У п’ятницю, 13 жовтня, на міському стадіоні «Локомотив» відбулися матчі другого туру першості дитячо-юнацької футбольної ліги Рівненської області сезону 2017-2018 рр. Грали команди «Гімназія-ДЮСШ» (Здолбунів) і ДЮСШ (Костопіль). Для нашої команди це був перший домашній матч у цьому сезоні. Звісно, він мав стати маленьким футбольним святом і для футболістів, і для глядачів.

Медичний заклад отримав додаткові ліжка для стаціонару, крапельниці, комп’ютерне обладнання, морозильник, інкубатор та інші речі. Усе це - допомога від благодійників з Німеччини.

Минулого тижня упродовж майже двох годин поблизу Здолбунівської цент­ральної районної лікарні розвантажували велетенське авто з гуманітарною допомогою. Кількість та якість отриманих речей справді вражала. Майже нові на вигляд ліжка, зручні крісла для тих, хто очікуватиме прийому, крапельниці, м’які матраци, крісла для огляду... Доставили у Здолбунів і комп’ютерні монітори та системні блоки, рентгенологічне обладнання. Цікаво, що на деяких з отриманих предметів були прикріплені записочки німецькою мовою.

 


Такою кількістю допомоги вражений навіть головний лікар Здолбунівської ЦРЛ Владислав Сухляк. Він одразу «прикинув», до яких саме відділень передадуть отримані речі. Те, що не знайде призначення у лікарні, передадуть до ФАПів та амбулаторій у населених пунктах району.
- Ліжка поставимо у відділеннях денного стаціонару та терапевтичному. Рентгенологічне обладнання використовуватимуть у травматології, морозильну камеру для зберігання плазми встановлять у пункті переливання крові. Тумбочки та стільчики передамо в поліклініку, щоб пацієнтам було комфортніше. В акушерсько-гінекологічному відділенні встановимо інкубатор для новонароджених. А кондиціонери, після перевірки на справність, працюватимуть в операційних блоках, - повідомив Владислав Сухляк.

Фото Ольги КЛИМКОВИЧ.

На фасаді будинку, де жив боєць АТО Андрій Ярошенко, відтепер є меморіальна дошка, на ній викарбувані ім’я та портрет нашого героя-земляка, інформують на сайті Здолбунівської РДА.
Цей меморіальний знак на будинку по вул. 2 Лютого у Здолбунові відкрили та освятили напередодні Дня захисника України. Згадати Андрія та віддати шану його пам’яті зібралися ті, хто довіку буде вдячний воїнові за його мужність.

Під час урочистостей з нагоди ювілею ВПУЗТ.

Легкокрилим птахом пролітають літа. І ось нашому рідному училищу вже 140 років. Поважний вік для навчального закладу - є що згадати, над чим задуматися, а найголовніше, є чим пишатися. Адже нині Державний навчальний заклад «Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту» - престижний освітній центр з міцною базою, окраса Рівненщини. В училищі готують кваліфікованих фахівців різних сфер, виховують національно свідомих громадян держави, духовно гармонійних особистостей. Наші випускники впевнено відкривають для себе нові горизонти у професійній діяльності, адже вони - фахівці з міцними теоретичними знаннями і практичними навичками, високими морально-естетичними цінностями, які перейняли від мудрих наставників.
Минулого тижня на свято у Здолбунівському будинку культури цементників зібралися колектив та ветерани училища, його теперішні учні та випускники, поважні гості-залізничники, усі, хто цього дня вважав за доцільне завітати на ювілей навчального закладу, який, без перебільшення, є візитною карткою нашого міста.

Петро ДАЩУК.

Здолбунівчанин Пет­ро Дащук твердо вирішив піти до війська у травні 2015 року, коли проводжав в останню путь свого товариша Олексія Сапожнікова.
- Тоді у мене наче враз змінилася свідомість. На похороні Олексія зрозумів, що не можу просто осторонь спостерігати, як гинуть інші, - пригадує боєць своє прощання з другом.
Воювати Петрові Дащуку довелося вже у шостій, наразі останній, хвилі мобілізації. Оскільки у цивільному житті він за професією водій, на війні теж кермував - перевозив на передовій продукти та боєприпаси. Спочатку потрапив до 95-ї бригади високомобільних десантних військ ЗСУ, згодом - до 81-ї. Петро побував у найгарячіших точках - Горлівці, Попасній, Новогородську, а також в Авдіївці, де довелося простояти 122 дні. Тричі перебував на лікуванні у госпіталі. Втрачав побратимів.
Під час перебування в АТО Петрові вдалося знайти багато друзів. За його словами, на війні, там, де чатує небезпека, немає місця фальші - одразу зрозуміло, хто на що здатен. І не раз саме друзі рятували йому життя.
- Траплялося, що нас «здавали» місцеві жителі. Начебто й цілком нормально з ними спілкувалися, а згодом виникали проблеми. То несподівано сепари вогонь відкривали, то у колодязі вода отруєна. Люди бачили, що ми воду з тієї криниці брали, от і підсипали якоїсь отрути, - розповідає боєць.

Триває мітинг-реквієм.

Минулої п’ятниці у селищі Мізоч біля пам’ятника жертвам Голокосту 1942 року відбувся мітинг-реквієм «Скорботна свічка пам’яті святої», присвячений 75-ій річниці розстрілу євреїв в мізоцькому яру. У заході взяли участь: кандидат історичних наук, завідувач аспірантури РДГУ Роман Михальчук, селищний голова Богдан Похилюк, директори, педагоги та вихованці Мізоцьких НВК і школи-інтернату, працівники будинку культури та міської бібліотеки.
Роман Михальчук розповів про трагічні події 1942 року та про сучасні дослідження трагедії єврейського населення під час Другої світової війни.
Скорботні слова співчуття звучали з вуст працівників Мізоцького БК Надії Одарчук та Тетяни Герасимчук.

У ці золоті жовтневі дні в клубі Стеблівки відбулися урочистості до 70-річчя жительки села Софії Петрівни Махамухи.
Попри свій поважний вік ювілярка постійно в русі. Її син Петро - учасник АТО. Запальна і добра, Софія Пет­рівна володарка чудового голосу. З 1980 року вона є активною учасницею сільської художньої самодіяльності.
Біля домівки С. П. Махамухи щороку в сезон цвіте, милуючи око людям, багато квітів. Також наша землячка - вміла майстриня-вишивальниця. Чимало з її барвистих, дбайливо, ниточка до ниточки, вишитих робіт демонструвалось на виставках в клубі та бібліотеці і в Стеблівці, і в Спасові.

Після благодійного футбольного матчу мамі Софійки Кваснюк
передали майже вісімдесят п’ять тисяч гривень

Прагнення допомогти, підтримати, врешті врятувати життя, здатне по-справжньому згуртовувати людей різних переконань. Адже будь-які політичні чи кар’єрні перегони - то лише гра. А життя дитини - це справжнє, те, за що варто боротися.
У неділю, 8 жовтня у Здолбунові відбувся захід, завдяки якому мамі родині маленької Софійки Кваснюк, дівчинці, яку в боротьбі з важкою хворобою очікують високодозована хіміотерапія і, можливо, трансплантація кісткового мозку, передали суттєву суму коштів, зібрану чималим гуртом здолбунівчан. А ще подарували надію родині дівчинки на те, що у світі є багато доб­рих та чуйних людей, і вони не залишать її наодинці з лихом, що спіткало.


Тож у неділю на трибунах стадіону «Локомотив» у Здолбунові зібралося дуже багато глядачів. Настільки масової підтримки футбольних команд у місті, мабуть, не спостерігали вже давно. Адже цього дня навіть ті, кого затятими футбольними вболівальниками ніяк не назвеш, впевнено прямували до стадіону, щоб зробити свій внесок заради порятунку Софійки.
Спочатку свій матч зіграли юнацькі команди - ФК «Кристал» з м. Дубно та з ДЮСШ м. Здолбунів. І нашим землякам вдалося перемогти з рахунком 2:1.
Потому розпочалася основна гра. У товариському матчі зійшлися збірна працівників Здолбунівських РДА, депутатів районної й міської рад та збірна команда духовенства Рівненської єпархії УПЦ КП.

Третього жовтня Верховна Рада України підтримала урядову пенсійну реформу і ухвалила в цілому законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 6614.
Необхідні для підвищення кошти є: протягом року у Пенсійному фонді додатково акумульовано 26 млрд. грн. Додаткові надходження забезпечено завдяки зростанню заробітної плати і детінізації зарплатних виплат. Готовий Пенсійний фонд до виплат підвищених пенсій і організаційно. Розроблено та протестовано програмне забезпечення, за допомогою якого автоматично будуть перераховані пенсії понад 9 млн. пенсіонерів.
Виплата пенсій у жовтні здійснюватиметься за двома відомостями. Пенсіонери, у яких дата отримання пенсій припаде на період після набрання чинності закону, одержать гроші одразу: за однією відомістю – пенсію у попередньому розмірі, за іншою – додатково суму перерахунку. Ті пенсіонери, які з 4 жовтня, до набрання чинності закону, вже встигнуть отримати пенсію у «старому» розмірі, одержать відповідну доплату за окремою відомістю до закінчення виплатного періоду – тобто, до 25 жовтня.

навчають польської мови у Здолбунівській ЗОШ І-ІІІ ст. № 5

Вікторія Іванівна РАДІЦА.

Нещодавно цей навчальний заклад відзначав своє 135-річчя. Між тим, у день ювілею відбулися не лише суто святкові заходи. Адже гості, зокрема вчителі іноземної мови з нашого району, мали змогу відвідати урок-презентацію з польської мови, який провела Вікторія Іванівна Радіца, і здобути корисний досвід з практики викладання цього предмета.
До уроку, що проходив у кабінеті польської мови, створеному у 2011 році за сприяння Генерального Консульства Республіки Польща в Луцьку, оформили тематичні виставку літератури та експозицію світлин, а також підготували відеопрезентацію про етапи втілення у школі культурно-освітницького проекту «Україна й Польща - два сусіди». Власне, саме з підписання у 2010 році угоди про співпрацю між Здолбунівською ЗОШ І-ІІІ ст.

Привітання від учнів.

 


№ 5 та Об'єднанням шкіл міста Прушков у Мазовецькому воєводстві Республіки Польща стартували доволі плідне співробітництво двох колективів, і започаткування вивчення польської мови у місцевому загальноосвітньому закладі. Як зазначила пані Вікторія, ще в 2011 р., на прохання батьків учнів, на базі школи створили відповідний гурток, а з 2013 року запровадили вивчення польської (з 5 класу) як другої іноземної мови. Крім того, не так давно, у 2015 році, Здолбунівська ЗОШ І-ІІІ ст. № 5 підписала угоду про співпрацю ще і з Університетом фінансів та управління у Варшаві, завдяки чому її учні, які вступають до названого ВНЗ, мають певні знижки в оплаті навчання, а в школі запровадили додаткову освітню пос­лугу - курс з вивчення польської (рівня А1) з видачею відповідного сертифіката.

Під час однієї з навчальних ігор.


Обмін дружніми візитами, наукові дослідження, проведення тематичних конференцій, виставок, цікавих зустрічей, мовних таборів, конкурсів, мистецьких майстер-класів тощо - усе це грані двосторонньої співпраці. Її основними завданнями є пошук спільного в українській і польській культурах, дослідження історії нашого краю через контактування з конкретними особами (тими, хто проживає у нашій місцині, але має польське коріння, і тими, хто мешкає в Польщі, а є вихідцями зі Здолбунівщини); порівняння української і польської систем освіти; вдосконалення знань з польської засобом спілкування з носіями цієї мови й ін. Отож, пані Вік­торія у своїй розповіді закцентувалась на численних прикладах практичної реалізації партнерського проекту «Україна й Польща - два сусіди». Наприк­лад, розповіла про роботу шкільного мовного табору екологічного спрямування, майстер-клас з натюрморту від колишньої випускниці закладу і студентки Львівської академії мистецтв, поїздку учнів на харцерське таборування до Польщі цього літа. Вона, до слова, стала можливою за рахунок співпраці школи з ГО «Гарцерський Гуфець «Волинь» Польського Гарцерства в Україні». Своїми враженнями щодо мандрівки поділилися й школярі, які брали у ній участь. Знайомство з місцями, пов’язаними з Миколаєм Коперніком, майстер-класи з плетіння кошиків та гончарства, відвідування поля битви під Грюнвальдом - ось лише деякі моменти з перебування у таборі в західного сусіда.