Зараз білосніжна фата є невід’ємним атрибутом образу більшості наречених. І ми сприймаємо цей елемент весільного вбрання як звичний та декоративний. Але у давніші часи його призначення, як і вигляд були дещо іншими...

Дослідники, які вивчають історію моди, вважають, що «винайшли» цей елемент вбрання у Стародавніх Греції та Римі. Щоправда тоді він був швидше покривалом, ніж витонченим елементом образу нареченої. Та ще й приховував її з голови до п’ят.
Цікаво, що римських наречених, як правило, зодягали в фату червоного кольору, а грецьких - у яскраво-жовту. Ці кольори символізували щастя і благополуччя у кожного з названих народів. Основною функцією фати була захисна - приховати наречену від поглядів недоброзичливців, заздрісників, а також від злих духів.

Триває активна підготовка до щорічного конкурсу краси та грації «Міс Здолбунів». Десятеро красунь вчаться рухатися на сцені, красиво розмовляти, надавати першу домедичну допомогу, куховарити. Навчають їх й інших примудростей, про які варто хоча б почути.

 

Минулого тижня учасниці конкурсу завітали в гості до місцевої пожежно-рятувальної частини. Працювали з дівчатами представники Здолбунівського відділення екстреної медичної допомоги та медицини катастроф і Здолбунівських курсів цивільного захисту.
Спершу для красунь провели заняття з надання невідкладної домедичної допомоги. Звісно, що в цьому потрібна насамперед практика. Тож кожна з конкурсанток сама спробувала «врятувати» манекен, зробивши йому штучний масаж серця.

Цієї суботи, 28 липня, в Здолбунові на стадіоні «Локомотив» пройде заключна гра Першої Ліги УЛАФ.

37787973 2107682306149599 808675086943911936 o

Колектив редакції газети «Нове життя».

Шановний читачу, якщо тримаєш в руках газету «Нове життя», то знай: це - її ювілейний, десятитисячний, номер. За цією цифрою сімдесят дев’ять років функціонування видання, яке по праву можна назвати літописом Здолбунівщини. Сімдесят дев’ять років для життя однієї людини багато. Це зростання, навчання, становлення, змужніння, набуття життєвого досвіду й мудрості, досягнення. Це цілий калейдоскоп подій у кінострічці життя. Це успіхи й невдачі, радощі й печалі. Це тисячі облич, зафіксованих на скрижалях пам’яті, й тисячі різних історій та ситуацій, пов’язаних з цими людьми.
Сімдесят дев’ять років для районного видання – це надповажний вік. Змінилося кілька поколінь журналістів, 14 редакторів. Далеко позаду та епоха, в якій газета була заснована. Видання є ровесником Другої світової війни. Газета створена 10 жовтня 1039-го року, під час становлення на західноукраїнських землях нової влади й нового порядку, тож і назва «Нове життя» вочевидь обрана не випадково. Був не надто тривалий період, коли газета виходила як «Шлях Ілліча». Але з початком 1990-х, за рішенням редакційного колективу, газеті повернули її стару назву.


Звісно, за радянської влади кожна газета була рупором ідеології та радянської пропаганди. Інакше й бути не могло. Тоді перші шпальти посвячувались знаменним подіям і першим особам району та області, досягненням п’ятирічки, передовикам виробництва. Але ж у кожному числі знаходилося місце і для дописів про простих людей – доярок, залізничників, учителів, працівників культури, спортсменів. У жанровому сенсі, окрім серйозних передовиць, обтяжених цифрами досягнень п’ятирічок, публікували в газеті й талановиті фейлетони, майстерно виписані життєві історії, листи читачів, заснували й літературно-мистецьку сторінку “Світанок”. Для ущипливої критики знайшлося місце у газетній колючці «Здолбунівський «Реп’ях».
У 1990-х постала українська держава й газета стала змінюватися разом із новою політикою й людьми. Щоправда, не так разюче, як може кому б хотілося, адже старим залишався стиль письма й подачі матеріалів, не так швидко щезали зі шпальт старі усталені канцеляризми, залишилося на перших полосах і славослів’я владі. І все ж поволі газета позбавилась партійних наглядачів, а з ними й старих ідеологічних вивертів, тож за внутрішнім наповненням і змістом матеріалів стала інакшою. Газета «Нове життя» на початку 1990-х інформувала вже про те, що було в радянські часи за сімома замками: про репресії й голодомор, сповіщала про долі репресованих, про УПА, повідомляла про освячення повстанських могил. Писалося чимало про національне виховання й відродження традицій, фольклорні фестивалі, старі промисли і ремесла, створення в школах народознавчих світлиць.

Перед тим, як піти на літні канікули, народні депутати зареєстрували законопроект, в якому пропонують внести окрему статтю до Кодексу про адміністративні правопорушення - про булінг. А булінг - це не що інше, як доволі поширене явище цькування дитини іншими дітьми у навчальних закладах. І тепер за це українські урядовці пропонують штрафувати.
Відтак, за фізичне або моральне насильство, а також агресію в будь-якій формі загрожуватиме штраф - від 40 до 850 грн. Цю суму сплачуватимуть батьки кривдника у разі, якщо він ще не може відповідати перед законом.

В ефірах знову мова про фантастичні зарплати й премії керівників і працівників Газпрому, НАБУ… Сто раз це чуте й у більшості з нас викликає, якщо не лють, то роздратування. Ми, весь український народ, почуваємося ошуканими. Адже це ми своїми податками, оплатою за той же газ і тепло, яку знову і вже вкотре підвищують, ці паразитарні клани годуємо.

А вони смокчуть з нас кров, навіть над цим не замислюючись. Народ від них надто далеко. «Вийшли ми всі із народу – як нам потрапить назад?» – з гумором висловився якось один чиновник. Назад, до рівня простого народу, не повертаються. У верховні депутати коли вже хто потрапив, то норовить там і залишитися, принаймні ще на дві каденції. Є й такі, що там живуть. Усі каденції поспіль.

Минулої неділі у Здовбиці вирувало свято - там відзначали День села. І хоч погода з дощем внесла корективи у його програму, дійство вдалося цікавим, гучним та веселим. Було воно і велелюдним, багатим на гостей, музику, пісні й танці, зворушливі моменти та приємні для здовбичан сюрпризи, усілякі розваги для дорослих і малих.
Відзнаки того дня вручили жителям села, завдяки чиїй щоденній праці та активній життєвій позиції розвивається здовбицька громада.
Знайшли душевні слова для привітань сельчанам преставники влади та секретар Здовбицької сільської ради. Увінчане свято було і величним святим хлібом - ясний коровай від здовбицьких майстринь розділили на всіх.
Яскравих позитивних вражень у наших земляків здовбицький День села залишив чимало. Засвідчують це і численні фото з цієї події та відгуки про неї, що упродовж всього тижня з’являються у соцмережах.
Вл. інф.
Фото Марини СТЕПАНЮК.

На Здолбунівщині завершився конкурс підтримки та розвитку місцевих ініціатив територіальних громад району. Кращими конкурсна комісія визначила шість проектів Спасівської, Богдашівської, Новомощаницької та Урвенської сільських, Мізоцької селищної, а також Здолбунівської міської рад. Всі проекти спрямовані на благоустрій будівель та територій навколо них. Загальний фонд конкурсу – 205672 грн.

Ретро-свято на Поштовій - улюблена культурна подія для рівнян та гостей обласного центру

Організаторка свята Галина ДАНИЛЬЧУК.

Це свято саме для тих, хто без комплексів, креативно підходить до творення свого образу в стилі першої половини ХХ століття. Попри дощ участь у святі принесла рівнянам неабиякий вибух позитивних радісних емоцій.

Погодьмося, не так багато в нашому житті свят, де кожен учасник почувається не глядачем збоку, а вагомим персонажем в самому центрі подій! Кожен хоче бути важливим і помітним. Кожна жінка мріє почуватися, як леді, а кожен чоловік - бравим і галантним кавалером.

І під дощем було радісно...


Виставка старих світлин, антикваріат, джаз, вуличний подіум для леді та джентльменів у капелюхах, чарльстон, ретро-фотозони, ярмарок – усе це навіть не повний перелік того, що планували реалізувати на святі його організатори. Упродовж одного дня відчути себе в 30-х роках ХХ ст. – це неймовірно цікава подорож у часі. Перешкодила проведенню низки заходів тільки рясна злива, яка перетворила вулицю Поштову на річку. Проте у рівнян не було й тіні розчарування, натомість море радісних постів і неймовірних світлин зі щасливими обличчями.
Свято на Поштовій у Рівному є зразком креативної думки й того, як її можуть підхопити й поширити інші люди в інших містах. Ми не раз нарікаємо, що жити, мовляв, нудно. А щоб так не було, треба не чекати ідей від влади, а думати самим, що б таке цікаве організувати, аби люди прийшли та долучилися, додали кожен щось своє і разом створили культурну подію, яка припала б до душі усім.

У фоторамі від Гальперіна відомі митці – художник О. Гурійстюк
та фотохудожник О. Харват.

 


Родзинкою цьогорічного свята на Поштовій стала фотозона «В Гальперіна». Жив у 20-30-х минулого століття в Рівному такий фотограф, його будинок якраз на розі Соборної й Петлюри (навпроти «Злати Плази», зберігся дотепер). Світлини, зроблені Гальперіним, в особливих авторських рамках рівняни зберегли до наших днів. От і створили фотозону, де у рамках від Гальперіна милувалися покоління сучасних рівнян.

Двадцять шостого липня у Здолбунівській центральній районній лікарні з нагоди Всесвітнього дня боротьби з гепатитами відбудеться день відкритих дверей.
Отож, наступного четверга з 8.00 до 10.00 відвідувачі медичного закладу матимуть змогу безкоштовно пройти лабораторне обстеження на вірусні гепатити. Вже о 10.00 розпочнеться конференція, під час якої обговорюватимуть проблематику захворюваності на гепатити у Здолбунівському районі.
З 11.00 до 15.00 пацієнти зможуть проконсультуватися з терапевтом, інфекціоністом, обласним гепатологом.
Крім цього, з 8.00 до 15.00 у ЦРЛ безкоштовно проводитимуть УЗД діагностику печінки.
Також усі охочі матимуть змогу побувати на екскурсії Здолбунівською центральною районною лікарнею та ознайомитися з матеріально-технічною базою цього закладу охорони здоров’я.

У вівторок, 17 липня, відбулись одразу два заняття Університету третього віку, що діє на базі Здолбунівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг). На першому студенти літературно-краєзнавчого факультету розглянули тему “Витинанки як вид українського декоративного мистецтва”. А другим стало засідання клубу за інтересами “З піснею по життю”.

Заняття, присвячене витинанкам, складалося з теоретичної і практичної частин. Спочатку студенти переглянули слайд-презентацію про походження, історію цього виду мистецтва, а також різновиди витинанок, яку підготували працівники Здолбунівської центральної районної бібліотеки Людмила Володимирівна Скірканіч та Галина Богданівна Чиншова. Послухали й легенду про закохану пару, якій витинанки слугували у розлуці листами і допомогли зберегти палкі почуття.

 


Особлива, напрочуд позитивна атмосфера на занятті панувала з перших його хвилин, адже кімнату територіального центру, де воно відбувалося, прикрашали чудові творчі роботи нашої надзвичайно талановитої землячки Сніжани Вікторівни Король. А роздивляючись її авторські витинанки, ніби поринаєш у казковий світ.

Про патронат як форму сімейного влаштування дітей

Де найліпше почувається будь-яка дитина? А де найкраще вдається зреалізувати її право на гідне життя, піклування та виховання? Впевнена, на ці запитання кожен відповість, що в рідному їй сімейному колі - там, де мама й тато, де спокійно і затишно, бо панують любов, мир і злагода, наявний певний рівень добробуту. На жаль, наш світ не ідеальний - буває, що в деяких сім’ях складається ситуація, через яку там тимчасово не в змозі забезпечити своїм чадам належного піклування. Аби період, поки їхні родини долають складні життєві обставини, діти “проходили” не в закладах інтернатного типу і якомога менше потерпаючи від стресу й душевного болю, а потім могли повернутись до своїх батьків, в Україні відносно недавно почали впровадження такої форми сімейного влаштування, як патронат.

Кілька визначень
Насамперед варто знати, що патронат над дитиною - це тимчасові догляд, виховання та реабілітація у сім’ї патронатного вихователя дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах і потребує захисту. Це професійна комплексна послуга, якою також передбачене надання фахівцями соціальної сфери підтримки рідній сім'ї дитини задля відновлення її здорового функціонування.

Здолбунівський рок-гурт «Жнива» наприкінці минулого тижня виступив на щорічному фестивалі «Тарас Бульба» у м. Дубно. Дійство відбувалося на території місцевого стадіону «Спартак».


Музиканти цьогоріч відкривали головну сцену фестивалю у перший його день, 13 липня. Протягом годинного виступу здолбунівські рокери виконали і старі, і нові композиції. Шанувальники змогли насолодитися як хітами, яким вже понад 30 років, серед яких «Галю», «Здолбунівський трактор», «Не пропадем», а також і новими, приміром, «Бом – бом, тілі – бом» та інші. Звучали і популярні патріотичні пісні, які рок-гурт виконував перед військовими на Сході: «Йде війна», «Кацапетія» та інші. Чимало з відомих композицій музиканти осучаснили, написавши на них аранжування.

Традиційно 12 липня у селі Глинськ, як скрізь в Україні, святкують Петра і Павла. Свято століттями поєднує в собі релігійні та народні начала. Цього дня завершується Петрів пістю. Ця пора знаменує початок жнив і курс на осінь, а також починаються петрівські гуляння, які тривають до першого Спаса.

Знайомство з роботою ПСП «Хлібороб».

Третього липня відбулося засідання координаційно-консультативної ради при голові Здолбунівської районної ради. Головним питанням, заради обговорення якого на засідання прибули сільські голови району, було питання стану сільського господарства та розвитку земельних відносин на Здолбунівщині.

Обговорювали проблему забруднення біосфери пестицидами та отрутохімікатами, йшлося про безпеку жителів прилеглих до полів помешкань.
Вели мову й про повноваження щодо розпорядження землями. Тема ця актуальна і гостра. Є землі, лісогосподарського виробництва, водні ресурси, які віддані в приватні руки. Сільські голови задавали чимало запитань. Та щоб менше виникало питань спірних, районна рада рекомендує сільським радам активізувати роботу з визначення чітких меж населених пунктів.
Одним з визначальних було питання ставків - як ними розпоряджаються орендарі. Йшлося про необхідність перегляду термінів дії попередньої нормативно-грошової оцінки, адже у більшості орендарів, котрі мають ставки в оренді по 7-10 років, термін скінчився.

На Здолбунівщині відгуляли «Бущу Папороть»

Кілька тисяч відвіду­вачів, десятки творчих колективів, народних умільців і приватних підприємців з крамом зустрічали гостей цьогорічного етно-еко фестивалю «Буща Папороть». На свято Івана Купала на теренах нашого району він відбувся уже вдруге і набув статусу обласного.

Оскільки 6 липня - початок святкувань - припало на будень, офіційне відкриття фестивалю спланували на вечір. Але приготування до дійства тривали від самого ранку. Підприємці і народні умільці розгортали торгівлю, волонтери й організатори встановлювали та оздоблювали локації, а «ранні» туристи облаштовували наметові містечка.
За словами організаторів, охочих провести фестивальні дні у готелі під зорями цьогоріч виявилося набагато більше, ніж торік. Якщо тоді розгорнули всього півтора десятка наметів, то тепер - майже півсотні. Гості фесту зручно розміщували свої табори не надто близько один від одного, адже місця вистачало усім.


Поки перші гості фесту облаштовувались, на бущанському стадіоні розпочався турнір з міні-футболу. Участь у ньому брали 8 команд зі Здолбунівщини. За підсумками матчів, перемогу здобула команда «Мізоч-2», «срібло» - футболісти з «Мізоч-1», а третє місце виборола гільчанська команда СК «Меридіан». Згодом на фестивальній сцені їм вручили медалі та подарунки.

Під час засідання.

На засіданні координаційно-консультативної ради при голові Здолбунівської районної ради, що відбулося третього липня, йшлося про новий порядок надання населенню пільг та субсидій.

Як поінформувала начальник відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення Здолбунівської РДА Вікторія Ковтонюк, субсидії для населення відновлюються автоматично. І ветерани з посвідченнями учасника бойових дій не повинні ходити по другому колу, аби субсидії продовжили.
«Є лиш питання по багатодітних сім’ях, – зазначила Вікторія Ковтонюк. – У таких сім’ях можуть бути зміни – народилася ще одна дитина, або хтось помер чи виїхав на заробітки. Тож вони мають звернутися, заповнити декларацію й подати довідку про склад сім’ї. Основні пільги – це ЖКП».

Вранці, збираючись на роботу, зазвичай слухаю радіо НВ, де ведучі Сашко Положинський (той самий відомий співак) та Олег Білецький невимушено ведуть бесіди на різні злободенні теми нашого повсякдення. Ефір прямий і студія відкрита для телефонних дзвінків.

Розмова про мігрантів. Як українці ставляться до приїжджих з інших країн. Адже Україна, яка йде в Європу, має бути готовою до потоку мігрантів, в тому числі й із мусульманських країн. Телефонували різні люди, з різним освітнім рівнем, різним мисленням та інтелектом. І думки висловлювали різні. І коли одні були лояльні, хвалили дружелюбність іноземців на ринках та казали «нехай працюють», то інші натомість, згадавши вислів «понаехавшие», були категоричніші у висловлюваннях і з осторогою ставляться до чужинців, особливо мусульман. Чому вони, мовляв, не асимілюються? Чому «кучкуються» тільки зі своїми? Звучали й думки про загрозу для українського етносу. Адже навала іноземців – це вплив інакшої культури на нашу етнічну, це ряд небезпек і навіть загроз (як погані хвороби, недобрі звички, змішані шлюби, наркотрафіки й т. п.).

Нині на нивах Здолбунівщини збирання озимих культур вже у самому розпалі. Аграрії завершують збір озимого ячменю, от-от впораються й зі збором врожаю озимого ріпаку. Затим планують скерувати техніку на лани озимої пшениці.
Цьогоріч місцеві сільгоспвиробники очікують непоганого врожаю. Попри весняну посуху вродив озимий ріпак. Як розповів начальник відділу АПР управління промисловості, інфраструктури та агропромислового розвитку Здолбунівської райдержадміністрації Леонід Дмитрук, станом на 11 липня озимий ріпак, яким засіяно 1756 га площ, зібрано на 856 га, з них намолочено 3167 т. Середня врожайність ріпаку по нашому району нині становить 37 ц/га, а це перевищує торішній показник.
Обмолочено на Здолбунівщині вже й понад 200 га озимого ячменю. На часі - збір врожаю пшениці, якою засіяно 4134 га нив нашого району. Як прогнозують аграрії, врожай і цієї культури має бути не гіршим, аніж у 2017-му.
Іванна ЗНАЙ,
м. Здолбунів.
Фото автора.

Саме так відгукуються про видання “Просвітянське століття Рівненщини”, ті, хто вже мав змогу з ним ознайомитись.

Книга вийшла друком наприкінці червня цього року у дрогобицькому видавництві “Коло”. У солідному томі з понад 900 сторінок висвітлено три періоди розвитку “Просвіти” на теренах нашого краю: від часів польської (1917–1939 рр.), німецької (1942–1943 рр.) окупації та третього відродження організації – з 29 вересня 1988 року, коли на рівненському комбінаті “Азот” було створено “Товариство шанувальників української мови і культури ім.
Т. Г. Шевченка”.