Роман Михальчук біля виставки, присвяченої мізоцькій трагедії.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці для мізочан має суперечливе емоційне забарвлення – ми вітаємо наших захисників, а також зі скорботою згадуємо трагічні події 1942-го.
Того року у ніч з 13 на 14 жовтня в Мізочі почалися масові розстріли єврейського населення, які тривали 6 днів. У різних історичних документах подають неоднакову кількість жертв у яру за Мізочем: за різними даними, тоді загинуло від 1700 до 3700 євреїв. Вочевидь, на розстріл зігнали не тільки євреїв з Мізоча, а й з довколишніх сіл.
27 вересня 2016 року в Берліні в меморіальному комплексі «Topographie des Terrors» (Топографія терору) було відкрито виставку «Mass shootings. The Holocaust from Baltic to Black Sea 1941-1944» («Масові розстріли. Голокост від Балтійського до Чорного морів 1941-1944»), де представлено світлини та свідчення масових розстрілів єврейського населення.
Лейтмотив виставки: «Не забувати і не допустити більше ніколи, вивчити уроки з історії для вирішення сьогоднішніх конфліктів…»
Трагедії Мізоча присвячено найбільший розділ виставки, де представлені світлини мирного життя мізочан у 20-30-ті роки ХХ ст., розстрілу євреїв, сім’ї Слободюків, члени якої під час вій­ни врятували єврейську дівчинку Софію Горнштейн і за це були удостоєні звання «Праведників світу». Готувати експозицію допомагав уродженець Мізоча, кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії Рівненського державного гуманітарного університету Роман Михальчук. Він і представляв наше селище на цій виставці.


Франк-Вальтер Штайн­майєр, депутат німецького Бундестаґу, федеральний міністр закордонних справ Німеччини, на відкритті виставки виступив з промовою «Поранені ландшафти», у якій зазначив: «Ми, нинішня Німеччина, не можемо змінити те, що сталося. Але ми повинні винести уроки з історії. Ми повинні взяти на себе відповідальність, яку покладає на нас наша історія…
…Ми набагато гірше знаємо історії і шрами тих багатопластових територій Східної Європи, ніж нам хотілося б думати про себе. Соковита зелень, берези й кущі на задньому плані; пологий схил, а спереду — буяють білим цвітом літні квіти. Цю фотографію одного східноєвропейського ландшафту я бачив нещодавно на виставці у Берліні. Її зроблено біля Мізоча, містечка в Західній Україні. І це нагадує мені багато чудових розлогих ландшафтів одного регіону, куди я останніми роками так часто їздив, як у жоден інший куточок світу… Якими красивими вони не були б, це поранені ландшафти. І під ними, які я описав на початку, також криється темрява.
Наприкінці червня 1941 року Мізоч опиняється під окупацією німецького Вермахту. З початку серпня до початку листопада 1941 року в цій місцевості розстрілюють 25000 євреїв. Навесні 1942 року всі євреї Волині мусять іти в гетто. Наприкінці серпня цивільна адміністрація з командиром поліції безпеки погоджує вбивство протягом п'яти тижнів усіх євреїв, за винятком 500 кваліфікованих фахівців. 11 жовтня гетто оточують, 13 жовтня – блокують. Єврейські жителі Мізоча здійснюють підпал, аби уможливити деяким в'язням втечу і запобігти потраплянню їхнього майна до рук німців. Пожежу гасять і євреїв зганяють на міську площу. Звідти їх 14 жовт­ня відводять за місто. 1500 єврейок і євреїв групами відводять в один з виярків, вони мусять роздягтися, потім їх убивають по одному пострілом у потилицю - саме на тому зеленому лузі з фотографії…»
Виставка діятиме в Берліні до кінця березня 2017 року, по тому її планують представити жителям інших міст Німеччини та Європи.
…Повернувшись з Німеччини, Роман Михальчук 30 вересня зустрічав у Мізочі україно-німецьку групу студентів з Українського католицького університету та Рурського університету у Бохумі, які цікавилися трагічними сторінками історії Мізоча.
Молодь реалізувала проект «Етнічні конфлікти, примусові міграції та депортації на Волині, Східній Галичині та Буковині 1939-1949 рр. Під час екскурсії селищем молоді люди відвідали єврейський цвинтар, побували на місці розстрілу та біля пам’ятника розстріляним євреям….
У приміщенні Мізоцької селищної ради студенти спілкувалися зі старожилами: Неонілою Денисівною Паньохою, Вірою Миколаївною Поскребишевою, Василем Степановичем Прищепою, які розповідали про Голокост в Мізочі 1942 року, польсько-українське протистояння 1943 року, наслідки радянізації краю… Ці розповіді глибоко вразили студентів.
Можливо, хтось скаже, що Голокост – це трагедія євреїв, а не українців, але це - частка нашої історії, це трагедія людей, які тут жили, ростили дітей, любили, будували плани на майбутнє і не чекали, що їхні життя обірвуться так страшно…
Ми повинні знати історію того краю, в якому живемо, і відкриттям нових сторінок в цій історії ми завдячуємо історикам, краєзнавцям, ентузіастам, таким, як Роман Михальчук.
Оксана ПАЛЬЧЕВСЬКА, завідуюча Мізоцькою
міською бібліотекою.

Інформацію та фотографії надав кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії Рівненського державного гуманітарного університету Роман Михальчук.

Додати коментар

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації. Коментатори які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам info@newlife.rv.ua і адміністратор розгляне ваш лист у найкоротший термін.
Коментарі неавторизованих користувачів друкуються тільки за попередньої модерації.


Захисний код
Оновити