Сімдесят років тому, 18 травня 1944-го, за наказом тодішнього радянського керівництва (постанова Держав­ного комітету оборони СРСР
№ ГОКО-5859 від 11.05.1944 р.) з Криму було вислано весь кримськотатарський народ. Попри те, що чимало кримських татар воювали в лавах Червоної Армії, брали участь у партизанському русі, підставою для депортації стало звинувачення у співпраці з Третім Рейхом.
Кримських татар, що воювали в частинах Червоної Армії, після демобілізації також було піддано депортації. І хоч окремих офіцерів з числа кримських татар не було вислано до місця депортації як спецпереселенців, проте їм було заборонено жити в Криму. Всього в місця депортації було заслано 8995 кримських татар-ветеранів війни. Депортували і кримських татар, які евакуювалися з Криму ще до приходу німецьких військ і встигли повернутися з евакуації у квітні-травні 1944 р.


Операція з виселення почалася рано-вранці 18 травня 1944 року і закінчилася о 16:00 20 травня. Для її проведення було задіяно війська НКВС кількістю понад 32 тис. осіб. Кримським татарам давали до півгодини часу на збір, після чого вантажівками транспортували до залізничних станцій. Звідти ешелони відправляли до місць заслання. За спогадами очевидців, тих, хто чинив опір або не міг іти, часто розстрілювали на місці. У дорозі виселених годували рідко і часто солоною їжею, після якої хотілося пити. У деяких ешелонах депортовані отримали їжу, вперше і востаннє, тільки на другому тижні шляху. Померлих ховали нашвидкуруч поруч із залізничним полотном або не ховали взагалі...
За офіційними даними, в перші роки депортації загинуло близько третини усіх депортованих. До квітня 1956 р. усі кримські татари перебували в умовах спеціального комендантського режиму і були зобов’язані кожний місяць реєструватися у спецкомендатурах. За будь-який несанкціонований комендантом відхід з населеного пункту, до якого був “приписаний” кожен з кримських татар, карали 20 роками каторги. Жоден крок спецпоселенця, включаючи відвідини близьких у сусідніх поселеннях або поховання мертвих, не здійснювався без дозволу.
У телеграмі НКВС на ім’я Сталіна йшлося, що було депортовано 183 155 осіб (не враховуючи солдатів армії, яких було відправлено на спецпоселення після демобілізації 1945 р.). Кримських татар було виселено до Узбекистану, Казахстану, Таджикистану, Марійської АРСР, на Урал і в Костромську область...
Після депортації кримських татар в Криму двома указами від 1945 і 1948 років було перей­меновано всі (за винятком Бахчисарая, Джанкоя, Ішуні, Саків та Судака) населені пункти, назви яких мали кримськотатарське походження (понад 80% від загальної чисельності населених пунктів Криму).
У 1989 р. депортація була визнана Верховною Радою СРСР незаконною і злочинною. Після здобуття Україною незалежності на свою Батьківщину повернулося понад 250 тисяч кримських татар. 18 травня кожного року кримські татари, розсіяні по всьому світу, збираються на жалобні мітинги, аби пом’янути загиблих під час депортації - національної трагедії свого народу. Сьогодні над ним - нова загроза.
Ольга ЯКУБЧИК.

Comments are now closed for this entry