Часто люди, вийшовши на пенсію, вважають, що їхнє життя вже прямує до фінішу. Хоча насправді лише розпочинається новий його етап і все набуває дещо іншого сенсу. Змінюється звичний розпорядок дня, а от вільного часу стає вдосталь. І як використати його з користю для себе, кожен вирішує сам.
Особисто мені до вподоби читання, адже хороша книга - гарний співбесідник, джерело нових емоцій, знань. Тож часто навідуюсь до центральної районної бібліотеки. Завітала туди за новинками і після зимових свят. Під час розмови з бібліотекарями дізналась, що у книгозбірні діють курси комп’ютерної грамотності для пенсіонерів за програмою «Бібліоміст». Причому, що є беззаперечною їх перевагою, - безкоштовні. А допомагає літнім людям освоювати роботу з ПК бібліотекар-консультант Галина Куклевська.


Вирішила я й собі стати відвідувачкою цих курсів. Бо усвідомлюю - нині новітні інформаційні технології настільки проникли в усі сфери людського життя, що, не вміючи користуватися комп’­ютером, просто значною мірою “знебарвлюєш” своє сьогодення. Володіючи ж цими навиками, навпаки - маєш змогу постійно отримувати величезний потік інформації, використовувати ПК для прослуховування записів улюб­лених музичних творів, перегляду фільмів, а, освоївши Інтернет, ще й для читання он-лайн періодики, спілкування в Мережі з однодумцями, друзями чи родичами, для багато чого іще. Крім того, сучасна медицина довела, що люди віком старше 50 років, які активно користуються комп­’­ютерами, Інтернетом, значно покращують свій мозковий кровообіг, а відповідно, протистоять віковим змінам організму. То чому ж було не скористатися чудовою нагодою здобути нові знання, що й запропонували у книгозбірні?
Загалом бажаючих освоювати ІКТ виявилось чимало. На курсах у бібліотеці нас, пенсіонерів, вчать набирати тексти, користуватися електронною поштою, шукати різноманітну інформацію у мережі Інтернет. Тож із задоволенням можу стверджувати, що на сьогодні, завдяки програмі “Бібліоміст” та Здолбунівській центральній районній бібліотеці, Інтернет для мене став не таким уже й “чужим” і я почуваюсь людиною, яка не боїться викликів часу. А й справді: вчитися ніколи не пізно.
Майя ФОРСЮК,
вчителька-пенсіонерка.

Comments are now closed for this entry