До 203-ї річниці з дня народження Тараса Григоровича Шевченка в Івачківській ЗОШ І-ІІ ст. відбувся конкурс читців-декламаторів. Метою цього заходу було навчити дітей слухати поезію і розуміти мудрість великого Кобзаря, усвідомити свою відповідальність за долю України.
Конкурсантів розділили на дві вікові категорії, і відповідно до цього оцінювали їхні виступи. Переможцями стали учениця 2 класу Вікторія Сіра та учениця 9 класу Марія Мельничук. Наприкінці конкурсу всі учні та вчителі нашої школи разом прочитали Шевченкову пое­зію «Мені однаково, чи буду…».
Крім того, вихованці Івачківської ЗОШ І-ІІ ст. взяли участь у міжнародному флешмобі Global Shevchenko: під час екскурсії до міста Рівне сфотографувалися біля пам’ятника поету і опублікували ці світлини на офіційній сторінці флешмобу у соцмережі «Фейсбук».

В. М. МАНДЗЮК (другий зліва) з вихованками
та старшими тренерами збірної України з боксу.

У м. Рівне 23-26 лютого проходив відкритий чемпіонат нашої області з боксу серед юнаків 2003-2004 років народження. Дитячо-юнацьку спортивну школу Здолбунівської районної ради на цих змаганнях представляли 11 спортсменів, яким вдалося продемонстрували гарні результати.
Так, перші місця завоювали учень 8 класу ЗОШ І-ІІІ ст. № 5 Валентин Корнілов (у ваговій категорії до 37 кг) та учень 7 класу Здолбунівської гімназії Артем Кузьменчук (у ваговій категорії до 35,5 кг). Другі місця вибороли семикласники ЗОШ І-ІІІ ст. № 3 Микита Мельник та Іван Завадський, а також учень 7 класу ЗОШ І-ІІІ ст. № 5 Олександр Тимощук. Треті місця здобули учень 8 класу Гільчанської ЗОШ І-ІІІ ст. Андрій Вальчук, учні ЗОШ І-ІІІ ст. № 3 - восьмикласник Сергій Хлопек, семикласник Давид Орлов та шестикласник ЗОШ І-ІІІ ст. № 6 Дмитро Солтис. Залікові очки в командний залік принесли учень Рівненської української гімназії Кирило Васянін та учень 8 класу Гільчансьої ЗОШ І-ІІІ ст. Владислав Нікітюк.

Але дороги на Здолбунівщині ремонтуватимуть

Про дороги у нашому регіоні можна говорити або погано, або ніяк. Хоч загалом в країні ситуація зі шляхами є не набагато кращою - днями навіть Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман заявив про те, що 95 % шляхів у державі сьогодні в жахливому стані. Якщо окремі траси загальнодержавного значення ще більш-менш «у формі», то регіональні дороги очікувано розсипалися разом з таненням снігу.

Така ситуація є цілком закономірною, якщо зважити, що востаннє капітальні роботи на дорогах Здолбунівщини проводили ще у 2005 році. Відтоді щорічно відбуваються лише поточні ремонтні роботи на найпроблемніших ділянках, що, звісно, крапля у морі для вирішення дорожніх проб­лем району.
Скажімо, торік з районного бюджету на поточний ремонт доріг було спрямовано 108,5 тис. грн. Ремонтували шляхи у Миротині, Білашеві, Бущі, Урвенні, Старій Мощаниці. Проте ямкові ремонти, які робити, звісно, потрібно, не вирішують складної ситуації.
Цьогоріч маємо надію на те, що «бородате» дорожнє питання з місця таки зрушиться. Принаймні, у цьому запевнив голова Здолбунівської РДА Сергій Кондрачук, який
1 березня мав зустріч з начальником Служби автодоріг Рівненської області Петром Удовиченком та спілкувався з ним про перспективи ремонту у 2017 році.

На останньому засіданні сесії Здолбунівської районної ради вкотре обговорювали проблеми старомощаницьких школярів. Питання порушила директор Старомощаницької ЗОШ І ст. та депутат райради Наталія Єнич, розповівши депутатам про те, що сільські школярі середньої ланки змушені були пропустити 4 дні навчання, оскільки транспортний засіб перевізника, з яким укладено угоду про підвезення школярів, не зміг здолати переметені шляхи.
- То, яким чином ми гарантуємо нашим дітям право на рівний доступ до освіти? Звісно, хтось скаже, що п’ять кілометрів до школи можна й пішки пройти. Але ж ми живемо у двадцять першому столітті! Можу запросити скептиків до Старої Мощаниці, щоб їхні діти спробували походити щодня пішки по 5 км у кожен бік, - зазначила Наталія Єнич.

Здолбунівчанин Василь Кухоцький повернувся з війни у жовтні минулого року. Двадцятисемирічний військовослужбовець 28-ї ОМБР пройшов найгарячіші точки на Сході України.
Днями лікарі поставили йому важкий діагноз - хронічний мієлолейкоз. На лікування потрібно близько 180 тисяч доларів. Сім’я таких коштів не має. У Василя та його дружини - двоє малолітніх дітей.
Просимо посильно допомогти молодій сім’ї у лікуванні люблячого чоловіка і татуся.
Картковий рахунок дружини Василя:
ПриватБанк, № 5168 7555 1316 7680 - Кухоцька Людмила Миколаївна.
Ваша небайдужість допоможе врятувати життя нашого захисника!

Михайло Якимович ОВСІЙЧУК за роботою в бібліотеці.

Першого березня випов­нилось вісімдесят Відміннику освіти, заслуженому вчителю України, хорошій і шанованій людині - Михайлові Якимовичу Овсійчуку.

Народився Михайло Якимович у селі Півче, але велика частина його життя пов’язана з селищем Мізоч.
Після навчання у Львівському державному університеті, де здобув професію вчителя історії, М. Я. Овсійчук працював у Суємській школі. Спочатку вчителем, згодом - заступником директора, завучем. У 1975 році його призначили директором Мізоцької середньої школи, де також викладав історію й правознавство. На посаді керівника цього навчального закладу Михайло Якимович перебував до виходу на пенсію у 1998 році. Але й після цього деякий час працював вчителем. Усі, хто його знає, кажуть, що Михайло Якимович - вчитель від Бога.
За 33 роки невтомної праці на освітянській ниві Михайло Якимович виховав, виплекав гідну собі зміну - понад сорок його учнів стали педагогами й науковцями. Є серед них історики, є ті, хто здобув науковий ступінь кандидата наук, і ті, хто нині працює у престижних ВНЗ України.

У ДНЗ «Здолбунівське ВПУЗТ» відбулися загальноучилищні батьківські збори. Їх порядок денний включав низку важливих питань, основним з яких було «Організація навчально-виробничого та виховного процесу». Заступники директора училища підбили підсумки зроб­леного в цьому напрямку за останній рік. Директор навчального закладу Р. І. Шевчук проінформував присутніх про використання спонсорських коштів, зазначивши, що завдяки їх залученню вдалося чимало здійснити для вдосконалення навчально-матеріальної бази училища і створення умов для якісного навчання та набуття професійної майстерності його вихованцями.
Так, уже три роки поспіль училище на першому місці серед ПТНЗ Рівненщини за комп’ютеризацією та впровадженням ІКТ у навчально-виробничий процес. І попри складні часи, що настали зараз для профтехосвіти, надалі працюватиме над покращенням підготовки своїх учнів. До речі, кращим з них на зборах вручили грамоти, а найрезультативнішим спортсменам ВПУЗТ і призерам конкурсів професійної майстерності - ще й цінні подарунки.

Щороку двадцять першого лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Наша, українська, мов безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов'їна, прекрасна і барвиста, наче веселка. Не можна її не шанувати, не захоплюватись нею, виплеканою народом у віках. Тож у день свята у Здолбунівській районній біб­ліотеці для дітей та юнацтва організували літературну годину «Дзвени струмочком, рідна мово».

вечір-реквієм під такою назвою, приурочений до третьої річниці трагічних подій на Майдані, провели працівники Мізоцьких будинку культури та біб­ліотеки.

Ведучі С. Денищук та О. Пальчевська розповіли про те, що відбувалося 18-20 лютого 2014-го на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській у Києві, коли було поранено понад 1000 людей, загинуло більше 100 протестувальників. Після цього присутні Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять загиблих героїв Небесної сотні.
Вірші під час заходу читали учасники драматичного гуртка «Зоресвіт» (керівник О. Терещенко) С. Пивоварчук, А. Віщак та учасник гуртка художнього читання Мізоцького селищного будинку культури О. Шелест (керівник Т. Герасимчук).
Пісню на слова О. Луцишина, музику В. Гриськова «А мати синів вигляда» виконала С. Денищук під акомпанемент В. Устянчука.
Також учасники вечора мали змогу переглянути документальний фільм «Небесна сотня. Молоді янголи» та книжкову виставку «Герої не вмирають – герої йдуть на небеса».
Тетяна ГЕРАСИМЧУК,
в. о. директора
Мізоцького БК.

На фото: під час вечора-реквієму.

Такий шлях пройшла керівник танцювального колективу «NoName» Вікторія Колбун

 

Ще сім років тому ця тендітна дівчина працювала у банку. Проте, усвідомивши, що справжнє її покликання – танець, а займатися в житті потрібно улюбленою справою, змінила фах.
Зараз Вікторія Колбун викладає сучасну хореографію у Здолбунові, Рівному, Дубно та у селі Могиляни. Загалом має 180 вихованців різного віку, з яких 35 - у нашому місті. Їй постійно телефонують з пропозицями про нову роботу. Хоча коли починала, могла лише мріяти про власний танцювальний колектив.

- Пані Вікторіє, що привело Вас, рівнянку, до Здолбунова?
- Коли робила перші кроки як викладач хореографії, у Рівному орендувати зал за помірну ціну було складно. Тож вирішила спробувати знайти такий у Здолбунові. Близько двох років займалася з дітьми у БКЦ, згодом перейшла до Здолбунівського РБК, де й нині працюю.
- А як працівниці банку вдалося стати викладачкою сучасних танців?
- У банку я навчилася рахувати гроші. Добре, що вчасно усвідомила: рахую не свої, а чужі. Паралельно з роботою займалася танцями. А потім вирішила й взагалі звільнитися з банківської установи. Для моїх батьків це стало справжнім шоком. Я ж намагалася їм пояснити, що можу ризикнути, поки не маю власної сім’ї. Хоча мама постійно мене підтримувала, допомагала коштами, щоб придбати костюми чи поїхати на змагання. А тато постійно казав: «Куди ти лізеш?» Лише два роки тому він уперше побачив виступ мого колективу, і на очах у нього були сльози - лише тоді мене зрозумів.

Голова РДА відзвітував про діяльність за рік

На засідання шістнадцятої сесії Здолбунівської районної ради сьомого скликання, яке відбулося 22 лютого, зібралося чимало жителів району. Прийшли вони, щоб почути звіт голови Здолбунівської РДА щодо здійснення делегованих повноважень, який очільник РДА традиційно готує раз на рік.

Засідання розпочали з інформації керівника Здолбунівської місцевої прокуратури Григорія Нижника про стан законності, боротьби зі злочинністю на території району. Оскільки питань до прокурора у депутатів практично не було, його інформацію взяли до уваги та перейшли до інших питань.
Звіт голови РДА був стислим і максимально змістовним. Не останню роль у цьому відіграла його візуалізація – інформативні і легкі для сприйняття слайди давали змогу не втратити інтересу до того, що відбувається, і не «закуняти», як це часто буває під час довгих доповідей чиновників. Сергій Конд­рачук звітував про те, чого вдалося досягти у різних галузях протягом року. Вочевидь, немає сенсу наводити цю інформацію детально, оскільки наше видання висвітлювало практично все, що відбувалося у районі останнім часом. Але якими б не були показники, зведення і рейтинги, для громадян набагато важливіше інше: відбуваються реальні зміни на краще чи ні.
Звісно, якщо захотіти, можна «закинути» владі купу недопрацювань. Від проблем у приміщенні Гільчанської ЗОШ до неймовірно розбитих доріг, які, утім, вже є нашою загальнонаціо­нальною бідою. Але у того, хто уважно прислухався до звіту та слідкував за подіями у нашому краї, об’єктивно не може виникнути відчуття, що Здолбунівщина перебуває у стані стагнації. Хто заперечить те, що енерго­ощадні вікна, встановлені у навчальних та медичних закладах, окупляться суттєвою економією тепла? Чи те, що капремонти спортзалів, дахів, фасадів шкіл були вже давно на часі? Чи, врешті, те, що будівництво ДНЗ у Новомильську та спорткомплексу у Здолбунові спрямоване на забезпечення наших з вами нагальних потреб? Звісно, усі ці здобутки – результат злагодженої діяльності усіх гілок влади. Але тим, хто звик лишень критикувати і кричати «все пропало», хочеться побажати вчитися бачити позитив. І чесно визнавати, що він є.
Обговорювати звіт депутати не стали. Лише Олександр Колінько висловив міркування щодо реалізації програми соціально-економічного розвитку.

У Здолбунові вшанували Небесну Сотню

Постріл... Другий… Третій… Хлопці, мов підкошені, падають замертво. Дерев’яні щити і благенькі каски не рятують від прицільної стрільби снайперів. Завмирає серце. Ти розумієш, що це не художній фільм. Ці хлопці - не актори. Вони не встануть, наче нічого і не трапилось, після команди режисера: «Стоп. Знято». Їх більше нема…
Цей п’ятихвилинний ролик повертає тебе на три роки назад. І той біль, наче й не покидав ніколи. Дивишся на тих, хто стоїть поруч. В їхніх поглядах читаються ті ж думки. У руках тремтять свічки, а крап­лі сліз зрадливо котяться по щоках. Двадцятого лютого у Здолбунові на площі Героїв Небесної Сотні на захід «ВІДВАЖНІ: НАШІ ГЕРОЇ» зібралося чимало небайдужих громадян.


Поблизу стенда з портретами загиблих героїв на бруківці палахкотять лампадки, громада та представники влади покладають квіти. Після спільного виконання присутніми Гімну України священнослужителі відправляють панахиду за Небесною Сотнею та усіма борцями, які загинули за незалежність України.
- Ті, хто дивляться на нас уже з іншого світу, чекають від нас змін. Сподіваються, що їхня жертва буде недаремна. Ждуть, щоб кожен з нас зробив щось таке, що назавжди змінить цю державу. Адже вони полягли не заради чогось великого, а задля того, щоб кожен з нас був у душі вільним, відчував себе сином цієї землі і гордився, що він – українець. Хай їм буде вічна пам’ять, а нам – добра згадка про те, якою ціною сьогодні дається кожен день нашого життя, - зазначає після панахиди настоятель Свято-Петро-Павлівського храму УПЦ КП у Здолбунові о. Віталій.

Про це спілкувалися підприємці району на засіданні координаційної комісії

Рік 2017-й приніс чимало змін у законодавстві, яке стосується діяльності малого бізнесу. Тож підприємцям довелося переглянути деякі принципи ведення справ, інколи констатуючи, що нові правила змушують усе більше затягувати пояси.
Тому зрозуміло, що під час засідання координаційної комісії з питань розвитку підприємництва при РДА, яке відбулося 15 лютого, у її учасників виник­ло чимало запитань та зауважень.
Оскільки участь у засіданні взяв народний депутат Украї­ни Олександр Дехтярчук, саме йому й довелося роз’яснювати присутнім, якою є ситуація щодо створення сприятливих умов для розвитку малого бізнесу.

У Здолбунові встановлять ще один пам’ятний знак

Від війни в Афганістані нас відділяє вже 28 років. Молоді хлопці, яким тоді пощастило повернутися живими з горнила спецоперації СРСР, тепер стали солідними чоловіками. А дехто з них провів синів на іншу війну, яка їм, афганцям, після повернення з того пекла не могла привидітися навіть у страшному сні.
Хоч жахливі сни вони досі бачать. І марно намагаються стримувати сльози, коли поринають у спогади про той час. Для них не має суттєвого значення, що згодом афганську війну було визнано політичною помилкою. Бо болітиме вона довіку, ставши грубим рубцем на їхніх життях.
Досі у Здолбунові не було місця, куди б ті з афганців, хто поминає своїх бойових побратимів, могли покласти квітки, чи й просто прийти, щоб згадати минуле. Тож п’ятнадцятого лютого, у День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, у районному цент­рі, в сквері по вулиці Шкільній (перехрестя вулиць Паркової та Шкільної) відбулося закладання каменю на тому місці, де згодом буде встановлено пам’ятний знак воїнам-афганцям. Поки що там встановлено лише гранітну табличку з присвятою солдатам тієї війни. Але члени Здолбунівської районної організації Української Спілки ветеранів Афганістану, які є ініціаторами встановлення пам’ятника, запевняють, що обов’язково завершать почату справу.

повернулися з обласного змагання «Учитель року-2017» педагоги району

Богдан КОНДРАТЮК (зліва) та голова
Рівненської обласної ради Микола ДРАГАНЧУК.

Днями ми вкотре переконалися, що на Здолбунівщині працюють досвідчені та креативні освітяни, які прагнуть вдосконалювати свою майстерність та якісно готувати учнів до майбутнього дорослого життя.
Адже, за підсумками обласного конкурсу «Учитель року-2017», переможцем у номінації «Інформатика» став Богдан Кондратюк з Бущанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст., а вчитель біології Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 6 Людмила Михайлова у номінації «Біо­логія» увійшла до четвірки кращих та стала лауреатом конкурсу.
Загалом у конкурсних змаганнях взяли участь 60 педагогів загальноосвітніх навчальних закладів області, які змагалися у чотирьох номінаціях: «Біологія», «Початкова освіта», «Інформатика» та «Музичне мистецтво». Протягом чотирьох днів учасники конкурсу демонстрували свої педагогічний досвід та вміння, захищаючи навчальні проекти, проводячи майстер-класи, здійснюючи експертну оцінку підручників та ін. Результати конкурсу оголосили 12 лютого. Відзнаки кращим педагогам Рівненщини вручили голова обласної ради Микола Драганчук і заступник голови облдерж­адміністрації Світлана Богатирчук-Кривко, побажавши переможцям подальших успіхів вже на всеукраїнському етапі конкурсу, який відбудеться у березні.
Наші земляки, яким вдалося досягти чудових результатів у змаганні з педагогічної майстерності, стверджують, що такі здобутки є, насамперед, наслідком колективної праці. Богдан Кондратюк, який у Бущанській ЗОШ І-ІІІ ст. працює вже 8 років, переконаний, що саме командна робота його рідного колективу стала запорукою успіху.

Малюнок Віктора ГОЛУБА.

Виринаймо, друзі, зі смартфонів,
Із мереж, що, наче павучки,
І згадаймо: на полицях тихо
Нас вже зачекалися книжки.

Оленка чекала на автобус. Аби не зважати на гамір ранкового міста, насолоджувалась приємними мелодіями, що линули з навушників. Але навіяти собі гарний настрій все одно не вдавалось.
Їй нестримно хотілося снігу. Білого, лапатого, пухнастого й іскристого. Щоб з сусідньої школи з лементом вискакували на перервах діти і під викрики невдоволених техпрацівників та двірника Жори кидали один в одного сніжками. А потім розпашілі, мокрі, але найщасливіші на світі, бігли назад на уроки. Та де там - під ногами голий асфальт, а з неба дочекаєшся хіба що дощу.
Потрібного автобуса теж не було. Дівчина вже подумувала піддатись спокусі і повернутися додому - в тепле ліжечко під м’яку перину. От що значить заснути лише під ранок, хвилюючись через сьогоднішнє відрядження.
Та, о диво, врешті під’їхав очікуваний автобус. Оленка зайшла до салону, вмостилася на сидінні і з насолодою поринула в омріяний сон. Мала ж бо аж півтори години часу.
Враз її засліпило незвичне біле сяйво. Роздивитися щось було дуже складно. Та за кілька митей крізь пелену проясніла постать чоловіка. Високий, стрункий, з незбагненно звабливою посмішкою, знайомий і ні водночас. Оленку до нього вабило, наче магнітом. Та щойно спробувала підійти, марево розтануло. Вона враз опинилась в зовсім іншому місці. Тепер стояла посеред міського парку, а довкола сновигали люди.

У Чернігові відбулися змагання на Кубок України з важкої атлетики серед чоловіків. За збірну Рівненської області у ваговій категорії до 69 кг виступав учень 11 класу Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 4, майстер спорту Віталій Смочек. Варто відзначити, що юний важкоатлет продемонстрував високу спортивну техніку і справжні бійцівські якості, незважаючи на те, що змагатися йому довелося з набагато старшими суперниками.
Юнак показав відмінний результат у ривку - підняв штангу вагою 115 кг, 119 кг та 121 кг. У поштовху - 140 кг, а от вага 145 кг тут, на жаль, йому не підкорилася. У третій спробі спортсмен пішов на юнацький рекорд України - 151 кг. І це йому вдалося!
Набрані у сумі двоборства 272 кг дали змогу юному здолбунівському важкоатлету вибороти срібну медаль, перевершивши норму майстра спорту на 22 кг! От тільки прикро, що Віталій всього 1 кг програв своєму супернику, бо міг би виграти Кубок України. Та сподіваюся, що перемоги у нашого земляка ще попереду, адже йому лише 17 років.
Віталія Смочека зарахували до юнацької збірної України. У складі цієї команди він готуватиметься до чемпіонату світу, що вже у квітні цього року проходитиме в місті Бангкок у Таїланді.
Володимир ГОРДІЙЧУК,
заслужений тренер України,
майстер спорту, тренер ДЮСШ
Здолбунівської районної ради.

Рівненська область багата на поверхневі води. Враховуючи погодні умови цьогорічної зими особливої загрози набуває різке зменшення товщини криги в акваторіях водосховищ, річок та озер, що може призвести до жертв серед населення. Разом із тим, з приходом потепління виникає можливість виникнення повеней і паводків. Факторами небезпеки повеней та паводків є: руйнування будинків та будівель, мостів, розмив залізничних та автомобільних шляхів, аварій на інженерних мережах, знищення посівів.
Внаслідок повені, паводку починається просідання будинків та землі, виникають зсуви та обвали.
Тому, щоб уникнути перелічених надзвичайних ситуацій або мобілізуватися у разі їх виникнення нагадую громадянам краю, як діяти у зоні раптового затоплення у разі виникнення повені, паводка.
Тільки у випадках прориву гребель, крижаних заторів і ґрунтових перемичок у верхів`ях рік повінь може відбутися миттєво. В інших випадках існує більший або менший резерв часу, що дозволяє зреагувати на загрозу затоплення. Під час затяжної негоди на низьких річкових берегах краще не зупинятися. Особливо небезпечно під час тривалої негоди переправлятися вбрід через водойми. Додаткові обсяги води значно зменшують прохідність водойм і тому навіть перевірена ділянка шляху швидко може стати непрохідною та вкрай небезпечною. Люди, котрі проживають у небезпечних зонах поблизу водойм, у низинах та зонах можливого затоплення повинні бути особливо уважними. Їм необхідно стежити за прогнозами синоптиків і повідомленнями рятувальних служб. При загрозі виникнення повені необхідно забрати з місць, які наповнюються водою (наприклад, підвали та льохи) речі і продукти. Їх краще тримати в сухих місцях, куди воді важко проникнути, тому що навіть у випадку невеликих опадів вони можуть бути зіпсовані. Також потрібно заздалегідь подбати про свійських тварин. У випадку повені тварини, що опиняються в обмеженому просторі або на прив`язі, гинуть, навіть незважаючи на те, що більшість із них природжені плавці.