6 травня православні християни святкували день пам’яті Святого Юрія (Георгія) Побідоносця, який уособлює в собі борця зі злом і є одним з найулюбленіших у народі святих. На честь великомученика названа церква в с. Кунин нашого району. Храм збудували в 1746 році. Спочатку завдяки місцевим прихожанам було зведено кам’яний фундамент, але оскільки камінь - доволі дорогий матеріал, далі для будівництва використовували дерево.
Як зазначено у клірових відомостях (опис церкви), що зберігаються у Державному архіві Рівненської області, на 1912 р. сама вона була “ветхая”, тобто неміцна. Дзвіниця – дерев’яна, покрита жерстю.
Як і всі храми того часу, Свято-Георгієвська церква с. Кунин мала власну землю. Присадибної було 3 десятини, орної – 30 десятин 1131 сажень, сінокісної – 2220 сажнів, лісової – 8 десятин 1575 сажнів. Також були землі-зарості – 5 десятин 278 сажнів, і навіть “неудобна” земля – 6 десятин 1560 сажнів. Разом всі угіддя становили 54 десятини 1904 кв. саж. Знаходились вони на відстані 2 десятин від церкви і приносили щорічний дохід в 406 руб. Зусиллями священика Василія Хомичевського в 1898-1900 р. на церковній землі звели різні будівлі. Серед господарських для священика – комору, погріб, клуню, хлів для худоби, возовню; для псаломщика - комору, погріб, клуню і хлів для худоби.
Найближчими до Свято-Георгієвської були церкви Хрестовоздвиженська в с. Спасів, в 4 верстах, та Різдво-Богородична в містечку Мізоч, в 5 верстах. Церква Св. Димитрія в с. Уїздці, збудована в 1745 р., була приписною до Кунинської (прихід утворено 1900 р.). Прихід мав власні церковні школи: по одній в Кунині та Коршеві і дві в Уїздцях.
В Кунині церковна школа існувала ще з 1887 р. Приміщення її знаходилось в кам’яному будинку. Фінансування закладу здійснювалось від земства та місцевої громади. Учитель отримував 154 руб. в рік. У 1904 році на утримання школи виділялось 240 руб., а на зарплату вчительці (Валентині Кроткович) - 200. В 1904 р. в школі навчалося 22 хлопчики та 2 дівчат, а в 1912 р. - 33 хлопчики та 7 дівчат. Також в описі зазначені книги, що були призначені для церковної бібліотеки.
Загалом на 1912 р. майже все православне населення приходу становили селяни - 99,75%. Інші верстви суспільства – дворяни та міщани – взагалі відсутні, і лише 16 чоловік з 2358 складало духівництво. Серед представників інших конфесій троє людей були католики та один штунда (мовою документа).
Щодо причту церкви, то на 1912 р. приходський священик Василій Іоанович Хомичевський мав 40 років. Народився він 28 лютого 1872 року. Закінчив Волинську духовну семінарію, після чого 2 роки вчителював в с. Рокитно Ковельського уїзду. 11 лютого 1896 р. був висвячений в диякони, а згодом – в священики до Різдво-Богородичної церкви с. Рокитно. У 1897 р. його перевели в с. Кунин, а 23 серпня 1911 р. затвердили в чині духовно-судового слідчого. Василь Хомичевський відзначений церковними нагородами. Разом з дружиною, Вірою Доримедонтівною, виховував 4 синів - Миколу (знаменитого Бориса Тена), Георгія, Михайла, Дмитра та двох доньок - Варвару й Анастасію. Як і всі православні священики того часу, за службу отримував 300 руб., а ще - 40% державної ренти і 120 руб. кружечного збору.
Псаломщик Антоній Попович народився у 1885 р. Закінчив однокласну церковну приходську школу. В 1905 р. здав іспит на псаломщика, і в 1908 р. був призначений в Свято-Георгієвську церкву с. Кунин. Був одружений з Євгенією Матосевою. Мав 4 дітей - 3 доньок (Раїса, Анастасія, Ананія) та сина (Олександр). Отримував 50 руб., 40% державної ренти, круж ечного доходу – 40 руб. в рік.
Церковний староста Статій Карпов Попович,1870 року народження, на службі з 1906 р. Був “мало грамотен”. Про жінку та дітей відомості відсутні, зафіксовано просто – “женат”. Отримував 15 руб. від місцевої громади. Мав 2 десятини орної землі, що доволі мало на той час. Основною функцією старости була опіка над грішми. Відомо, що понад 1345 руб. церковних грошей зберігалося в кредитній установі.
Просфорня (жінка, що пече проскурки) - Анисія Василівна Прокопівна. Сама була дочкою священика, справжньою довгожителькою. На 1912 р. їй виповнилось 77 років. В церкві працювала з 1885 р. Була вдовою. За роботу отримувала 16 рублів від казни і 11 від місцевого товариства для бідних, що підтримувало небагатих людей. Також в описі згаданий ще один церковний староста - 40-річний Доміам Григорів Кухарчук, що перебував на службі з 1904 р. Був він малограмотним селянином, 1872 року народження. Одружений. Отримував від місцевої громади 15 рублів.
Роман МИХАЛЬЧУК,
вчитель історії та права НВК
“Престиж” м. Рівне, мізочанин.
Фото із сайту “Православна Здолбунівщина”.

Comments are now closed for this entry