До дня народження Тараса Шевченка у Літературному музеї Уласа Самчука в Рівному виставлено раритетне катеринославське видання «Кобзаря» 1914 року, якого до сьогодні в Україні збереглося всього кілька примірників.
На вигляд це об’ємний 700-сторінковий том великого формату. Тверда обкладинка, обтягнена міцною матерією багряного кольору, прикрашена тисненим рослинним орнаментом. З кружечка вгорі проступає порт­рет Кобзаря, а посередині - великими літерами напис «Т. Г. Шевченко». Такий же орнамент витіснено і на четвертій сторінці обкладинки, тільки посередині вдвічі меншими літерами напис «Издание Л. М. Ротенберга». До кожного твору зазначені дати написання і першодруку, російськомовні повісті Шевченка подані в українських перекладах. Книга рясніє оригінальними ілюстраціями, підписаними ініціалами «Б. С.».


За словами письменника Євгена Шморгуна, книжка потрапила до нього від нині вже покійного рівнянина Олександра Богуцького, котрий просив передати її до Літературного музею Уласа Самчука. Оскільки сам власник книги був прикутий хворобою до ліжка, то віднести її до музею він довірив пану Шморгуну. При цьому багато разів пов­торив: «Ото найдорожче, що я маю».
З історії цієї книги достеменно відомо, що певний час вона перебувала в бібліотеці повстанської криївки біля села Зозів Рівненського району. Відав тією бібліотекою повстанець «Мороз». Він і передав Олександрові Богуцькому «Кобзар» напровесні 1948 року, сказавши: «Ти людина грамотна, подивишся - сам зрозумієш, яка ціна цій книзі. Вона не повинна загинути з нами у схроні».
Псевдо в повстанця було не «Мороз», а «Морозенко», але в Зозові називали його саме «Морозом». Хоч доб­ре знали і справжнє ймення - Борис Антонович Павлюк. Бо він родом із сусіднього села Великий Олексин.
Тоді Олександр Богуцький якраз закінчував десятирічку – навчався у Рівненській чоловічій школі № 2. Тій, де підпільно діяла молодіжна націоналістична організація, пізніше розгромлена кадебістами. Отож, вибір з подарунком був зовсім не випадковим - книга Т. Г. Шевченка потрапила до надійних рук, її довгі роки потайки читали й перечитували, а ілюстрації перемальовували. І ось вона врешті знайшла належний прихисток у Літературному музеї Уласа Самчука в Рівному.
Олександра НАГОРНА.

Додати коментар

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації. Коментатори які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам info@newlife.rv.ua і адміністратор розгляне ваш лист у найкоротший термін.
Коментарі неавторизованих користувачів друкуються тільки за попередньої модерації.


Захисний код
Оновити