Чи була можливість зберегти Крим у складі України, чому Росія прагне зірвати президентські вибори в Україні і чого боїться Путін? На ці та інші запитання відповів Голова Верховної Ради України, виконуючий обов’язки Президента України Олександр Турчинов у інтерв’ю програмі «Шустер-LIVE».

 

- Олександре Валентиновичу, скажіть, будь ласка, таке: Янукович попросив Володимира Путіна ввести війська. Володимир Путін його вважає легітимним Президентом. Значить, в принципі, юридичні підстави у Володимира Путіна є?

- Володимир Путін і Крим вважає частиною Росії. Але ж Крим був, є і буде українською землею. Фантазії пана Путіна ні до чого. Всі цивілізовані країни не схвалюють окупації Криму і, безумовно, визнають легітимною владу в Україні. А заяви громадянина Януковича, який переховується в Російській Федерації від українського правосуддя, не мають жодної ні юридичної, ні політичної позиції, змістовної для України.
- Питання, яке задають усі: чому після захоплення в Сімферополі будівель уряду і парламенту не було силової відповіді?
- Одразу була силова відповідь. Як тільки стало відомо, що російський спецназ захопив будинки парламенту та Кабінету Міністрів Автономної Республіки Крим, одразу був даний наказ блокувати ці будівлі і готувати силове розблокування цих приміщень. Внутрішні війська, тоді ще у нас не було Національної гвардії, виконали завдання і повністю взяли в оточення по периметру ці будівлі. Але через кілька годин вони самі були в оточенні проросійськи налаштованих громадян. У тих умовах, коли багато цивільних людей стояло біля будівель, проводити військову чи силову операцію було практично неможливо. Під час таких операцій є величезна небезпека загибелі цивільного населення.


Багато хто говорить: чому не стріляли в Криму, чому все ж таки війська не почали застосовувати зброю? Якраз у цьому і полягав той небезпечний план Путіна щодо агресії проти України. Крим - це був початок, це був той капкан, в який вони хотіли спіймати нову українську владу і взагалі всю Україну. Вони відпрацювали агресивну, жорстоку, цинічну технологію на Кавказі. Ви пам`ятаєте Північну Осетію, Абхазію? Один і той же сценарій: створюється провокація, на неї реагують місцеві військові, тоді це була армія Грузії, і в результаті військового протистояння в населених регіонах гинуть цивільні люди. Страшні кадри вбитих, на захист людей вводяться війська регулярної армії. Саме такий сценарій готували і для нас. Вони створили провокацію в Криму: були заблоковані аеродроми, висадили спецназ, почали через кожних 15 хвилин садити на аеродром свої транспортні літаки з військовими і, фактично, розпочалась окупація Автономної Республіки Крим. У цих умовах будь-який військовий конфлікт, коли йдеться не про десять, не про двадцять, а про тисячі озброєних військових в густонаселеному Криму, закінчився б колосальними жертвами і в першу чергу - серед цивільного населення. Саме цього чекала від нас Російська Федерація, саме на це вони штовхали. Тому військові української армії отримали наказ тримати оборону в межах своїх військових частин, на військових кораблях.
У той час на українсько-російському кордоні було значно більше військ, ніж зараз, і вони були готові до вторгнення. Вторгнення повинно було йти одразу в декількох напрямках: Київ, Бєлгород-Харківський напрямок. З Таганрога підтягувались війська і повинні були рухатись в напрямку Маріуполя і Запоріжжя. Придністровська армія Російської Федерації готова була до вторгнення на територію Одеської області. Тобто план був готовий і залишалось тільки піднести сірник до цієї діжки з порохом. Ми змогли тоді втриматись. Нам конче необхідний був час для того, щоб підготуватись до оборони.
На превеликий жаль, у минулі роки армію в Україні не підтримували на належному рівні. Вважалось, що це рудимент минулого століття, що армія в сучасних умовах потрібна більше для парадів, для церемоніальних речей. В той же час нове століття навпаки показало, що сучасна країна не може існувати без сучасної армії. Багато локальних конфліктів, глобальних конфліктів і приклад окупації нашої території - це якраз свідчення того, що без армії сучасна країна існувати не може. А у нас не було армії, більше того, протягом останніх чотирьох років її системно знищували. У нас навіть міністром оборони був громадянин Російської Федерації. Для початку агресії в Криму вибрали дуже зручний момент: українська влада тільки-тільки починала робити свої перші кроки, у нас навіть не було Кабінету міністрів. В той же час у нас не було армії, ми фактично збирали війська з різних регіонів України для того, щоб можна було дати опір. Нам треба було виграти цей час. Тому те, що зробили наші військові в Криму, дуже важливо. Вони дали можливість нам виграти час і провести часткову мобілізацію, відновити Збройні сили, привести їх у повну бойову готовність, вибудувати систему оборони вздовж південного, північного, східного кордонів України. Сьогодні українська армія готова дати відсіч агресору. Це дуже важливо.
Я пам`ятаю, як у пресі, в Інтернеті розповідали, що українським військовим в Криму не дають наказу. З першого дня наказ був триматись до останнього, стояти, не здавати позицій. Інша проблема, що цей наказ багатьом не подобався, і коли деякі, навіть представники Збройних сил, які працювали в Криму, виходили в прямий ефір і казали: «Дайте нам наказ!», під цим малось на увазі - дайте інший наказ - «Відходити!». А ми не могли їх відводити. Нам потрібен був місяць для того, щоб підготуватись до оборони. Справжні патріоти, справжні офіцери, генерали, адмірали виконали свій обов`язок, саме вони дали можливість українській армії відновити свої позиції, розгорнути достатні сили, підтягнути резерви для того, щоб вже сьогодні розуміти, як ми будемо діяти в умовах надзвичайної ситуації.
- Ви сказали, що українські військові вистояли місяць, дали можливість стабілізувати ситуацію уздовж кордону з Російською Федерацією, але на території Криму ще залишаються українські військовослужбовці і техніка, чи вдасться усе це повернути в країну?
- Якраз над цим ми зараз і працюємо. Весь склад внутрішніх військ, який залишився вір­ним присязі Україні, вийшов з Криму зі своєю технікою і зброєю, значна частина наших військових, а це понад 85 відсотків, вже перейшли на материкову частину України. І цей процес триває. Зараз працюємо над тим, щоб уся військова техніка, в тому числі і військові кораблі, були повернуті в Україну. Для цього в Криму працює група старших офіцерів Міністерства оборони і Генерального штабу Збройних сил України, яка постійно веде переговори з росіянами та забезпечує організацію передислокації наших військових і членів їх сімей у визначені місця.
- До нас надходить інформація від кримчан, що вони не хочуть жити на території, окупованій ворогом. Вони запитують, чому немає постійних звернень владних структур України до громадян Криму?
- Ми робимо все, щоб забезпечити виведення всіх військових і їх родин, в першу чергу тому, що найбільш жорстока агресія була проти них. На побутовому рівні їх тероризували, над ними знущались, тому це питання для нас дуже принципове. Міністерство оборони та Кабінет Міністрів України отримали наказ забезпечити гідні умови для родин військово­службовців, які залишають Крим, щоб вони відчували себе достатньо комфортно. Я не кажу, що це люкс, але це пансіонати, санаторії, будинки відпочинку. Тобто, в першу чергу, саме для них ми будемо це робити. Інша проблема, що зараз є безліч громадян у Криму, які не бажають визнавати окупацію, відчувають колосальний тиск військової машини РФ, яка починає на них тиснути, примушуючи приймати російське громадянство.
Дійсно, багато людей покидають Крим, покидають свої домівки. Це - трагедія. Зараз наш Уряд працює над тим, щоб забезпечити їм умови для існування. Для цих людей створюється спеціальний резерв робочих місць, щоб вони могли отримати роботу за фахом. Зараз створюється резерв вакансій для тих, хто буде виходити з Криму. Безумовно, нам важко буде одразу їм надати житло, тому зараз в Одеській та Херсонській областях розгортають табори для біженців. Ми будемо підшуковувати можливість, щоб ці люди могли мешкати не в наметах.
Ця трагедія важко сприймається без емоцій. Без них у цій ситуації неможливо. Але я маю інше переконання: Крим не стане півостровом відпочинку російських військових. Це буде страшна проблема для Росії, яка вже сьогодні є у міжнародній ізоляції. Як свого часу Афганістан призвів до падіння режиму Російської імперії, так само Крим призведе до падіння режиму Путіна.
- Кримські татари і їхні представники весь час говорили, що їм йти нікуди. Якщо українці можуть знайти притулок на материку, то татарам його шукати взагалі ніде. Як їм допомогти?
- Вони такі ж громадяни України, як і кожний мешканець Києва, Львова чи Донецька. Їм є куди йти. Інше питання, що багато з них вивезли родини на материкову частину України і повернулись до Криму. Я переконаний, що і кримські татари, і інші громадяни України, які сьогодні змушені покидати свої домівки, повернуться до Криму. І наші військові, які також там кинули свої квартири, будинки, також повернуться. Крим буде українським. Так, це не буде протягом найближчого місяця, але ми повернемось. Крим був, є і буде українською землею. Це - позиція.
- На час окупації Ви не думали про те, щоб запропонувати політикам України зробити в Криму подвійне громадянство?
- Тут є дві складових: з одного боку, йде шантаж і тиск на громадян України. З іншого боку, давайте говорити чесно, була ейфорія у багатьох мешканців Криму, які аплодували російським військовим, розмахували прапорцями Росії, підтримали окупацію. Це є проблема, треба чесно про це говорити. Навіть у лавах нашої армії, яка була розташована на території Автономної Республіки Крим, також було багато контрактників - мешканців Криму, теж не готових виконувати наказ. Дехто з них перейшов під юрисдикцію Російської Федерації.
Та я безмірно вдячний таким людям, як полковник Мамчур, контр-адмірал Гайдук, тим патріотам і офіцерам, які витягли на собі це протистояння і які дійсно забезпечили можливість розгорнути наші Збройні сили на материку.
В той же час, багато хто сьогодні вже отримав “холодний душ”. Ті, хто вчора розмахував прапорцями, сьогодні починають розуміти, що саме в Україні їх дім і саме там їх Батьківщина. Я переконаний, через декілька місяців в Криму буде інша ситуація. І ті, хто розмахував російськими прапорцями, піднімуть українські прапори.
- Олександре Валентиновичу, щодо участі кримчан у президентських виборах. Їм треба буде приїхати, зареєструватися, за п’ять днів до виборів, залишитися на місці голосування або повернутися і ще раз приїхати голосувати. Це важко.
- Це важко, безумовно. Але в парламенті вже підготовлений та прийнятий у першому читанні закон про тимчасово окуповані території. Там розглянуто питання не тільки власності в Криму. Це проблема. Тимчасово окупована територія не може мати перспективи розвитку, тому російська пропаганда, яка обіцяла, що там буде дуже цікавий інвестиційний клімат, що йтимуть інвестиції - це є брехня. Подивіться на Придністров`я, Північну Осетію, Абхазію. Там були перспективи рекреаційної зони, були перспективні підприємства. Зараз це - жебрацтво, це постійна перманентна криза. Зони заморожених конфліктів не можуть розвиватись, тому що, відповідно до міжнародних стандартів та права, жодна юридична угода на цих територіях не чинна, жодне рішення якихось судових органів не чинне.
На превеликий жаль, окупація Криму призведе до серйозної економічної проблеми в регіоні. Це треба говорити, щоб ті, хто махав прапорцями, розуміли, що їх гасла на підтримку окупації призведуть до серйозних проблем, в першу чергу, в їх родинах, і це не можливо компенсувати. Є історичний досвід. Назвіть мені хоч одну окуповану територію, яка б мала хоч якийсь позитив, хоч якусь економічну перспективу. Це території, закриті для інвестицій, для чесного бізнесу. Вони, зазвичай, стають анклавами для відмивання коштів, контрабанди, кримінальних справ. Це реалії. І ці реалії, на превеликий жаль, сьогодні в світі є. На їх досвіді можна вивчати цю проблематику. Тому я не хочу лякати тих, хто підтримав введення російських військ до Криму, але ж найближчим часом ті проблеми, з якими вони зустрічатимуться щодня, доведуть їм, що ця зрадницька позиція була головною помилкою їхнього життя.
- Рада національної безпеки та оборони почала протидіяти можливому зриву президентських виборів в Україні. Значить, їх зрив - це ще один план Володимира Путіна?
- Те, що відбувається в Україні, - страшний сон Путіна. Те, що відбулось на Майдані, те, що відбулось в наших регіонах. Це те, що ми продемонстрували усьому світові: український народ сам вирішив, що рух до Європи - його вибір. Український народ сам змінює владу. Цей приклад для Росії, мабуть, найбільш страшний. Але це не сон, це - реалії. Тому знищити країну, дестабілізувати Україну, показати - бачите, до чого це призводить, показати, як у нас погано, це те, що їм потрібно. І тому стабільна влада, стабільна, могутня та процвітаюча Україна - це вирок для Путіна, тому що російські громадяни скажуть: «Чому ми не можемо зробити, як українці? Ми не гірші українців!». Путін розуміє, що це - вирок для нього. І саме тому Росія виношує плани щодо вторгнення до України. Президентські вибори - це ще один крок до стабілізації влади, а значить і ситуації в Україні. Саме тому зірвати ці вибори, довести, що в Україні немає легітимної влади - їхнє (керівництва Росії) завдання. Ми зробимо все для забезпечення демократичних, прозорих і чесних виборів, на яких кожен громадянин матиме змогу обрати тих кандидатів, які достойно представлятимуть їхні інтереси. Будь-які спроби зірвати вибори отримають жорстку відсіч з нашого боку.
- Дуже багато зараз, як ви розумієте, в американській та європейській пресі пишуть про Україну, аналізують, розмірковують. Багато хто розуміє, що те, що намагається зробити Росія, - це позбавити Україну права вибору. Зараз настає момент вибору: Україна не може бути весь час між двома світами, тому що це створює проблеми. Чи вважаєте Ви, що відносини з НАТО - актуальне сьогодні питання, чи його треба відкласти і не загострювати ситуації в країні?
- Росія дуже боїться, що Україна вступить до НАТО. Це для них одна з фобій. Водночас, саме Російська Федерація своєю агресією, своїми діями, своїми військами, які постійно знаходяться на кордонах з нашою країною, наполегливо штовхає Україну до НАТО. Якщо вони продовжуватимуть діяти в тому ж напрямку, то я не виключаю, що це відбудеться. Саме завдяки агресії Росії зросла кількість людей, які підтримують те, щоб Україна вступила у НАТО, аби мати захист своїх кордонів шляхом колективної оборони - об’єднання зусиль потужних країн. Це спонукає людей підтримати такий вибір України.
- Є такий парадокс, як Харківські угоди. Сьогодні Російська Федерація стверджує: якщо Крим тепер наш, то Харківських угод немає. Як ви реагуватимете на це?
- Енергетична безпека дуже важлива для України, а проблема Криму полягає в тому, що саме там були наші стратегічні перспективи щодо розвитку альтернативного енергозабезпечення. Одним з перших підприємств, яке захопили російські військовослужбовці, був «Чорноморнафтогаз». Вони ведуть проти нас не тільки відкриту позиційну війну, але ж і війну економічну. Ми протистоятимемо цьому. Те, що вони в односторонньому порядку розривають двосторонні угоди, свідчить про слабкість їх позиції і відсутність будь-якого юридичного фундаменту під спробою анексії нашої території. У нас найближчим часом буде чітка юридична позиція щодо компенсації Україні мільярдних збитків, яких нам завдала Росія у зв’язку із захопленням та окупацією нашої території. Росія буде платити подвійну, потрійну ціну за всі провокації, які вона робить проти незалежної суверенної держави. Весь цивілізований світ нас підтримав, і у мене немає сумніву, що наші позови щодо дій агресора підтримають у всіх міжнародних судах.

Comments are now closed for this entry