І місце у номінації «поетичний твір»:
НЕТИКША Євгенія, учениця 11 класу
Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4.

Акровірш

Небесна Сотня - друзі, патріоти,
Елітний стрій, якого не збороти,
Борці за правду, за життя, за долю,
Ентузіасти, що обрали волю,
Сини і доньки любої країни -
Найкращі діти неньки - України.
Імен довіку славних не забути
Й з дороги праведної вже не повернути.

Стояли на Майдані непорушно,
Оборонялися без зброї відчайдушно,
Тому що вірили, тому що твердо знали -
Не віддадуть народну віру на поталу.
Історію зуміли повернути,

Поклавши душі на вівтар спокути.
Розлука поселилась не в одній родині:
Ирію світ далекий - там полеглі нині.
Свята любов серця достойних кличе:
Ваш подвиг - вічний, і тому - величний,
Як небо, що життя благословляє
Та слізний жаль дощами вимиває,
А гідних прославля: герої не вмирають!

І місце у номінації «прозовий твір»:
ГОРЧАК Ольга, учениця 10 класу
Мізоцького НВК “ЗОШ І-ІІ ступенів-ліцей”.

Обніміться ж, брати мої,
молю вас, благаю!

Небо столиці завмерло у тривозі, смутку та журбі... Стою на Майдані... Холодно... Мороз пропікає своїми сніжними пальцями аж до кісток. Крізь дим чуються постріли на барикадах... На хвильку заплющую очі... Я бачу дивне видіння... Ніби сон... У мої долоні падають пелюстки дивовижної квітки із неземного саду. Теплі, жовті, кольору стиглого жита і сині, як волошкові очі синього неба. Квітка, народжена у моїй уяві, шепоче до мене голосом вітру:
- Я жити хочу... Не зривайте, не вбивайте мою красу, не можуть мої пелюстки бути окремо, як не може існувати золотий лан без неба... Не треба, не треба... Я мати ваша - Україна!
Тривожно закалатало моє серце у дзвони:
- Чи можна розділити навпіл стрімку птаху, тужливу сопілку, сонячну квітку? Чи можна розкраяти душу людську, не позбавивши її іскри життя? А країну? Одну, єдину - і навпіл? Посіяти на межі неправду, виростивши чорне колосся ворожнечі?..


- Чи не брати ми з вами, Дніпре широкий, Доне тихий? Чи не одна у нас мати - українська земля? - питають у своїх побратимів неспокійний Черемош і швидкоплинний Прут.
- Ваша правда, однієї неньки ми діти, - відповідають східні річки.
Сумовитим голосом трембіти озиваються Карпати:
- Чи чуєте нас, гори сонячного Півдня? Невже будемо ворогами? Неси, вітре буйнесенький, сонячну пелюстку нашого літа, нехай народиться ще одна квітка єдності.
- А ми даруємо вам синю пелюстку моря, - підхоплюють Кримські гори.
І так тепло і добре стало у душі від цих лагідних слів...
А десь далеко, на небесах, застрелений на Майдані юнак пише листа без надії, що найдорожча людина, яка залишилася на його рідній землі, прочитає його. Пише з голосу серця:
- Мамо, люба, єдина, як ти? Ні звістки, ні листа від тебе. І сонце у небі холодне й тяжке, а я - наче сирота. Думки лише про наш старезний вишневий сад і зграйку чорнобрових чорнобривців, що притулилися до оселі. Розкажи мені, як ранками сонце запалює маківку неба, розкажи, про що дзвенить у вас вода, бо не бачу й не знаю нічого за тією невидною стіною...
- Сину, соколе мій, сумуємо за тобою та проклинаємо цю розлуку, ці кордони, що ріжуть мене й Батьківщину нашу. Ріжуть небо і землю... Що тобі розказати? Іноді я заздрю птахам. Полинути б до тебе, моя дитино, хоч на хвильку... Одна у нас Україна - розірвана, пошматована між різними країнами, омита кров’ю хоробрих синів.
- Нене, як хочеться твій біль втамувати, обійняти, поцілувати срібні коси. Чи ж буде Україна єдиною? Чи закінчиться розлука між дружиною у Тернополі і чоловіком у Харкові? Чи побачаться нарешті сестра з Чернігова і брат із Сімферополя?
Раптом спалахнули синьо-жовті квіти єдності. Розквітли, замаяли довжелезними стрічками: від східних земель до західних. Україна - єдина! Ми - разом!
Я розплющила очі... Все вже закінчилося. Дим розвіявся над барикадами. Всі метушилися біля поранених хлопців. Я не могла навіть поворухнутися. Мої губи невпинно повторювали: “Україна єдина”.
Поволі роздивляюся навколо. Раптом мій погляд зупинився на жінці, яка кінчиком чорної хустини витирала непрохану сльозу. Вона сірими бездонними очима шукала у пелені диму свого сина, брата чи чоловіка...

Comments are now closed for this entry