Дискусії про доцільність відзначення 72-ої річниці вигнання нацистських окупантів з міста Здолбунів у певних колах велися ще задовго до цієї дати. Другого лютого представники районної та міської влади взяли участь у пам’ятних заходах з нагоди цієї річниці - поклали квіти до Меморіалу Слави у міському сквері, до братської могили жертв нацизму по вул. Грушевського та пам’ятника Невідомому Cолдату на кладовищі по вул. Тихій, який встановили на місці поховання воїнів, котрі загинули в боях 72-річної давнини.
Проте суперечки щодо доцільності відзначення 2 Лютого не вщухають і досі. Деякі здолбунівчани вважають, що цю дату взагалі не варто згадувати. Мовляв тоді, у лютому сорок четвертого, ми змінили «шило на мило» - на зміну нацистському окупаційному режиму прийшов комуністичний. І з точки зору українського державотворення це думка має сенс. Адже керівництво Радянського Союзу не гребувало занапащенням людських життів, цькуючи інакомислячих та щирих патріотів самостійної України. Та й у світлі збройної агресії Росії проти України ставлення до історії радянських часів у нас суттєво змінилося.


Тому в Україні починають переглядати висвітлення окремих історичних подій, в тому числі і Другої світової війни. Ще у 2014 році Український інститут національної пам’яті рекомендував замість терміну «визволення України від фашистських загарбників» використовувати «вигнання нацистських окупантів з України». Адже українські території у 1944 році так і не стали вільними, а опинились під владою Радянського Союзу. А волю наша держава здобула тільки у 1991-му. Термін «фашистські загарбники» також змінили на коректніший - «нацистські окупанти», адже Німеччина тоді була саме нацистською.


Проте ігнорувати пам’ять про мільйони українців, які поклали своє життя у горнилі Другої світової, не можна. У цьому переконаний і директор Здолбунівського районного краєзнавчого музею Олег Тищенко. Як історик за фахом, він вважає, що і до дати 2 лютого, і до похованих у міському сквері Здолбунова, не можна ставитися категорично.
- Хоч тоді боїв за Здолбунів фактично не було, та все ж люди гинули. Чи поховані у міському сквері ті, хто визволяв наше місто, достеменно не відомо. Можливо, є серед похованих люди, які загинули, визволяючи Здовбицю. Але цинізм ситуації в тому, що у міському парку разом з фронтовиками поховані і НКВСівці. Спочатку тут були поодинокі поховання, згодом виріс цілий цвинтар. А вже у 1964 році тіла ексгумували і перепоховали в одну братську могилу. Зробивши такий меморіал, керівництво «вбило двох зайців» одночасно: і червоноармійців вшанувало, і НКВСівців до них «прирівняло», - розповідає Олег Тищенко.
Ті, хто вшановує у цей день бійців Другої світової війни, слушно мотивують це й тим, що у тій страшній бійні брали участь їхні рідні та близькі - діди, прадіди. І докоряти за те, що вони боролися проти нацистської окупації у складі Червоної Армії, не варто. Згідний з цим і Олег Тищенко, запевняючи, що підводити всіх «під одну лінію», не можна. І ігнорувати пам’ять про загиблих - також.
Що ж, як ставитись до відзначення 2 Лютого, кожен має вирішити сам, але при цьому зважити, що прості українці, які тоді боролися проти нацистів в ЧА, йшли воювати насамперед, щоб захистити рідних, свою землю та припинити кровопролитну війну.
Ірина САМЧУК.

Додати коментар

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації. Коментатори які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам info@newlife.rv.ua і адміністратор розгляне ваш лист у найкоротший термін.
Коментарі неавторизованих користувачів друкуються тільки за попередньої модерації.


Захисний код
Оновити