Якщо в будь-якій з пошукових систем Інтернету задати “чупакабра, зображення”, то на моніторі комп‘ютера з‘являться фото та малюнки в стилі фентезі, на яких зовсім різні істоти - від схожих одночасно на собаку і кенгуру, до фантастичних з шипами вздовж хребта, зміїним язиком і червоно-вогняними очима тварин. Яка вона насправді, ніхто із стовідсотковою впевненістю сказати не може. Та саме так - чупакаброю поспішили наректи невідомого звіра, котрий уже досить довго завдає клопоту українцям: то десь наслідить, то кроликів подушить, то людину налякає.
Життя цієї самої “чупакабри” обросло безліччю “подробиць” від ЗМІ та нібито очевидців. І хоч деякі з них здаються повною нісенітницею, як, наприклад, те, що зріст її рівно 168 см (за повідомленням одного із ЗМІ) і ні більше, ні менше, в них охоче, боячись нез‘ясованого, вірять.

Що розповіла очевидиця
Минулого четверга у палаті неврологічного відділення Здолбунівської ЦРЛ я зустрілась з жителькою с. П‘ятигори Раїсою Володимирівною Середюк, яка насправді бачила дивну тварину. Ось що жінка розповіла про це:
- Того вечора, повертаючись з роботи, я зайшла провідати маму, а потім, десь о 18.30, рушила додому. Поблизу сільських могилок метрів за 30 попереду від себе побачила незвичного звіра, який сидів і дивився на мене. А потім стрибнув у мою сторону.
Звісно, я злякалась і стала тікати. Але тварина дуже швидко, за 2-3 стрибки наздогнала мене і штовхнула у плечі. Я впала. Пам‘ятаю, чула, що задзвонив мій мобільний, але з ляку я не могла поворухнутися, щоб відповісти на дзвінок, а через момент втратила свідомість.
На запитання, як виглядає тварина, Раїса Володимирівна відповіла:
- Воно - високе, десь до півтора метра ростом, з великими лапами, схоже на кенгуру, але мордою - більше на вовка. На морді видно два великих зуба.
Р. Середюк пощастило у тому, що її телефон почули односельчани, які тією ж дорогою повертались з роботи. Вони й привезли її додому, а там рідні викликали “швидку”.
- Жінка близько півтори години була без свідомості. Її доправили до приймального відділення ЦРЛ приблизно о 20.00 в шоковому стані, - повідомив лікар-рентгенолог
Ю. І. Хмель, який тоді чергував у відділенні.
Через нервовий стрес у Раїси Володимирівни на деякий час віднялися ноги. Але в день нашої зустрічі вона вже помалу ходила сама, і, за словами неврологів, їй стало набагато краще.
От тільки не давали спокою представники різних газет і телеканалів, які у палату йшли, мов на прощу...

“Скоріше б його упіймали”
Цим побажанням Р. В. Середюк завершила свою розповідь про невідомого звіра. На її думку, зробити це буде дуже складно, бо тварина надто швидко рухається.
На звіра, об’єднавши зусилля, вже котрий день полюють працівники міліції та мисливці УТМР – влаштовують засідки, “прочісують” ближні до сіл ліси, здійснюють обходи територій, на яких той встиг наслідити. Але поки що ці лови успіхом не увінчалися.
Ольга ЯКУБЧИК.

Comments are now closed for this entry