Четверо інвалідів війни І-ІІІ групи, ветерани Великої Вітчизняної війни та двоє інвалідів, які перебувають на позачерговій черзі, отримали «Daewoo  Sens» безкоштовно. Ще двоє пільговиків (інваліди з дитинства) одержали авто, оплативши лише тридцять відсотків їх вартості. Ключі та документи на новий транспорт їм вручив голова облдержадміністрації Василь Берташ. Приємно, що Рівненщина отримала вже третю партію автівок, зауважив очільник області. Попередньо власниками вітчизняних легковиків стали ще 19 інвалідів. Це свідчення того, що видатки на соціальні програми зростають, зауважив Василь Берташ. 
Загалом цьогоріч за бюджетні гроші придбали автомобілі для 27 пільговиків Рівненщини.

 

 

 

Досвідчений та ініціативний фахівець, любляча мама, дбайлива хазяйновита дружина, чуйна, доброзичлива і товариська людина, яка надзвичайно цінує справжню дружбу, красива, привітна, жвава і весела жінка. Це все – вона, Галина Степанівна ОВСІЙЧУК, завідуюча бібліотекою Мізоцького НВК "ЗОШ І-ІІ ст. -ліцей". На цій посаді плідно працює вже майже 20 років і роботою своєю дорожить, адже, як зізнається, завжди мріяла працювати саме у шкільній книгозбірні, там, де діти, де вирує пульс життя.
Фото Миколи Погонського.

 

 

Ще древні філософи казали: “Посмішка робить людину красивішою”. Отож так хочеться, щоб люди частіше посміхалися один до одного, були доброзичливішими.
Хороший настрій у заступника директора КП “Здолбунівкомуненергія” Марії Петрівни ТИМОШЕНКО, яку ви бачите на цьому знімку. У комунальній службі вона працює понад тридцять років. Тривалий час трудилась начальником відділу збуту, з 2011 року обіймає посаду заступника директора підприємства. Заслужила авторитет і шану в колективі. Ось уже друге скликання успішно виконує обов’язки депутата міської ради, серйозно ставиться до наказів своїх виборців, завжди відстоює на сесіях їх права.
Хай ніколи не полишають цю чудову жінку радість і щастя. Хай і в Міжнародний жіночий день 8 Березня буде їй комфортно, вільно і мило.
Фото Євгена ШИЛАНА.

З гарним настроєм зустрічає весняне свято прекрасної половини людства вчитель Здолбунівської міської гімназії Тамара Євгенівна ПІСКАЄВА (на фото). Нещодавно вона стала лауреатом і переможцем обласного туру Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2011» в номінації «світова література». Мала чудову нагоду порадіти і за своїх учениць - десятикласниць гімназії Вікторію Козачук і Марину Ковальчук, які, працюючи під її керівництвом, вибороли ІІ і ІІІ місця, відповідно, на обласному етапі конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт Малої академії наук України.
Незабаром Тамара Євгенівна представлятиме наш район і Рівненщину на заключному етапі Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2011», який проходитиме у Полтаві. Щиро бажаємо їй успіху.
Фото Ольги ЯКУБЧИК.

Василь Миколайович КОЗЯР (на знімку) посаду провідного лікаря-епізоотолога Здолбунівської районної державної лікарні ветеринарної медицини обіймає з 2003 року. До того по закінченні Млинівського ветеринарного технікуму працював за фахом у колгоспі ім. 1 Травня, завідуючим Мізоцькою дільничною ветлікарнею.

Започаткована у далекі часи, червонохресна організація не втрачає своєї актуальності і сьогодні. Поле діяльності Червоного Хреста не звужується.
Робота Товариства - невід’ємна складова профілактичних, рятувальних і медико-соціальних заходів. Доброта, співчуття, милосердя - основні риси людей, яких об’єднують лави червонохресного руху. Головна місія Товариства - попередження і полегшення людських страждань, захист життя, здоров’я та прав людини.

У наш час, коли держава реформує земельні відносини, особливо зростає роль землевпорядної служби. Працівники відділу державного земельного кадастру також мають вдосталь роботи. Вони займаються реєстрацією земельних ділянок, видачею довідок про кількість і якість земель, їх копіюванням. А ще у коло їх завданнь входить і контроль за охороною земельних ресурсів, ведення державного земельного кадастру, створення умов для рівноправного розвитку різних форм власності і т. п.
Добросовісно справляється із своїми обов’язками головний спеціаліст відділу державного земельного кадастру Тамара Іванівна КИСЛЮК, яку ви бачите на цьому знімку. В землевпорядній службі вона працює три роки. Має вищу спеціальну освіту. Заслужила авторитет і шану в колективі.
Фото Євгена ШИЛАНА.

Лариса Євгеніївна Ковальчук та Жанна Ігорівна Осік працюють вчителями української мови та літератури у міській ЗОШ І-ІІІ ст. № 3. Крім того, Лариса Євгеніївна є директором вказаного навчального закладу. Єднають цих безмежно закоханих у рідну мову жінок і родинні зв’язки, вони - мама і донька.
Як вчителі-словесники, своє головне завдання педагоги вбачають у вихованні у школярів поваги і любові до рідного слова, пробудженні у них інтересу до вивчення української мови, досконалого володіння нею, підвищення рівня культури мовлення.
Л. Є. Ковальчук та Ж. І. Осік формують у своїх вихованців усвідомлення виняткової ролі державної мови в їх особистісному й суспільному розвитку, необхідності належного опанування нею. Результатом ефективного рівня викладання предмету є досить непогані досягнення учнів Лариси Євгеніїівни та Жанни Ігорівни у предметних олімпіадах, мовних конкурсах, а також при складанні тестів під час ЗНО.

На фото: Л. Є. КОВАЛЬЧУК та Ж. І. ОСІК зі своїми учнями.
Фото Людмили ВАСЮК.

Великомученик і цілитель Пантелеймон народився в місті Нікомідії в сім’ї знатного язичника Євсторгія і був названий Пантолеоном (в усьому лев). Його мати, Єввула, була християнкою і хотіла виховати сина в християнській вірі, але померла, коли майбутній великомученик був ще зовсім юним. Батько віддав Пантолеона в початкову язичницьку школу, закінчивши котру хлопець почав вчитися лікарському мистецтву у знаменитого в Нікомідії лікаря Євфросина. Одночасно Пантолеон став відвідувати священномученика Єрмолая, який розповів юнакові про християнську віру.

Вітаємо з нагоди великого свята - Дня Перемоги!

У понеділок, 28 квітня, у райдержадміністрації відбулося засідання оргкомітету з відзначення 9 Травня. У роботі засідання, яке очолив голова РДА О. П. Бухало, взяли участь працівники РДА, сфери культури, освіти, керівники ветеранських та представники громадських організацій Здолбунівщини.
В ході засідання голова РДА Олександр Бухало наголосив, що, зважаючи на останні події в державі, відзначення 9 Травня в Здолбунові і районі відбуватиметься у форматі вшанування загиблих і учасників Другої світової війни. Проведення масштабних святкувань з урочистою ходою, мітингом, концертами і розвагами, на думку очільника району, в нинішній ситуації є недоречним. І це, як зазначив Олександр Павлович, не забаганка влади, а позиція і бажання переважної більшості громадян міста.

 

 

Кінець весни традиційно збігається з переливами останніх шкільних дзвоників – довгоочікуваного свята для всіх учнів. За відсутності одинадцятикласників, для яких він цьогоріч пролунав на два тижні раніше, сценарій свята був дещо змінений. Проте це не вплинуло на його загальну атмосферу, адже попереду у школярів прекрасна пора літніх канікул, від якої вони чекають цікавого відпочинку, нових знайомств, незабутніх вражень.
А от дехто із дев’ятикласників, можливо, востаннє переступив поріг рідної школи, маючи намір продовжити навчання у професійних навчальних закладах – коледжах, ліцеях, училищах. У нинішньому році документ про базову загальну середню освіту отримали 609 хлопців та дівчат Здолбунівщини, з них 30 свідоцтв – з відзнакою.
Фото Людмили ВАСЮК.

Символікою Здолбунівського району є Герб і Прапор.
Герб Здолбунівського району є відображенням історичних подій і традицій краю. Його основу складає щит, верхня частина якого прямокутна, а нижня – заокруглена півколом. Щит увінчує стилізована золота територіальна корона, яка вказує на приналежність Герба саме району та характеризує його рослинність.

У Здолбунові 29 січня, в 93-тю річницю бою під Крутами, відбулася смолоскипова хода. Організували захід місцеві осередки "Нашої України" та ВО "Свобода" за підтримки Конгресу українських націоналістів та "Фронту Змін". Розпочався захід невеликим мітингом поблизу пам’ятника жертвам голодомору та політичних репресій. Ведуча свята Тетяна Гапончак розповіла, що 29 січня 1918 року близько десятої години ранку у Крутах розпочався кривавий бій. Свистіли кулі, рвалися гранати, тріщали кулемети, земля дрижала. В бою з більшовиками при станції Крути загинуло близько трьох сотень юнаків...

...

Загальновідомо, що у книги, яка тривалий час була активним джерелом інформації та популярним засобом дозвілля, з’явився суперник - комп’ютер. Навчити читачів орієнтуватися в просторі інформації - одне із основних завдань бібліотеки. При задоволенні запитів користувачів провідна роль належить використанню новітніх засобів мережі Інтернет.

У дитячому садочку діти малюють сонечко. Від великого жовтого диска увсібіч розходяться такі ж жовті промені.
- А тепер, дітки, давайте намалюємо сир,- каже вихователька.
І знову на листках паперу з’являються жовті кружала, але вже без променів.
Схожість сонця і сиру діти вловлюють підсвідомо. Але така схожість є і насправді. А полягає вона в тому, що і сонячні промені, і сир дарують людині такий необхідний вітамін D. Без нього наш організм припиняє поглинати і засвоювати кальцій - основний будівельний матеріал для клітин і кісток і нормального кровотворення.

Понад 30 років присвятила роботі з книгами старший бібліотекар молодшого абонементу РБДЮ Лариса Іва-нівна Цупко. Завжди привітна і коректна з користувачами бібліотеки, вона вміє кожному з них порадити саме те видання, яке його зацікавить. Працюючи з наймолодшими читачами, багатьом з них зуміла прищепити стійкий інтерес до читання, любов до художнього слова.
Цікавою і змістовною була і екскурсія-знайомство з РБДЮ, проведена бібліотекарем для учасників цьогорічної зміни організованого РЦСССДМ табору з денним перебуванням «Романтик». Лариса Іванівна ознайомила дітей з правилами користування бібліотекою, книжковими виставками, представила видання, які нещодавно поповнили бібліотечний фонд.
На знімку: під час екскурсії.
Фото Ольги ЯКУБЧИК.

10-12 березня 2011 року в м. Рівне відбулись VI юнацькі спортивні ігри Рівненщини з боксу. Здолбунівщину у цих змаганнях представляли 13 спортсменів 1995-1996 років народження, вихованці тренерів з боксу Володимира Миколайовича Мандзюка, Віктора Петровича Мазура та Володимира Вікторовича Анцибора.

Танцює старша група ансамблю.

Хто з дівчаток хоч раз не уявляв себе прекрасною принцесою, яка в ошатній сукні танцює на балу із чарівним кавалером? Або не мріяв виступати на сцені під гучні оплески захоплених глядачів? Мабуть, таких немає. От тільки часто ці мрії так і залишаються не реалізованими. А, як виявляється, здійснити їх цілком можливо. Треба лише завітати до Здолбунівського міського центру творчості дітей та юнацтва і стати одним з учасників ансамблю бально-спортивних танців “Ритм”...

...

У Львові для журналістів Львівської, Волинської та Рівненської областей нещодавно було презентовано новий бренд послуг платного супутникового телебачення Екстра ТБ, який впроваджується в Україні. Характерно, що підключення до нього не потребує довгострокового письмового договору та придбання обов’язкового зазначеного оператором супутникового обладнання.

Xtra TV або Екстра ТБ пропонує нашим співвітчизникам п’ять тематичних пакетів для перегляду: фільмовий, спортивний, пізнавальний, дитячий та універсальний. Всього - до 40 каналів. Ціна одного пакета складає на місяць 29 гривень з ПДВ. Якщо ж ви підключите більше одного пакета, - надається знижка. А всі п’ять пакетів коштуватимуть усього 89 гривень з ПДВ. Реалізуються й так звані картки умовного доступу. У їх вартість включено оплачений перегляд всіх пакетів упродовж 30 календарних днів. Це дає змогу після закінчення цього періоду свідомо обрати для себе ті пакети, які сподобалися найбільше.

Торкаючись до сторінок книги людських доль і вникаю­чи у писане на них, знов і знов пересвідчуєшся, що, напевно, немає нічого глибшого, багатограннішого й унікальнішого, ніж саме життя. Кожного - і знаної на увесь світ особистості, і людини простої, як кажуть, від землі... На віку нашої землячки з Дермані Другої Анастасії Петрівни Мацюк теж, як на довгій ниві, було всього. Раз по раз ятрять до сліз їй душу гіркі спогади, болить, що нині, як і колись, за Україну гинуть наймужніші. Але не втрачає жінка сили духу. Попри поважний вік вона активна і працьовита, звісно ж, наскільки дає на це змогу здоров’я.

Анастасія Петрівна МАЦЮК.

Народилась Анастасія Петрівна Мацюк 20 лютого 1920 року. На сьогодні вона - найстарша жителька водночас Дермані Другої та Дермані Першої. Саме по дерманських стежках робила вона колись свої перші кроки. Тут же, в рідному селі, минали її дитячі роки. Іще безтурботні. Але таких, коло мами й тата, дісталося їй зов­сім мало, бо рано лишилась сиротою. Знайшла сякий-такий прихисток у далеких родичів, де стала за няньку їхній дитині.
До школи “за наукою” ходити не мала можливості. Читати, лічити й писати навчилась Анастасія Петрівна самотужки. Як підійшла пора, зустріла в Дермані й свою пару. Побралися. Дав Бог їм двох діточок - спочатку сина, а згодом доню.

У світлиці в хатині дерманської довгожительки. 

Але жити випало в дуже непростий час. І, звісно ж, на їхні долі наклали відбиток події суспільні, політичні, історичні.
- Пам’ятаю я і те, як прийшли “совіти” вперше. Як згодом пішли, а потім повернулися вдруге. Була я й на “сибірах”, - розповідає жінка.
За її словами, в нашому краї було багато тих, хто бачив майбутнє України без “совітів” та їхньої влади. Хотів і боровся, щоб постала українська держава, незалежна і вільна. Чимало селян переховували пов­станців, допомагали їм. Прихильників повстанського руху піддавали жорстким репресіям: тих, кого не дістали кулею, судили, навісивши тавро ворогів народу, відправляли на десятки років в табори за Уралом. Насильно вивозили й родини таких “ворогів”. Наприкінці 40-х в жорна репресій потрапила й сім’я Анастасії Петрівни. Чоловіка тоді засудили на 25 років. Її з сином теж вивезли. Аж до Амурської області. Донька маленька якимось чином лишилась тут, хоча й не в рідних. До мами поїхала, коли підросла.

Кажуть: “Мій дім – моя фортеця”. Багато для кого з нас житлове питання – найболючіше упродовж цілого життя. Хтось змушений винаймати житло, хтось уже втомився жити “усім колгоспом" у маленькій незручній квартирі, а комусь для щастя не вистачає хіба що євроремонту. Чи не уявляли ви, як житимете у прекрасному будинку на березі моря або посеред яблунь у цвіту?..
Наш кореспондент вирішив поцікавитися у перехожих, чи влаштовує їх їхнє житло.

 

 

Володимир Кручок, охоронець:
- Ось уже четвертий рік я з дружиною винаймаю квартиру. Наразі вона мене влаштовує – і ціною, і умовами. Але ж усе життя не будеш винаймати житло, хочеться мати свій кут…
Перспективи я не бачу. Нині багато людей мають проблеми з житлом. Раніше хоч підприємства давали квартири, а тепер, щоб її купити, треба мати безліч грошей. А де їх взяти?
Загалом я мрію про особистий будинок з садом. Уявляю, як він буде виглядати, як буде оздоблений. Ясна річ, як "стукне" пенсійний вік, то поїду в село на батьківщину.

Його творчість можна вивчати все життя, адже Тарас Шевченко – одна з найвищих вершин духу людського, один із найвидатніших мислителів світу, українська совість, правдолюб і, водночас, звичайна людина. Людина з чистою і вразливою душею, яка прагнула щастя…
Тарас Шевченко кохав і був коханим, мав свій ідеал жінки. Інтимний світ поета – цілий океан, розлитий словом у його баладах, ліричних віршах, ліро-епічних поемах та виведений пензлем на полотнах.

Майже за Т. Г. Шевченком, котрий у своєму вірші “Сон” змальовує жінку-кріпачку, яка з немовлям на панщині пшеницю жала

 

Село десятиріччями обкрадали і обкрадають нині. Не спрацював і той “пріоритет” села, за який так безмірно ратували народні депутати. Не один з трибуни говорив, що вони, селяни, - отой фактор, на котрому все тримається: колгосп і держава, нинішнє й прийдешнє. А на ділі - фільчина грамота. Кануло усе в небуття. Після реформування аграрного сектора село не впізнати. Позаростали споришем селянські двори. Облогує земля. Молодь подалася у великі міста. Одні старики доживають віку. Колись вони гнули спину на пана. Терпіли нав’язливу колективізацію. Жили у фашистській окупації. Та найбільше страждали від непосильної праці в колгоспі. Найбільше діставалось сільській жінці. Саме вона брала на свої плечі найтяжчу ношу.
І якось прикро стає, що суспільство так мало цінувало їх дивовижну відданість роботі і сім’ї, терпеливі і чесні душі. І так мало жаліли їх, сільських жінок, які й старіють, та знають лише одну насолоду в житті - гірку й дуже рідко по-справжньому радісну - роботу. Багато таких жінок в Україні. У ватяних безрукавках, поверх вовняних кофт. Чи в спеку, чи в негоду вони плекали вражаї на колгоспних ланах, доїли корів і доглядали худобу. Порепаними, вузлуватими руками. А скільки в них добра і тепла!
Боже праведний! Ті руки, які вміють все на світі… Бо таки замисліться, до якої роботи не здатна сільська жінка у нас в кожному селі в Україні? Не вміє косити? Мурувати й білити хату? Пекти хліб, сповивати дітей? Чи, може, не здатна навести лад у господі? Випрати чи вишити сорочку? Прибратись на урочистості і кинутись, як у вир, у танок? Спромогтися на дотепне й дошкульне слівце? Зрештою, спопелити карим поглядом?..
Житель с. Білашів нашого району Степан Кислашко трохи в іншій інтерпретації подає життя селян у своїх нотатках, спираючись на спогади старожилів і своїх предків.

Десятого вересня майже о першій ночі на пункт зв’язку ДПРЧ-18 ГУ ДСНС у Рівненській області надійшло телефонне повідомлення про те, що з вікна одного з житлових будинків по вул. Шкільній у Здолбунові йде густий дим.
Черговий караул ДПРЧ-18 у складі 3 чоловік виїхав на місце події, де було встановлено, що горить квартира на п’ятому поверсі. У ході обстеження помешкання там було виявлено власника квартири, його онука, дочку з чоловіком.

Красива, із чарівною посмішкою та добрими, сяючими очима – такою щодень нас радісно зустрічає директор нашої школи Раїса Мефодіївна Чаюк (на фото). Насиченим та яскравим є її життєвий шлях, адже професії віддала 35 років, пройшла усі сходинки педагогічної ниви - від вчителя початкових класів до керівника навчального закладу.
Про людину найкраще розповідають її справи, а все, що робила і робить Раїса Мефодіївна, свідчить, що вона - майстерний педагог і вмілий організатор освітнього процесу. Вчитель-філолог, старший вчитель понад двадцять років пропрацювала завучем школи, а ставши біля штурвалу освітянського корабля Маломощаницької ЗОШ, постійно дбає про підвищення рівня свого і своїх колег професіоналізму.

Згідно з діючим законодавством застрахована особа має право на виплату матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду по догляду за хворою дитиною до 14 років з першого дня та за період, протягом якого дитина, за виснов­ком лікаря, потребує догляду.
Це означає, що один з батьків, отримавши листок непрацездатності по догляду та матеріальне забезпечення втраченого заробітку за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, може присвятити свій час лікуванню власного чада, проконтролювати процес приймання ним ліків та оточити дитину турботою і увагою.
Власне, саме так і має бути! Однак, не завжди листок непрацездатності, виданий лікувальним закладом, засвідчує, що дитина вдома і знаходиться під пильною увагою батьків. Так, за результатами аналізу заяв-розрахунків страхувальників та перевірок працівниками Здолбунівської міжрайонної дирекції РОВ ФССзТВП дошкільних дитячих закладів м. Здолбунова, встановлено випадок, коли мама надала до бухгалтерії свого підприємства для оплати листок непрацездатності по догляду за хворою дитиною, а в той час малятко відвідувало садочок, чому є документальне підтвердження.

Петро ЄРОШЕВИЧ.

Здолбунівчанин Петро Єрошевич уже більше року перебуває у полоні бойовиків

Мама щомиті чекає на сина.  Жадібно ловить у телефонній слухавці кожне з його скупих слів. Стукає в усі можливі та неможливі двері у найвищих владних кабінетах.  І не втрачає надії, що якогось щасливого дня її син таки повернеться до найбезпечнішого у світі місця – рідного дому.

Відлік чекання у Валентини Володимирівни Єрошевич вже пішов на роки. Її син Петро, солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади ЗСУ, потрапив до полону бойовиків у лютому 2015-го. Дванадцятого березня Петрові випов­ниться 29. Звичайний здолбунівський хлопчина - дев’ять класів у міській ЗОШ № 6, залізничне училище, робота зварювальником у вагонному депо, служба в армії. «Фанатів» від велоспорту, господарював удома, допомагав батькам. Хто ж міг знати, що через роки доведеться служити вже по-іншому - під зливами справжніх куль на справжній війні?
- Люди наші вже звикли до неї, до війни. Звикли, і збайдужіли… Хоч дуже багато земляків нас підтримують, допомагають у складну пору, - зітхає Валентина Єрошевич.
Вона провела Петра до війська у серпні 2014-го. Отримавши повістку, той одразу пішов до військкомату. Там пред’явив довідку про пройдений медогляд, підтвердивши придатність до служби. І через день вже попрощався з рідними.

Ці слова відомого вірша по праву можна вважати лейтмотивом заходу з нагоди відзначення 530-річчя від дня заснування  Глинська - одного з найстаріших населених пунктів нашого району. Зберігаючи  давні і славні традиції села, глиняни крокують в ногу з часом, торуючи собі шлях до кращого майбутнього.

У кожної людини є місце на землі, до якого вона прив’язана серцем і душею, родинним корінням, незабутніми спогадами. Це місце, де кожен з нас народився, ми називаємо малою батьківщиною. І якими б далекими не були наші життєві стежки, кожен, для кого поклик рідної землі не пусті слова, завжди при нагоді поспішає до своїх витоків.
Саме ці почуття зібрали минулої неділі кілька поколінь мешканців Глинська та вихідців з нього, що проживають в інших місцях, на відзначення знаменної для села дати – 530-річчя з часу його заснування.

До цього свята глиняни готувалися заздалегідь, запланувавши цікаву і різноманітну програму. Однак життя внесло свої корективи. Через трагічні події на сході держави, внаслідок яких загинули 49 українських військових, і оголошення в Україні 15 червня днем жалоби розважальні заходи було скасовано.
Цього дня у храмах Глинська його жителі молилися за мир в Україні, просили у Всевишнього благословення для свого села і кожної родини. Разом з сельчанами участь у богослужінні взяли керівники району – голова РДА Олександр Бухало, його заступник Валентина Бондарчук, голова районної ради Василь Тимощук, депутат обласної ради Олександр Андріюк, Глинський сільський голова Петро Ольховець, місцеві депутати та керівники сільських установ.

Знову весна. Саме на цю прекрасну, квітучу пору припадають найвідповідальніші дні для викладачів музичної школи, адже це - час конкурсів, фестивалів, звітних концертів, де малі музиканти роблять перші кроки на своїх перших сценах. За кожним виступом дитини стоїть копітка праця викладача. Як важливо в маленьких оченятах, які з такою довірою дивляться на вчителя, розгледіти той талант, ту Божу іскринку, а головне - розвинути його, не дати згаснути для того, щоб в майбутньому він міг приносити не просто радість, а найвищу насолоду. Бо що є прекрасніше, ніж звуки музики?
У сьогоднішньому світі Інтернету, новітніх технологій, де все так стрімко змінюється, вже майже не залишилося місця для чогось прекрасного, справжнього. І особливо важливою є робота тих людей, які не дають серцям наших дітей зачерствіти. Це вони навчають їх співати та грати на різних музичних інструментах, і цим продовжують життя українській пісні, українській культурі.

У цьому переконалися усі, хто завітав минулої неділі до БКЦ на чудовий концерт з нагоди 50-річчя Здолбунівської музичної школи. Адже під час цього заходу завдяки музичному й пісенному мистецтву, яке демонстрували викладачі, вихованці та виконавці-гості ювілярів, глядачі в, до речі, вщерть заповненій залі, відчули чи не весь спектр людських емоцій.

Бо ронили сльози гіркого болю, слухаючи твори, присвячені захисникам України, «Попеляста перепілко» та «Бачення з небес» у виконанні, відповідно, хору «Гармонія» (кер. Олена Камінська) та зразкової дитячої капели бандуристів «Джерельце» (кер. Ольга Антонюк) і її солісток Ірини Грезенталь й Юлії Андрійчук. Бо й без жодного слова зрозуміли жартівливість і оплесками й посмішками супроводжували звучання композиції «Музики на спацері» від ансамблю виконавців на ударних інструментах під керівництвом Юрія Пшеничного, дружно аплодували в такт і мало не підтанцьовували під час виступів учнівського та вчительського оркестрів народних інструментів і їх керівника Миколи Оксенчука чи хорео­графічного колективу «Сонечко» (кер. Наталія Терещенко). Бо злітали душею до небес, коли лунав спів зразкового хору «Іскринка» (кер. Олена Сачева), випускниць школи 1977 і 2014 років - заслуженої артистки України Галини Топоровської та студентки Рівненського музичного училища РДГУ Яни Лялькіної. Відчули бурхливу силу стихії зав­дяки почутій на концерті мелодії з фільму «Пірати Карибського моря» і гуртом співпереживали героїні пісні, яку заспівала учениця 6 класу Єлизавета Вербицька.

Учасники програми подарували присутнім і чимало інших номерів, не менш цікавих і зворушливих. Зав­дяки святу мали нагоду зустрітися й поспілкуватися колишні колеги, педагоги й учні - були обійми, квіти, побажання...

...

Ці хлопці - герої. Послухавши їх спогади, дивуєшся, як вони усе це пережили. Під час неформальної бесіди наші земляки зі 128-ї бригади розповіли про те, як виходили з Дебальцівського “казана”, вчили чеченців української мови та спостерігали за “розбірками” між терористами.

Артем Логвиненко, Володимир Козак та Андрій Мельник розповідають, що з-під Дебальцевого виходили полями, невеличкими колонами. Спочатку у день відходу зі штабу надійшла команда триматися до останнього. Та комбриг сказав, щоб усю техніку підготували до виїзду. Уже ввечері зі штабу надійшов новий наказ: бути готовими до виходу, чекати команди. Перші колони виходили з оточення о першій ночі. Останні - о четвертій ранку. І саме їм дісталося найбільше - їх потужно обстрілювали.

Дев’ятнадцятого жовтня відзначила свій ювілей, 80-річчя,
самобутня художниця Марія Василівна Мартинчук

Народилася і більшу частину життя провела вона у селі Ступно, а нещодавно переїхала жити до дітей у Мізоч. Тож наше селище збагатилось новим талантом.
Роботи Марії Василівни неодноразово були представлені на виставках декоративно-прикладного мистецтва під час знаменних подій у Мізочі, різноманітних заходів у Мізоцькій міській бібліотеці, торік демонстрували їх на «Бібліофесті» в Здолбунівській центральній районній бібліотеці, і всюди біля цих малюнків зупинялись в захопленні глядачі.

Марія Василівна малює квіти. Кожна її картина непов­торна і багата яскравими кольорами. А за технікою виконання роботи дещо схожі з малюнками української народної художниці Марії Прий­маченко і частково - на знаменитий петриківський розпис. Художниця розповідає, що займатися малюванням хотіла, відколи себе пам’ятає. Але в часи її дитинства не було де взяти не тільки фарби, а й папір та олівці. У дорослому житті для малювання не вистачало часу, але вона все одно старалася кожну вільну хвилинку приділити улюбленій справі. Коли ж її старший син Василь, який тоді служив в армії, придбав та надіслав їй фарби - радості не було меж.

У рамках Всеукраїнського місячника шкільних бібліотек “Бібліотека - стратегічний партнер освіти” у Здолбунівській ЗОШ I-III ст. № 5 провели годину української поезії “А найбільш я люблю Україну”.
З метою популяризації рідного слова, знайомства з сучасною літературою нашого рідного краю на захід були запрошені письменники-земляки Юрій Бржечко та Сергій Гридін, які розповіли про свої творчі здобутки та поділилися планами на майбутнє (на фото).
Учні 8-11 класів читали улюблені поезії, презентували власні вірші.

Не старіють, не зникають з пам’яті події Другої світової війни, яка принесла на нашу землю горе і розруху, забрала мільйони життів простих мирних людей. Сувора правда її живе у наших спогадах.
2 вересня, у день 65-річниці закінчення Другої світової війни, в читальному залі центральної районної книгозбірні відбувся вечір-зустріч з членами районної організації ветеранів війни та праці на тему: “Від 1 вересня 1939 до 2 вересня 1945”. З вступним словом перед присутніми виступив начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації О.Б.Грушицький. Розповідь про історичні події війни ведучих заходу - бібліотекарів Н. А. Пилипчук і Л. В.Скірканіч перепліталася з піснями воєнних років у виконанні вокального тріо “Мірина” районного будинку культури.
Цікавою була розповідь учасниці війни Домініки Терентіївни Бітюкової (на фото). Вона поділилася своїми спогадами про трагічні дні початку війни, напад на нашу землю фашистських загарбників, жахливі часи і події, які їй довелось пережити і побачити.
Також у читальному залі бібліотекарі книгозбірні підготували до заходу книжково-ілюстративну виставку-спогад “А пам’ять спомин береже…”.
Раїса МАТВІЙЧУК,
провідний методист Здолбунівської ЦРБ.

А роки ставлять обеліски
На нашій страдницькій землі.
Над ними гомонять берізки:
“Спокійно спіть, мої сини".

А роки ставлять обеліски –
Живії спомини війни.
Там, де поля, де переліски
Й понині в пам’яті бої…

А роки ставлять обеліски,
Що ніби тії журавлі…
Над ними вартові берізки,
Як символ миру на землі.
Ніна Кубович.
сел. Мізоч.

Традиційно напередодні нового навчального року відбулася серпнева конференція освітян

В розмові про підсумки роботи в минулому навчальному році та перспективи розвитку освітянської галузі взяли участь цьогоріч і відповідальні працівники райдержадміністрації, ра-йонної та міської рад, ке-рівники окремих установ. З доповіддю виступила начальник відділу освіти В. М. Бондарчук. А її колеги – вихователь “Ладоньок” Л. Є. Глущук, директор міської гімназії І. Г. Гнатюк, вчителі-предметники Т. Б. Соловйова з Копитківської та О. М. Бондарук із Здовбицької шкіл, заступник директора з виховної роботи міської ЗОШ І-ІІІ ст. № 3 Л. Т. Ткачук, голова районної ради профспілок працівників освіти О. І. Єгорова та завідувачка психолого-медико-педагогічної консультації Г. І. Комарець продовжили розповідь про нелегкі освітянські будні, сповнені творчих здобутків та злетів, проблем. Своє бачення дальшого розвитку освіти в районі висловили голови РДА Л. Я. Кінах, районної ради В. О. Тимощук, перший заступник голови райдерж-адміністрації І. В. Бандюк, директор районного центру зайнятості С. М. Бабич.

 Під час зустрічі.

9 листопада 2010 року у Мізоцькій районної лікарні відбулася зустріч старшого дільничного інспектора міліції Здолбунівського РВ УМВСУ у Рівненській області Василя Дмитровича Величка з головним лікарем цього медзакладу Петром Івановичем Хавруком з питання забезпечення інформування органів внутрішніх справ про всі випадки звернень за медичною допомогою осіб з вогнепальними, ножовими пораненнями та іншими тілесними ушкодженнями, якщо є підстави вважати, що ті отримані внаслідок правопорушень.
Також було звернуто увагу на проблему наркоманії та пияцтва, надання відповідної допомоги особам, які стоять на обліку, оскільки, як свідчить практика, представики саме цієї категорії осіб зазвичай стають суб’єктами протиправних дій, а саме: крадіжок, хуліганства, насильства в сім’ї тощо.
Станом на 31.10.2023 року для проходження стаціонарного лікування від алкоголізму в Острозьку ОПЛ було направлено 38 чоловік.
Сергій КРИСА,
заступник начальника Здолбунівського РВ УМВС майор міліції.

Споживачам пропонують платити за газ єдиною ціною, а селянам – відмовитися від «блакитного палива»

Попередній уряд до свого активу відніс позбавлення залежності від «московської газової голки». Чинний повсюдно поширює меседжі про те, що в Україні планують збільшити видобуток українського газу до 33 і більше мільярдів кубічних метрів шляхом впровадження новітніх технологій. А тим часом з 1 травня 2016 року, згідно з ухваленим 27 квітня рішенням Кабінету Міністрів України, в країні діє єдина ціна на газ для усіх категорій споживачів - 6879 гривень за 1000 кубометрів.

«Соціального» не буде

Новий тариф дорівнює закупівельній вартості імпортованого в країну природного газу. І якщо на теп­лий період року кубометр газу для користувачів здешевшав на кілька копійок, то зимувати тепер буде значно важче. Адже соціальну норму газу - 1200 кубічних метрів по 3,6 грн. за кубометр в опалювальний період - уряд скасував.
«Гірку пігулку» подорожчання газу ледь-ледь підсолодили зростанням соцстандартів: з 1 травня розміри прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати і пенсії збільшили в середньому на 6 %.
Однак зрозуміло, що підвищення цін на газ одразу позначиться й на вартості теп­ла і гарячої води для населення. Тож після оприлюднення цієї «втішної» новини споживачів вкотре почали «годувати» інформацією про рятівні субсидії, систему призначення яких переглянуть і вдосконалять. Як наслідок, кількість тих, хто претендуватиме на субсидії, суттєво збільшиться: якщо зараз ними користується майже 6 мільйонів родин в Україні, то після підвищення їх буде на 1,5 млн. більше.

Нещодавно опер­уповноважений сектора кримінальної міліції у справах дітей Здолбунівського РВ УМВС Валерій Поляков та інспектор ВДАІ Здолбунівського району Олександр Сістук відвідали навчальні заклади району.

Метою цих візитів було проведення профілактичних заходів щодо попередження дитячого дорожньо-транс­портного травматизму. З учнями провели відкриті уроки на правову тематику.
По-особливому зустріли міліціонерів вихованці Здов­бицької загальноосвітньої школи. Тут було організовано виставку дитячих малюнків на тему безпеки дорожнього руху.
Валерій Поляков та Олександр Сістук провели з учнями бесіду, акцентуючи їх увагу на необхідності неухильного дотримання ними Правил дорожнього руху. Наводили й різні ситуації, в які найчастіше потрапляють маленькі пішоходи.

Бандура. Без її звучання важко уявити Україну. Саме цей народний інструмент є для світу одним із символів українського національного музичного мистецтва.

У нашому краї кобзарство має свої славні здобутки. Чимало зусиль для його розвитку докладають працівники Здолбунівської музичної школи. Адже її викладачі по класу бандури не лише навчають діток грі на інструменті, а й роблять усе можливе, щоб пробудити у серцях своїх вихованців палку любов до музики і творчості, до української пісні і рідної країни. Саме з цією метою кілька років тому у навчальному закладі було засновано гарну традицію – урочисту посвяту в кобзарі учнів першого класу. Черговий такий захід відбувся минулої суботи в актовій залі школи.
Оплесками винуватців свята там вітали їх вчителі, старші товариші по навчанню, батьки, бабусі й дідусі, братики й сестрички. Самі ж першокласники неабияк хвилювалися, адже для них посвята у кобзарі - не тільки урочистість, а й перше випробування сценою. Під керівництвом своїх наставників Валентини Крищук, Ольги Антонюк, Жанни Новачук, Алли Левчук, Тетяни Соловйової, Олександри Гнатьєвої та Тетяни Стельмах діти підготували невеличку різдвяну концертну програму з віршів, пісень, колядок, щедрівок та інструментальних творів, яку й представили глядачам. Доповнили виступи Віки Соломко, Софії Ковальської, Яни Капітули, Жанни Кацеби, Софії Орлової, Вікторії Павлюк, Софії Боярчук, Ані Гайдук, цимбаліста Діми Соловйова та інших музичні дарунки від учнівських ансамблів бандуристів «Барви» (керівник - В. Крищук) і «Джерельце» (керівник - О. Антонюк, соло скрипки - вчитель І. Ізотова), викладачів.
Запаливши свічі, першокласники урочисто пообіцяли бути вірними музичному мистецтву і бандурі, старанно займатися, долаючи шлях до виконавської майстерності.
А яке ж свято без подарунків? Першими їх новоспеченим кобзарям вручили вчителі. Згодом щирі вітання цим юним музикантам адресувала головний спеціаліст відділу культури і туризму райдержадміністрації Олена Мазепа. Вона ж передала дітям солодощі «від святого Миколая». Порадували смаколиками іменинників дня й батьки.
Дійство минуло в теплій, справді родинній атмосфері.
Ольга ЯКУБЧИК.
Фото автора.

Звертаємо вашу увагу на те, що особи, які зареєструвались для проходження зов­нішнього незалежного оцінювання у 2015 році, повинні отримати Сертифікат зовнішнього незалежного оцінювання з номером, пін-кодом та вклеєною фотографією, що є підтвердженням факту реєстрації.
За номером Сертифіката та пін-кодом, який розміщений на ньому, кожен учасник ЗНО-2015 матиме змогу зайти на свою «Інформаційну сторінку» на сайті Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО) http://testportal.gov.ua/ та роздрукувати запрошення-перепустку із вказаною адресою пункту тестування для проходження зовнішнього тестування з обраних предметів.
Наголошуємо, що Український центр оцінювання якості освіти не буде надсилати поштою запрошення-перепустки учасникам ЗНО-2015.
Пам’ятайте: без Сертифіката ЗНО-2015 вхід у пункт тестування заборонено!
За інформацією відділу освіти Здолбунівської РДА.