Солдате рідний, ти ще віриш!
І гордих не опустиш крил,
Бо ти так любиш Україну,
Що не шкодуєш волі й сил.
Я згадую ті очі, мов примари,
Що бачили журбу, любов і смерть.
Щодня ви бачите кошмари,
Без спокою ви кожну ніч і день!
Дивлюся, згадую і плачу,
Ще б раз в ті очі глянуть хоч!
Та вірю я, що ще побачу,
Ті очі мужні, без тривог!
Молюся Богу я за батька й сина,
Щоб мирне небо нам Всевишній дав,
І оминула нас лиха година,
І щоб ніхто ніколи не страждав!
Наталія ОСТАПЧУК,
літстудія «Зорецвіт».
