Щоразу у травневі дні ми з гордістю згадуємо радість Перемоги і з болем у серці й сумом схиляємо голови перед пам’яттю полеглих героїв, які загинули на фронтах. Цьогорічне свято затьмарене війною на Сході України, де знову втрачаємо кращих синів і доньок нашої країни. І все ж у публічно-шкільній біб­ліотеці с. Мала Мощаниця відкрито книжково-ілюстративну виставку “Дорогами болю - дорогами слави”, де представлені матеріали про наших земляків - учасників Другої світової. Відбулася й зустріч з рідними тих, хто воював, під час якої вони поділилися спогадами про фронтовиків Другої світової.

 

Павло Тихонович ШЕРУДА

Про нього розповів син - Петро Павлович Шеруда зі своєю дружиною Анастасією Василівною.
Павла Тихоновича на військову службу призвали в серпні 1944 року. Воював у складі Третього Українського фронту в Латвії. У боях за Кенігсберг був поранений. Після госпіталю з фронтом дійшов до Берліна. Був нагороджений медаллю “За Перемогу над Німеччиною”, а також орденом Червоної Зірки.
Після взяття Берліна брав участь у боях в Японії і в серпні 1946 року був демобілізований. Повернувся до рідного села, працював головою ревізійної комісії, продавцем, а згодом і секретарем сільської ради. Коли вийшов на пенсію, тяжко хворів. Помер у 1996 році.

Микола Семенович КЛИМЮК

Про військові будні свого батька, Миколи Семеновича Климюка, з гордістю ділився спогадами його син - Тимофій Миколайович.
М. С. Климюк був призваний до лав армії у 1944 році. Три місяці перебував на військових навчаннях у Новоросійську, а після цього його направили на передову.
До Берліна не дійшов 60 км, отримав тяжке поранення. Миколу Семеновича забрали у тил до шпиталю в Латвії. Там після операції пробув півроку.
Перемогу зустрів теж у госпіталі. Згадував, що звістка про Перемогу була великою радістю і, почувши її, усі обнімались, раділи і плакали.
Додому Микола Семенович повернувся у серпні 1945 року. Понад 15 років пропрацював їздовим на колгоспній тваринницькій фермі. Пізніше трудився у рільничій бригаді. Помер 19 жовтня 1997 року.

Кирило Андрійович МАЛЯРЧУК

З родиною Кирила Андрійовича Малярчука ми зустрілись у селі Залібівка. Василь Володимирович Марчук та його дружина Ганна Петрівна розповіли, що Кирило Андрійович народився у 1919 році. До лав Червоної Армії був призваний Мізоцьким РВК 26 жовтня 1940 року.
Мав військове звання сержанта. Служив у складі Першого Українського фронту. В боях за Сталінград був поранений у голову. Після лікування у шпиталі знову воював. Форсував Дніпро, Одер. При форсуванні Дніп­ра знову був поранений і, залікувавши рани, дійшов до Берліна, де й розписався на стінах Рейхстагу.
Воював до останнього дня війни. Був нагороджений орденом Червоної Зірки
(1944 р.), медалями “За Перемогу над Німеччиною” (9.05.1945 р.), та “За визволення Варшави” (1946 р.).
Повернувшись у Залібівку, своє рідне село, працював бригадиром рільничої бригади, головою Маломощаницької сільської ради, продавцем.
Надія ІГНАТЬЄВА,
завідуюча ПШБ
с. Мала Мощаниця.

Додати коментар

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації. Коментатори які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам info@newlife.rv.ua і адміністратор розгляне ваш лист у найкоротший термін.
Коментарі неавторизованих користувачів друкуються тільки за попередньої модерації.


Захисний код
Оновити