Небесною блакиттю огорнув все навкруги вальс. Дзвенить, розливається повноводою рікою, звеселяючи серце, і дарує розраду втомленій неспокоєм душі. І забуваєш про все... Тільки слухаєш, слухаєш… Це про нього, народний аматорський духовий оркестр колись цементно-шиферного комбінату, а нині – ВАТ “Волинь-Цемент”. Гордістю нашого краю називають шанувальники духової музики цей самобутній, творчий колектив. До речі, це єдиний духовий колектив Рівненщини, який понад шістдесят років демонструє своє мистецьке надбання людям.
65 років тому, у 1945-му, повернувшись до мирної праці, любителі гри на духових інструментах об’єдналися в гурток. Це був оркестр малого складу, що обслуговував цементний завод. Активно почав він діяти з приходом молодого, талановитого керівника, випускника Рівненського музичного училища Андрія Бугринця (на фото) у 1963 році.
Хороша теоретична підготовка оркестрантів, знання ними духових інструментів, сумлінне ставлення до своїх обов’язків, наполегливість у праці допомогли згодом учасникам гуртка перерости у якісно новий, добре згуртований мистецький колектив. Саме тоді Андрій Бугринець доклав багато зусиль щодо добору та формування нового репертуару, придбання інструментів, обладнання класу для занять, пошиття костюмів. Високий професіоналізм, ерудиція, педагогічний такт, диригентський темперамент допомогли здібному керівнику за короткий час підготувати змістовну концертну програму. І успіх не забарився. Через чотири роки духовий оркестр отримав високе знання “народний”. І з того часу він став в один ряд з найвідомішими в нашій країні духовими оркестрами. Творчий колектив почали запрошувати до Москви, Києва, Мінська, Харкова, на урядові концерти, фестивалі, свята. За високу майстерність, сценічну культуру духовий оркестр неодноразово нагороджувався дипломами, багатьма іншими нагородами.
Все, чого досяг оркестр, - це і заслуга його незмінного керівника Андрія Васильовича Бугринця. Він є пропагандистом духової музики. Його творче натхнення запалює всіх, з ким він працює. Це Музикант з великої літери.


Кажуть, що є люди, які зовсім не знають старості. Андрій Васильович - яскравий приклад того. Йому уже за 60. Понад сорок років день у день поспішає він на роботу в будинок культури цементників. За значну організаторську роботу, особистий внесок у розвиток духової музики він нагороджений багатьма Почесними грамотами та відзнаками Міністерства культури України, Грамотою Президії Верховної Ради України, а в 1996 році йому було присвоєно почесне звання “Заслужений працівник культури України”.
Літа… Швидко і непомітно збігли вони. Стали пам’яттю, стали спогадами. Коли Андрій Васильович дивиться на учасників свого духового оркестру, то все частіше пригадує роки, коли він у такому ж молодому віці, у ті далекі 60-і, починав таку чудову справу. Не залишає її і нині.
У 1998 році А. В. Бугринець посів посаду директора будинку культури цементників. І тут він воістину сильний керівник, незалежний і самостійний, з чистою совістю і невтолоченою гідністю йде шляхом добра і правди.
Ольга ДЕМЧУК,
художній керівник
будинку культури цементників.
Фото Юрія Путіліна.

Comments are now closed for this entry