Життя тих, хто нас захищав, вже ніколи не буде таким, як раніше. Воно назав­жди поділено на дві частини – до і після. Той, хто повернувся з війни, зовні лишається таким же. Але за посмішкою проглядається сум, а за спокійним поглядом – тягар пережитого. І багато болю в очах будь-якого кольору.
Зараз частина бійців повертається додому. І кожен намагається знайти себе у мирному житті. По-різному. Хтось шукає рятунку у чотирьох стінах, якнайдалі від цинічного світу. Інші вертаються назад на фронт, до побратимів. А ще хтось будує нове життя вдома - відкриває бізнес, змінює професію, втілює давні мрії. І прагне змінити країну на краще.
Ми не завжди погоджуємося з їхніми діями, іноді вважаючи вчорашніх бійців експресивними, різкими, нетерплячими. Та часом, мабуть, справді потрібно діяти саме так, як вони пропонують, аби щось таки змінити у нашому житті. Діяти швидко і рішуче, без співчуття та жалю за минулим. Рухатися вперед, до омрія­ної нами справедливої країни.
І хоч часом нам важко їх зрозуміти, вони продовжують бути тими самими людьми, як і до війни, – синами, батьками, онуками, коханими. Вони люблять нас так само, а тепер, може, і більше. А ми любимо їх. Бо вони – наші найкращі у світі захисники…
Зі святом, дорогі воїни! І дякуємо, що ви у нас є!
Ірина САМЧУК.

Додати коментар

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації. Коментатори які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам info@newlife.rv.ua і адміністратор розгляне ваш лист у найкоротший термін.
Коментарі неавторизованих користувачів друкуються тільки за попередньої модерації.


Захисний код
Оновити