Як комерційні банки жирують

на грошах ветеранів

В переддень 65-річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні всі, зазвичай, вшановують сивочолих ветеранів, яких залишилося вже так мало. Але чи всі? Щоб було зрозуміліше про що, власне, мова, коротко хочу розповісти про життя мого батька, учасника бойових дій.
Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, він закінчив тільки 9 класів і до армії його, звичайно, не взяли. Жив з батьками в селі, працювали на землі. Але до певного часу. Хтось доніс, що їхня сім’я допомагає партизанам. Батька заарештовують і садять до шепетівської гестапівської в’язниці. В маленькій камері з цементною підлогою і віконечком під стелею сиділо більше 30 в’язнів, що чекали своєї страти. В день давали лише кухоль баланди. І в цій камері смертників батько пробув більше півроку.

відділу доходів та фінансів галузей виробничої сфери.
До участі в конкурсі допускаються громадяни України, які:
мають вищу освіта відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра;
знають вимоги чинного законодавства;
вільно володіють державною мовою;
володіють основними принципами роботи на комп’ютері та відповідними програмними засобами;
мають стаж роботи за фахом в державній службі на посаді провідного спеціаліста не менше 1 року або стаж роботи за фахом в інших сферах управління не менше 3 років.
Перелік документів для участі у конкурсі:
1. заява про участь у конкурсі, в якій зазначається про ознайомлення заявника із встановленими законодавством обмеженнями щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби;
2. особова картка (форма П-2 ДС) з відповідними додатками;
3. фотокартка розміром 4 х 6 см;
4. копії документів про освіту, підвищення кваліфікації, присвоєння вченого звання, присудження наукового ступеня;
5. декларація про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою, передбаченою Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”;
6. копія документа, який посвідчує особу;
7. копія військового квитка (для військовослужбовців або військовозобов’язаних);
8. довідка про допуск до державної таємниці (у разі його наявності).
Документи приймаються протягом 30-ти календарних днів з дня опублікування оголошення. Додаткова інформація щодо основних функціональних обов’язків, розміру та умов оплати праці надається за адресою: м. Здолбунів, вул. Грушевського, 14, кабінет 413, телефон 2-25-94. Прийом документів за цією ж адресою.

Минулої неділі відбувся третій, заключний, етап фестивалю культурно-дозвіллєвих комплексів. Цього разу він проходив на території Спасівської сільської ради.
Біля сільського будинку культури під час офіційної частини заходу учасників художньої самодіяльності та спортсменів із Нової Мощаниці, Уїздців, Здовбиці, Дерманя Другого, Глинська, а також самих господарів - спасівчан вітали голова районної держадміністрації Микола Євчук, голова районної ради Василь Тимощук, в. о. начальника відділу культури та туризму РДА Олена Мазепа, начальник відділу у справах молоді та спорту РДА Михайло Гарбовський. Присутнім також був заступник голови РДА, голова координаційної ради КДК Олександр Федорук.

Жіноча збірна ПЛЗТ з баскетболу -

призер обласної першості профтехосвіти.

 

Із закінченням навчального року в системі професійно-технічної освіти фінішувала і спартакіада області серед професійно-технічних закладів.
В черговий раз серед її призерів представник нашого району – Здолбунівський професійний ліцей залізничного транспорту. В нинішньому році юним залізничникам вдалося вибороти ІІ місце серед двадцяти навчальних закладів області та м. Рівного.
Зовсім трохи лишалося нашій команді до того, щоб стати чемпіоном, та надто багато було втрачено на старті, коли ні хлопцям, ні дівчатам не вдалось досягти успіхів в настільному тенісі та шахах. Не зовсім вдалими виявились результати виступів в рукоборстві, тож після осінньої половини дистанції змагань місце в глибині турнірної таблиці, здавалось, віщувало не багато позитивних емоцій в подальшому.

Минулої суботи колектив Здолбунівської центральної районної бібліотеки, зорганізувавши своїх користувачів, місцеву громадськість, посадовців, долучився до загальнообласного флешмобу «Рівненщина читає Шевченка», приуроченого до 200-річчя з дня народження Кобзаря.
Проведення цього заходу в області, перед кожною міською та центральною районною книгозбірнею, ініціювали працівники Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки, маючи на меті згуртувати українців у цей нелегкий для нашої держави час.

 


Отож, 1 березня о 13.00 місцеві бібліотекарі та усі, хто відгукнувся на запрошення і прийшов до Здолбунівської ЦРБ, разом, одночасно з учасниками акції по всій області, прочитали вірші Т. Г. Шевченка «Молитва» та «Заповіт».

...
...

Цій темі було присвячено нараду-семінар начальників відділів (управлінь) освіти райдержадміністрацій (виконкомів міст обласного значення) Рівненщини, що 6 березня цього року відбулася на базі трьох навчальних закладів нашого району - ЗОШ І-ІІІ ст. № 4, Дерманського та Мізоцького НВК.
У роботі наради-семінару також взяли участь начальник управління освіти і науки Рівненської облдержадміністрації Іван Васильович Вєтров, очільники нашого району Віталій Степанович Шуль та Василь Олексійович Тимощук, заступник голови РДА Олександр Васильович Федорук.

 

 

Другий тур IX районного фестивалю культурно-дозвіллєвих комплексів “Таланти твої, Здолбунівщино” проходив на території Будеразької сільської ради. Крім господарів, участь у ньому взяли команди КДК Спасівської, Півченської, Новомощаницької, Старомощаницької, Маломощаницької, Ступнівської сільських рад, які віднесені до групи Б2.
Під час відкриття фестивалю, яке проходило на подвір’ї новозбудованої школи, перед його учасниками виступили Будеразький сільський голова Володимир Баранов, заступник голови РДА Олександр Федорук, голова районної ради Василь Тимощук. Вони побажали учасникам успішних виступів та перемог. Благословив усіх присутніх настоятель місцевого Свято-Покровського храму о. В’ячеслав Грищук.

 

 

Спортивна частина фестивалю-конкурсу проходила на спортивних майданчиках, у спортзалі та навчальних кабінетах школи, а мистецька – у сільському будинку культури. Слід зазначити, що за останній час він невпізнанно преобразився. Тут проведено якісний ремонт, приміщення естетично оформлене, створені належні умови для дозвілля жителів села, в першу чергу для молоді. А все це завдяки директору закладу Наталії Козік (на фото ліворуч), яка всім серцем вболіває за розвиток культури на селі, а також сільській раді, яка підтримала ентузіаста творчої ниви у її прагненні відродити місцевий осередок культури.

Схилилася берізка над водою,
А біля неї юнка струнконога заходить в плесо голубе.

Свято селища в Мізочі надовго запам’ятаєтся його жителям, гостям. Нікого не залишила байдужим того дня і фотовиставка “Історія Мізоча”, ідея створення якої належить директору Мізоцького будинку школярів та молоді Л. М. Черниш. Втілили її в життя працівники Мізоцької публічно-шкільної бібліотеки.
До темної ночі біля виставки було людно. Мізочани відшукували на фото своїх рідних, знайомих, згадували юність, знайомилися із історією селища.
Зважаючи на інтерес до фотовиставки, вона діятиме у приміщенні Мізоцької публічно-шкільної бібліотеки до 31 жовтня. Ласкаво просимо всіх бажаючих відвідати нашу бібліотеку.
Оксана ПАЛЬЧЕВСЬКА,
завідуюча Мізоцькою ПШБ.

Фото Олександра Осіпова

{jcomments on} 

- Таксі викликали?


- Поїхали...

Фото Володимира ДРОЗЮКА.

Ось такі “автографи” нерідко залишають на території гідропарку любителі “культурно” відпочити.
Фото Людмили Васюк.

Водій маршрутного авто Мізоч – Рівне Сергій ДІДИЧ,

якого ви бачите на цьому знімку,

з початку нового року вже перевіз майже півтисячі пасажирів.

Довелося йому працювати і в різдвяні дні.

 

Вже третю зміну у нинішньому році трудиться на посту черговий по переїзду

Рівненської дистанції колії Львівської залізниці

Валентин ЛУКАСЮК. Збоїв у роботі не було.

 

Вісімнадцять років працює стрілочником на одному із постів станції Здолбунів 
моторвагонного депо (колись локомотивне депо) Валентина Пуха,
яку ви бачите на цьому фотознімку.
Сумлінна робітниця добросовісно виконувала свої обов’язки
й під час новорічних свят, коли більшість її колег відпочивали.

 

Свої вихідні дні, які співпали з новорічними святами,
покрівельник ТзОВ “Рівнеагроспецмонтаж” Віктор Жиганюк
проводив на Старомильському водоймищі.

Там він по 3-4 години займався улюбленою справою - зимовою ловлею риби.

Фото Євгена Шилана.

Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 6 м. Здолбунова – одна із найкращих серед навчальних закладів району по фізичному загартуванню учнів. Її вихованці беруть участь в різних змаганнях і спартакіадах, і, як правило, займають призові місця.

Вчитель фізичної культури Валентина Микитюк демонструє учениці Юлії Длоузі кидок баскетбольного м’яча.

Багатогранне шкільне життя оперативно відображається у стінних газетах, які випускає кожен клас навчального закладу. Часто беруть участь у творенні стіннівки учениці Валерія Карпійчук та Ірина Гнатюк, яких ви бачите на цьому знімку зліва направо.

Не стоїть осторонь навчально-виховного процесу і шкільна бібліотека. Її працівники організовують для учнів бібліографічні огляди літератури, влаштовують книжкові виставки, залучають юних книголюбів до масових заходів, які проводить центральна районна бібліотека.
На фото: бібліотекар Валентина Вашкевич знайомить учнів із матеріалами виставки до Дня Соборності України.
Фото Євгена Шилана.

 

П'ятого березня у Здолбунівській ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 відбулася незвичайна подія, яка не залишила байдужим жодного з присутніх…
Літературно-мистецький клуб “Гранослов”, яким керує відмінник освіти України Нелла Михайлівна Паламарчук, існує у нашій школі вже п’ять років. За цей час клубом було проведено чимало культурно-масових заходів - цікаві зустрічі, літературно-мистецькі свята, поетичні вечори, конкурси художнього слова та ін. “Гранослов” плідно співпрацює з центральною районною бібліотекою.

У спекотні дні літа на березі водойми у міському гідропарку тепер є де заховатися від палючого сонця. Цими днями там завершили облаш­тування пляжних навісів з лавочками для відпочинку. Чотири таких конструкції розташовані якраз над водоймою, тому користуються попитом і у малечі, і в дорослих відпочивальників.

Днями завершено капітальний ремонт дорожнього покриття по вулиці Данила Галицького у Здолбунові. Як поінформували у міській раді, ці роботи, орієнтовною вартістю 865 тисяч гривень, здійснено в рамках реалізації Програми благоустрою міста Здолбунів на 2016 рік.

Отаке свинство (по-іншому й не назвеш) біля входу в редакцію газети "Нове життя" можна побачити кожнісінький день. Порожні пляшки з-під пива, вина, горілки, недопалки цигарок, обривки паперу, шприци та інший непотріб залишають молоді люди, котрі облюбували це місце для своїх п‘яних оргій, котрі тривають тут з вечора і мало не до ранку.
Редакція газети зверталася за допомогою до охоронців правопорядку, але вони на наші звернення і прохання не реагують. Щоб не бути голослівними, скажемо, що 24 серпня увечері ми телефонували черговому міліції і просили виїхати на місце, щоб припинити п‘яну оргію, але так сюди ніхто з правоохоронців і не з‘явився. А на ранок звична картина знову повторилася…

Розповідь­спогад

Коли читав опубліковану у «Новому житті» від 20 січня 2017 року чергову статтю Юрія Мельника і Володимира Морозова з циклу «Здолбунівський футбол», відчув неабияке хвилювання. Адже знайшов там і рядки, присвячені моєму батькові, Олексію Прокоповичу Парфенюку. Ось уривок з цього матеріалу: «Сезон 1946 року був успішний і для здолбунівської команди «Локомотив». Газета «Ковельский железнодорожник» від 24 травня того року писала: «В воскресенье, 19 мая, в Здолбуново состоялся футбольный матч между командами «Локомотив» (Здолбуново) и «Зенит» (Львов). Матч закончился со счетом 3:1 в пользу железнодорожников. Эта команда в текущем сезоне провела семь футбольных встреч, из них, кроме львовской «Зенит», с двумя командами г. Луцка ­ «Спартак» и «Динамо». Во всех встречах локомотивцы выходили победителями. Особенно отличаются в команде капитан команды т. Парфенюк, футболисты тт. Подгурский ­ шофер дистанции связи, Мазжек ­ ученик класса железнодорожной школы и другие». Тоді здолбунівський залізничний вузол входив до складу Ковельської залізниці. Прізвища гравців команди, які згадані у статті, частково пояснюють закономірність її успіху. Парфенюк та Подгурський ­ досвідчені і яскраві гравці, відомі ще за виступами за польські команди 30­х років. Мазжек ­ представник молодого покоління. Тобто підтверджується класичне правило формування класної команди: сплав досвіду та молодості. На жаль, у пресі тих часів більше не згадуються прізвища здолбунівських футболістів, але, поза сумнівом, так звана «здолбунівська п’ятірка» збірників області 1945 року (Тадеущук, Геллєр, Парфенюк, Кузьминець, Юшкевич) теж грала за команду».
За життя (1921­1984 рр.) батько багато, причому завжди з великим задоволенням та добрим гумором, розповідав про те, як, з ким і де він грав у футбол. Захопившись цим видом спорту ще в юності, несамовито відданим його шанувальником лишався до останніх своїх днів. На жаль, в часи тих батькових футбольних монологів, які автоматично ставали історією, я ще не був свідомий настільки, аби хутчіш записувати їх на магнітофонну плівку. Все збирався зробити це пізніше. З роками багато безцінних деталей «вивітрилося» з пам’яті. Усе, що в ній збереглося ­ у цій короткій розповіді.

Здолбунівська родина. Мій батько Олексій ПАРФЕНЮК – 
перший зліва.

Батьки мого тата були родом з теперішнього Славутського району Хмельницької області. Дід мій, Прокоп Михайлович, працював на залізниці. Збудував у Здолбунові, по нинішній вулиці Словацького, невелику хатину. Саме там у 1921­му (рік, коли місто відійшло до складу Польщі) народився мій батько ­ Олексій. Дім, до речі, зберігся й до сьогодні.
Батько був середнім з трьох братів і мав ще трьох старших сестер. Навчався спочатку в польській школі, а потім ­ у ремісничому училищі.
Футбол був дуже популярним у Здолбунові, власне, як і спорт загалом. Батько, наприклад, згадував, що молоді заможні поляки вправлялися в такій аристократичній грі, як теніс. Підліткам було за честь підносити їм м’ячі, що вилітали за межі корту. Але батько вже тоді зрозумів, що великий теніс йому недоступний, бо коштів на придбання необхідної екіпіровки родина не мала. Якби й насмілився він звернутися з таким проханням, то запросто міг би дістати на горіхи за нахабство від свого батька, а мого діда ­ Прокопа Михайловича.
Футбол був наймасовішою і найдемократичнішою грою. Ось за яких обставин батько став її палким шанувальником. Прокоп Михайлович, оскільки працював кондуктором на залізниці, мав право скористатися одним безкоштовним квитком для проїзду в будь­який кінець Польщі сам, або ж передати його одному з членів своєї сім’ї. То був 1934­й чи 1935­й рік. Батько виклянчив у мого діда квиток на поїздку до якоїсь рідні, а сам сів у варшавський поїзд і поїхав до столиці Польщі. Причина була вагомою: у Варшаві мав відбутися товариський матч між збірними Польщі і Норвегії.

1946 рік
Третій післяокупаційний сезон був відносно насиченим футбольними подіями. Всесоюзний комітет в справах фізкультури і спорту розширив третю групу до 119 команд, у тому числі до 36 команд від УРСР. Чемпіон Ровенської області 1945 року, команда «Динамо» (Ровно), виступала у третій групі, де посіла останнє місце.
На рівні області теж запровадили новації. У положенні про розіграш кубка Ровенської області з футболу на 1946 рік було зазначено ще два ігрових види спорту - волейбол і баскетбол. Це засвідчує, що футбол на той час був традиційно пріоритетним видом спорту, і на базі його розвитку «просували» й інші види спорту. Положення 1946 року відрізнялося від поперед­ніх не тільки включенням двох додаткових видів спорту, але й розширенням форми заявки. Крім спортивних даних, у неї вносили інформацію про місце роботи та партійність. Тодішня влада намагалася контролювати спорт цілком, і футбол не був винятком.
Нині ми не маємо даних про всі результати сітки розіграшу кубка області. У періодиці того часу мало матеріалів про хід розіграшу. Але основний підсумковий матеріал нам вдалося відшукати. У газеті «Червоний прапор» № 184 (1133) від 17 вересня 1946 року в статі «Фінальна зустріч на першість» подано звіт про фінал кубка області. Фінальна зустріч між командами «Локомотив» (Ровно) і «Динамо» (Дубно) відбулася в Ровно на стадіоні «Локомотив» 15 вересня 1946 року. Завершилася вона з рахунком 4:2 на користь «Динамо» (Дубно). Голи забили: «Динамо» - Власов, автора не вказано, М. Ісаєв, М. Ісаєв. «Локомотив» (Ровно) - Мілятін, Молчановський. Судив гру Гордій Філіпович (Здолбунов).

1942 рік

Сезон 1942 року нині досліджено не повністю. Спортивні новини в цьому році з’являються у виданні «Волинь» лише у липні. Перша згадка про футбол на Рівненщині є в № 55 від 19 липня. У статті «Спортове життя на Волині» йдеться про останні футбольні новини. Зокрема, автор веде розповідь про створення футбольної команди в м. Дубно. Команду було організовано при Окружному Товаристві «Просвіта», очолював її один з кращих футболістів Волині Лео­нід Молчановський. До її складу входили майже всі колишні футболісти команди «Спартак» (м. Дубно). Інформуючи про поточні події, видання повідомляє, що Спортклуб (Здолбунів) переміг УСК (Рівне) з рахунком 4:1, а згодом програв у Костополі з рахунком 4:1. Інформацію про цю гру знаходимо у газеті «Костопільські вісті», № 28 від 19 липня 1942 року. У розділі «Хроніка Костопільщини» є опис матчу між дружинами «Темпо» (Здолбунів) та УСК при «Просвіті» в Костополі. Матч закінчився з рахунком 4:1(3:0). Повідомляє видання й про те, що на 19 липня Ковельська Окружна «Просвіта» підготувала Окружну Спартакіаду. Тим часом у газеті «Волинь», № 63 від 16 серпня 1942 року, в статті «Спорт у Дубні» йдеться про матч між дружиною господарів «Спортклюб» (Дубно) і командою «Темпо» (Здолбунів). Матч закінчився несподіваною перемогою команди «Темпо» з рахунком 3:2 (1:2). Це була перша поразка дубнівчан після п’яти перемог. На матчі були присутні близько 2000 глядачів.
У часописі «Волинь», № 71 від 13 вересня, у статті «Спорт на Волині» йшлося про таке: «6 вересня у Рівному відбулися футбольні змагання між «Темпом» Здолбунів і німецькою пош­товою дружиною – Рівне, що закінчилися вислідом 5:2. Змагання виявили безоглядну вищість здолбунівського «Темпа». (Автентичність тексту збережено).

Перша згадка про футбол на окупованій території з’явилася у 60-х роках минулого століття під час так званої ідео­логічної відлиги. Старше покоління пам’ятає книгу «Поєдинок» та художній фільм «Третій тайм», у яких йшлося про матч українських футболістів з німецькою командою в окупованому Києві.

Після здобуття Україною незалежності білі плями в футбольній історії поступово заповнювалися. У періодиці було опубліковано багато цікавих історичних матеріалів про футбольне життя України під час Другої світової війни. До прикладу, інформація про організацію та проведення матчів на Кубок Кубійовича у 1942-1943 роках. Володимир Кубійович - голова Українського центрального комітету, який діяв на той час в Галичині. У цих змаганнях брали участь понад 50 команд із Західної України. Надзвичайно цікаві матеріали про розвиток футболу на окупованій території України того часу є і в книгах-спогадах легендарного українського футболіста Олександра Скоценя.
А от в історії здолбунівського футболу цей період є майже чистим аркушем. Вболівальники зі стажем згадували про футбольний матч під час війни, проте переказували лише чутки та здогадки, котрі їм розповідали колись батьки й діди. Нині ж маємо змогу хоча б частково заповнити цей чистий аркуш історичними матеріа­лами щодо футбольного життя Здолбунова. Це вдається завдяки документам з Рівненського державного обласного архіву, а саме матеріалам з часопису «Волинь» за 1941-1943 роки.

За припущеннями, перша футбольна команда Здолбунова.

Свого часу фото, на якому зображені футболісти у спортивній формі, презентувалося як фото першої футбольної команди міста. Було вказано орієн­товну дату, коли зробили це фото - 1913-1914 роки. Проте прізвища жодного з футболістів зі світлини відомі не були. Припущення щодо «першої футбольної команди Здолбунова» виникло на підставі напису на плакаті на фото «1-я команда футболистов гор. Здолбунов». Відтак розпочалася жвава дискусія у середовищі шанувальників футболу, у ході якої виникли думки, що фото могло бути зроблене у період з 1914 р. до 1929 р. З’явилася й нова інформація про існування спогадів перших футболістів Здолбунова. Володимир Гроголь, вболівальник з багаторічним «стажем», пригадав, що у вісімдесятих роках вже минулого століття в музеї локомотивного депо читав історію Здолбунівського залізничного вузла, яку написав Петро Попчук. Особ­ливо запам’яталися йому спогади про перші футбольні матчі у Здолбунові.

Футболісти біля міської лазні, крайній праворуч - Петро ПОПЧУК.


Пошуки привели на вулицю Шевченка, де проживає донька Петра Андріановича Попчука Тетяна Петрівна. І тут ми натрапили на справжній історичний скарб для нашого міста: родинний фотоальбом. Тетяна Петрівна прокоментувала походження цих світлин. Було в альбомі і вже відоме нам фото першої футбольної команди Здолбунова. Петро Попчук на фото - перший зліва у верхньому ряду.

Здолбунівські футболісти після гри з французами у Рівному, 9 травня 1920 року.


Як свідчать спогади Петра Андріановича, першу футбольну команду було створено у Здолбунові в 1917 році. Організатором і капітаном тієї команди був технік 13-ї дільниці служби колій та будівель залізниці Олександр Олексійович Шугаєв. В тому ж році відбулася перша гра з командою військової хімічної частини. На жаль, про результат тієї зустрічі інформація відсутня. У 1918 році здолбунівчани створили другу команду. Відбулися матчі з Рівненською міською командою та військовою німецькою командою (вочевидь, це були німці, які підтримували уряд гетьмана Скоропадського, який проіснував до листопада 1918 р.). Результати цих матчів також невідомі. У 1919 році команда Здолбунова грала з польською військовою командою та рівненською командою. У 1920 році футболісти грали з військовими польськими командами.

Після матчу-відповіді у Здолбунові, 23 травня 1920 року.


Першими футболістами Здолбунова, або, як їх називає Петро Андріанович у своїх спогадах, «піонерами футбольної гри» були корінні здолбунівчани: А. Шугаев, М. Щуровский, В. Коларж, Л. Шугаев, В. Бойко, К. Шулецкий, П. Куцко, А. Прес­невский, Н. Колесник, П. Поп­чук, А. Блюмов, М. Нагорный, Романюк, Крейч, Лещук, Веснявский, А. Кравец, В. Кравец, А. Огородник, А. Швец, И. Куцко, А. Мацкевич (список поданий російською мовою згідно з оригіналом спогадів Петра Попчука). Ці футболісти зняті на фото перед міською лазнею на вулиці Фабричній (сучасний магазин «Верховина»).

Хороша футбольна команда була колись у с. Кошатів. Її спортсмени брали участь в першостях Богдашівської сільради, змагались за кубок району. Мають чимало грамот і дипломів. Особливо жвавою була спортивно-масова робота на селі, коли працював спортінструктором Віктор Позняк.
А тепер усе пішло шкереберть. Футболісти збираються інколи на лузі біля місцевої водойми. Про них забули. А молодь горить бажанням захищати честь села, грати на більш-менш хорошому футбольному полі.
Євген ШИЛАН.

У Здолбунівській гімназії вже третій рік діє єдиний у районі спеціалізований футбольний клас

 

Футболісти Здолбунівської гімназії та їх тренер.

 

Яскравих перемог нашої збірної з футболу завжди чекають і затяті прихильники цього виду спорту, і ті, хто дивиться матчі вряди-годи. Але просто вболівати мало: щоб привозити додому кубки та медалі, потрібна щоденна копітка праця.
Тож два роки тому показувати приклад, як готувати нашим спортсменам гідну зміну, взялися у Здолбунівській гімназії.

 

Зміна підростає

- Єдиний у районі футбольний спеціалізований клас діє у нашій гімназії уже третій рік, - розповідає директор цього навчального закладу Іван Гурійович Гнатюк. - Коли ми разом з колишнім професійним футболістом Ігорем Пархомчуком вирішили створити такий клас, то чудово усвідомлювали, що це буде нелегко. Переймали досвід у спеціалізованій спортивній школі № 26 м. Рівне, директор якої одразу наголосив, що у хлопців в такому класі повинна бути залізна дисципліна. Зараз наші футболісти навчаються уже в сьомому класі. Ігор Миколайович Пархомчук – одночасно і їх тренер, і класний керівник. Дисципліна та організація у нього – на вищому рівні! Хлопці багато займаються: тренування у них відбуваються щодня, крім суботи. Але й вчитися встигають, бо ми переконані, що майбутні футболісти мають бути освіченими людьми, знати іноземні мови, мати добрі знання. 

На полі стадіону «Локомотив» футбольна команда «Волинь-Цемент» 17 травня у третьому турі чемпіонату області провела поєдинок з «Маяком» із Сарн у чемпіонаті області з футболу. Перед початком матчу Хвилиною мовчання присутні вшанували загиблого у зоні АТО Олексія Сапожнікова.
Господарі відкрили рахунок у першому таймі: 11-метровий штрафний реалізував граючий тренер і капітан команди «Волинь-Цемент» Олександр Довгалець. Завершили тайм унічию. У другому таймі наші футболісти вийшли вперед, але згодом пропустили ще чотири м’ячі у свої ворота. Підсумок матчу – 2:5. Це вже друга поразка нашої команди на своєму полі.

Порядок денний другої сесії районної ради 23 грудня 2010 року включав в себе 28 питань. З них 27 депутати розглянули за якихось хвилин 40. А от обговорення 28-го питання зайняло у народних обранців більше години. Чимало бажаючих висловили свою думку, проте позитивне рішення так і не було прийняте. Про що ж йдеться? Проект рішення звучав так: «Про надання згоди на здачу в оренду приміщення Здолбунівської дитячо-юнацької спортивної школи за адресою м. Здолбунів, вул. Д. Яворницького, 28а».
За згаданою адресою розташований міні-футбольний майданчик спортивної школи з роздягальнею. Близько п’яти років ця будівля знаходиться у запущеному стані: вибиті вікна, двері, понищені комунікації. Починають розкрадати секції огорожі. Саме на такій спортивній споруді директор школи планує розвивати спортивні таланти та здібності юних футболістів. Скоріше за все недавно призначений молодий амбітний директор таки хотів би навести там лад. Однак, питання в іншому – чи він зможе це зробити. Адже не все залежить від нього.
Аналіз фінансування школи за останніх два роки свідчить, що практично 100 відсотків бюджету - це оплата праці персоналу та комунальних послуг. На розвиток бази, навчально-спортивну роботу, придбання інвентарю виділено за два роки аж 17,7 тис. грн.

Останній дзвоник продзвенів минулого тижня для учнів спецкласу з поглибленим вивченням фізичної культури за спеціальністю «Футбол» Здолбунівської гімназії. Шістнадцять юнаків-футболістів закінчили дев’ятирічку. Більшість з них наразі прощається з гімназією. Як розповів директор закладу Іван Гнатюк, нинішній випуск «футбольного» класу – перший в історії району.
Нині у гімназії не передбачено набору маленьких спортсменів до спецкласу. Хоча директор сподівається, що у майбутньому спортивний клас у навчальному зак­ладі таки буде.
- Адже, якщо для поглиб­леного вивчення, наприклад, іноземних мов чи точних наук у школах організовують спеціалізовані класи, то чому б не зробити цього для талановитих юних спортсменів? - зауважив Іван Гурійович.
Тим паче, що хлопці-випускники демонструють хорошу гру та мають вагомі здобутки. До слова, в одній команді з ними свого часу грала Марина Косик, яка нині є членом Національної жіночої футбольної збірної України.
Вл. інф.

Цьогорічний відкритий зимовий чемпіонат Здолбунівського району з міні-футболу пам’яті Я. Д. Гайдучика відзначається особливою популярністю серед футбольних вболівальників. Суботні та недільні матчі - яскравий доказ цього.
За два дні (13 і 14 грудня) було зіграно 18 матчів. Та особ-ливо хочеться відзначити останню недільну гру між командами «Козацька Рада» (смт Рокитне) і FC «Germania» (смт Квасилів). До останньої хвилини матчу було невідомо, хто ж отримає перемогу. І хоча рокитнівські футблісти поступалися у майстерності квасилівським, все ж вони зуміли вибороти бойову нічию. Це був перший матч для FC «Germania» та останній для «Козацької Ради». Команда з Рокитного, набравши сім залікових балів, увійшла до 1/16 фіналу, а команда з Квасилова продовжить боротьбу за вихід у наступне коло змагань.

У Новомильську відбулися змагання з футболу серед команд-аматорів, організаторами яких виступила молодіжно-ініціативна група цього села. Турнір був присвячений єдиній, цілісній та неподільній Україні. У змаганнях взяли участь сім команд: з Богдашева, Здовбиці, Івачкова, Загорощі, Тайкур та дві з Новомильська. Команди розподілили на дві групи, у кожній з яких усі зіграли між собою та визначили півфіналістів.
Найцікавішою та найзапеклішою виявилась боротьба у півфіналах і в фіналі. Переможця турніру вдалося визначити лише у серії післяматчевих пенальті, ним стала команда ХАОС (Богдашів). У фіналі їй поступилась і зайняла друге місце команда “Альянс” (Тайкури). Не менш цікавою була боротьба за третє місце між командами Здовбиці та господарів турніру - “Dream Team” (Новомильськ). І тут не обійшлося без футбольної “лотереї”, у якій сильнішими виявилися господарі турніру.

На стадіоні смт Клевань-1 21 травня лідер у змаганнях серед команд дитячо-юнацької футбольної ліги Рівненської області команда ОДЕК рай. ДЮСШ «Колос» (смт Оржів) прий­мала здолбунівську «Гімназію».
На поєдинок прибув лише один суддя і сам проводив матч без бокових арбітрів, а тому допустив низку помилок, зокрема вилучення гравців, безпідставний показ жовтих карток, фіксував не здійснені футболістами порушення правил гри.
Під час матчу юні здолбунівчани спершу створили собі проблеми, а згодом із надзвичайними зусиллями вирішували їх. На другій хвилині матчу воротар гімназистів Іван Мельник вибіг до лінії штрафного майданчика і пропустив гол. Пізніше Андрій Жовтанюк на зміг реалізувати 11-метровий штрафний удар. Та вже на 21-ій хвилині Микола Гайдучик забив м’яч у сітку воріт суперника. До кінця гри рахунок не змінився - 1:1.

Дев’ятого березня на запасному полі стадіону «Авангард» у Рівному відбувся пропущений матч третього туру футбольного
турніру серед ДЮСШ Рівненської області пам’яті Героїв Небесної сотні. «Гімназія» (Здолбунів) зустрічалась з командою ДЮСШ «Верес-2001» (Рівне).
Організатори безвідповідально поставились до підготовки матчу. На поєдинок прибув лише один суддя, на футбольних воротах не було сіток, на полі - кутових прапорців. Тому суддя допустив чимало помилок при визначенні положення поза грою. У зв’язку з цим виникають певні питання до ініціаторів проведення турніру – обласної федерації футболу.

Чотирнадцятого травня 1988 року на стадіоні «Локомотив» відбувся товариський футбольний матч «Металіст» Здолбунів - збірна ветеранів СРСР. Відтоді минула вже чверть століття, але у футбольному житті Здолбунова ця подія лишається знаковою і сьогодні. Такого сузір’я майстрів футболу зіркового рівня наше місто не бачило ще ніколи. Дійсно, справжня цінність події пізнається і усвідомлюється з часом, а історичної - тим паче. І, мабуть, це закономірно, що зараз ми розуміємо дійсну велич цього матчу. Лише перелік прізвищ спортсменів у складі команди ветеранів для поважаючого себе футбольного вболівальника підтверджував - пропустити таку гру просто неможливо. Ті щасливчики - вболівальники, які були на тому матчі, це добре пам’ятають. А молоде покоління нехай подивиться на фотографії трибун і скаже, хто зараз зможе зібрати таку різновікову кількість глядачів?
Ініціаторами та основними організаторами того матчу були тогочасні спортивні керівники Віктор Нєдєльський, Микола Кіпранішин та директор ремонтно-механічного заводу Валерій Гудов. Підготовка й проведення гри пройшли на належному рівні завдяки активній участі жителів міста, керівників підприємств та організацій. Усі організаційні питання вирішувались оперативно та відповідально завдяки взаєморозумінню і дієвій допомозі керівництва району та міста.

Підтримуючи відкриту інформаційну політику і враховуючи підвищений інтерес населення зони спостереження до діяльності близької атомної електростанції, Хмельницька АЕС презентувала передплату 55 примірників “Нового життя” для медичних та освітніх закладів нашого району. Завдяки ХАЕС районний часопис до кінця цього року отримуватимуть зокрема ті з них, що розташовані на територіях сільських рад, населені пункти яких входять до 30-кілометрової зони атомної електростанції.
Ольга Якубчик.

Той, хто не побував ранньою весною на території нашої школи, точно пожалкує. Запитаєте: «Чому?». Бо ще з початку березня і аж до заморозків наше шкільне подвір’я усміхається барвистою веселкою квітів. Весняний благоустрій території ми провели, відзначаючи День довкілля. Саме тоді відбувся конкурс «Кращий квітник». Журі без вагань відзначило роботу учнів молодших класів. Саме на їхніх квітниках пишаються розкішні нарциси, тюльпани та ніжний первоцвіт.
Тож закликаємо вас, наші краяни, любити Землю і пам’ятати, що вона – наш дім, і жити у ньому саме нам. Пот­рібно лише навести лад на своїй вулиці чи околицях свого села або міста, посприяти у їх благоустрої.
Катерина КОТОК,
заступник голови учкому
Суємської ЗОШ І-ІІ ст.

Діти не вміють сміятись заздрісно, крізь сльози сміятись, із злості, діти завжди сміються радісно і їм заздрять дорослі…
Більшість лікарів вважають, що справжня усмішка виникає у немовляти у сні, у віці від 4 до 6 тижнів. А мами… ті думають, що немовля їм всміхається зразу ж, з перших хвилин появи на світ. І всі знають, що дитяча усмішка приносить щастя в кожний дім. Саме тому найщасливіша будівля в Здолбунові - дитячий садок “Усмішка”, який 10 червня 1991 року відкрив двері для малюків нашого міста. Уже 22 роки працівники дошкільного навчального закладу намагаються зробити все, щоб в його стінах звучав лише сміх.

Напевно, в житті кожної людини рано чи пізно настає момент, коли вона, відкинувши усі свої щоденні турботи, відсторонюється від буденної суєти і замислюється над життєвими цінностями й ідеалами, яких прагне. По-справжньому щасливим є той, хто, не вагаючись, може відповісти на ці запитання.
Український філософ і педагог
Г. Сковорода сенс людського життя вбачав у постійному пізнанні світу й себе самого, у невтомному прагненні здобувати знання і збагачувати ними інших.
Саме такою є вчитель Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 Людмила Миколаївна Пославська. Вона виховує дитячі душі цілющою силою рідного слова, закохуючи їх у мудрі рядки творів українських класиків.
Пані Людмила - класний керівник 6-А класу. Її вихованці ростуть національно свідомими, з розумінням, яких батьків вони діти. Адже моральне і патріотичне виховання учнів відбувавється на основі вивчення українських звичаїв і традицій.
...

Дитинство. Ми звикли поєднувати це слово з епітетами щасливе, радісне, світле, золоте, яскраве і безтурботне. Але сьогодні, зважаючи на реалії, бачимо, що не для всіх наших маленьких громадян ранок їх життя є таким. На жаль, нині маємо в Україні понад 80000 безпритульних дітей, кожна сота дитина у нас хвора на рак і кожна четверта з них помирає від цієї хвороби, так і не дочекавшись допомоги. А скільки хлопчиків і дівчаток страждає від інших важких недуг, скільки їх зростає у родинах, де повно проблем, або й без мам і тат! Тепер же до тривог малих українців додалась війна, яка забирає у них найдорожче. І все це через нас - дорослих, котрі, мабуть, забули, що саме від нас залежить, який вибір завтра зроблять наші діти, а їм будувати майбутнє...


Кроком до того, аби вибір цей був на користь добра і миру, стало чудове свято для хлопчиків і дівчаток, організоване у нашому місті Товариством польської культури Здолбунівщини за сприяння Генерального Консульства Республіки Польща в Луцьку і місцевих благодійників 1 червня, у Міжнародний день захисту дітей. Адже дійство, що відбувалося у костелі святих апостолів Петра і Павла та поблизу нього, було щедрим на приємні моменти й посмішки, добрі слова і смаколики, зустрічі й подарунки. А рясний безперервний дощ, хоч і вніс свої корективи у хід свята, зовсім йому не завадив.

Минулого тижня на Рівненський загально­військовий полігон доставили зібрані у нашому районі продукти харчування для мобілізованих. Їх збір організували в Урвенській, П’ятигірській та Спасівській сільрадах. Небайдужі жителі сіл Залісся, Йосипівка, Гільча, Лідаво, Спасів, П’ятигори допомогли зібрати продукти та посприяли у вирішенні проблеми нестачі найнеобхіднішого на полігоні. Доставку зібраних овочів та консервації забезпечила Здолбунівська сотня самооборони. Частину продуктів передали 14-ій та 53-ій бригадам на полігон, іншу – використали для виготовлення 21 відра борщової заправи. Продукти, які залишилися, згодом будуть доставлені українським військовим у зону АТО. Всього вдалося зібрати понад чотири тонни продуктів.
Вл. інф.

У січні-серпні 2017 р. обсяг випуску продукції підприємств з виробництва харчових продуктів, напоїв порівняно з відповідним періодом попереднього року зріс на 8,5 %, що на 0,3 в. п. більше, ніж у промисловості області в цілому.
Виробництво борошна зросло на 3931 т, молока рідкого обробленого - на 3501 т, йогурту та інших ферментованих чи сквашених молока та вершків - на 1045 т, м’яса великої рогатої худоби свіжого чи охолодженого - на 317 т, масла вершкового - на 242 т, печива солодкого і вафель, м’яса свиней свіжого чи охолодженого - на 212 т по кожному виду продукції, овочів консервованих натуральних - на 192 т, сирів сичужних та плавлених - на 107 т, шоколаду та готових харчових продуктів, що містять какао - на 82 т, виробів ковбасних - на 80 т, напоїв безалкогольних - на 81,5 тис. дал. Водночас знизився випуск олії нерафінованої на 1720 т, виробів кондитерських цукрових, що не містять какао - на 596 т, хліба та виробів хлібобулочних, нетривалого зберігання - на 579 т, джемів, желе фруктових, пюре та паст фруктових чи горіхових - на 325 т, соусів і продуктів для приготування соусів; приправ та прянощів змішаних інших - на 80 т, виробів здобних - на 22 т, вод натуральних мінеральних газованих - на 7 тис. дал.

...

Жінкам і їх святу 8-го березня приурочено

Через кілька днів ми вітатимемо своїх матерів, дружин і сестер, подруг з святом 8-го Березня. Не будемо вдаватися тут до політичного підгрунтя історії святкування Міжнародного жіночого дня, а скажемо про те, що це свято стало для нас уже традиційним. Саме в цей день усі найкращі слова ми адресуємо прекрасній половині людства. А ще жінкам ми даруємо в цей день квіти, свою любов і ніжність, підносимо подарунки.
Нехай таким подарунком стануть для вас, наші любі жінки, і ці прекрасні вірші поета Василя Ярмолюка.

Станом на 1 вересня 2014 року господарствами області було обмолочено 97 % посівних площ зернових та зернобобових культур (без кукурудзи). З цієї площі намолочено 748,9 тис. т зерна (у початково оприбуткованій вазі), що на 19,6 % перевищує минулорічний показник. У середньому з 1 га зібраних площ одержано по 39,3 ц зерна (на 8,1 ц більше, ніж торік).
Сільськогосподарськими підприємствами зернові та зернобобові культури скошені та обмолочені на площі 74,6 тис. га (на 12,2 % менше, ніж на відповідну дату 2013 року). Із зібраної площі одержано 344,5 тис. т зерна (на 27,8 % більше). З кожного гектара одержано по 46,2 ц зерна, що на 14,5 ц більше, ніж на відповідну дату попереднього року. У загальному виробництві зернових пшениця складає 260,7 тис. т, або 75,7 %, ячмінь - 64,5 тис. т (18,7 %).

показали журналістам регіональних ЗМІ на Хмельницькій АЕС

     Ні для кого не секрет, що після аварії на Чорнобильській станції чимало людей повідомлення ЗМІ про планові ремонтні роботи на якомусь із енергоблоків АЕС України стали сприймати з тривогою. Але боятися їх зовсім не треба. Адже відбуваються вони якраз для того, щоб нічого поганого не сталося, з чіткою періодичністю, з метою профілактики обладнання станцій, його заміни та модернізації.
    Чимало нового та цікавого про це і не тільки дізнались працівники регіональних ЗМІ під час візиту на Хмельницьку АЕС минулого тижня, адже про хід планово-попереджувального ремонту на енергоблоці № 2 станції їм розповідали фахівці, а відвідання машинного залу стало втіленням принципу який гласить, що краще раз побачити, ніж сто разів почути.

...

Петро Йсипович Мосійчук

Добрий господар виходить у поле, коли там лунає найперша ранкова пісня жайворонка. Кидає в далину прискіпливий погляд досвідченого хлібороба, милуючись, як коло­ситься-зріє збіжжя. Зупиняється на якусь мить, захопившись краєвидом. А потім поспішає назад, до села, дорогою міркуючи, що треба зробити самому, а що - підказати працівникам, з чим не спізнитися, поки погода сприяє…

Для Петра Йосиповича Мосійчука, керівника ПСП «Хлібороб», такі вранішні візити у поле - це підготовка до робочого дня справжнього аграрія.
- Як я можу нараду проводити, щось комусь вказувати, якщо сам не знаю, що на нивах робиться? - посміхається господар. - Хоча б один раз у тиждень мушу побувати на кожному нашому полі, щоб усе побачити на власні очі.
Заслуженому працівникові сільського господарства України Петрові Мосійчуку дев’ятого червня виповнюється поважних шістдесят, з яких майже тридцять літ він очолює це господарство. Але хіба ж повіриш, що меткий та активний сільськогосподарник відзначатиме цю дату?
Усяк знає, що найкраще про людину свідчать її справи та слід, котрий вона лишає у душах тих, хто поряд з нею. Про Пет­ра Йосиповича у кого не запитай, почуєш, що він - справжня людина, яка зробила у житті чимало добра.

За 8 місяців цього року у Здолбунівському районі за реєстрацією народилося 471 немовля. Це на 5 немовлят менше, ніж за відповідний період минулого року. Зазвичай хлопчиків народжується більше, ніж дівчаток. Збереглася ця тенденція і нинішнього року: за 8 місяців народилося 254 хлопчики та 217 дівчаток. Серед усіх народжених шестеро двійнят (4 хлопчики та 2 дівчинки).

...