Відразу після водохрещенських святкувань біля джерела Святого Миколая, знаного ще як Гільчанське джерело, можна було придбати нове видання про цю святиню. Воно привертає увагу вже тим, що виконане повнокольоровим друком на глянцевому папері, містить близько 60 кольорових фотографій. Багато хто з відвідувачів джерела, тих, хто був тут під час святкувань літнього й зимового Миколая минулого року й позаторік, на Водохреща, приймає холодні купелі, впізнають на світлинах себе.
Видання значно повніше за ті, що виходили раніше. Вперше так широко, з фотографіями, що стали частинкою історії святині, представлено розділ “Джерело в історії української літератури”.
Як зазначено у вихідних даних, автором і координатором цього проекту є Михайло Горішній. Для наших читачів відкриємо невеличкий секрет: під цим літературним псевдонімом неодноразово в нашій газеті виступав зі своїми публікаціями член Національної спілки журналістів України Михайло Підлипний. Він і розповів як народжувався фотонарис “Джерело святого Миколая”.
– Задумка ця виникла років з десять тому. Я вже тоді знав, що серйозно досліджує історію джерела гільчанський сільський учитель Іван Федевич. Зібрані ним матеріали друкувалися в здолбунівській райгазеті, виходили окремою брошурою. Але мені хотілося, щоби про красиву місцину, яка стала перлиною Рівненщини, з’явилося красиве видання. Розшукав додаткові дані про джерело, розширив відомості про літературні події, що відбувалися тут. Знайшлися про ці події фотографії, які вже стають бібліографічною рідкістю. У фотонарисі читачі познайомляться з ними вперше. Останні роки я не пропускав можливості побувати тут на свята літнього і зимового Миколи, Водохреща, на Івана Купала, просто завертав сюди кожного разу, коли їхав на Острог чи повертався назад у Рівне через Здолбунів. Спостерігав, як люди занурюються в холодну воду. І, знаєте, нічого з ними не ставалося. На собі пересвідчився, купаючись в басейні джерела одного холодного листопадового дня: окрім бадьорості, чудного відчуття доброго настрою, не відчув нічого поганого. Не було застуди. І постійно багато фотографував. Так і народився фотонарис. Перед тим, як віддати його у друкарню, показав макет настоятелю Свято-Миколаївської церкви села Гільча Перша отцю Валерію Усику. Після цього на обкладинці з’явився напис, що фотонарис видається "з благословіння Високопреосвященійшого Варфоломія Архієпископа Рівненського і Острозького при настоятелю Свято-Миколаївської церкви
с. Гільча Перша протоієрею Валерію Усику”. Якщо з цим благословінням книжечка краще слугуватиме людям, то я тільки втішаюсь. Особливо хотілося б, щоб вона допомагала пізнавати перлини нашого краю учням, студентам, всім, хто цікавиться краєзнавством, хоче більше знати про цілющі властивості води з цього джерела.

Comments are now closed for this entry