Щодня більший неспокій відчувається навіть у віддалених від Криму регіонах країни. Тривожне слово «біженці», на жаль, нині надзвичайно актуальне. Кримчани, для котрих окупація рідного краю стала великою життєвою трагедією, змушені ухвалювати непрості рішення і шукати прихисток далеко від рідного краю.
Насамперед з неспокійного півострова виїжджають дружини та діти військово­службовців. Чоловіки, відправивши своїх рідних якнайдалі від брутальності загарбників з автоматами, відчувають значне полегшення. Бо тепер триматися непохитними їм буде простіше...


- Ми ухвалили рішен­ня їхати з Криму, аби не стати своєрідним важелем впливу на чоловіка, - розповідає Олена Кульбаба (на фото із соцмереж), якій вдалося виїхати з півострова ще 27 лютого. – Зібралися практично за кілька годин і з хворою дитиною вирушили у дорогу. На щастя, того дня ще встигли проїхати кордон з півостровом без перешкод. Наступного дня на дорогах вже з’явилися блок-пости.
Олена народилася на Рівненщині, у Здолбунові живуть її батьки. Свого часу закінчила РДГУ та поїхала до Криму проходити практику. Там і познайомилася з майбутнім чоловіком. Після одруження сім’я прожила у Криму сім років, у подружжя двоє дітей – 5 та 2 років. Чоловік Микола – полковник, служить у Національному центрі управління та випробувань космічних засобів у селі Вітине поблизу Євпаторії. До вимушеного від’їзду Олена також працювала на офісній роботі у цьому центрі.
- Мій чоловік – корінний мешканець Криму, тут живуть і його батьки. Цьогоріч, якраз 12 квітня, у День працівників ракетно-космічної галузі України, ми мали отримати ордер на квартиру у Севастополі, якого чекали сім років, - каже жінка. – Але те, що відбулося у Криму, не залишило нам варіантів. Чоловік сказав, що їхати потрібно, хоч одразу я з ним і не погодилася. Адже тут робота, та й житла власного так чекали… Діти бабусі дзвонили, казали: “Будете влітку до нас приїжджати, на море підемо, воно близенько”. Але все склалося інакше, і довелося самим терміново їхати до бабусі.
Вже наприкінці лютого у Криму обстановка погіршувалася щоденно, розповідає Олена. Навколо люди зі зброєю, а ввечері взагалі на вулицю вийти страшно. Зараз вона постійно телефонує чоловікові, який розповідає, що на півострові жити чимдалі важче. У багатьох людей закінчуються гроші, банкомати порожні, придбати елементарне можуть лише ті, у кого є готівка.
- Нам ще вдалося виїхати вчасно. Ті родини, котрі на кілька днів затрималися, на автотранспорті виїхати уже не змогли. Їх завернули на блок-постах, і згодом люди намагалися вибратися з півострова уже потягами, - розповідає Олена. – Нас чоловік довіз до Вознесенська, пересадив у автомобіль батьків та повернувся до Криму. Взагалі, ситуація дуже важка: військовим нічого конкретного не повідомляють, що буде далі – не зрозуміло. Вони перебувають у частині, де немає зброї, тому не знають, як зможуть себе захистити. Мій чоловік відслужив 25 років, і присягу своїй країні порушувати не буде ні в якому разі. Поки що лишатиметься у Криму, але якщо буде можливість перевестися на службу до іншого міста, намагатиметься це зробити. Загалом у нашій військовій частині служить понад 200 чоловік, і, наскільки мені відомо, ніхто з них присягу не порушив.
Єдина втіха для Олени, що тепер чоловік спокійний за неї та за дітей. Вона ж хвилюється та не може стримати сльози, згадуючи про пережите. Щоправда, на Рівненщині їх зустріли гостинно. У Рівному, де жінка згодом планує винаймати квартиру, допомогли зареєструватися у черзі на відвідування дитячого садка. От тільки на душі їй дуже важко. Олена каже:
- Ні мій чоловік, ні його батьки на псевдореферендум не ходили. Тому, якщо Крим залишиться таким, яким він є зараз, то повертатися туди ми не будемо. Я намагаюсь триматися, постійно спілкуюся з чоловіком. Зараз потрібно шукати роботу. Сподіваюся, що все вийде.
Тим часом, як повідомляє сайт Рівненської ОДА, в нашій області вже чекають біженців з Криму. В оздоровчих закладах Рівненщини підготували місця для проживання сімей військовослужбовців. Зокрема, тим­часовий прихисток для 1363 кримчан облаштували в санаторно-курортних комп­лексах «Горинь», «Сигнал», «Електронік-Рівне», «Джерельце», «Веселка» та «Корчагінець». Також такі родини готові прийняти 45 обласних комунальних закладів, а в установах системи соцзахисту Рівненщини розгорнуто близько 170 додаткових ліжко-місць.
За словами голови обл­держадміністрації Сергія Рибачка, обласна влада подбає про те, аби забезпечити перевезення сімей до місць розселення. Також потурбується про належні умови проживання, якісне харчування, надання медичної, соціальної та психологічної допомоги. Зараз в облдерж­адміністрації діє «гаряча» телефонна лінія (0 800 500 078), на яку можна зателефонувати та повідомити про готовність допомогти родинам військовослужбовців із Криму. За інформацією Здолбунівської сотні само­оборони, чимало людей з нашого району також зголосилися допомогти біженцям. Охочим прийняти кримчан можна телефонувати за номерами: (068) 735 88 30, (068) 735 88 27.
Марина СТЕПАНЮК.

Comments are now closed for this entry