Минулої неділі відбувся футбольний матч між командами ФК «Локомотив» та ФК «Вельбівне». Представники Острозького району до цього матчу здобули 6 очок у трьох матчах, в яких забили 10 голів. В разі виграшу «Вельбівне» могло піднятись на другу сходинку, скинувши здолбунівчан на середину турнірної таблиці.
Протягом перших 20 хвилин матчу здавалось, що здолбунівській команді таки важко буде втриматись на вершині чемпіонату, адже «Вельбівне» проводило непогані атаки та не дозволяло «Локомотиву» здійснювати фірмові флангові забіги. Хоча на початку першого тайму наші хлопці мали непоганий шанс на пробиття пенальті, проте арбітр матчу Наталія Мамчур очевидний фол не помітила...

Пам’ять жертв політичних репресій вшановували минулої неділі в Україні й на Рівненщині. З 2007 року цей день на день на державному рівні відзначається щороку в третю неділю травня.

Жителі нашого краю – Рівненщини, всієї Волині й західної України вже в перші три місяці нової влади, – від кінця вересня 1939-го і по грудень, – дізналися про те, що таке радянський терор. Чимало людей були заарештовані, розпочалося виселення з рідних місць цілих родин.

 


За даними, оприлюдненими 9 червня 1996 р. головою Конгресу української інтелігенції Йосипом Пацулою, – за період з осені 1939 по червень 1941 р. з території Рівненщини було здійснено чотири етапи депортації населення. За два дні 10-11 лютого 1940 р. з одного лише Здолбунівського району було виселено 790 членів сімей згаданих вище «експлуататорів». 194 голови цих сімей були заарештовані раніше, частина з них була засуджена «трійками» й у більшості ці люди були ліквідовані. В цілому в ці два чорні дні 10-11 лютого 1940 р. з Рівненщини було виселено 1601 сім’ю, що складало 7922 особи.

У роботі сесії 23 травня взяли участь 24 депутати районної ради, які під головуванням голови районної ради Олега Дацюка обговорили та ухвалили рішення за 45 питаннями порядку денного.
Вже традиційно депутати внесли зміни до районного бюджету на 2018 рік, заслухали звіт про виконання районного бюджету за перший квартал 2018 року, інформації про хід виконання районних програм, внесли зміни в ряд районних програм.
З метою розв’язання найважливіших проблем розвитку району та окремих галузей, депутати ухвалили такі районні програми, як підтримки сімей, дітей та молоді на 2018-2022 роки, забезпечення молоді житлом на 2018-2023 роки, підтримки та розвитку місцевих ініціатив територіальних громад Здолбунівського району на 2018-2019 роки, розвитку малого і середнього підприємництва у Здолбунівському районі на 2018-2020 роки.

Ця, без перебільшення, трагічна розповідь побудована на логічних припущеннях на основі документів. Ми публікуємо її з надією, що з допомогою наших читачів отримаємо більш повну картину життя Павла Хоменка.

У справах фондів ДАРО, що висвітлюють діяльність українського спортивного клубу «Гарт» в Здолбунові, декілька разів згадується прізвище Павла Хоменка, як члена ревізійної комісії клубу. Що це за людина? Яка її доля?
Зацікавившись, ми перевірили списки жертв політичних репресій у книзі під назвою «Реабілітовані історією», яка на сьогодні вже видана у семи томах. Завдяки цим спискам не одна родина в Україні дізналась правду про своїх рідних і близьких. Скориставшись методикою кандидата історичних наук Андрія Жив’юка, ми розшукали особову справу Павла Хоменка.
Що вдалося дізнатися зі слідчої справи № 682 Здолбунівського РВ НКВС в Рівненській області? Те, що Павло Хоменко обвинувачується за політичними статтями 54-2 та 54-11. Не минуло й трьох місяців від приходу радянських «визволителів» на західноукраїнські землі, як українські активісти вже сиділи по тюрмах. Справа проти Хоменка розпочата 24 грудня 1939 р. і закінчена – 21 березня 1940 р.

влаштували представники Klitscko Foundation влаштували представники Klitscko Foundation для учнів Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4

- Ми дуже гарно працювали, старалися. Коли ти одержимий ідеєю – бути переможцем приречений. Нам ця перемога дісталася… легко! Бо ми були одержимі, - зазначила директор Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 Людмила Панасюк під час відкриття спортивного майданчика від Klitscko Foundation.
А для перемоги справді доклали чималих зусиль. Адже з-поміж семи тисяч шкіл зі всієї України, які брали участь у відкритому конкурсі «Клич друзів – граймо разом» - 2018, обрали лише десять. У цей список увійшла і Здолбунівська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4. До речі, єдина з Рівненської області.


Загалом це другий майданчик у нашому місті та п’ятий в області. І нині на подвір’ї школи стоїть новеньке спортивне обладнання, де учні можуть зіграти у баскетбол, футбол, настільний теніс, а також робити різноманітні акробатичні вправи на перекладинах.
Встановили майданчик ще на початку цього місяця. А вже минулої суботи його урочисто відкрили. З нагоди такої події до Здолбунова навідалися і представники Klitscko Foundation, які влаштували для учнів школи справжнє спортивне свято з цікавими іграми та забавами.

відзначили жителі Здолбунівщини День вишиванки

Цього року День вишиванки у всьому світі відзначають 17 травня. Свято не має певної фіксованої дати, його відзначають щорічно у третій четвер травня.
Воно з’явилося відносно недавно – в 2006 році. А започаткувала його студентка Чернівецького національного університету, яку надихнув хлопець, який щодня носив на заняття вишиту сорочку. Тож дівчина запропонувала друзям вибрати певний день і одягнутися так само.


Акцію швидко підтримали інші студенти, а згодом традиція поширилася за межі університету, області й, навіть, країни.
Нині щороку на День вишиванки мільйони людей в Україні одягають вишиті сорочки, блузи та сукні на роботу, виробництво, до школи, університету, дитячого садочка, офісу або просто на прогулянку.

Пам’ятник Миколі Приходьку на площі перед залізничним вокзалом у Здолбунові планували транспортувати до Здолбунівського районного історико-краєзнавчого музею до 8 травня. Проте досі так його й не демонтували зі звичного місця. А все тому, що прощатися із радянським минулим у місті готові не всі.

Дату демонтажу та перенесення пам’ятника визначили депутати Здолбунівської міської ради ще 14 березня. Та саме перенесення затягнулося: через пошкодження мережі КП «Здолбунівкомуненергія» доїзд до майданчика перекопали. Натомість місце для пам’ятника, за словами директора Здолбунівського районного історико-краєзнавчого музею Олега Тищенка, було готове ще за тиждень до того.

Їду в маршрутці. Неподалік мене на боковому сидінні розташувалися два хлопчики-школярики років десяти, розмотують цукерки, запихають до рота, а обгортки летять на підлогу. Діти жваво обговорюють якусь шкільну пригоду, весело сміються й навіть не думають про цукеркові обгортки, що їх треба було б із підлоги маршрутного таксі підібрати. Жінка, яка сиділа поруч, звернула на це увагу, попросила нагнутися й зібрати фантики, проте школярі вели себе так, наче старша людина звертається не до них.
– А уявіть собі, що всі ми будемо кидати скрізь, де їмо обгортки від цукерків, морозива, целофанові пакети та пляшки. Що тоді буде? – допитувалася в дітей інтелігентна сива жінка, вочевидь вчителька на пенсії. – Ми ж на смітнику скоро житимемо.

Тут реконструювали вуличне освітлення в с. Ільпінь, Тут реконструювали вуличне освітлення в с. Ільпінь, обгородили стадіон у с. Богдашів, ремонтують дороги

Нещодавно на колегії Здолбунівської райдержадміністрації звітувала Богдашівська сільська рада. Сільський голова Ірина Хабатюк розповіла про те, що вдалося зробити останнім часом у чотирьох селах, які обслуговує Богдашівська сільська рада. Зокрема, тут реконструювали вуличне освітлення в с. Ільпінь, обгородили стадіон у с. Богдашів, трохи відремонтували дороги, хоча з дорогами в цілому питання ще не закрите. Потребує ремонту частина дороги (4,4 км) від Глинська у напрямку П’ятигір і сільський голова та депутати сподіваються, що цьогоріч і ця дорога буде вимощена за кошти Державного дорожнього фонду. А щодо дороги напрямку Здолбунів – Глинськ – Стеблівка переробляється договір з проектною організацією.

Коли в країні біда не одна, а десятки, та ще й множиться – тоді об’єднуються матері. Щоб якось зарадити, захистити, допомогти, стати материнським щитом на захист там, де це потрібно, або ж просто разом помолитися й по-жіночому поплакати разом з тією безрадною матір’ю, яка втратила сина на війні, або ж він поранений чи в полоні, або ж вона й зовсім не знає про його долю.
Так от, 7 травня 2018 року на Здолбунівщині жінки-матері, які взяли на себе право й відповідальність назватися Мироносицями, офіційно зареєстрували громадську організацію «Матері Мироносиці» – скорочено – ГО «МАМИ».
Тепер членки цієї організації зможуть ефективніше працювати на ту благородну мету, яку вони перед собою поставили. А це, передусім, – соціальний захист законних інтересів воїнів та їхніх родин та організація заходів, спрямованих на соціальну, медичну реабілітацію членів родин воїнів, які загинули під час виконання бойових завдань в зоні бойових дій на сході України, в обороні територіальної цілісності своєї Батьківщини. ГО «МАМИ» займатимуться суспільно-корисною діяльністю та безпосередньо вирішенням проблем, пов’язаних із реалізацією основних гарантій і пільг, передбачених чинним законодавством України. Вони підтримуватимуть передусім учасників бойових дій на Сході України та членів їхніх родин й залучатимуть до цієї діяльності інших небайдужих людей.
Марина ЄВТУШОК.

День матері та Міжнародний День сім’ї відзначили у Здолбунівській центральній районній бібліотеці. «Усе бере від матері початок…Матуся наша – ангел на землі» – під такою назвою відбувся зворушливий літературно-музичний вечір.
На святі були присутні матері учасників бойових дій на сході України (у тому числі ті, чиї сини стали Небесними Янголами), студенти літературно-краєзнавчого факультету Університету третього віку Здолбунівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) та члени Рівненського осередку ГО «МФ «Взаєморозуміння і толерантність». Одну з матерів героїв – Софію Брік, в якої на цей день випало день народження, привітали ще й із особистим святом.

Цей лист я написала під враженням розмов людей старшого покоління.
В основному це люди, які пережили війну, холод, голод, серед них є й учасники війни, які здобували такий бажаний для всіх мир.
Але разом зі спогадами проривається душевний біль через неповагу до них, лунають гучні слова обурення на адресу нашої Здолбунівської райдержадміністрації і особисто на адресу голови Сергія Кондрачука.
І тому я вирішила звернутися через газету до пана голови Здолбунівської райдержадміністрації. Я одна з тих мешканців Здолбунова, чиї батьки були учасниками Великої Вітчизняної війни. Батько служив у розвідці – дійшов до Берліна, мама працювала на оборону в тилу, ремонтувала військову техніку.
Голів райдержадміністрації на моєму віку, а мені вже 65, було багато, були і «кращі» й «гірші», але такого бездарного і безпорадного, як Сергій Кондрачук, я ще не пам’ятаю. Щоб на 9 травня «хватило таланту» організувати виставку картин та зустріч з футболу – посміховисько.

У нашій газеті за 4 травня була опублікована стаття про Здолбунівське кладовище «Нове» в контексті продовження теми про вигляд наших кладовищ й листа здолбунівчанина Миколи Філя до міського голови з проханням впорядкувати вивезення сміття.
За цей час міська влада зреагувала на лист жителя міста й дала йому офіційну письмову відповідь. У листі за підписом міського голови Здолбунова Ігоря Ольшевського повідомляється, що міська рада вказала на недоліки щодо розташування контейнерів для сміття та системного їх вивезення директору ТзОВ «Комунальних підприємств» Людмили Бабак.
З огляду на те, що через цвинтар як по звичайній вулиці їздить транспорт, міська влада прийняла рішення встановити на в’їзді на кладовище дерев’яний шлагбаум і зобов’язати доглядачів контролювати рух транспорту через цвинтарну територію.
Тож все, що залежить від влади та комунальників, обіцяно, що буде зроблено. Але чи все завжди залежить від влади? Чи все залежить від комунальних служб? Залежить передусім від кожного з нас. Адже чисто не там, де безконечно прибирають, а там, де живуть культурні й небайдужі люди, які переймаються виглядом наших публічних місць, таких як парки, сквери, пляжі, спортивні майданчики, а сміття викидають не де заманеться, а у визначених місцях.
Людмила МАРЧУК.

Започатковуючи власний бізнес, роботодавці не задумуються про ймовірність нещасного випадку або аварії. І нерідко починають займатся організацією служби охорони праці та розробкою документації з питань охорони праці на підприємстві лиш після того, як нещасний випадок трапився. А можна ж було б уникнути багатьох проблем, якби робота зі створення безпечних умов праці, спрямована на зменшення ризиків травмування працівників, навчання та інструктажі була проведена вчасно.
Проте вважають, що на виробництвах зі штатом менше 20 або менше 50 працівників посаду інженера з охорони праці вводити в штат підприємства необов’язково. Достатньо, керуючись ст. 15 Закону України «Про охорону праці», призначити на посаду інженера з охорони праці стороннього спеціаліста на договірних засадах або за сумісництвом.
Такий підхід до вирішення питання вимагає від новопризначеного на цю посаду працівника достатньо глибоких знань в області охорони праці. Такі навчання щороку проводить Фонд соціального страхування за заявкою керівників підприємств.

Незабаром розпочинаються літні канікули. Цей період для дітей – можливість набратися сил, оздоровитися, закріпити набуті знання. Але щоб літній відпочинок не був зіпсований, потрібно завжди дотримуватись правил безпеки.

1 Правила дорожнього руху
• Не можна переходити дорогу навскіс, а також поспішати;
• переходячи дорогу, слiд подивитися налiво, дiйшовши до середини, зупинитися i подивитися направо;
• якщо не встигли перейти вулицю, i рух транспорту почався, слiд зупинитися на серединi вулицi i зачекати, поки рух припиниться;
• якщо немає тротуарiв, слiд триматися лiвого боку дороги, тобто йти назустріч транспорту, що рухається;
• не можна їздити на велосипедi, роликах, скейтах на тiй частинi дороги, де рухається транспорт.

Книга Оксани Кісь, яку презентували у Рівному, називається «Українки в ГУЛАГу: Вижити – значить перемогти»

Презентація книги львівської вченої Оксани Кісь відбулася 11 травня в Рівному в межах V Всеукраїнської науково-практичної конференції «Політика пам’яті в теоретичному та практичному вимірах» (організована ГО «ЦСПП «Мнемоніка» за підтримки Rosa-Luxemburg-Stiftung в Україні).

Ця книга унікальна своїм підходом до розкриття цієї важкої теми, на яку жінки, які відбули покарання в сталінських виправно-трудових таборах, залишили дуже скупі спогади. На цю тему, зазвичай, більше мовчать, аніж говорять.
Проте львів’янка Оксана Кісь спромоглася на перше історико-антропологічне дослідження повсякденного життя українок-політв’язнів ГУЛАГу. Тому книжка не має аналогів в Україні.
Тут подано жіночі методи пристосування, виживання та протидії руйнівному впливові режиму на в’язнів, що допомагали невільницям навіть у нестерпних умовах побуту та життя усе ж залишатися людьми, жінками, українками.

Софія вийшла з хати і попрямувала до саду. Грайливий вітер сипнув їй в обличчя пригорщу яблуневого цвіту. Воно злетіло в повітря як зграя метеликів і повільно опустилося на землю, а вітер-пустун полетів далі. У садку стояли терпкі весняні пахощі. Софія вдихала на повні груди п’янке повітря і замиловувалася навколишньою природою. Ген за городами видніється скатертина лугу, а далі й став, порослий очеретами.
– Боже, як же я за усім цим скучила! Ніби не була тут цілу вічність, – подумала дівчина, прямуючи стежкою в кінець городу. Вона підняла вгору голову й була готова голосно привітатися з лугом, ставочком, коли враз почула тихеньке скигління: ніби звір чи птах якийсь кличе на допомогу. Сполохана Софія пішла на звук, розгорнула зарослі очерету, що виходив зі ставу аж на берег, і помітила маленьку згорблену жіночу постать, яка тихенько схлипувала. Плач був подібний на квиління чайки, яка скликала до себе діток. Дівчина впізнала у жінці Тодоськову Фросину.

Майже тисяча охочих продемонструвати свої таланти прибули до Рівного на Всеукраїнський фестиваль пісні і танцю «Весняний первоцвіт», який відбувся 11-12 травня.
Цьогоріч до фестивальної програми крім естрадних, класичних, народних і авторських пісень, було додано ще й танцювальні програми. Тож серед співаків появилися ще й танцювальні колективи, серед яких і ансамбль народного танцю «Горлиця» зі Здолбунова, виступ якого був гідно оцінений членами журі. Хоч вимоги до виконавців були доволі жорсткими й вибирати кращих із кращих серед великої кількості учасників журі було непросто, все ж здолбунівська «Горлиця» показала високий рівень підготовки й своїм виступом зачарувала публіку. Тож наші танцюристи привезли додому найвищу відзнаку Гран-прі Всеукраїнського фестивалю «Весняний первоцвіт» у номінації «Хореографія».
Фестиваль закінчився гала-концертом із найкращими виступами конкурсантів у залі камерної та органної музики.
Марина ЄВТУШОК.

Тимофій ТИШКУН.

Тимофій ТИШКУН.

Для американців ця гра стала грою номер один серед ігор. А європейці тільки-но відкривають її для себе. В Україну американський футбол «прийшов» наприкінці 80-х років. Спершу у Харкові два колишні регбісти організували команду «Атланти», згодом у Донецьку з’явилися «Зубри». Перші змагання з американського футболу в Україні пройшли у місті шахтарів в 1990 році. «Зубри» приймали московських «Магів». Для американців ця гра стала грою номер один серед ігор. А європейці тільки-но відкривають її для себе. В Україну американський футбол «прийшов» наприкінці 80-х років. Спершу у Харкові два колишні регбісти організували команду «Атланти», згодом у Донецьку з’явилися «Зубри». Перші змагання з американського футболу в Україні пройшли у місті шахтарів в 1990 році. «Зубри» приймали московських «Магів».  Нині в Україні американський футбол поступово завойовує все більшу прихильність публіки, команди створюються не лише в обласних центрах, але й у маленьких містечках. У Здолбунові команда з американського футболу з’явилася два роки тому. Очолює її 24-річний приватний підприємець Тимофій Тишкун. Та вже за цей час команда встигла досягнути високих результатів. Тож ми вирішили розпитати у тренера здолбунівських «Орлів», чим живе команда, перед якими труднощами вона постає та як американський футбол допомагає гравцям у житті.

Товариський матч здолбунівських «Орлів» з рівненськими «Монархами».

– Тимофію, розкажіть нашим читачам, як з’явилася ідея створити команду з американського футболу у Здолбунові?
– Насправді захоплююся грою вже понад п’ять років. Спершу бачив її в фільмах. Мені дуже сподобалося. Потім дізнався, що команди з американського футболу є і в Україні. Спочатку я тренувався з рівненськими « Монархами», і мені, як то кажуть, «зайшло». Після двох років тренувань в команді, вирішили ми з тренером «Монархів» створити юніорські команди, зокрема і в Здолбунові. Планували юніорську команду, але потім почали приходити старші, згодом створили спортклуб. Нам дуже допомогли у ФСА. Посприяли з формою, укомплектуванням. Я тоді якраз проходив у них тренерські заняття на кемпах.

З нагоди Міжнародного Дня сім’ї 13 травня у м. Рівне відбувся обласний фестиваль «Мама, тато, я – спортивна сім’я». Здолбунівський район у цих змаганнях представляла сім’я Чубок з с. Гільча Перша.
Змагання складалися з п’яти спортивних естафет та інтелектуального завдання. Сім’я зі Здолбунівщини активно проявила себе у всіх естафетах, показала високі результати. За підсумками змагань сім’я Чубок посіла першу сходинку п’єдесталу і стала переможцем обласного фестивалю «Мама, тато, я – спортивна сім’я».