Оновлення насаджень на території Мізоцької АЗПСМ.

Минулий тиждень був плідним на працю, адже у багатьох населених пунктах Здолбунівщини жителі вийшли на прибирання територій. До роботи долучалися активні громадяни, яких турбує нинішній стан довкілля загалом і захаращеність та засміченість зон відпочинку, де вони проводять своє дозвілля.
Так, у п’ятницю, п’ятого квітня, у Здовбицькому парку відбулося прибирання. До роботи долучилися учні тамтешньої школи, працівники сільської ради та інші охочі здовбичани. Спільними зусиллями громади у парку навели лад, розчистили територію і висадили хвойні дерева. Їх подарував здолбунівський підприємець Андрій Кардаш.
Того ж дня зазеленіли нові деревця у Глинську - там висадили алею з одинадцяти туй, які подарував депутат Рівненської облради Владислав Сухляк. Також громада села вирішила прибрати у центрі селища. Сільська рада разом з Глинським НВК влаштували прибирання у парку.
Наступного дня, в суботу, таке ж масове прибирання влаштували у смт Мізоч. На толоку у селищному парку зібралось чимало люду, від першокласників до пенсіонерів. Мізочани з великим завзяттям очищали парк від сміття та багаторічних заростей. Робота кипіла до вечора. А щоб мотивувати відвідувачів парку підтримувати там чистоту, мізочани встановили у ньому таблички з проханням не смітити.

Нещодавно у Здолбунівському районному історико-краєзнавчому музеї відбулась значима подія. Там презентували восьмий том видання «Реабілітовані історією. Рівненська область». Захід відбувався у приміщенні під будівлею музею, де у 1939-1941 роках була катівня НКВС, камера, в якій утримували ув’язнених жінок. Учасниками презентації стали автори, упорядники видання, краєзнавці, дослідники історії, інші небайдужі громадяни. Зворушили усіх псальм у виконанні Ольги Парницької, відео спогадів Петра Пилиповича Рудика – «Юрка», який зазнав репресій, розповідь про долю, трагічну історію кохання, зв’язкової УПА Ганни Прищепи на псевдо «Безталанна».

Здолбунівські Зайці.

Дванадцятого квітня в Україні відзначають День скаута. У нашій державі скаутів у своїх лавах єднає «Пласт» - націо­нальна скаутська організація України, метою якої є патріотичне виховання і самовиховання української молоді на засадах християнської моралі. Це не політична і позаконфесійна організація, яка виховує свідомих, відповідальних та повновартісних громадян місцевої, національної та світової спільнот і провідників українського суспільства. Слово «пласт» було використано як аналог англійського слова «скаутинг», тобто розвідка. Походить воно від назви козаків-пластунів, які повзали по-пластунськи і виконували функції розвідників у козацькому війську. 2019-й для «Пласту» особливий, адже це - тридцята річниця відновлення організації на українських теренах.

Чим займаються скаути
На сьогодні «Пласт» діє у восьми країнах світу: США, Канаді, Австралії, Великій Британії, Німеччині, Польщі, Словаччині, об’єднує пластунів України й української діаспори.
В Україні членами «Пласту» є 8500 людей різного віку, тож це - найбільша молодіжна організація країни. Її 118 осередків діють у різних областях. «Пласт» активно співпрацює з органами державної влади та громадськими організаціями в ході реалізації різноманітних соціальних і виховних програм. Щороку пластуни організовують понад 100 виховних таборів різної спеціалізації, заходи соціально-культурного та виховного спрямування, серед яких поширення Віфлеємського Вогню Миру, День пластуна, Благодійний вечір «Пласту» та ін.

Команда «Локомотив» Здолбунів. У верхньому ряду (зліва направо) другий – О. СЕРГІЄНКО.

Олександр Петрович Сергієнко народився 20 червня 1938 року в місті Червоноармійськ Донецької області у робітничій сім’ї. Мав ще сестру. Їхнє покоління справедливо можна назвати дітьми війни. Адже Олександру, коли грянула війна, виповнилося всього три роки і все його раннє дитинство припало на жорстоку, сповнену незгодами, воєнну пору. Нині усі ми, від наймолодших до найстарших в Україні, на жаль, теж бачимо і сповна усвідомлюємо, що війна – дуже жорстока дійсність.
Шкільні роки О. Сергієнка промайнули також в екстремальних умовах - країну відбудовували з руїн. Характерними рисами того періоду були голод і розруха. Але ця, сповнена випробувань, школа життя сприяла формуванню в Олександра та його однолітків твердого, бійцівського характеру.
Після закінчення шкільного навчання і здобуття середньої освіти Олександр з 1956 по 1958 рік служив в армії. А в наступному, 1959 році, вже грав за дубль команди майстрів «Крила Рад» м. Куйбишев (теперішня Самара) і вступив на факультет фізичного виховання Харківського державного педагогічного інституту ім. Григорія Сковороди. У цьому ж виші на хімічному факультеті навчалась майбутня дружина Олександра Валентина Тимофіївна. Вони побралися в липні 1964-го.

який намагається розвивати сім’я Піщалюків самостійно

Флорбол - командний вид спорту, один з різновидів хокею. Грають у флорбол пластиковим м’ячем діаметром 72 мм, масою - 23 грами, в якому є 26 отворів, та переважно пластиковою ключкою довжиною не більше 105 сантиметрів і вагою 350 грамів. Гра проходить на майданчику 40 на 20 метрів закритому бортиками. Основна мета учасників гри – забити м’яч у ворота суперника.

Це відносно новий для України вид спорту. Зародився він у Швеції в 70-их роках минулого століття, але швидко набув популярності в Європі. У 1986 році Швеція, Фінляндія і Швейцарія заснували Міжнародну федерацію флорболу (МФФ), яка нині об’єднує флорбольні федерації 49 країн.
Сьогодні на кожному континенті земної кулі, у тому числі в Африці, діє хоча б одна флорбольна асоціація. В Україні налічується близько 30 клубів у різних містах. У Здолбунівському районі нещодавно теж створили клуб «Надія», який формує команду у категорії Ю 9 та жіночу команду з флорболу.

Кожна людина має хист до певної справи, але іноді не кожна може вчасно цей талант виявити. У когось є здібності в IT-сфері, комусь до вподоби наука чи технології, а хтось має нахил до творчих професій. Саме таким творчим та здібним виявився здолбунівчанин Олександр Гефтер.

Чоловік має педагогічну освіту і працює у Здолбунівській музичній школі викладачем по класу гітари. Та окрім цієї досить творчої професії у нього є не менш творче та неординарне хобі - виготовлення годинників з вінілових пластин. Такою незвичною справою Олександр почав займатися близько півроку тому.
- Насправді першочерговою ідеєю був взагалі зовсім інший задум. Я прагнув зробити щось пов’язане з музикою, точніше зі своєю старою гітарою, яку хотів реконструювати і всередину вмонтувати годинниковий механізм. Але потім все «перегралося», з’явився вініл, і це все об’єдналося - вініл, годинник, гітара. Трохи в Інтернеті почитав, подивився, що люди цим займаються, і виготовив основу для годинника з вінілової пластини. Але в Інтернеті побачив багато машинної різки, а я це повторити не можу, бо надто детальна робота, у мене поки ручний варіант, - розповідає чоловік.

21 березня – День сонячних людей і кольорових шкарпеток

Кожна 700-та дитина у світі народжується з синдромом Дауна. Це співвідношення однакове в різних країнах, кліматичних зонах, соціальних прошарках. Воно не залежить від способу життя батьків, їхнього здоров’я, шкідливих звичок, харчування чи національності. Хлопчики та дів­чатка народжуються з однаковою частотою, батьки при цьому мають нормальний набір хромосом. Це найчастіше генетичне відхилення у світі, яке не можна вилікувати, ним неможливо заразитися.

Дату для проведення Дня людини з синдромом Дауна обрано не випадково – це 21-й день третього місяця, пов’язаний з трьома копіями (замість 2-х, як зазвичай у людини) 21-ї хромосоми. Відзначати цей День почали з 2006 року, а в грудні 2011-го року Генеральна Асамблея ООН запропонувала робити це усім державам і міжнародним організаціям, аби підвищити рівень поінформованості суспільства про синдром Дауна і звернути увагу на необхідність поліпшення якості життя у суспільстві таких людей.
Дітям із синдромом Дау­на, дійсно, складніше розвиватися, ніж їх звичайним одноліткам. Але завдяки підтримці рідних та допомозі фахівців вони, як і інші малюки, вчаться ходити і говорити, читати і писати, малювати, займатися музикою і спортом, здобувають освіту. І звичайно, вони здатні дружити, захоплюватися, закохуватися, бути щасливими і робити такими інших.

З нагоди 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною та Китайською Народною Республікою 2019-й Глава нашої держави проголосив роком Китаю в Україні. Тож по всій країні організовують відповідні тематичні культурно-просвітницькі масові заходи. Один з них минулої неділі відбувся у Здолбунівській центральній районній бібліотеці.


Того дня до книгозбірні завітали представники Китайської Народної Республіки Ао Лан та Чхан Юсон - викладачі сертифікованої програми з вивчення китайської мови в НаУ «Острозька академія» та в Національному університеті інженерів водного господарства і природокористування. Молоді привітні викладачі-волонтери вже тривалий час в Україні і охоче ознайомлюють наших співвітчизників з національними традиціями й культурою Китаю. Ще однією учасницею заходу стала Оксана Головко, начальник відділу наукової, еколого-освітньої роботи та рекреаційного благоустрою Національного природного парку «Дермансько-Острозький». Торік вона побувала у КНР на семінарі з менеджменту природних заповідників.

У нашій країні прийнято відзначати чимало свят, і кожне з них має своє символічне значення, кожне приурочене до певної визначної чи пам’ятної дати. Так, після початку війни з Росією в Україні з’явилася ще одна важлива дата – День українського добровольця. Започаткували її 14 березня 2014 року, коли перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці для формування першого добровольчого батальйону. Проте офіційні заходи з відзначення Дня українського добровольця почали проводити лише після прийняття відповідної постанови Верховної Ради України у 2017 році.

БАЖАННЯ ЗАХИЩАТИ КРАЇНУ ПЕРЕМОГЛО

Щойно розпочався Май­дан, багато активних українців їхали до столиці на підтримку народних протестів. А згодом розпочалася війна, і тоді чимало добровольців вирішили йти в зону антитерористичних дій. Йти, щоб захищати рідну землю, щоб стримувати ворога і не пускати його на межі нашої держави. Одним з таких бійців-добровольців став здолбунівчанин Андрій Осадчий (на фото).
Навчався хлопець у Здолбунівській ЗОШ І-ІІІ ст. № 5, по її закінченні вступив до Здолбунівського ліцею залізничного транс­порту. На другому курсі навчання Андрій проходив медичну комісію у військкоматі і за станом здоров’я був комісований. Але коли розпочалася війна, юнак не зміг спокійно сидіти вдома і по телебаченню дивитися на події, що відбувалися на Сході.
– У мене було патріотичне оточення ще зі школи, і до 2014 року ми з друзями мали проукраїнські погляди. Я чітко розумів, що непридатний для служби, але велике бажання пересилило всі перешкоди, - пригадує Андрій і додає: - У мене завжди була чітка життєва позиція, дуже різкі погляди, я категоричний: або так, або ні. Інакше бути не може.

Сьомого березня у Здолбунівському будинку культури цементників відбулася урочиста Академія, присвячена 30-річчю Шевченківської естафети «Дорогами поета на Рівненщині». Захід був надзвичайно цікавим та душевним. У фойє БКЦ зібралось багато люду, адже приїхало на Здолбунівщину чимало гостей з Рівного та інших районів нашої області. Присутні на Академії були голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський, письменниця, голова Рівненської обласної організації НСПУ Ірина Баковецька, представники влади та багато митців, інших поважних та відомих особистостей.

На літературно-мистецькій акції представили виставку книг «У кожній думці Кобзаря живе могутня Україна». Особливо цінним та оригінальним її експонатом став вишитий «Кобзар», над яким протягом року працювали учні разом з батьками та педагоги усіх шкіл Здолбунівського району. Цю книгу творів Тараса Шевченка з ілюстраціями до них передали до Здолбунівського районного історико-краєзнавчого музею. Тепер кожен відвідувач цього закладу має змогу побачити цю версію «Кобзаря» та оцінити доволі копітку працю освітян та їхніх учнів.
Не менш гарною та вишуканою була виставка робіт Сніжани Король. Усі присутні мали можливість насолодитися красою та неповторністю витинанок майстрині, а їх, до слова, було чимало. Також гості та місцеві жителі слухали виступи літераторів з Рівненщини, які виголошували пророчі слова Шевченка, співали і розповідали про нашого Кобзаря.

Початок березня сміливо можна назвати Шевченківським, адже по всій Україні відбуваються різноманітні заходи, присвячені Великому Кобзареві.

У нашому, Здолбунівському, районі також традиційно провели низку заходів до Шевченківського дня. Розпочала естафету художниця Яна Униченко, яка у Здолбунівській районній біб­ліотеці для дітей та юнацтва провела майстер-клас «Малюнок до творів Тараса Шевченка». Спочатку дітки переглянули фільм «Шевченко-художник» та послухали вірші поета, а потім, за підказками Яни, відобразили свою фантазію у малюнках. До слова, у цій же книгозбірні оформили book-локацію «Шевченкова свіча століттями горить», на якій представлено матеріали про життя і творчість поета, а також його твори. Виставка ця діятиме до дванадцятого березня.

На Хмельницькій АЕС обговорили питання продовження строку експлуатації першого енергоблока

У навчально-тренувальному центрі ВП ХАЕС 27 лютого представники Дерманської, Миротинської, Бущанської, Копитківської сільських рад Здолбунівщини, які входять до складу зони спостереження атомної станції, долучилися до обговорення питання продовження строку експлуатації (ПСЕ) першого енергоблока. Обговорення проходило за участю керівництва та провідних фахівців Хмельницької АЕС.У навчально-тренувальному центрі ВП ХАЕС 27 лютого представники Дерманської, Миротинської, Бущанської, Копитківської сільських рад Здолбунівщини, які входять до складу зони спостереження атомної станції, долучилися до обговорення питання продовження строку експлуатації (ПСЕ) першого енергоблока. Обговорення проходило за участю керівництва та провідних фахівців Хмельницької АЕС.Під час громадських обговорень фахівці Хмельницької АЕС ознайомили жителів Здолбунівщини з процедурою продовження терміну експлуатації атомних енергоблоків, яка для України не нова, адже вже дев’ять вітчизняних блоків працюють у понадпроектний термін. Команда спеціалістів атомної станції довела учасникам громадського обговорення інформацію щодо основних робіт та заходів, ознайомила з факторами безпеки, показниками радіа­ційного та екологічного моніторингів.По завершенні обгово­рень представників Здолбунівського району ознайо­мили з основними виробничими процесами та підготовкою персоналу на атомній станції під час екскурсії в навчально-тренувальному центрі.Громадськість Здолбунівщини підтримала продовження строку експлуатації першого енергоблока ХАЕС, висловила свої пропозиції.

Такою була юність Єфросинії Єфремівни Мордюк

Фахівець проекту «Служба медико-соціальної допомоги на дому, організація зустрічей
та дозвілля 200 жертв націонал-соціалізму у Здолбунові і Переяслав-Хмельницькому»
Нонна ХОРОШУН під час відвідування Єфросинії МОРДЮК.

Юність. Пора, коли живеш надією, будуєш плани на подальше життя, мрієш, сприймаєш світ з широко відкритим серцем і зовсім не очікуєш болю й втрат. Але це у мирному житті. Коли ж воно залишається тільки щасливим сном, усе інакше. Війна не зважає ні на твій вік, ні на твої сподівання. Вона просто робить свою чорну справу: безжально нищить усе довкола, ламає долі, кожного випробовує на міцність і порядність. І щастя, якщо в усьому цьому виживеш не зламавшись...
Однією з тих, у чию юність увірвалась Друга світова, є Єфросинія Єфремівна Мордюк. Її шістнадцятирічною примусово вивезли на підневільну працю до нацистської Німеччини. Спогади про той час досі гірко ятрять жінці душу, але вона погодилась розповісти про пережите в трудовому рабстві.

Однією з найважливіших галузей промисловості в Україні завжди була борошномельна. Розвивалась вона поступово - в міру того, як протягом століть удосконалювались та змінювались млини: вітряні, парові, водяні, кінні. Млини функціо­нували майже в кожному селі нашого району і забезпечували населення борошном різного ґатунку та помелу, а також крупами й олією. Мололи там зернові: жито, пшеницю, ячмінь, кукурудзу, овес та ін. З’їжджалися до млинів господарі возами, наповненими зерном, сходилися з невеликими клунками за плечима селяни з навколишніх сіл. Саме в черзі у цьому запорошеному й обплетеному павутинням святому місці, смакуючи принесеним в торбині куснем сала з окрайцем хліба за чарочкою горілки, можна було довідатись останні новини з околиць. Розмову вели неквапом, адже знали, що у млині робота швидко не робиться. Бо, як поспішити, то борошно вийде не найкращого ґатунку.
До 1944 року власниками багатьох млинів у нашому краї були чехи. Але вони поступово виїжджали на постійне місце проживання до Чехословаччини, як наприклад, завідуючий млина села Будераж та мірошник села Мости Павло Крацек. Невідомо, чи так було насправді. Бо ж знаємо, що власників чеської національності не оминули переслідування, що їх вивозили до Сибіру як «куркулів».

Згідно з церковними книгами «Шлюбні обискі» (анкета передшлюбних опитувань) Свято-Михайлівської церкви села Здовбиця з 1865-1885 рр., жителі Здовбицького приходу (а це - Здовбиця, сільце Здолбунів, сільце Лідаво, хутір Гриновщина та навколишні села) носили доволі різні імена - і такі, що зустрічаються нині, і давно забуті. Пропонуємо до вашої уваги давні імена та їх значення. Тим паче, що чимало із застарілих імен зараз знову набувають широкої популярності. Як от, до прикладу, Гордій (гордієць (грец.), Даміан (приборканий (грец.), Дем’ян, Захар, Лука (з Луканії), Лев (лев) або Фадей (хвала (євр.).
Досліджуючи церковні книги Свято-Михайлівського храму села Здовбиця, дізнаємося й про те, які прізвища носили наші предки зі Здовбиці 150 років тому. Це дані з церковної книги «Брачних обисков» (передшлюбних опитувань молодят, які мали вінчатися у Свято-Михайлівській церкві в період 1865-1885 рр.).

Чоловічі імена
Афанасій - безсмертний (грец.)
Архіп - конюх (грец.)
Андріан - той, що живе в Адріатичному морі
Авксентій - примноження (грец.)
Власій - простий, грубий (грец.)
Варфоломей - син Толомея (євр.)
Венедикт - благословенний (лат.)
Вікентій - який перемагає (лат.)
Герасим - шановний (грец.)

продемонстрували учасниці конкурсно-розважальної програми «Міс Перлина-2019»

Учасниці та організатор конкурсу Катерина ВЕРЕЩУК.

Це яскраве дійство відбулося шостого березня у Здолбунові, в міському клубі. Усі, хто того дня завітав до цього закладу як глядачі, мали змогу не тільки повболівати за конкурсанток, а й насолодитись концертними номерами від місцевих юних і дорослих артистів. Своєю творчістю містян порадували Михайло Така, вокальний ансамбль “Ровесник” (керівник Анатолій Кізім), зразковий колектив східного танцю “Зірочки Сходу” (керівник Катерина Верещук), Андрій Шарафан та Ілона Корнійчук.

Після церемонії нагородження.


Конкурс краси складався чотирьох етапів: «Візитка», в ході якого ведучі знайомили з учасницями, розповідали про їхні вподобання, хобі, мрії і плани на майбутнє; «Світ захоплень», під час якого дівчата вже самі представили свої творчі здібності й уміння; «Дівчина-весна» і «Вечірній променад», де конкурсантки демонстрували підготвлені наряди, свою граційність, чарівність та жіночність. Загалом перемогу й титул «Міс Перлина-2019» змагались шість старшокласниць Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 3.
Під № 1 виходила на сцену учениця 9 класу Олександра Мельничук. Їй подобається музика в стилі хіп-хоп, альтернативний рок та електроніка. Дівчина понад п’ять років займається східними танцями, вона дуже дорожить своєю сім’єю й друзями, любить подорожувати та мріє побувати в Парижі, Дубаї, Іспанії. Змалку прагне стати стильним перукарем.

Державний навчальний заклад
«Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту»
З А П Р О Ш У Є
всіх бажаючих на
ДЕНЬ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ,
який відбудеться
16 березня 2019 року об 11 годині
Будемо раді Вас бачити!

АДРЕСА УЧИЛИЩА: 35705, вул. Ясна, 6, м. Здолбунів, Рівненської області
ТЕЛЕФОНИ: моб. 098 523 74 94; 03652- 2-25-41;
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.; cайт: zplzt.сom

Пробація – це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі (далі - клієнт пробації), та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого.
Мета діяльності органів пробації - забезпечення безпеки суспільства (громади) шляхом надання необхідної підтримки та допомоги клієнту пробації із залученням спеціалістів різних служб та організацій, надання суду інформації, що характеризує клієнта, а також здійснення нагляду і контролю, аби уникнути вчинення ним повторних правопорушень.
Службу пробації було створено у 2017 році шляхом реформування кримінально-виконавчої інспекції (КВІ), яка відповідала за виконання вироків, не пов’язаних із позбавленням волі. Ця служба здійснювала нагляд за особами, які скоїли правопорушення, щоб забезпечити виконання передбачених судом обов’язків. Тобто, заходи передбачали, передусім, покарання та контроль.
У 2018 році у складі Міністерства юстиції України було створено центральний орган управління діяльністю пробації - Державну установу «Центр пробації», що координує та здійснює нагляд за діяльністю 24 філій та 560 уповноважених органів з питань пробації по всій Україні.