Періодично на вулицях Здолбунова з’являються молоді хлопці й дівчата, одягнуті в яскраві жилети, зі скриньками для пожертв у руках. Вони перепиняють перехожих і просять допомогти хворим діткам, зображеним на скриньках. Найчастіше цих прохачів можна зустріти поблизу ринку «Катеринівський» та в центрі міста. Вони слізно зазирають у вічі, підбирають відповідну інтонацію й «б’ють на жалість» так, що перехожі просто не витримують і вкидають до скриньки бодай кілька гривень. Проте, чи знаємо ми, хто ці люди зі скриньками насправді: волонтери, які витрачають свій вільний час для допомоги іншим, чи звичайнісінькі шахраї?

Волонтер зарплати не отримує…
Волонтерка й активістка Валентина Лукашук спілкується з хлопцями та дівчатами у жилетах зі скриньками в руках доволі часто. Адже й сама ще не так давно подібним способом збирала гроші на допомогу армії від імені Здолбунівської сот­ні самооборони. Проте тим, хто ходить зі скриньками з фотографіями дітей, не довіряє. Чимало з них виявляються просто шахраями, які працюють на прибуток собі і так званому «благодійному» фонду, а не задля допомоги тим, хто її потребує.

25 липня відбулося пленарне засідання тридцятої сесії Здолбунівської районної ради сьомого скликання

Передувало сесії засідання постійної комісії районної ради з питань освіти, культури, охорони здоров’я, молодіжної політики, фізкультури та спорту, на якому депутати розглянули та погодили районну програму фінансової підтримки комунального некомерційного підприємства «Здолбунівський районний центр первинної медичної допомоги» на 2018-2020 роки, внесення змін та доповнень до програми забезпечення депутатської діяльності депутатів Здолбунівської районної ради на 2018 рік, Положення про конкурс на посаду керівника комунального закладу загальної середньої освіти, що належить до спільної власності територіальних громад Здолбунівського району та Положення про конкурсний відбір на зайняття посад директора та педагогічних працівників комунальної установи «Здолбунівський інклюзивно-ресурсний центр» Здолбунівської районної ради.

На нивах нашого району тривають жнива. Хоч цього тижня аграріям і довелося процес збору врожаю у зв’язку зі складними погодними умовами призупинити, проте загалом врожаєм керівники сільгосппідприємств задоволені.
Наразі вже завершено збір врожаю зимового ріпаку: цієї культури з 1729 га зібрали 6309 т, за середньої врожайності 36,5 ц/га. Натомість врожайність гороху становить 26,7 ц/га.
Непогано вродив і озимий ячмінь – його середня врожайність склала 60,1 ц/га.
А от збір озимої пшениці поки що триває. Станом на четвер обмолотили вже 1490 га пшениці, її середня врожайність складає 57,9 ц/га. Найвищі врожаї озимої пшениці зібрали в ПСППП «Здолбунівське» (95 ц/га), ФГ «Агросім’я» (65 ц/га), ФГ «Нива» (60 ц/га).
Вл. інф.

Волонтери Здолбунівської сотні самооборони ініціювали Волонтери Здолбунівської сотні самооборони ініціювали плетення маскувальних сіток для військових на Схід України

Ініціатива самовідданої патріотки Марії Браги мусить мати продовження. Її підхопили молоді волонтери, і 25 липня розпочалася робота над першою маскувальною сіткою, до якої можуть долучитися всі охочі.

Працюють волонтери у приміщенні Здолбунівської РДА.
Нині тривають підготовчі роботи - розрізають тканину на клаптики, які будуть згодом вплітатися в сітку. Коли ж доставлять сіткову основу, волонтери почнуть її виплітати.
Першу сітку отримає батальйон «Айдар». Волонтери розповідають, що маскувальних сіток наші воїни на Сході України потребують постійно. Тож замовлення надходять повсякчас.
Усі охочі допомогти можуть звертатися за номером телефону 068 053 4163 або ж слідкувати за повідомленнями про збір волонтерів для виплітання сітки у спільноті Здолбунівської сотні само­оборони у Фейсбуці.

Лікар УЗД Марія Іванівна ДОБРОВОЛЬСЬКА
проводить обстеження печінки пацієнтці.

Учора, 26 липня, у Здолбунівській центральній районній лікарні відбулась акція «День відкритих дверей». Приурочили її до Всесвітнього дня боротьби з гепатитами, який відзначають 28 липня. Тож усі заходи упродовж акції були пов’язані саме з цією тематикою.

Забір крові для аналізу здійснює процедурна медична сестра
Любов Анатоліївна ПЕЧЕНЮК.

 

Проблема боротьби з гепатитами нині дуже актуальна як для нашої області в цілому, так і для Здолбунівщини зокрема. Як інформують в управлінні охорони здоров’я Рівненської ОДА, в області нині проживає понад 11 тисяч хворих з хронічними гепатитами, з них 1251 пацієнт має цироз печінки. Від цієї недуги торік на Рівненщині померло 269 людей.

Здавна людина наділяла воду надприродними властивостями, обожнювала цю стихію. Давньогрецький філософ Фалес казав: «Вода - початок всіх речей, а Бог - той розум, який все створив із води». Як стверджують науковці, вісімдесят відсотків відомих у світі хвороб пов’язані з якістю води, кожна десята людина страждає через неякісну воду, а близько 5 мільйонів жителів Землі, в основному дітей, внаслідок цього помирають. А що на Рівненщині й зокрема у нашому Здолбунівському районі? Про це спілкуємося з лікарем-гігієністом Здолбунівського районного лабораторного відділення ДУ «Рівненський ОЛЦ МОЗ України» Сергієм Матвійчуком.

- Пане Сергію, на Рівненщині, і у Здолбунівському районі зосібна, люди не споживають води з відкритих водойм, якість яких сумнівна. То що може загроджувати нам? Яка в нас якість питної води?
- Вода підземних водоносних горизонтів нашого району за мікробіологічними та санітарно-хімічними показниками здебільшого відповідає санітарним вимогам. За показниками фізіологічної повноцінності мінерального складу в усіх вододжерелах нашого району, згідно з результатами досліджень, відмічається недостача фтору - 0,15-0,2 мг/дм3 (при потребі 0,7-1,2 мг/дм3 ); у 60 % вододжерел недостача магнію - 0,5-9 мг/дм3 (при потребі 10-50 мг/дм3 ), майже в усіх вододжерелах підвищений природний вміст кальцію - 80-120 мг/дм3 (при нормі 25-75 мг/дм3 ).

Сніжана КОРОЛЬ.

Є серед наших земляків людина, яка не перестає дивувати багатогранністю свого таланту. Знаємо її як авторку чудернацьких характерних героїнь з пап’є-маше, автентичних ляльок-мотанок, фігурок і картин з солоного тіста. Як художницю й педагога, котрий володіє різними техніками живопису, та охоче навчає цього дітвору. Мисткиню, яка постійно вдосконалює і розвиває свою майстерність, бо завжди прагне чогось “нового, красивого й цікавого”. І не буде високою патетикою стверджувати, що в її серці живе Україна. Бо це – чистісінька правда. Хоча б з огляду на те, скільки зусиль вона докладає задля відродження національного мистецтва, з якою любов’ю ставиться до української мови, пісні й казки. Роботи народної умілиці зі Здовбиці, керівника гуртка декоративно-прикладного мистецтва тамтешнього сільського будинку культури, Сніжани Вікторівни Король добре відомі не тільки на Рівненщині. Не так давно майстриня успішно освоїла ще один вид декоративного мистецтва – витинанки. У пишній квітці її таланту розвилась ще одна пелюстка, розкрилась нова грань.

Що ж за дивина така ці витинанки?
Зазирнувши до енциклопедії, дізнаємось, що витинанка – це вид українського народного декоративного мистецтва, назва якого походить від слова “витинати”, тобто “вирізати”. Це орнаментальні прикраси житла, ажурно або силуетно витяті ножицями, або вирізані з білого чи кольорового паперу ножем.
Перші витинанки з'яви­лися в VІІ-ХІІ ст. у Китаї, на батьківщині паперу. Напередодні свята весни китайські жінки наклеювали на вікна традиційні паперові узори, сюжети у вигляді драконів, квітів, різних символів. Витинанки в Західній Європі нагадували графічні зображення. Це були аплікації на одному, цілому, аркуші паперу.

Навіть у перукарні чи в салоні краси

Відвідування салону краси для кожної жінки приємне й радісне. Адже така жіноча природа, що хочеться змінити імідж - зачіска і нігті на руках і ногах - це те, що жінка, яка про себе дбає, тримає на контролі. Звісно, хочемо потрапити до кваліфікованого майстра. Проте, за якими критеріями вибираємо? Сьогодні салони краси та перукарні надають десятки послуг і досить високої якості. Та, чи замислюємось ми, наскільки ці послуги безпечні для нашого здоров’я? Навряд. А дарма. Адже ряд маніпуляцій повинні бути не тільки високої якості, але ще й безпечними для здоров’я, бо прирівнюються до медичних.Відвідування салону краси для кожної жінки приємне й радісне. Адже така жіноча природа, що хочеться змінити імідж - зачіска і нігті на руках і ногах - це те, що жінка, яка про себе дбає, тримає на контролі. Звісно, хочемо потрапити до кваліфікованого майстра. Проте, за якими критеріями вибираємо? Сьогодні салони краси та перукарні надають десятки послуг і досить високої якості. Та, чи замислюємось ми, наскільки ці послуги безпечні для нашого здоров’я? Навряд. А дарма. Адже ряд маніпуляцій повинні бути не тільки високої якості, але ще й безпечними для здоров’я, бо прирівнюються до медичних.Розмовляємо з лікарем-гігієністом Здолбунівського РЛВ ДУ «Рівненський ОЛЦ МОЗ України» Наталією БУДИНКОЮ.

- Пані Наталю, звісно не хочеться думати, що відвідування салону краси обов’язково має обернутися для нас якимсь захворюванням. Але все ж…
- Не треба забувати, що в кожному закладі потенційний ризик зараження стафілококовими, стрептококовими, грибковими інфекціями, гепатитами В і С, ВІЛ та іншими захворюваннями існує.
- І причина в людському факторі?
– Так. На жаль, не всі працівники індустрії краси, навіть ті, які є чудовими майстрами, ретельно стежать за гігієною. Стафілокок, стрептокок - це найпоширеніші інфекції. Якщо на шкірі голови, обличчі людини є мікротравми, у перукарні можна заразитися після розчісування інфікованим гребінцем або ж під час гоління.

Зараз білосніжна фата є невід’ємним атрибутом образу більшості наречених. І ми сприймаємо цей елемент весільного вбрання як звичний та декоративний. Але у давніші часи його призначення, як і вигляд були дещо іншими...

Дослідники, які вивчають історію моди, вважають, що «винайшли» цей елемент вбрання у Стародавніх Греції та Римі. Щоправда тоді він був швидше покривалом, ніж витонченим елементом образу нареченої. Та ще й приховував її з голови до п’ят.
Цікаво, що римських наречених, як правило, зодягали в фату червоного кольору, а грецьких - у яскраво-жовту. Ці кольори символізували щастя і благополуччя у кожного з названих народів. Основною функцією фати була захисна - приховати наречену від поглядів недоброзичливців, заздрісників, а також від злих духів.

Триває активна підготовка до щорічного конкурсу краси та грації «Міс Здолбунів». Десятеро красунь вчаться рухатися на сцені, красиво розмовляти, надавати першу домедичну допомогу, куховарити. Навчають їх й інших примудростей, про які варто хоча б почути.

 

Минулого тижня учасниці конкурсу завітали в гості до місцевої пожежно-рятувальної частини. Працювали з дівчатами представники Здолбунівського відділення екстреної медичної допомоги та медицини катастроф і Здолбунівських курсів цивільного захисту.
Спершу для красунь провели заняття з надання невідкладної домедичної допомоги. Звісно, що в цьому потрібна насамперед практика. Тож кожна з конкурсанток сама спробувала «врятувати» манекен, зробивши йому штучний масаж серця.

Цієї суботи, 28 липня, в Здолбунові на стадіоні «Локомотив» пройде заключна гра Першої Ліги УЛАФ.

37787973 2107682306149599 808675086943911936 o

Колектив редакції газети «Нове життя».

Шановний читачу, якщо тримаєш в руках газету «Нове життя», то знай: це - її ювілейний, десятитисячний, номер. За цією цифрою сімдесят дев’ять років функціонування видання, яке по праву можна назвати літописом Здолбунівщини. Сімдесят дев’ять років для життя однієї людини багато. Це зростання, навчання, становлення, змужніння, набуття життєвого досвіду й мудрості, досягнення. Це цілий калейдоскоп подій у кінострічці життя. Це успіхи й невдачі, радощі й печалі. Це тисячі облич, зафіксованих на скрижалях пам’яті, й тисячі різних історій та ситуацій, пов’язаних з цими людьми.
Сімдесят дев’ять років для районного видання – це надповажний вік. Змінилося кілька поколінь журналістів, 14 редакторів. Далеко позаду та епоха, в якій газета була заснована. Видання є ровесником Другої світової війни. Газета створена 10 жовтня 1039-го року, під час становлення на західноукраїнських землях нової влади й нового порядку, тож і назва «Нове життя» вочевидь обрана не випадково. Був не надто тривалий період, коли газета виходила як «Шлях Ілліча». Але з початком 1990-х, за рішенням редакційного колективу, газеті повернули її стару назву.


Звісно, за радянської влади кожна газета була рупором ідеології та радянської пропаганди. Інакше й бути не могло. Тоді перші шпальти посвячувались знаменним подіям і першим особам району та області, досягненням п’ятирічки, передовикам виробництва. Але ж у кожному числі знаходилося місце і для дописів про простих людей – доярок, залізничників, учителів, працівників культури, спортсменів. У жанровому сенсі, окрім серйозних передовиць, обтяжених цифрами досягнень п’ятирічок, публікували в газеті й талановиті фейлетони, майстерно виписані життєві історії, листи читачів, заснували й літературно-мистецьку сторінку “Світанок”. Для ущипливої критики знайшлося місце у газетній колючці «Здолбунівський «Реп’ях».
У 1990-х постала українська держава й газета стала змінюватися разом із новою політикою й людьми. Щоправда, не так разюче, як може кому б хотілося, адже старим залишався стиль письма й подачі матеріалів, не так швидко щезали зі шпальт старі усталені канцеляризми, залишилося на перших полосах і славослів’я владі. І все ж поволі газета позбавилась партійних наглядачів, а з ними й старих ідеологічних вивертів, тож за внутрішнім наповненням і змістом матеріалів стала інакшою. Газета «Нове життя» на початку 1990-х інформувала вже про те, що було в радянські часи за сімома замками: про репресії й голодомор, сповіщала про долі репресованих, про УПА, повідомляла про освячення повстанських могил. Писалося чимало про національне виховання й відродження традицій, фольклорні фестивалі, старі промисли і ремесла, створення в школах народознавчих світлиць.

Перед тим, як піти на літні канікули, народні депутати зареєстрували законопроект, в якому пропонують внести окрему статтю до Кодексу про адміністративні правопорушення - про булінг. А булінг - це не що інше, як доволі поширене явище цькування дитини іншими дітьми у навчальних закладах. І тепер за це українські урядовці пропонують штрафувати.
Відтак, за фізичне або моральне насильство, а також агресію в будь-якій формі загрожуватиме штраф - від 40 до 850 грн. Цю суму сплачуватимуть батьки кривдника у разі, якщо він ще не може відповідати перед законом.

В ефірах знову мова про фантастичні зарплати й премії керівників і працівників Газпрому, НАБУ… Сто раз це чуте й у більшості з нас викликає, якщо не лють, то роздратування. Ми, весь український народ, почуваємося ошуканими. Адже це ми своїми податками, оплатою за той же газ і тепло, яку знову і вже вкотре підвищують, ці паразитарні клани годуємо.

А вони смокчуть з нас кров, навіть над цим не замислюючись. Народ від них надто далеко. «Вийшли ми всі із народу – як нам потрапить назад?» – з гумором висловився якось один чиновник. Назад, до рівня простого народу, не повертаються. У верховні депутати коли вже хто потрапив, то норовить там і залишитися, принаймні ще на дві каденції. Є й такі, що там живуть. Усі каденції поспіль.

Минулої неділі у Здовбиці вирувало свято - там відзначали День села. І хоч погода з дощем внесла корективи у його програму, дійство вдалося цікавим, гучним та веселим. Було воно і велелюдним, багатим на гостей, музику, пісні й танці, зворушливі моменти та приємні для здовбичан сюрпризи, усілякі розваги для дорослих і малих.
Відзнаки того дня вручили жителям села, завдяки чиїй щоденній праці та активній життєвій позиції розвивається здовбицька громада.
Знайшли душевні слова для привітань сельчанам преставники влади та секретар Здовбицької сільської ради. Увінчане свято було і величним святим хлібом - ясний коровай від здовбицьких майстринь розділили на всіх.
Яскравих позитивних вражень у наших земляків здовбицький День села залишив чимало. Засвідчують це і численні фото з цієї події та відгуки про неї, що упродовж всього тижня з’являються у соцмережах.
Вл. інф.
Фото Марини СТЕПАНЮК.

На Здолбунівщині завершився конкурс підтримки та розвитку місцевих ініціатив територіальних громад району. Кращими конкурсна комісія визначила шість проектів Спасівської, Богдашівської, Новомощаницької та Урвенської сільських, Мізоцької селищної, а також Здолбунівської міської рад. Всі проекти спрямовані на благоустрій будівель та територій навколо них. Загальний фонд конкурсу – 205672 грн.

Ретро-свято на Поштовій - улюблена культурна подія для рівнян та гостей обласного центру

Організаторка свята Галина ДАНИЛЬЧУК.

Це свято саме для тих, хто без комплексів, креативно підходить до творення свого образу в стилі першої половини ХХ століття. Попри дощ участь у святі принесла рівнянам неабиякий вибух позитивних радісних емоцій.

Погодьмося, не так багато в нашому житті свят, де кожен учасник почувається не глядачем збоку, а вагомим персонажем в самому центрі подій! Кожен хоче бути важливим і помітним. Кожна жінка мріє почуватися, як леді, а кожен чоловік - бравим і галантним кавалером.

І під дощем було радісно...


Виставка старих світлин, антикваріат, джаз, вуличний подіум для леді та джентльменів у капелюхах, чарльстон, ретро-фотозони, ярмарок – усе це навіть не повний перелік того, що планували реалізувати на святі його організатори. Упродовж одного дня відчути себе в 30-х роках ХХ ст. – це неймовірно цікава подорож у часі. Перешкодила проведенню низки заходів тільки рясна злива, яка перетворила вулицю Поштову на річку. Проте у рівнян не було й тіні розчарування, натомість море радісних постів і неймовірних світлин зі щасливими обличчями.
Свято на Поштовій у Рівному є зразком креативної думки й того, як її можуть підхопити й поширити інші люди в інших містах. Ми не раз нарікаємо, що жити, мовляв, нудно. А щоб так не було, треба не чекати ідей від влади, а думати самим, що б таке цікаве організувати, аби люди прийшли та долучилися, додали кожен щось своє і разом створили культурну подію, яка припала б до душі усім.

У фоторамі від Гальперіна відомі митці – художник О. Гурійстюк
та фотохудожник О. Харват.

 


Родзинкою цьогорічного свята на Поштовій стала фотозона «В Гальперіна». Жив у 20-30-х минулого століття в Рівному такий фотограф, його будинок якраз на розі Соборної й Петлюри (навпроти «Злати Плази», зберігся дотепер). Світлини, зроблені Гальперіним, в особливих авторських рамках рівняни зберегли до наших днів. От і створили фотозону, де у рамках від Гальперіна милувалися покоління сучасних рівнян.

Двадцять шостого липня у Здолбунівській центральній районній лікарні з нагоди Всесвітнього дня боротьби з гепатитами відбудеться день відкритих дверей.
Отож, наступного четверга з 8.00 до 10.00 відвідувачі медичного закладу матимуть змогу безкоштовно пройти лабораторне обстеження на вірусні гепатити. Вже о 10.00 розпочнеться конференція, під час якої обговорюватимуть проблематику захворюваності на гепатити у Здолбунівському районі.
З 11.00 до 15.00 пацієнти зможуть проконсультуватися з терапевтом, інфекціоністом, обласним гепатологом.
Крім цього, з 8.00 до 15.00 у ЦРЛ безкоштовно проводитимуть УЗД діагностику печінки.
Також усі охочі матимуть змогу побувати на екскурсії Здолбунівською центральною районною лікарнею та ознайомитися з матеріально-технічною базою цього закладу охорони здоров’я.

У вівторок, 17 липня, відбулись одразу два заняття Університету третього віку, що діє на базі Здолбунівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг). На першому студенти літературно-краєзнавчого факультету розглянули тему “Витинанки як вид українського декоративного мистецтва”. А другим стало засідання клубу за інтересами “З піснею по життю”.

Заняття, присвячене витинанкам, складалося з теоретичної і практичної частин. Спочатку студенти переглянули слайд-презентацію про походження, історію цього виду мистецтва, а також різновиди витинанок, яку підготували працівники Здолбунівської центральної районної бібліотеки Людмила Володимирівна Скірканіч та Галина Богданівна Чиншова. Послухали й легенду про закохану пару, якій витинанки слугували у розлуці листами і допомогли зберегти палкі почуття.

 


Особлива, напрочуд позитивна атмосфера на занятті панувала з перших його хвилин, адже кімнату територіального центру, де воно відбувалося, прикрашали чудові творчі роботи нашої надзвичайно талановитої землячки Сніжани Вікторівни Король. А роздивляючись її авторські витинанки, ніби поринаєш у казковий світ.

Про патронат як форму сімейного влаштування дітей

Де найліпше почувається будь-яка дитина? А де найкраще вдається зреалізувати її право на гідне життя, піклування та виховання? Впевнена, на ці запитання кожен відповість, що в рідному їй сімейному колі - там, де мама й тато, де спокійно і затишно, бо панують любов, мир і злагода, наявний певний рівень добробуту. На жаль, наш світ не ідеальний - буває, що в деяких сім’ях складається ситуація, через яку там тимчасово не в змозі забезпечити своїм чадам належного піклування. Аби період, поки їхні родини долають складні життєві обставини, діти “проходили” не в закладах інтернатного типу і якомога менше потерпаючи від стресу й душевного болю, а потім могли повернутись до своїх батьків, в Україні відносно недавно почали впровадження такої форми сімейного влаштування, як патронат.

Кілька визначень
Насамперед варто знати, що патронат над дитиною - це тимчасові догляд, виховання та реабілітація у сім’ї патронатного вихователя дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах і потребує захисту. Це професійна комплексна послуга, якою також передбачене надання фахівцями соціальної сфери підтримки рідній сім'ї дитини задля відновлення її здорового функціонування.