З ангару жителя П’ятигір Ігоря Щебета виїхав перший БТР, відремонтований для нашої армії силами сотні самооборони та місцевих активістів. Наразі триває ремонт ще двох бронемашин.

Коли в розмові зі своїми побратимами-однодумцями Ігор Щебет сказав, що хотів би спробувати відремонтувати для армії БТР, то чимало з них сприйняли цю ідею як авантюрну та майже нереальну. Мовляв, одна справа
ремонтувати трактори чи автомобілі, а зовсім інша - військову техніку. Тим паче, коли мова йде про роботу задарма, на ентузіазмі. І це в період жнив та осінньо-польових робіт, коли в кожного вистачає власних домашніх клопотів. Але не такий страшний вовк, як його малюють. А коли твоїй країні загрожує окупант і є розуміння необхідності допомагати армії усім, хто чим може, то чому б не спробувати відновити військову техніку, яка по всій країні за останні десятки років поступово перетворювалася на металобрухт?


Активісти працювали по 12-16 годин на добу. Ініціатор відновлення військової техніки Ігор Щебет підібрав команду, в якій були і вмілі мотористи, і механіки, і підсобники, одним словом, усі майстри, котрим під силу за короткий проміжок часу, не маючи у цій справі поперед­нього досвіду, відремонтувати бойову одиницю.
- До відновлення БТРа ми підійшли вкрай відповідально. У мережі Інтернет знайшли відскановану інструкцію з ремонту цієї техніки. Працювали виключно за нею, розуміючи, що робити “на хлопський розум” не вийде, адже кожна помилка, кожен недотягнутий гвинтик може спричинити зупинку техніки на полі бою. А це - життя наших бійців. Консультувалися з військовими. У них же брали частину деталей. Задіяли усі свої зв’язки, вміння та навички, щоб наш БТР став надійною бойовою машиною, - каже п. Ігор.
Ремонт військової техніки - справа не з дешевих. За весь період роботи довелося купувати чимало деталей та комплектуючих. Більшість витрат, а це кілька десятків тисяч гривень, взяли на себе активісти Здолбунівської сотні самооборони. Проте надходила допомога і від зовсім незнайомих людей, які дізналися про ініціативу наших земляків з телеекранів. Був навіть випадок, коли зателефонував чоловік із сусідньої області та повідомив, що має автомобіль ГАЗ-53 і готовий його повністю пожертвувати на ремонт БТРа. “Мій ГАЗ на ходу. Хай хтось із ваших приїде і його забере, а документи на автомобіль та номери до нього потім мені поштою вишлете...”, - сказав небайдужий чоловік.
Увечері 10 вересня відновлена військова одиниця покинула ангар Ігоря Щебета, її було передано командуванню групи “Північ”. Настоятель Різдво-Богородичного храму с. П’ятигори протоієрей Андрій Філіпович звершив чин освячення БТРа. Військові, прийнявши роботу, високо оцінили її рівень та запевнили, що така техніка справді на вагу золота, адже здатна врятувати життя не одного солдата. Тим паче, що значну частину військового автопарку наших вояків було знищено в зоні АТО і зараз є безцінною кожна одиниця.
І тому селяни з П’ятигір, як і місцеві самооборонівці, навіть не думають зупинятися на одному БТРі, продовжуючи ремонтувати техніку для армії. Наразі в ангарі “з подачі” волонтерської групи “Допомога армії-Рівне” та фірми “Реноме” доводять до пуття ще два БТРи. Варто сподіватися, що найближчим часом вони теж стануть в нагоді на Сході.
Чи зупиняться на цьому Ігор Щебет та помічники? Вочевидь, ні. Адже впродовж багатьох років українську армію нещадно знищували та розкрадали. Україні не вистачає сучасної зброї, літаків. Та й стосовно повернення ядерного статусу варто подумати. Останнє речення, звичайно, жарт. Але факт залишається фактом: українці - унікальна нація. Там, де не може держава та влада, з’являються активісти й волонтери, які здатні вести війну та утримувати розкрадену армію. Саме так, у підпіллі, кувалася перемога колись. Саме так, у звичайних ангарах селян, вона кується зараз. І ми обов’язково переможемо. Аби лише генерали не заважали...
Сергій КОНДРАЧУК.

Comments are now closed for this entry