рік у складі 44-ї окремої артилерійської бригади. Він презентував присутнім свою книгу «370 днів у камуфляжі». До виступу автор підготував презентацію з кадрами реальних подій, світлинами захисників - його побратимів. Невимушеним був діалог між учнями та гостем. Щирі слова Петра Олеговича про відданість та патріотизм не залишили байдужими учасників заходу. А заступник директора навчального закладу О. В. Трало звернулася до гостя зі словами вдячності за цікаву зустріч.

Роман Михальчук біля виставки, присвяченої мізоцькій трагедії.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці для мізочан має суперечливе емоційне забарвлення – ми вітаємо наших захисників, а також зі скорботою згадуємо трагічні події 1942-го.
Того року у ніч з 13 на 14 жовтня в Мізочі почалися масові розстріли єврейського населення, які тривали 6 днів. У різних історичних документах подають неоднакову кількість жертв у яру за Мізочем: за різними даними, тоді загинуло від 1700 до 3700 євреїв. Вочевидь, на розстріл зігнали не тільки євреїв з Мізоча, а й з довколишніх сіл.
27 вересня 2016 року в Берліні в меморіальному комплексі «Topographie des Terrors» (Топографія терору) було відкрито виставку «Mass shootings. The Holocaust from Baltic to Black Sea 1941-1944» («Масові розстріли. Голокост від Балтійського до Чорного морів 1941-1944»), де представлено світлини та свідчення масових розстрілів єврейського населення.
Лейтмотив виставки: «Не забувати і не допустити більше ніколи, вивчити уроки з історії для вирішення сьогоднішніх конфліктів…»
Трагедії Мізоча присвячено найбільший розділ виставки, де представлені світлини мирного життя мізочан у 20-30-ті роки ХХ ст., розстрілу євреїв, сім’ї Слободюків, члени якої під час вій­ни врятували єврейську дівчинку Софію Горнштейн і за це були удостоєні звання «Праведників світу». Готувати експозицію допомагав уродженець Мізоча, кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії Рівненського державного гуманітарного університету Роман Михальчук. Він і представляв наше селище на цій виставці.

У час, коли в країні триває неоголошена війна, нашій державі потрібна професійна армія.
Професійно підготовлений солдат-контрактник – це важлива ланка обороноздатності країни, що піклується про забезпечення цілісності і недоторканості нашої держави.
Якщо ви бажаєте зробити військову кар’єру, проходження військової служби за контрактом у Збройних силах України – найоптимальніший варіант здійснення вашої мрії.
На військову службу за контрактом приймають громадян віком від 18 до 40 років (до 55 років в особливий період), які мають відповідну фізичну підготовку та пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантії цих прав та свобод закріпленні в Конституції України і законах України. У зв’язку з особливим характером військової служби, яка пов’язана із захистом Віт­чизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їхньої рівноцінної заміни.
Переваги, перспективи та соціальні гарантії військової служби за контрактом:
1. Стабільне грошове забезпечення (від 7000 грн. на місяць), можливість кар’єрного росту та отримання надбавки за професійну майстерність;
2. Можливість брати участь у миротворчих операціях та інших заходах міжнародного військового співробітництва;
3. Право на безкоштовне отримання заочної вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» (після закінчення терміну першого контракту);
4. Речове забезпечення у відповідності до визначених норм і термінів;
5. Безкоштовні обіди у робочі дні (або, за бажанням, отримання грошової компенсації у розмірі вартості набору продуктів на приготування обіду). Під час виконання заходів навчально-бойової підготовки у таборах та навчальних центрах - триразове харчування;
6. Отримання безоплатної кваліфікованої медичної допомоги у військово-медичних закладах охорони здоров'я військовослужбовцям і членам їх сімей;
7. Право на санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристичних базах Міністерства оборони України (не більше одного разу на рік);
8. Можливість отримання безкоштовного житла за рахунок держави;
9. Щорічна відпустка зі збереженням грошового, матеріального забезпечення тривалістю від 30 до 45 календарних днів (в залежності від вислуги років);
10. Можливість отримання первинного офіцерського звання військовослужбовцями сержантського (старшинського) складу, які мають вищу освіту;
11. Отримання права на пенсійне забезпечення, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 25 років і більше, або в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, за наявності трудового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, або служба в інших силових органах.
Усі, хто бажає проходити службу за контрактом, звертайтесь за довідками у Здолбунівський районний військовий комісаріат за адресою: м. Здолбунів,
вул. Незалежності, 22, або за телефоном (03652) 2-25-03.
О. П. ЄМЧЕНКО,
військовий комісар Здолбунівського РВК.

Столовий виноград у саду Анатолія Соловйова.

Виростити рекордний врожай можна й без використання кілограмів добрив, головне - наполег­ливо і з любов’ю працювати, запевняють краяни, для яких городництво чи садівництво стало основним захопленням.

Органіка та особливий підхід
Залізничник Вячеслав Попич зі Здолбунова займається городництвом уже близько двадцяти років. Любов до цієї справи перейняв від діда. Свого часу працював за кордоном, звідти й привіз чимало цікавих ідей щодо обробітку грунту, вирощування сільгоспкультур.
Нині чоловік практикує органічну обробку землі, для чого придбав каліфорнійських черв’яків. Вони переробляють рештки листя і соломи на гумус, котрий городник використовує як міндобриво або тверде паливо. До слова, органічні добрива, отримані в такий спосіб, використовують у багатьох країнах світу. Наприклад, у Німеччині натуральна продукція, вирощена на органічних добривах, дуже популярна серед споживачів. Сестра Вячеслава Попича, яка зараз проживає в цій європейській країні, з рідного краю повезла туди каліфорнійських черв’яків, які «продукують» органічне добриво.
Але, втілюючи у життя ідеї, запозичені за кордоном, Вячеслав Попич обов’язково враховує особливості місцевих клімату і грунтів. На його переконання, наші грунти потребують лише мінімальної обробки.

Життя тих, хто нас захищав, вже ніколи не буде таким, як раніше. Воно назав­жди поділено на дві частини – до і після. Той, хто повернувся з війни, зовні лишається таким же. Але за посмішкою проглядається сум, а за спокійним поглядом – тягар пережитого. І багато болю в очах будь-якого кольору.
Зараз частина бійців повертається додому. І кожен намагається знайти себе у мирному житті. По-різному. Хтось шукає рятунку у чотирьох стінах, якнайдалі від цинічного світу. Інші вертаються назад на фронт, до побратимів. А ще хтось будує нове життя вдома - відкриває бізнес, змінює професію, втілює давні мрії. І прагне змінити країну на краще.
Ми не завжди погоджуємося з їхніми діями, іноді вважаючи вчорашніх бійців експресивними, різкими, нетерплячими. Та часом, мабуть, справді потрібно діяти саме так, як вони пропонують, аби щось таки змінити у нашому житті. Діяти швидко і рішуче, без співчуття та жалю за минулим. Рухатися вперед, до омрія­ної нами справедливої країни.
І хоч часом нам важко їх зрозуміти, вони продовжують бути тими самими людьми, як і до війни, – синами, батьками, онуками, коханими. Вони люблять нас так само, а тепер, може, і більше. А ми любимо їх. Бо вони – наші найкращі у світі захисники…
Зі святом, дорогі воїни! І дякуємо, що ви у нас є!
Ірина САМЧУК.