Тарас КАЗНОДЗЕЙ (зліва) та військовий комісар
Здолбунівського районного військового комісаріату Василь МЕЛЬНИЧУК.

У цей важкий для нашої країни час, коли війна розтягнулася на роки, а північний сусід щоразу демонструє все більшу відірваність від реальності, ми сподіваємося на міць нашої армії та особисту мужність кожного бійця.
Цю мужність українські солдати доводять щодня. І безмежну повагу та захоплення викликають ті, хто попри все готовий ухвалити справж­нє чоловіче рішення і стати на захист країни.
Здолбунівчанин Тарас Казнодзей довів, що не лише здатен у будь-який час долучитися до лав захисників держави, а й взірцево виконувати свої обов’язки. Наприкінці серпня цього року Тараса призвали на навчальні збори до військової частини А1008, яка дислокується у м. Володимир-Волинський Волинської області. Такі навчання відбуваються задля створення військово навченого резерву Збройних сил України.

Підопічна Здолбунівського будинку-інтернату для громадян
похилого віку та інвалідів плете шкарпетки для бійців АТО

Віра ШПАК та Василь ШОЛОТА.

Віра Іванівна Шпак не з розповідей знає, що таке тоталітарний режим у дії. В її рідному селі Лебеді на Острожчині в час Другої світової діяло націоналістичне підпілля. Тож коли радянські спецслужби викрили її брата-повстанця, сім’ю їхню, в тому числі й тринадцятирічну Віру, вислали до Сибіру. Там вона провела 15 років. Тож жінка не розуміє, навіщо Росія, яка тепер веде війну проти українців, так довго прикидалася «братньою».
Зараз Вірі Іванівні вісімдесят три. З її великої родини, а батьки мали десятеро дітей, не залишилося в живих уже нікого. Через травму коліна жінка не може ходити, тож часто переглядає телепередачі, звідки дізнається найсвіжіші новини про ситуацію на Сході. Часом слухає радіо, газети ж читає рідко - підводить зір. Але в’яже пані Віра вправно. Плете теплі шкарпетки й передає їх українським воїнам.

Уже традиційно напередодні Міжнародного дня туризму, який відзначають 27 вересня, освітяни Здолбунівщини беруть участь в обласних змаганнях зі спортивного туризму.

Освітяни Здолбунівщини - учасники обласних змагань
зі спортивного туризму.

Цьогоріч такі змагання відбувалися з 23 по 26 вересня у мальовничому куточку Полісся Рівненщини - у лісовому масиві на березі Білого озера, що у Володимирецькому районі. Участь у них взяли понад 200 осіб - 32 команди з 16 територій нашої області, серед яких 16 команд працівників навчально-виховних закладів, 7 команд ветеранів-туристів та 9 команд працівників управлінь, відділів освіти.

закликали учасників круглого столу, присвяченого
Дню усиновлення, який в Україні відзначають 30 вересня

Захід для прийомних батьків та батьків-вихователів за участю керівників району та соціальних працівників відбувся у приміщенні Здолбунівської РДА 29 вересня.
Прийомних батьків та батьків-вихователів з нашого краю, яких на круглий стіл завітало семеро, вітали зі святом та подякували їм за сміливість. Адже брати під свою опіку дітей - справа відповідальна і непроста.
- Розумію, що оформлення усиновлення чи опіки над дітьми - дуже складний процес. Він потребує сил, мужності, наполегливості та бажання. Маю знайому, яка витратила півтора року на те, щоб узяти до сім’ї двох діток. А щоб цих дітей «поставити на ноги», треба докласти не менше зусиль, - зазначив заступник голови Здолбунівської РДА Сергій Гридін.
Під час заходу Сергій Гридін та керівник апарату Здолбунівської РДА Ігор Жовтанюк вручили грамоту Здолбунівської РДА головному спеціалісту сектора опіки та піклування служби у справах дітей райдержадміністрації Оксані Овдійчук (див. фото вгорі).


Нині на Здолбунівщині діє 9 дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, де разом виховують 40 прийомних діток.
У великих родинах особливу увагу, звичайно, доводиться приділяти багатьом важливим речам. Серед них - забезпечення безпеки малечі і дорослих. Тому під час зустрічі присутнім розповіли про протипожежну безпеку та продемонстрували основні прийоми надання першої медичної допомоги.
Особливо уважно потрібно ставитися до експлуатації електричних приладів, зазначив головний інспектор Здолбунівського районного сектора ГУ ДСНС України в Рівненській області Валерій Дроздюк.

У Дерманському НВК, де працюють дитяча організація «Веселкова республіка» та учнівське самоврядування, школярі активно відгукнулися на прохання ГО «Здолбунівська сотня самооборони» - зібрали продукти для бійців АТО.
У школі упродовж вересня проходила акція «Продукти для бійців». Близько 100 банок консервації передали волонтерам Пет­ру Солтису і Юрію Шменделю. Волонтери вирушать на Схід напередодні свята Покрови Пресвятої Богородиці. Це і є наш внесок у спільну справу заради мирного майбутнього.
Інесса ОЛЕКСІЙЧУК,
педагог–організатор
Дерманського НВК.

Старша ясельна група «Сонечко» ДНЗ № 3 «Ладоньки».

Уже майже місяць найменші дошкільнята відвідують наш заклад. Діти починають ходити до дитячого садка у різному віці. Та, хоч би коли вони не прийшли до дошкільного закладу, для них це - нова сходинка у житті. Хвилюються з цього приводу й самі діти, і їхні батьки. Тому готуватися до успішної адаптації дитини у новому середовищі потрібно усією сім’єю. Але батьки мають пам’ятати, що саме вони є взірцем поведінки для своїх чад. Тож радимо матусям і татусям насамперед зберігати спокій і бути терплячими, не дратуватися через схильність дитини повередувати чи розкидати речі. Адже така поведінка – це прояви пізнання довкілля.
Вихователі, практичний психолог, завідувач ДНЗ часто помічають, як батьки малят з острахом очікують процесу майбутньої адаптації до садочка своїх синів і доньок. Щоб мінімізувати ці хвилювання, спробуємо дати відповіді на запитання, які чуємо від батьків найчастіше.

Має чим пишатися й колектив Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 6. А на урочистостях з нагоди Дня працівників освіти, що відбулися у Здолбунівському РБК в середу, педагоги школи не раз під оплески колег піднімалися на сцену, аби отримати заслужені нагороди. Подяки Міністерства освіти і нау­ки України вручили вчителям фізики Володимиру Миколайовичу СКРИННИКУ та Валентині Михайлівні ВОЙТАНОВСЬКІЙ (на фото) - за ініціативу та наполегливість, високий професіоналізм та сумлінне виконання службових обов’язків.
Фото Ірини САМЧУК.

радували око тим, хто побував на виставці-конкурсі, а точніше - справжньому святі квітів, яке традиційно на початку вересня проводимо у ДНЗ «Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту».
Цього разу творчо і з ентузіазмом до організації заходу підійшли всі учні, тож підготували чимало цікавих та змістовних барвистих композицій. І журі у складі адміністрації закладу на чолі з директором Р. І. Шевчуком було досить складно визначитись з переможцями серед такого розмаїття осінньої краси.

У середу, 27 вересня, у приміщенні Здолбунівського районного будинку культури відбулися урочистості з нагоди Дня працівників освіти.

У залі зібралися молоді й досвідчені педагоги, керівництво і фахівці відділу освіти Здолбунівської РДА та райметодкабінету, профспілкових організацій, працівники, які забезпечують належне функціонування навчальних закладів. Завітали на свято й почесні гості - в. о. голови Здолбунівської райдержадміністрації Сергій Гридін, керівник апарату РДА Ігор Жовтанюк, голова Здолбунівської районної ради Олег Дацюк, секретар Здолбунівської міської ради Валентина Капітула.
Чимало приємних, щирих і теп­лих слів пролунало під час заходу на адресу учителів і вихователів, людей, які присвятили себе надважливій справі творення майбутнього нашої держави - вихованню гідних її громадян, щирих патріотів, людей працелюбних, ерудованих, доброчесних. Освітянам дякували за те, що вони вперто торують з учнями шлях до знань, намагаючись по змозі застосовувати у практиці найсучасніші галузеві технології, докладають максимум зусиль для розкриття і розвитку талантів і здібностей своїх учнів, віддають дітям свою любов, свої гарячі серця. З вітальним словом до педагогів звернулися представники влади району й міста, начальник відділу освіти Здолбунівської РДА Ігор Антонюк, голова районної організації Профспілки працівників освіти і науки України Ольга Єгорова. Поетичними рядками віншували учительство ведучі Тетяна Бурець та Роман Прилуцький - педагоги Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 5.
Відзнаки різного рівня за професійну майстерність та високі досягнення на освітянській ниві отримали під час святкового заходу десятки достойників. За активну участь у житті школи та значний особистий внесок у розвиток освіти району Подяку відділу освіти Здолбунівської РДА вручили голові Копитківської сільської ради Петру Ворону. Вшанували і добрим словом, і подарунками ветеранів педагогічної праці, а також працівників ДНЗ міста.

Довгі черги до лікарських кабінетів – звична картина чи не в кожному медичному закладі нашої країни. Особливо ж напруженою стає атмосфера під кабінетами спеціалістів під час епідемій грипу та у період планових щорічних медоглядів.

Однак є надія на те, що з часом «живі» черги у поліклініках залишаться тільки у спогадах. Адже в Україні розпочинають впроваджувати спеціальні системи електронних черг. Такі у тестовому режимі вже працюють у деяких містах - Києві, Одесі, Сумах, Дніпрі, Івано-Франківську та ін. І ті, хто вже встиг цим нововведенням скористатися, стверджують, що не лише час заощадили, а й нер­вові клітини зберегли.
Пацієнти медзакладів, де впроваджено таку систему, можуть записатися на прийом на будь-який зручний для них час, обравши спеціа­ліста, відвідати якого мають потребу. Для цього потрібен лише доступ до мережі Інтернет через комп’ютер або смартфон. Якщо такої можливості немає, записатися на прийом до лікаря можна через термінали самообслуговування чи просто у реєстратурі закладу. Система визначає вільні години для прийому, що дає змогу уникнути черг та очікування.

У зв’язку з реорганізацією Фонду соціаль­ного страхування шляхом злиття Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з 1 серпня 2017 року всі функції та завдання, визначені Законом Украї­ни «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», забезпечуються Фондом соціального страхування України та його робочими органами.

Питання щодо отримання спадщини є одним з найактуальніших, адже з цим у певний час стикаються усі. Доволі часто виникають і проблемні ситуації. Наприклад, після смерті матері залишився будинок, на який немає жодних документів, і ситуацію ускладнює відсутність заповіту. Як діяти в такому випадку? До якого суду потрібно звертатися, і скільки це кош­туватиме? Як правильно вчинити за таких обставин, у межах проекту «Я МАЮ ПРАВО!», роз’яснюють спеціалісти Міністерства юстиції.

Спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прий­няти спадщину або не прийняти її.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємець, який прий­няв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності, яке підлягає державній реєстрації, здійснюється нотаріусом. Для цього спадкоємець має подати документи, які посвідчують право власності спадкодавця на відповідне майно.
Разом з тим відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Нотаріус має перевірити подані документи та дізнатися, чи немає заборон або ареш­ту цього майна.

Звернувся до читачів, презентуючи у Львові прозову збірку,
до якої увійшло його оповідання, Сергій Гридін

Під час презентації письменник був у центрі уваги.

 

З 13 по 17 вересня у Львові, у Палаці Мистецтв та на інших локаціях, проходив двадцять четвертий Форум Видавців. Спеціально до цієї події українськими видавництвами було випущено тисячі нових книг. Гідне місце серед їх розмаїття зайняли твори нашого земляка Сергія Гридіна.

У Львівській обласній бібліотеці для юнацтва організували презентацію його нової книжки “І паралельні перетинаються”. Повість ця адресована читачам середнього шкільного віку, але буде корисною й повчальною для старшокласників, їхніх батьків, вчителів. Книга універсальна, бо розкриває болючі для суспільства теми - неуваги до близьких, психологічного дискомфорту, впливу на свідомість юних так званих “груп смерті” у соцмережах.
Музей історії релігії в один з днів Форуму люб’язно прочинив двері для усіх, хто завітав на презентацію книги “10 історій для хлопців”. На її сторінках десятеро сучасних українських письменників розповідають про життя підлітків. Є в книзі й оповідання С. Гридіна “Ех, Одесо!”. Твори, вміщені у збірку, спонукають читачів замислитись над тим, що таке справжня дружба, подумати про людей, які поруч, і яких ми часто ігноруємо лише тому, що вони здаються нам іншими.
Обидва видання вийшли друком у “Видавництві Старого Лева”.

мешкає в обійсті здовбичанки

Зазвичай ті, хто дискутує щодо проблем, пов’язаних з бездомними тваринами, дотримуються протилежних думок: одні переконують, що наші населені пункти будь-якими методами варто позбавляти від собачих зграй, інші ж стають на захист чотириногих. Однак є й ті, хто не дискутує, а реально діє задля захисту тварин і одночасно убезпечення від них громадян. Здовбичанка Ніна Кондратюк створила у своєму обійсті притулок для котів та собак, які не мають господарів, і робить усе для того, аби чотирилапі були ситими, а утримання тварин відповідало усім ветеринарним нормам.
На подвір’ї пані Ніни гостей одразу зустрічають «компанії» песиків та кошенят у клітках. З-за будинку чути гавкіт - так її вихованці реагують на те, що поблизу з’явився хтось чужий.
Нині в обійсті Ніни Конд­ратюк на п’яти сотках території живуть близько 70 собак та 40 котів. І впоратися з такою «фермою» Ніні Леонідівні дуже важко. Щодня доводиться не лише годувати живність, а й прибирати за нею.


- Ось цієї каші вистачить на один раз, - розповідає жінка, демонструючи виварку з пшеничною крупою. - А ось тут кошенятка - їх мені нещодавно підкинули. Я їх виходжую, роблю щеплення, а потім шукаю господарів. Хоч знайти тих, хто узяв би собі тваринок, надзвичайно важко.
Кошенятка та песики справді симпатичні. От тільки у тісних клітках та вольєрах їм, звісно, незручно. Велике господарство мешкає у великій тисняві. А його господиня щодня присвячує тваринам увесь свій час, намагаючись прогодувати і забезпечити такий-сякий «побут».
Доглядати бездомних тварин жінка разом з однодумцями взялася ще одинадцять років тому. Тоді й звернулася з офіційним проханням до влади, аби волонтерам виділили місце для організації притулку - 20 соток землі. У прагненні добитися виділення ділянки під притулок волонтери «дійшли» навіть до президентської адміністрації, звідки вказівку відреагувати на їхнє прохання надіслали до області.

Учасниці поїздки в Києві.

Нещодавно матусі та сес­три учасників війни на Сході України, в тому числі тих, які стали Небесними Янголами, побували на екскурсії в Києві. Організатором поїздки виступив Здолбунівський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, а тому, щоб вона стала реальністю посприяв депутат Рівненської обласної ради Владислав Сухляк.
Діставшись столиці, жінки пройшлися її легендарними вулицями, у тому числі Інститутською, вклонились місцям загибелі Героїв на Майдані Незалежності. Також побували на Дніпрі, біля Маріїнського палацу, відвідали оновлений Річковий вокзал, територію Софіївського собору. У Михайлівській церкві мами мали змогу помолитися за рідних, поставити свічечки, попросити Всевишнього, щоб якнайшвидше закінчилась війна. Неочікуваною й щемливою була для мам зустріч зі своїми дітьми, а точніше - з їхніми світлинами на стіні Михайлівської церкви. Жінки побачили там фото своїх рідних і земляків та поклали до них живі квіти.

Ювілей - це завжди свято. А ювілей школи - видатна подія не лише для колективу цього закладу та його учнів, а й для всього населеного пункту, де він розташований, і для різних куточків світу, де живуть і працюють його випускники. Ті, хто колись навчався у Здолбунівській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. № 5, зараз є в Британії і в Німеччині, в Ізраїлі й у США, у Чехії та інших країнах. П’ятнадцятого вересня відбулись урочистості з нагоди 135-річчя від заснування нашої школи - одного з найстаріших навчальних закладів Здолбунівського району, усієї Рівненщини. А його життєпис - справжній калейдоскоп подій, особистостей і здобутків.

На сцені - учасники хорового колективу «Елегія».
Яскраві концертні номери в дарунок ювілярам

підготували також ансамбль бального спортивного танцю «Ритм» РЦТДЮ,
вокалістка Олена Ляшенко
(РБК), танцювальний колектив «Сонечко»
Здолбунівської музичної школи й ін.

Шістнадцяте серпня (за старим стилем) 1882 року. Урочисто відкрито перше в Здолбунові двокласне початкове училище. У ньому чотири групи підготовчих і два класи основних (звідси, до слова, й назва училища). У підготовчих групах чотири роки учні проходили програму сучасної початкової школи, а в першому і другому класах вивчали багато предметів, як зараз у 5-8 класах.
1905 рік. Зведено новий типовий будинок училища, гуртожиток для приїжджих. Кількість учнів - близько 500. Навчальний заклад пишався своїми викладачами, 25 % з яких мали вищу освіту.
1910 рік. Двокласне училище перейменовано у Здолбунівське міське залізничне училище з підвищеною програмою навчання. Це була державна установа, яку утримувала Південно-Західна залізниця. Юні випускники училища користувались авторитетом на Волині.

В актовій залі локомотивного депо, яку це підприємство надало школі для проведення
урочистостей, вільних місць не було.


Жовтень 1917 року. Рівненську гімназію № 3 перевели у Здолбунів. Таким чином міське залізничне училище було перейменоване у класичну гімназію зі строком навчання 8 років.
1921 рік. Територія Західної України відійшла до Польщі, гімназія й училище були ліквідовані. Вчителів з роботи звільнили. Гімназія стала польською - імені Адама Міцкевича, а чотирикласне училище - семирічною школою.
Гімназія і семирічна школа діяли до Другої світової війни.
1944 рік. У місті затихли канонади зеніток, ворожі літаки перестали його бомбардувати. З мирною відбудовою відновили й школу. Її було підпорядковано Ковельській залізниці. З першого вересня 1944 року по 30 серпня 1953 року школа мала номер 5.

Завтра, 23 вересня, виповниться два роки з дня смерті героя АТО
мізочанина Сергія Шолудька

Ніхто не знає, коли його покличе Бог, коли зорі стануть близькими, а все земне і тлінне кане в Лету. Тому краще творити добро тут і зараз.
Тим, хто своїм життям зігрівав долі інших, був Сергій Шолудько. П’ятнадцять років він пропрацював слюсарем з експлуатації та ремонту газового устаткування у Мізоцькій спеціальній школі-інтернаті і зарекомендував себе не тільки майстром на всі руки, а й щедрим, доброзичливим і чуйним за вдачею. Він завжди відгукувався на прохання допомогти.
- Це була людина-душа. Компанійський та щирий. Він обожнював свою родину, дружину і дітей. Кожне з отриманих на роботі завдань виконував відмінно, - згадує Сергія його керівник, заступник директора школи з господарської роботи Свято­слав Горчак.

Спогад Наталії ЛАХМАН, заступника директора Мізоцького НВК,
класного керівника Сергія Шолудька

Для кожного вчителя, якого б віку він не був, його учні, хоч як би вони не подорослішали, залишаються дітьми назавжди. От і для мене мої перші учні - найдорожчі, найрідніші. Щоб так стверджувати, є багато причин. По-перше, між молодою вчителькою та випускниками початкової школи була мала різниця у віці. По-друге, вона прагнула зробити дуже багато, а вони завжди її підтримували та допомагали. І по-третє, вони дуже любили й поважали один одного.
Як би вона їх не називала: “мої діти”, “дорогенькі учні”, “шановні друзі”, вони усі усміхалися у відповідь, і ніби промовляли своїми ясними поглядами: “Що там далі? Виховна година, наш урок, похід до лісу чи на поле, екскурсія?”
Хто ж тоді міг уявити, що через 30 років після їхнього першого знайомства список учнів так покоротшає? З різних причин.
А кілька років тому, під час традиційної зустрічі випускників, першій вчительці і класному керівнику декого зі своїх учнів впізнати буде складно. Що й казати, роки ідуть, покоління змінює покоління. У декого з наших перших учнів, тепер сорокарічних, уже й діти школу закінчили.

У Здолбунівському будинку культури цементників успішно втілюють новий цікавий проект - організовують зустрічі з українськими художниками й скульпторами, зокрема вихідцями з нашого краю, та виставки їхніх творчих робіт. От і зараз у фойє другого поверху закладу представлена одна з таких експозицій.

Тарас БІЛЬЧУК з Серафимою КВАЧ (зліва) та Іриною МЕЛЬНИК
в день презентації мистецького проекту 
“Шляхами наших перемог” у БКЦ.

Історія України - це мужність, звитяга, перемоги

Ця теза була твердим переконанням Тараса Більчука - відомого у світі художника, уродженця с. Коршів нашого району. Була, бо, на жаль, Тараса Миколайовича всього у 57 раптово вбила хвороба. Але й на небесах він точно один з воїнів-янголів, які вимолюють у Бога мир, волю і щасливу долю рідній Україні. Сміливість і небайдужість, прагнення діяти і змінювати життя своєї Батьківщини на краще, віра у свій народ і те, що він гідний бути рівним серед рівних у світовій спільноті, бо талановитий, працелюбний і мужній, ці риси визначали весь перебіг недовгого, але насиченого життя Тараса Більчука. А ще - творчість, вміння бачити, акумулювати і передавати власне світосприйняття у своїх творах.

Картина Тараса БІЛЬЧУКА.

 


Тому й поєдналися у його єстві мистецтво і боротьба. Тому створив арт-студію в Рівному, вступив до Львівської академії мистецтв, у 1990-му був у лавах учасників студентської “Революції на граніті”, а емоції, пережиті внаслідок тих подій, виплеснув у картинах. Тому свого часу помандрував до США, де зумів створити свою студію Vision & Art і пропрацював як митець 13 років. Тому 2007-го, залишивши більшість своїх картин, повернувся в Украї­ну і зайнявся втіленням низки мистецьких проектів, заснував патріотичний фестиваль “Повстанська ват­ра”. І тому у 2013-му став одним з тих, хто пішов на Майдан “за ідею”, за переконанням. Тому голіруч захищав там студентів і не зламався, коли зазнав побиття. Сяк-так підлікувався і повернувся на барикади, де знову отримав поранення від беркутівців...

Оскільки міський гідропарк для здолбунівчан є улюбленим місцем відпочинку, саме там останнім часом відбуваються святкування дня народження міста. Цьогоріч ювілей Здолбунова вдався на славу завдяки чудовій погоді та старанням організаторів, які забезпечили гостям найрізноманітніші розваги.

Свято розпочали з молитви. Вранці у храмах міста відслужили подячні молебні за Здолбунів та його жителів. А вже по обіді на головній сцені міського гідропарку громаду з 520-річчям Здолбунова вітали керманичі міста та району – міський голова Ігор Ольшевський, перший заступник голови Здолбунівської РДА Леонід Власюк, заступник голови Здолбунівської районної ради Олександр Бухало, депутати Рівненської обласної ради Володимир Ковальчук та Владислав Сухляк. Відвідали місто цього дня також нардепи від Рівненщини Олександр Дехтярчук та Анд­рій Лозовий.


Поки зі сцени лунали слова привітання, а активні у громадському житті здолбунівчани отримували відзнаки, на території гідропарку розважалися малюки. Адже для дітлашні там працювали і каруселі, і батути, і «басейни» з кульками. Розваг було досхочу, як і можливостей покуштувати найрізноманітніші ласощі. А згодом святкове дійство стало ще гучнішим та веселішим завдяки талановитим співакам і танцюристам.