Олександр ОГОРОДНИК. Фото 1938 року.

У № 30 (67) газети «Волинське слово» від 6 листопада 1938 року в передвиборчих інформаційних матеріалах опубліковано допис такого змісту: «Огород­ник Олександр народився 8 липня 1900 року в Здолбунові в селянській родині. По скінченню початкової школи в Здолбунові, в 1915 році вступає до Технічної Школи в Києві, яку скінчив у 1918 р. Під час виступу більшовицької армії на Київ в 1918 році бере чинну участь у боротьбі проти більшовиків у першому партизанському відділі, що складався виключно зі шкільної молоді. У першій половині 1919 року працює у дорожньому відділі Рівенської залізниці та в Управі по перебудові залізниць Галичини на посаді техніка. Від половини 1919 року до 1920 року працює в «DowodztwieKoleiWojskowychWolynskich», як технік. У 1921 році покликано його до військової служби в 1 полку польової артилерії у Варшаві. У 1923­24 рр. працює в характері техніка дорожнього відділу Ровенського Сеймика. У 1926 р. дістає призначення на члена Міського Господарчого Комітету в Здолбунові, в складі якого перебуває до самоврядових виборів. У 1927 р. працює в Здолбунівському Магістраті в характері міського техніка. При перших виборах до самовряду на Волині його вибирають до Міської Ради. Від 1928 р. аж до останнього часу зай­має становище референта шляхів у Магістраті м. Рівного. Під час заложення ВУО є його членом, а від 1935 р. ­ головою Округової Управи в Здолбунові. Під час додаткових виборів до Міської Ради (січень 1938 р.)…». *

На курорті Шопиле. 15.05.1939 р.
Світлина з сімейного архіву А. О. ФЕДОРУК (ОГОРОДНИК).

 


Далі допис на доступній загалу веб­сторінці обривається. Та навіть ця коротка біографічна довідка дає змогу зрозуміти, що Олександр Огородник ­ яскрава й непересічна особистість. У ході дослідження біографії цього нашого земляка вдалося дізнатися не лише про цікаві події з його життя, а й про важливі для Здолбунова і всього нашого краю.
Як уже згадано вище, Олександр Євдокимович Огородник народився 8 липня 1900 року у Здолбунові. Батько його, Євдоким Микитович, був селянином, проживав у Здолбунові по вулиці Шевченка. Мав три десятини землі та підсобне господарство, тримав корову й свиней.

Ця розповідь про народну артистку України, провідну актрису Івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка Терезу Семенівну Перету (Барановську), чия біографія тісно пов’язана з нашим краєм, зокрема з Мізочем, де провела вона не один рік. Для неї, закоханої у театральне мистецтво, сцена дійсно стала життям.

Тереза Семенівна Перета (Барановська) народилась 27 жовтня 1934 року в селі Літчани Волинської області, в багатодітній і багатонаціональній сім’ї. Батько був музикантом-самоуком, але знав нотну грамоту та умів грати на скрипці, духових інструментах, навіть керував сільським духовим оркестром. Саме від батька успадкувала донька любов до прекрасного.
У 1939 році сім’я переїхала на Рівненщину - до Острожця (Млинівський район).
Терезу рідні лагідно називали Реною. У тринадцять років вона вперше подивилась виставу у Волинському музично-драматичному театрі міста Луцьк. Була це постановка за п’єсою Вадима Собка «За другим фронтом». Професійна гра акторів схвилювала юну Рену і запам’яталася на все життя.

Ось і прийшла вже до нас зима, сповіщаючи про себе першими пухнастими сніжинками.
Але у Здолбунівській ЗОШ І ст. № 7 ще по-осінньому тепло та радісно. А все тому, що учні 1-А класу, прощаючись з осінню, влаштували свято - “Бал квітів”. Дійство було особливим: з усмішками, теплими поглядами, гарними словами. І навіть сонеч­ко визирнуло з-за хмар та лагідно усміхалося до дітей-квітів.
Як справжня господиня, Осінь пошанувала усі квіти і передала естафету Зимі.