Кооперація – система, котра самостійно готує кадри. Працівників масових професій
є змога навчати безпосередньо на місцях.

Наприкінці ХІХ століття кооперативний рух із Західної Європи прийшов і на українську землю. У жовтні 1866 року з ініціативи професорів Харківського університету в Україні було створено перше споживче товариство. Воно об’єднувало 356 членів, мало 3 магазини, завод мінеральної води, швейну майстерню, їдальню, кафе. На жаль, за свідченнями істориків, до нього не входили комерсанти, обізнані зі способами ведення бізнесу, що й призвело до закриття товариства. Втім, саме воно започаткувало споживчу кооперацію в Україні.
Згодом схожі товариства створили на Київщині, Одещині і, звісно, на Рівненщині: у 1902 р. - Острозьке і Здолбунівське, у 1903 р. - Рівненське, в 1905 р. – Березнівське. Пізніше з’явилися Городоцьке, Шпанівське, Житинське, Млинівське споживчі товариства. Тож на початок 1913 року на теренах сучасної Рівненщини існувало вже 32 коо­перативних осередки. Вони об’єднували переважно людей невеликих статків - прос­тих трудівників, дрібних товаровиробників, відносно небагатих споживачів товарів та послуг. Кооперативний рух по-справжньому сколихнув українське село. Саме тому кооперацію справедливо назвали соціальним відкриттям новітньої цивілізації.

Магазин споживчої кооперації наприкінці 80-х років ХХ ст…


Люди об’єднувалися і задля задоволення матеріальних та духовних потреб, і для захисту власних інтересів, і, зрештою, для творення соціальної стабільності у державі. Адже самозайнятість - це, безперечно, шлях до стабільності в усі часи і в усіх державах.
Цікаво, що створення першого споживчого товариства в Здолбунівському районі відмітив навіть відомий усьому світові письменник Улас Самчук, про що й написав у трилогії «Волинь». Причому йдеться не лише про торгівлю, яка здавна була провідним напрямом господарювання кооператорів. Наш волинський Гомер відзначає і дуже важливу просвітницьку роль перших кооперативів: саме при них були створені хати-читальні, де селяни отримували інформацію з книжок та газет, обмінювалися нею, формулювали власне ставлення до непрос­тих суспільних процесів.

…та сучасна крамниця споживчої кооперації.


На малій Батьківщині Уласа Самчука, в селі Дермань, і нині діє той православний монастир, де перші кооператори орендували приміщення (флігельт), в якому організували збір горіхів та виготовлення сухофруктів. Польська влада, зрозуміло, ставилася до нього більш ніж прискіпливо, але закрити не наважувалася. Адже завдяки такій діяльності відбувалося ще й наповнення місцевого бюджету податками. До речі, і нині в Дермані в історичній будівлі успішно працює кооперативний магазин, і кооператори теж сумлінно сплачують податки до бюджету.
Змінювалися часи та суспільно-економічні формації, а також ставлення влади до кооперативного руху. Але незмінним залишалося бажання людей господарювати на своїй землі за кооперативними засадами. Воно часто проростало крізь кригу нерозуміння, або й відвертого неприйняття. Чого варта лише постанова часів Сталіна «Про роботу споживчої кооперації на селі», видана у 1935 році, яка, по суті, націоналізувала міську кооперацію.

У Дермані в історичній будівлі успішно працює кооперативний магазин.


Одночасно зі створенням 4 грудня 1939 року Рівненської області починає функціонувати і Рівненська облспоживспілка. Архівні дані свідчать, що на території нашого району в 1940 році працювали Мізоцька і Здолбунівська райспоживспілки, в яких
налічувалось 22 споживчі товариства, 106 магазинів і ларьків, 3 підприємства громадського харчування, 2 хлібопекарні, які обслуговували 54 тисячі сільських жителів, в тому числі 19 тисяч пайовиків. За 1940 рік населенню району було продано товарів на 8,5 мільйона карбованців в цінах того часу, оборот громадського харчування склав 1,5 мільйона карбованців, випечено 800 тонн хліба.
На той час у кооперації катастрофічно не вистачало кадрів. І вже у 1940 році у Рівному розпочав діяльність кооперативний технікум, у якому навчали та формували кадри для споживчої кооперації краю. Серед студентів повоєнних років був і Леонід Кравчук – перший Президент незалежної України.
На жаль, Друга світова війна завдала величезних збитків кооперативному господарству. Загалом було зруйновано та пограбовано різних будівель, споруд, транспортних засобів на суму понад 255 мільйонів карбованців.
По закінченню Другої світової війни споживча кооперація відроджувалася активними темпами. Зразу ж після звільнення Здолбунова у лютому 1944 року відновила свою діяльність і Здолбунівська райспоживспілка. Вже 8 лютого 1944 року до виконання обов’язків голови Здолбунівської райспоживспілки приступив Федір Єрофеєвич Харченко. 10 лютого було призначено головного бухгалтера Сергія Володимировича Вальчинського, а 11 лютого було створено комісію для проведення перевірки наявності цінностей колишньої райспоживспілки.
Найбільш плідний та продуктивний період розвитку кооперації краю припадає на 1955-1983 роки. Головами правління райспоживспілки в той час були П. Пунченко, М. Шило, О. Кобака, М. Кравчук. Головами правлінь споживчих товариств працювали М. Гураль, К. Устянчук, Р. Кравчук. Саме у цей період було збудовано багато магазинів, закладів громадського харчування, кооперативних підприємств.
З роками кооперація стала невід’ємною частиною народногосподарського комплексу. До 80-х років минулого століття кооперація доволі потужно розвивалася як його складова. Вплив держави на її розвиток був доволі відчутним (наприклад, усі державні закупівлі сільськогосподарської продукції відбувалися виключно через кооперацію), споживча кооперація була, по суті, монополістом на селі. Принаймні, альтернативи їй не бачив ніхто. Конкуренція, про яку ми сьогодні часто згадуємо, була просто відсутньою.
Тож завдяки мудрим та високопрофесійним керівникам, на яких щастило Рівненщині, кооперативний сектор економіки нашої області та району потужно розвивався.
У незалежну Україну споживча кооперація увійшла з потужною матеріально-технічною базою та висококваліфікованим кадровим потенціалом. Втім, напрацьовані десятиліттями економічні зв’язки обірвалися, і в перші роки незалежності навіть постало питання про націоналізацію споживчої коо­перації та її майна. Однак, завдяки вдалому керівництву Укоопспілки та його незламній позиції цього не сталося. Нав­паки, Укоопспілка стала членом Міжнародного кооперативного альянсу, а Верхов­на Рада України прийняла закон «Про споживчу кооперацію», який унормував існування галузі та її структуру. Оскільки Україна перейшла на ринкові відносини, кооперація теж принципово по-іншому вибудувала стосунки з державою.
Нині це єдина структура, яка не тільки вистояла, вижила, а й успішно розвивається, є потрібною людям і сумлінно сплачує податки державі.
Сьогодні кооперативні підприємства району успішно працюють, задовольняючи найвибагливіші смаки покупців. Звичайно, ріст нерівної конкуренції, ринкові умови господарювання, податковий тиск не могли не вплинути на структуру райспоживспілки. Збанкрутувало Будеразьке споживче товариство, практично не здійснюють торгової діяльності Гільчанське і Мізоцьке споживчі товариства. Торгівля відбувається через Виробничо-заготівельне підприємство райспоживспілки. Та головне, що це підприємства споживчої кооперації. Більшість з них є окрасою населених пунктів. У магазинах проводять сучасні ремонти, встановлюють кондиціонери, проводять проточну воду, обладнують санітарні кімнати. Поряд з цим споживча кооперація району є сумлінним платником податків. Тільки за 9 місяців цього року до бюджету різних рівнів сплачено майже 800 тис. грн.
Тож ми маємо непогані перспективи для подальшого розвитку. Звісно, ж дуже хотілося б, щоб вони були підкріплені хоча б відносною політичною та економічною стабільністю в державі, що надзвичайно для нас важливо.
Сьогодні Укоопспілка бере активну участь у Міжнародному кооперативному русі, який розвивається на незмінних упродовж століть кооперативних принципах та цінностях. Бо ці цінності йдуть від простих людей і працюють на них та їхні родини. Кооперація об’єднує людей у різних куточках планети. Зрештою, нічого кращого, ніж наші коо­перативні принципи «Взаємодопомога, демократія та мир», світ просто не придумав. Вони звучать різними мовами на всіх континентах, але вже навіть не потребують перекладу.
Оксана СОЛТИС-ШОЛУДЬКО,
голова правління райспоживспілки.
§

Додати коментар

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації. Коментатори які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам info@newlife.rv.ua і адміністратор розгляне ваш лист у найкоротший термін.
Коментарі неавторизованих користувачів друкуються тільки за попередньої модерації.


Захисний код
Оновити