Петро Йсипович Мосійчук

Добрий господар виходить у поле, коли там лунає найперша ранкова пісня жайворонка. Кидає в далину прискіпливий погляд досвідченого хлібороба, милуючись, як коло­ситься-зріє збіжжя. Зупиняється на якусь мить, захопившись краєвидом. А потім поспішає назад, до села, дорогою міркуючи, що треба зробити самому, а що - підказати працівникам, з чим не спізнитися, поки погода сприяє…

Для Петра Йосиповича Мосійчука, керівника ПСП «Хлібороб», такі вранішні візити у поле - це підготовка до робочого дня справжнього аграрія.
- Як я можу нараду проводити, щось комусь вказувати, якщо сам не знаю, що на нивах робиться? - посміхається господар. - Хоча б один раз у тиждень мушу побувати на кожному нашому полі, щоб усе побачити на власні очі.
Заслуженому працівникові сільського господарства України Петрові Мосійчуку дев’ятого червня виповнюється поважних шістдесят, з яких майже тридцять літ він очолює це господарство. Але хіба ж повіриш, що меткий та активний сільськогосподарник відзначатиме цю дату?
Усяк знає, що найкраще про людину свідчать її справи та слід, котрий вона лишає у душах тих, хто поряд з нею. Про Пет­ра Йосиповича у кого не запитай, почуєш, що він - справжня людина, яка зробила у житті чимало добра.


- Усі турботи, чи то радість, чи горе, керівник завжди розділяє з нами, - розповідає головний економіст ПСП Галина Кравець, яка працює тут уже 38 років. - Та й прислухається він до нас, і ми до нього. Чого варте хоча б те, що зарплатню люди у нас постійно отримують вчасно, наскільки б складно не було. А пайовики - їх у господарстві 440 - щороку мають по тонні зерна.
- Господарству вдалося вистояти у важкі часи, бо наш директор свою роботу знає і любить, - приєднується до розмови Галина Корнійчук, завідувач стадом, працівниця підприємства з 45-річним стажем, - от і ми поряд з ним звикли так ставитися до роботи.
У колективі ПСП «Хлібороб» Петра Мосійчука поважають і «старожили», і молоді спеціалісти.
- Такого керівника ще треба пошукати, - каже Віктор Гуменюк, головний інженер господарства, - хочеться йому побажати тільки здоров’я та терпіння.
- А ще - високих врожаїв та низького курсу долара, - напівжартома передає свої побажання ювіляру завідувач автотракторним парком Ігор Чорноус, - бо ж знаєте, як зараз аграрникам виживати, за таких бурхливих змін.
Справді, господарству довелося з гідністю пережити не одну кризу. Саме завдяки завзяттю директора навіть у найважчі роки вдалося зберегти «на плаву» і рослинництво, і тваринництво. А головне - близько 60 робочих місць для місцевих жителів.
З повагою відгукуються про знаного аграрія і в управлінні агропромислового розвитку Здолбунівської райдержадміністрації.
- Свого часу працювали з Петром Мосійчуком у ПСП «Хлібороб» пліч-о-пліч, він завжди сповна віддавався роботі, - розповідає начальник цього управління Леонід Дмитрук. - Про те, що Петро Йосипович природжений аграрій, свідчать факти: щороку в очолюваному ним господарстві досягають приросту врожайності усіх культур. Керівник намагається зробити усе, аби модернізувати технічну базу, арготехнології у ПСП, аби тримати планку й у цей складний час.
За свого керівника у «Хліборобі» усі стоять горою. Самого ж Петра Йосиповича за столом у конторі застати справді важко. Він, як не в полі, то зайнятий громадськими справами, адже є депутатом Здолбунівської райради, очолює постійну комісію з питань бюджету та фінансів.
Свого часу, закінчивши восьмирічку у Мізочі, Петро Мосійчук вступив до Рівненського сільськогосподарського технікуму на факультет гідромеліорації. Відслуживши в армії, здобув фах агронома у Львівському сільськогосподарському інституті. Трудовий шлях аграрія розпочав у Мізоцькому бурякорадгоспі, а з 1985 року незмінно трудиться у нині рідному господарстві. Змінювалися часи та країна, мінялася й назва підприємства. Спочатку то був радгосп «Комунар», згодом - колгосп, а потім вже ПСП «Хлібороб».
- Обрали таку назву, бо актуальною вона є завжди. Хлібороби роблять свою справу за будь-якої влади, - зазначає Петро Йосипович. - Запорукою успіху господарства є його колектив. Відданість наших працівників спільній справі допомагає втриматись у нинішні непрості часи. Хоча й раніше було нелегко. Важко згадувати, як у 2000 році усе навколо розвалювалося, не було чим платити зарплатню. Довелося скоротити ресурси - менше стало землі, поголів’я худоби. Але зараз люди мають роботу, і це - головне.
Тваринництво у ПСП «Хлібороб» вдалося зберегти завдяки придбанню нового доїльного залу від німецьких виробників, його взяли у кредит. Завдяки введенню нового залу в експлуатацію зменшили навантаження на тваринників, поліпшили умови їх праці, збільшили зарплатню.
- Коли починали робити «Ялинку», новий доїльний зал, Петрові Йосиповичу було дуже важко, - згадує обліковець Людмила Піщук. - Зате тепер, з такою модернізацією, працювати набагато простіше. Колись одній доярці доводилося обслуговувати 25 корів, а тепер три працівниці можуть впоратися з усім дійним стадом. Раніше корми худобі роздавали вручну, а тепер для цього є новий сучасний міксер.
Справді, зараз легше вижити тим аграріям, які не бояться запроваджувати нове та переймати досвід у «просунутих» сусідів-європейців, і не тільки у них. Петро Мосійчук багато їздив світом - бував у Голландії, Німеччині, Франції, Австрії, Канаді. Ідея встановити новий доїльний зал виникла саме після подорожі до Голландії. Тоді, у 2008 році, новація обійшлася в 700 тисяч гривень. Добре, що вдалося вчасно погасити кредит.
- Аби ж то ціна на молоко була вищою, а то сміх один – близько 5 гривень за літр… На щастя, уже років три маємо стабільні врожаї, тому виживаємо фактично за рахунок рослинництва. Та, щоб добре зібрати, потрібно й вкласти. Повністю витримуємо всі технології. І для захисту рослин, і для підживлення використовуємо лише оригінальні препарати. Але ж, які ціни... От тонна аміачної селітри навесні коштувала 11,5 тисяч гривень. Та й відсотки на кредити просто шалені, - зазначає директор ПСП.
Проте Петро Йосипович рук ніколи не опускав. Зумів адаптуватися до нових реалій та зрозуміти, що працювати треба у пов­ну силу і сподіватися тільки на себе та вір­них друзів.
- Хіба ж ми гірші за європейців? - міркує Петро Мосійчук. - Була б у нашій країні аграрна політика такою, як у них, то ми б їм показали! У нас і люди працьовиті, і землі кращі. Але, якщо ми беремо кредит під
25 %, а в Європі сільськогосподарники можуть узяти його під 2-3 %, а то й зовсім без відсотків, то що тут казати… Тому й чекаємо врожаю, щоб гасити кредити. Без них все одно не обійдешся, бо інакше господарство не розвиватиметься.
І без підтримки найрідніших працювати успішно не вдалося б. Керівник «Хлібороба» щиро тішиться родиною - двома доньками та п’ятьма онуками. Найстарший з онуків - Володя, як і сам Петро Мосійчук, захоплюється футболом, грає у команді «Гімназія». Меншенького ж навіть назвали на честь дідуся. Та й успіхам двох онучок Петро Йосипович також надзвичайно радий:
- Онуки, діти - то наше продовження, я неймовірно щасливий від того, що вони у мене є.
Напередодні ювілею працівники ПСП «Хлібороб» наввипередки бажають ювілярові наснаги, здоров’я та усіх благ земних.
- Наш Петро Йосипович постійно у русі, енергії у нього через край, - каже секретар ПСП Світлана Кравець. - Нам з ним працювати дуже легко. Ну а землю цю він знає і відчуває. Душею.
Мабуть, і земля відчуває, що клопочеться на ній справжній господар. Тож хай збирає він добрі врожаї ще упродовж багатьох щасливих літ.
Марина СТЕПАНЮК.

Додати коментар

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації. Коментатори які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам info@newlife.rv.ua і адміністратор розгляне ваш лист у найкоротший термін.
Коментарі неавторизованих користувачів друкуються тільки за попередньої модерації.


Захисний код
Оновити