(до Дня Соборності України та Дня пам’яті Героїв Крут)

Велика Книга української історії сповнена незабутніми сторінками минулого, які поглиблюють зміст нашого життя, дають нам моральну силу, є тими складовими, що зміцнюють державу, об’єднують народ, виховують відчуття гордості та поваги до своєї країни. Так, щороку в січні ми відзначаємо дві вагомі історичні події, які стали підґрунтям становлення української державності: 22 січня – День Соборності України і 29 січня – День пам’яті Героїв Крут.
Ці дві вікопомні події спонукають ще раз оцінити пройдений нашим народом шлях, щоб взяти все цінне, неминуще з повчального історичного досвіду.


День Соборності України уособлює віковічні прагнення нашого народу до об’єднаності, цілісності та неподільності. Це велике національне свято, що увійшло не лише в історію, але й у життя кожного українця. Проголошення на Софіївському майдані Києва 22 січня 1919 Акта Злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки стало одним з найпрекрасніших моментів нашого минулого, вершина досягнень українства тієї доби: „Збулися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка. Однині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу”. 
Знаємо, що спроба поєднати Україну у 1919 році виявилася невдалою. Тогочасні внутрішньо національні та міжнародні політико-правові реалії не дали можливості утвердитися соборній Українській державі. Політична, соціально-економічна, духовна та культурна багатоманітність тодішнього українського суспільства так і не змогла стати потенціалом для утвердження гармонійного розвиненого громадянського суспільства, прискорити процес формування національної державності. Не сприяла цьому і зовнішньополітична ізоляція проголошеної Актом Злуки Української держави.
Та, незважаючи на загальну поразку українських національних змагань, соборність стала загальнонародною мрією, невід’ємною частиною всіх українських визвольних політичних програм наступного періоду. Величезні жертви, віддані на вівтар волі й незалежності, навчили українських патріотів всюди, куди б не закинула їх доля, бачити в своїх мріях і боротися за вільну, незалежну, соборну Україну.
Головний урок Дня злуки – це усвідомлення того, що тільки в єдності сила. Поразка УНР, весь історичний досвід помилок постійно нагадує – головною, незаперечною, неперехідною цінністю для всіх нас є незалежна, соборна держава. Лише за умови політичної та економічної незалежності ми можемо претендувати на гідне місце України в світі. Лише сильна держава та сильна влада може убезпечити націю від служіння чужим інтересам. Ось чому ми зобов’язані плекати ідеал власної соборної держави й віддавати йому всі свої сили та здібності.
День 22 січня 1919 року виявився доленосним, оскільки вперше дозволив українському народові відчути себе по-справжньому єдиною нацією. Звичайно, на нашому шляху було немало труднощів, прорахунків і помилок, не раз у критичній ситуації здавалося, що виходу немає, але, згуртувавшись, ми вирішували найскладніші проблеми. Адже в єдності – сила народу. І досягали ми бажаного лише в ті моменти, коли демонстрували єдність у відстоюванні мети. Тільки єдиний народ зміг перемогти фашистську чуму ХХ століття, пройти через пекло чорнобильської катастрофи, здолати численні техногенні та природні аварії. Навіть у жахливий час голодного мору, хаосу, безкінечної вервиці смертей і страху українці вважали себе одним нерозривно цілим народом.
Справжню єдність народу у боротьбі за незалежність продемонструвала світові Україна 21 січня 1990 року. Так, знаменним етапом піднесення духу свободи став “живий ланцюг” між Києвом і Львовом, коли 21 січня 1990 року тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Акту Злуки. Ця акція прискорила розпад СРСР і здобуття національної незалежності, бо переконливо засвідчила духовну єдність східних і західних регіонів України. Утворення незалежної Української держави в 1991 році знаменувало початок якісно нового етапу в утвердженні суверенітету і соборності українських земель. Винятково важливим політико-правовим чинником на цьому шляху стали результати загальноукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, в ході якого за підтвердження Акта проголошення незалежності України висловилося 90,92 % виборців.
Ми можемо мати різні політичні погляди, різні оцінки ситуації в державі та різні підходи щодо вирішення соціально-економічних або інших проблем. Однак, у жодному разі, предметом нашої дискусії не можуть бути питання соборності, єдності нашої держави. Єдність – це наше глибоке розуміння один одного як невід’ємної частини великого Українського народу.
Одну з найгероїчніших і водночас найболючіших сторінок в історії України минулого століття вписали кількасот мужніх юнаків-добровольців, які в далекому 1918 році під Крутами пожертвували життям, відстоюючи право свого народу вільно жити у власній державі.
29 січня 1918 року зовсім молоді люди – студенти та учні старших класів гімназії зі зброєю в руках стали на захист незалежної проголошеної напередодні Української Народної Республіки. Упродовж п’ятигодинного бою необстріляні ополченці, не відступивши ні на крок, стримували шеститисячний загін регулярної більшовицької армії. Тим самим на рівнинній станції Крути, що між Бахмачем і Ніжином, силою своєї мужності вони створили таку духовну висоту, до якої піднятися поки що можуть тільки одиниці.
Довгі роки історія битви або замовчувалась, або обростала міфами та вигадками, як в закордонній так і у вітчизняній історіографії. За радянських часів про події під Крутами було забуто. Але у пам’яті народу вони залишились і перетворилися на легенду. Час відродив історичну справедливість. Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави.
Подвиг українських юнаків під Крутами, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі, патріотизму та жертовності у боротьбі за її свободу. Студенти, курсанти, школярі, коли виникла потреба, без вагань віддали молоде життя в ім’я волі свого народу.
У масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім незначна та не є зразком військового мистецтва, але вона відіграла виняткову стратегічну роль. Блокування наступу більшовиків дало змогу урядові Української Народної Республіки добитися міжнародного визнання України на мирних переговорах у Бресті. Це було перше у ХХ столітті офіційне визнання нашої держави. Це визнання було прийняте світом і, в тому числі, Радянською Росією. Це визнання утвердило на політичній карті Українську державу.
Безумовно, вагомішою, ніж воєнна, була ідейна перемога захисників Крут. Їхній подвиг сколихнув наш народ. Їхній приклад повів десятки тисяч людей, десятки наступних поколінь на боротьбу за Україну. Це – символ нескореного духу нашої нації. Українські юнаки загинули і власною кров’ю вписали героїчну сторінку в історію визвольних змагань нашого народу. Як становлення Української Народної Республіки стало фундаментом української державності, так і героїзм воїнів Крут став початком і символом визвольних змагань українців за свободу у минулому двадцятому столітті.
Разом з тим, маємо усвідомлювати, що загибель сотень молодих хлопців стала наслідком вакууму влади, що існував на той час в Україні, відсутністю єдиної політичної волі в державі, розбрату в українському суспільстві. Тому влада повинна зробити все можливе для уникнення ситуацій, за яких молоде покоління, майбутнє нашої країни, може стати жертвою політичної невизначеності та безвладдя.
Значення Дня Соборності України та Дня пам’яті Героїв Крут – загальнонаціональне, загальнонародне та загальнодержавне. Адже це був важливий етап загальноукраїнського процесу державотворення та боротьби українців за незалежність у ХХ столітті. І сьогодні головне наше завдання – навчитися ставити понад усе національні інтереси, так, як це робили герої національно-визвольного руху ХХ століття, борці за свободу і незалежність України – видатні діячі УНР та ЗУНР.
Чи могли тогочасні події мати інше продовження? Історія не має зворотного відліку. Але цілком очевидно, що незлагода політичної еліти, невизначеність зовнішньополітичного курсу та ігнорування власних державницьких інтересів у поєднанні з послабленням національної оборони і безпеки є поганим союзником у розбудові суверенної, соборної і незалежної Української держави.
Прес-служба ОДА.

Comments are now closed for this entry