В останні роки у нашій країні відбуваються зміни, від яких ми щоразу чекаємо покращення життя. Ходимо на вибори, змінюємо владу, ціною власного здоров’я і життя патріоти виборюють свободу та незалежність – і не тільки від зовнішніх завойовників, а й від наших, внутрішніх «господарів життя». І який результат отримуємо? Хтось у страху покидає країну, а хтось господарює тут далі на власний розсуд. І байдуже їм до тих, хто стояв на Майдані, хто воює на Сході, чи тих, хто щодня просто працює, щоб утримувати сім’ю, і радіє, що має цю роботу.
Ця історія бере свій початок з 12 червня 2014 року, відколи колектив Здолбунівського держспецлісгоспу, що базується в Мізочі і налічує більше 50 працівників, розпочав боротьбу за своє існування та можливість працювати. Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 209 від 10 червня 2014 року було передбачено реорганізацію Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Здолбунівський держспецлісгосп» та приєднання його до Державного підприємства «Рівненське лісове господарство». Якщо у червні 2014 року на загальних зборах колективу про це йшлося, як про можливий розвиток подій, то сьогодні вже фактом є те, що з усіх держспецлісгоспів області (15!) «неприєднаними» залишилося лише 4 підприємства. Наслідком реорганізацій, які вже відбулися, справді стало звільнення працівників лісового господарства. Хвилює здолбунівських лісівників і те, що, згідно з реформою, ліси на території нашого району будуть належати Острозькому лісовому господарству.


За ініціативи депутата Рівненської обласної ради Олександра Андріюка при обласній раді було створено робочу групу, яка повинна була вивчити питання доцільності реформування підприємств лісового господарства області, серед яких і здолбунівське.
28 квітня 2015 року відбулася вже друга зустріч колективу підприємства з депутатами обласної ради. В. о. директора Павло Дрозд вкотре намагався розповісти людям, від яких певною мірою залежала доля держспецлісгоспу, про нелегкий шлях становлення та розвитку підприємства. Дискусія, яка розгорілася на тій зустрічі, була напруженою. «Першу скрипку», звичайно, грав начальник Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства В. Грицайчук. Складалося враження, що він зовсім не дослуховувався до слів про те, яке значення має підприємство для громади, місцевого та державного бюджетів, для людей, які там працюють, та не усвідомлював, до яких втрат може принести реформа, у необхідності якої переконував. Складалося враження, що для нього це питання вирішене. І це пригнічувало людей у залі. Посадовець говорив і про те, що здолбунівське підприємство повинне працювати ефективніше, грошей пот­рібно заробляти більше, і наголосив, що «ми поставимо вам високу планку і не дамо під нею пробігти». Мовляв, реорганізацію Здолбунівського держспецлісгоспу залишили насамкінець, щоб зрозуміти, чи зможе підприємство ефективно працювати у своєму попередньому статусі, чи воно також потребує реформ. Тут пан Грицайчук явно був неправий, бо якщо підприємство ще й не зазнало змін, то тільки завдяки боротьбі його колективу, в. о. директора П. Дрозда та підтримці депутата облради О. Андріюка. Та важливо розуміти, що метою такої реорганізації є знищення підприємства, робочих місць, матеріальної бази. Ліси ж поділять між двома районами: Рівненським та Острозьким. Щоб цьому запобігти, було створено комунальне підприємство, головною метою якого є збереження лісу в адміністративних межах району. А зустріч з членами робочої групи закінчилась запевненням В. Грицайчука: «Ми дамо вам рік попрацювати, а потім оцінимо показники роботи та їхній ріст, і вже тоді будемо вирішувати подальшу долю підприємства».
Та не минуло і семи місяців, як 16 листопада з ініціативи начальника Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства В. Грицайчука в держспецлісгоспі знову відбулися збори трудового колективу, де вже втретє ті, хто має владу, намагалися «пропхнути» «свою» реформу. Саме «свою», бо більше вона нікому не потрібна. Та сам пан Грицайчук на цю зустріч не приїхав, уповноваживши на це свого заступника – С. Івашинюту. Думається, совість, а швидше – страх, не дозволили йому дивитися в очі людям. Та, зрештою, усе пішло по колу. Зачитали той самий наказ, і С. Івашинюта знову почав переконувати у необхідності реформи.
В. о. директора підприємства Павло Дрозд обґрунтував, чому працівники проти реорганізації:
«Підприємство бере свій початок з 1976 року. На той час, згідно з матеріалами лісовпорядкування, загальна площа Здолбунівського міжгосподарського лісгоспу ледь сягала 5,5 тис. га, а середній вік лісових насаджень становив 14 років. Для утримання штату лісової охорони, виконання комплексу лісогосподарських та лісокультурних робіт ми були змушені займатись тваринництвом, кролівництвом, риборозведенням, швейним виробниц­твом. Сьогодні площа підприємства становить 7,5 тис. га, з них 1,7 тис. га створено працівниками нашого лісгоспу і близько 0,3 тис. га лісових культур прийнято від інших лісокористувачів. Тому саме нашому підприємству належить законне право на ведення тут лісового господарства.
Протягом 2013 року заготовлено і реалізовано 8680 м куб. ліквідної деревини, з неї в лісах ТОВ «Мізоцький Лісовик» - 3260 м куб. (38 %) та в лісах ДП «СЛАП» Здолбунівський держспецлісгосп» - 5420 м куб. (62 %). За 10 місяців 2015 р. всього заготовлено і реалізовано в лісах ТОВ «Мізоцький Лісовик» - 2638 м куб. (33 %) та в лісах ДП «СЛАП» Здолбунівський держспецлісгосп» - 5402 м куб. (67 %). У разі ліквідації підприємства буде вивільнено 2/3 його працівників.
Загальний обсяг реалізації за 9 місяців поточного року – 2828 тис. грн. Сплачено податків 1050 тис. грн., з них ПДВ – 373 тис. грн., військового збору – 14,5 тис. грн., рентної плати за лісові ресурси – 117,8 тис. грн., ПДФО – 112,1 тис. грн. та ЄСВ – 405,9 тис. грн. Виплачено 1084,3 тис. грн. заробітної плати, середній розмір якої у 2014 р. становив 2069 грн., а станом на вересень 2015 року - вже 4248 грн.
На вимогу начальника Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства ми скоротили чисельність працівників з 54 до 46 осіб. З приводу збереження робочих місць після реформи доводилося спілкуватися з директорами вже реорганізованих підприємств Рівненщини. Виявилося, що у Млинівському СЛАП до реорганізації працювало 25 осіб, після реорганізації було прийнято на роботу лише 5. У Демидівському СЛАП працювало 14 осіб, після реорганізації прийнято лише 1 лісника, ще 1 працівник (тракторист) пішов працювати до приватного підприємця, що працює за договором з лісгоспом. В Острозькому СЛАП працювало 33 особи, прийнято після реорганізації 3 лісники та переведено у місцевий лісогосподарський кооператив 2 людини, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною.
Найвищу юридичну силу в Україні має Конституція, а не наказ Держлісагентства. Згідно зі ст. 5, «Єдиним джерелом влади в Україні є народ». Згідно зі ст. 7, «В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування». Згідно зі ст. 43, «Кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення».
23 липня 2014 р. рішенням сесії Здолбунівської районної ради було створено Здолбунівське районне комунальне спеціалізоване лісогосподарське та мисливське підприємство «Здолбунівський лісгосп» Здолбунівської районної ради. З метою збереження (юридично) підприємства у Здолбунівському районі необхідно передати належні йому ліси, а саме 2314 га, у створений комунальний лісгосп. Це логічно і випливає з декларації президента України про децентралізацію влади. До речі, зборами учасників ТОВ «Мізоцький Лісовик» вирішено, що в разі передачі лісів підприємства комунальному лісгоспу вони відмовляться від права постійного користування своїми лісами (5200 га) на користь новоствореного комунального лісгоспу».
Виступ першого заступника начальника Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства С. Івашинюти був суперечливим. Серед іншого, він наголосив на тому, що площа ДП СЛАП «Здолбунівський держспецлісгосп» є малою (?), щоб воно могло самостійно працювати, а ліси ТОВ «Мізоцький Лісовик» вже відійшли і мають власні матеріали з лісовпорядкування. Пообіцяв, що після реорганізації звільнень не буде (у залі при цьому лунав сміх – авт.). Та головною тезою було те, що обласне управління ніколи не було проти передачі лісів створеному комунальному лісгоспу.
Тут – найцікавіше. Обидві сторони за те, щоб саме так вирішилось це суперечливе питання, а руху вперед немає. Чому?
Під час зустрічі слово взяв Василь Тимощук: «Коли з’явився цей ганебний наказ про реорганізацію підприємства, ми разом з Олександром Андріюком та Павлом Дроздом їздили до Шумська Тернопільської області вивчати досвід тамтешнього комунального лісгоспу. Таке підприємство там ефективно працює. Вважаємо, що і для нашого району це єдиний правильний вихід. Можу надати пакет документації – звернення, рішення, – щодо створення і функціонування Здолбунівського комунального лісгоспу. А ви, Сергію Володимировичу, можете надати хоча б один документ на підтримку вашим управлінням цих дій?»
Пан Івашинюта промовчав. Протягом зборів до першого заступника не раз зверталися з питанням, чи готове обласне управління допомогти у передачі лісів підприємства комунальному лісгоспу. Сергій Володимирович жодного разу не дав ствердної відповіді, та й ніякої відповіді взагалі. Хоча на початку у виступі згадував про те, що управління не проти такого розвитку подій. Тому у працівників лісгоспу і виникло справедливе питання, чому ж він приїхав на ці збори? Щоправда час від часу повторював: «Ми повинні виконувати наказ Держлісагентства».
На питання Мізоцького селищного голови Богдана Похилюка, кому належить земля, на якій росте ліс, С. Івашинюта відповів, що ці ліси є комунальними, державними та приватними. А правда в тому, що ці ліси ростуть на землях громади, а тому саме у громади і треба запитувати, в кого має залишитися ліс.
Можливо, забігаючи наперед і аналізуючи вже всю зустріч, зазначу: склалося враження, що С. Івашинюта почувався некомфортно, у більшості випадків не мав відповіді на запитання працівників підприємства та представників громадськості. Уже під кінець, напевно, не витримавши тиску, мовив: «Якщо я не виконаю наказ, то мене звільнять з роботи». Що ж виходить – пан Івашинюта свою роботу втратити боїться, а доля працівників підприємства його не обходить?
Доречно висловився депутат облради Юрій Сосюк: «У квітні я чув, що тут говорив В. Грицайчук. Сьогодні слухаю Івашинюту. Люди, вас дурять! Дивуюсь, як під носом у керівництва району розводять людей. Чому сьогодні немає Грицайчука? Та тому, що після попередньої брехні йому вже нема чого обіцяти людям. А правда в тому, що після реорганізації на роботу приймуть кілька людей для охорони лісу, який вилучать. Решту – на біржу. Скажіть людям правду!»
Далі – розумне питання від директора районного центру зайнятості Сергія Бабича: «Згідно із законодавством, у разі реорганізації будь-якого підприємства у підприємства-правонаступника мають бути передбачені штатним розписом нові робочі місця. Скільки передбачено вакансій у Рівненському і Острозькому лісгоспах?»
На це пан Івашинюта відповіді не дав.
Працівники підприємства намагалися з’ясувати, чому з’явився наказ Держлісагентства. Юрист Микола Собчук пояснив, що перед тим, як ухвалюється рішення про реорганізацію підприємства, витребовується інформація про це підприємство, відбуваються попередні обговорення щодо доцільності такої реорганізації. Нічого з цього не відбувалося, а сам наказ був для працівників громом серед ясного неба. Крім того, пропозиції щодо реорганізації подаються «знизу», звідки і переконують Київ у доцільності цього. Ця процедура відома всім. Звідси і справедливе питання до Івашинюти: хто і чому ініціював цей наказ. Заступник в основному відмовчувався, та одного разу він все ж прохопився, що обласне управління у цьому спиралось на доцільність діяльності лісгоспу (?). Власне, про це розповів П. Дрозд під час виступу.
Тим часом Олександр Андріюк наголосив: «Метою обласного управління є поглинути всі лісгоспи області, в тому числі і Здолбунівський, та створити монополію. Сьогодні Здолбунівський лісгосп виконав усі вимоги, що стояли на шляху його самостійної діяльності. Та свавілля не припиняється. Отже, Грицайчук на минулій зустрічі говорив неправду, коли ставив перед колективом так звану «високу планку». Для обласного управління питання реорганізації вирішене, як би працівники підприємства не старалися. Складається враження, що лісове господарство – це держава в державі. А сьогодні Івашинюта вводить всіх в оману. ТОВ «Мізоцький Лісовик» добровільно відмовляється від державних актів, якщо ліси СЛАПу переходять у комунальне підприємство. А Івашинюта, замість того, щоб підтримати такий розвиток подій, що на користь підприємству, говорить про якісь приватні ліси. Сергію Володимировичу, ви самі розумієте, про що говорите? Всі ліси є державними, лише господарство в них ведуть різні суб’єкти. А ваша діяльність призведе до позбавлення засобів існування працівників підприємства та їх сімей. Ви боїтеся позбутися роботи. А до цих людей вам байдуже. Ось так окремі представники влади піклуються про народ. І ще одне. Головою обласної ради було направлено запит на начальника обласного управління
В. П. Грицайчука щодо надання останнім інформації про проведення у лісах ДП «СЛАП Здолбунівський держспецлісгосп» робіт з лісовпорядкування. Дії В. П. Грицайчука можна розцінити як кримінальний злочин, оскільки з метою негативного впливу на підприємство відбувається блокування його роботи та гальмування його розвитку. Сюди ще можна додати подачу обласним управлінням неправдивої інформації про підприємство в Держліс­агентство. Звідси – і ганебний наказ про реорганізацію».
За поданням Рівненської міжрайонної природоохоронної прокуратури у вересні 2014 року до Рівненського окружного адміністративного суду було подано позов до ТОВ «Мізоцький Лісовик» про визнання протиправними дій щодо виготовлення матеріалів лісовпорядкування. Це, щоб було зрозуміло, те саме втручання органів влади в роботу підприємства, що є незаконним. Рішення суду було на користь «Мізоцького Лісовика», оскільки підприємство не порушило вимог чинного законодавства.
Як бачимо, щоб добитися свого, обласне управління використовує всі методи. Наразі воно намагається блокувати роботу підприємства, вводячи заборону на рубку лісів.
Юрист Микола Собчук підсумував: «Відстояли питання виготовлення матеріалів лісовпорядкування «Мізоцьким Лісовиком», будемо добиватися в суді і права на виготовлення матеріалів лісовпорядкування і «Здолбунівським держспецлісгоспом». Будемо боротись далі».
Працівники підприємства нагадали про ще одну статтю Конституції України – 44-у, згідно з якою «Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів». Вони обов’язково скористаються цим правом, чи то у Рівному, чи то у Києві.
Боротись треба! Ліси повинні працювати на благо краю та його територіальних громад. Ринок лісових матеріалів має, врешті, вийти з тіні. Хто дав право «лісовим» чиновникам розпоряджатися нашою землею та долею її людей? Не можна виконувати злочинні накази всупереч волі громади. А головна мета реформи очевидна: відібрати колишні колгоспні ліси та приєднати до Держлісагентства і тим самим створити монополію у лісовому господарстві. Віримо, що «Здолбунівський держспецлісгосп» вистоїть і тим самим покладе край цим злочинним діям у галузі лісового господарства.
Рішення зборів були такими:
1. Звернутися до начальника Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства з клопотанням про вирішення ним питання на рівні голови Держлісагентства щодо передачі лісів ДП «СЛАП Здолбунівський держспецлісгосп» у користування Здолбунівського районного комунального спеціалізованого лісогосподарського та мисливського підприємства «Здолбунівський лісгосп» Здолбунівської районної ради.
2. Звернутись до голови Держлісагентства з клопотанням про перегляд ним наказу № 209 від 10.06.2014 року з можливим його подальшим скасуванням чи продовженням його дії до завершення в державі процесу децентралізації влади та зміни діючого законодавства.
Рішення підтримали всі учасники зборів трудового колективу. Зрозуміло, що боротьба триває, люди вже не здадуться. Та настрою це вже не додає. Бо чи не у кожного в голові думка: «За що боремось? За що гинуть люди?». Коли матимемо відповідь? Поки що і на це її немає…
Леся ЧЕРНИШ,
представник громадськості,
за матеріалами відеозйомки та аудіозапису, які велись
під час зборів.

Додати коментар

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації. Коментатори які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам info@newlife.rv.ua і адміністратор розгляне ваш лист у найкоротший термін.
Коментарі неавторизованих користувачів друкуються тільки за попередньої модерації.


Захисний код
Оновити