Трагедія Голодомору, перипетії людського життя у період воєн і революцій, українське село, боротьба за вільну і незалежну державу, мистецтво, культура й оточення як чинники формування особистості і роль самої непересічної особистості в історії, часові і подієві паралелі... А наскрізно через усю творчість і діяльність - осмислення шляху, місця України у світовому просторі. І упродовж всього життя з вірою у свій народ. І десятиліттями з болем у серці, бо далеко від рідної землі - на чужині, звідки, попри усі свої надії, мрії й сподівання, так і не повернувся. Зміг зробити це лише через роки по смерті, і лише написаними книжками, статтями, світлинами, спогадами друзів...
Своїми творами він веде діалог з нами, українцями, які живуть нині. Діалог, бо звертаючись до написаного ним, можна захоплюватись, дізнаватись, хвилюватись, задумуватись, іронізувати, навіть плакати. А можна і в чомусь, чи з чимось не погоджуватись. І тоді робити порухи в пошуках істини.


Він - Улас Самчук. Письменник, журналіст, громадський діяч, виходець з села Дермань. Завтра, 20 лютого, виповниться 111 років від дня його народження.
Аби нагадати основ­ні віхи Уласової біографії, звернусь до одного з крає­знавчих довідкових видань: «Двадцять книжкових видань, серед яких дві трилогії - «Волинь» і «Ост», факт висунення у 1982 році на здобуття Нобелівської премії ставлять цього письменника в ряд найвизначніших українських прозаїків.
Улас Олексійович Самчук народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань Здолбунівського району на Рівненщині. В 1913 році сім’я переїхала до села Тилявка, що на Кременеччині. В 1917-1920 роках Улас Самчук навчався в Дерманській вищепочатковій школі, а в 1921-1925 роках - в Українській мішаній приватній гімназії в Крем’янці. Відбуваючи службу в польському війську, дезертирував у 1927 році до Німеччини. Слухав лекції в Бреславському, а згодом - в Українському Вільному (Прага) університетах. В 1938-1939 роках брав участь у відомих подіях на Закарпатті. Із серпня 1941 року редагував газету «Волинь» у Рівному. Виїхавши з України в 1943 році, про­йшов через табори переміщених осіб (1945-1948 рр.) і опинився в Канаді (Торонто). Там він створив більшість своїх творів, активно співробітничав з Інститутом дослідів Волині, з товариством «Волинь» у Вінніпезі. Помер 9 липня 1987 року, похований в Канаді (Торонто).
Основні твори: «Волинь» (1932-1937), «Гори говорять» (1934), «Марія» (1934), «Кулак» (1937), «Юність Василя Шеремети» (1946-1947), «Ост» (1948-1982), «П’ять по дванадцятій» (1954), «На білому коні» (1957), «Чого не гоїть огонь» (1959), «На твердій землі» (1966), «На коні вороному» (1975), «Живі струни» (1976), «Планета Ді-Пі» (1979), «Слідами піонерів» (1980). Твори Уласа Самчука перевидавалися багато разів. Його іменем названо вулиці в ряді міст, встановлено меморіальні дош­ки в Рівному, Дермані, Тилявці. Відкрито музейні кімнати в Дермані та Тилявці.» Додам, що нині діє музей Уласа Самчука і в Рівному.
Не «круглу» річницю відзначатимуть не помпезно. Та 100-відсотково цими днями письменника вшанують у його рідному селі, у музейних закладах у Тилявці й Рівному, у бібліотеках і школах. Зокрема у Здолбунівській центральній районній бібліотеці усіх запрошують до ознайомлення з віртуальною виставкою «Літописець українського простору».
А загалом певно найкращим пошануванням Уласові стане те, що звернемось до його творів. Хтось - уперше, а хтось - вкотре. Але, впевнена, кожен, відкриваючи в них щось нове для себе.
Олена СНІЖНА.

Додати коментар

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації. Коментатори які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам info@newlife.rv.ua і адміністратор розгляне ваш лист у найкоротший термін.
Коментарі неавторизованих користувачів друкуються тільки за попередньої модерації.


Захисний код
Оновити