З таким запитанням ми звернулися до жителів міста і району. Відповіді їх дуже різнилися. Когось неабияк непокоїть ситуація в державі, стан вітчизняної економіки, соціального захисту, високий рівень безробіття, хтось критично оцінює роботу місцевої влади, а для когось найважливішими є проблеми особистого плану. Тож пропонуємо читачам ознайомитися з деякими висловлюваннями здолбунівчан на запропоновану тему.

 

Олександр КОЛІНЬКО, депутат районної ради:
- Найбільше хвилює майбутнє України. Майдан черговий раз довів, що “єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була”. Хотілося б скорішого очищення суспільства, особливо верхівки влади. Влада, при якій по-звірячому була побита молодь 30 листопада минулого року, при якій в 10-градусний мороз роздягають людину догола та хизуються, повинна піти.
Такого обману, такого цинізму з боку влади, які бачимо в останні роки, двад­цятирічна історія України ще не знала, я маю на увазі обіцянки керівництва країни щодо європейського вибору, інформування населення щодо економічного стану країни та інше.

 

Світлана ОСІПОВА, пенсіонерка:
- Мала пенсія - ось що мене турбує найбільше, як, напевно, і більшість людей старшого віку. Я пропрацювала 42 роки, отримувала хорошу зарплату і мала надію на гідне пенсійне забезпечення. Та, на жаль, виявилося, що я, так би мовити, пішла невчасно на пенсію. Бо мої колеги, які вийшли на заслужений відпочинок з такої ж посади на кілька років пізніше, мають пенсію набагато більшу. Хотілося б, щоб держава нарешті звернула увагу на цю проблему, щоб соціальна справедливість була не на словах, а на ділі.
Хочу, щоб у державі настали мир і порозуміння між громадянами, які проживають на сході і заході України. Ми всі - однакові, всі хочемо краще жити. А для цього треба менше балакати, а краще працювати. А керівництво країни має забезпечити громадян, в першу чергу молодь, роботою, дати можливість отримувати освіту. І, звичайно, треба припинити тим, хто “в верхах”, красти.
Не дивлячись на всі негаразди, я - оптиміст і вірю, що у нашого народу, наших правителів вистачить мудрості і бажання уладнати критичну ситуацію і що ми, нарешті, заживемо краще.

 

Анна ПУШКІНА, вчитель початкових класів, перебуває в декретній відпустці:
- Рік тому я народила дитину. Тож усі мої переживання і думки пов’язані із моїм маленьким синочком. Памперси, дитяче харчування, предмети догляду - все це сьогодні, як кажуть, влітає в копієчку. Але заради комфорту дитини і її повноцінного розвитку ми на цьому не економимо. Турбує мене й стан нашої медицини, компетентність і професійність лікарів, їх ставлення до пацієнтів, дорожнеча ліків. Ще одна болюча проблема - ремонт в квартирі, який ми з чоловіком розпочали, а завершити його якнайшвидше не можемо. Все впирається у фінанси. Доходи нашої сім’ї дозволяють забезпечувати тільки найнеобхідніші витрати. І взагалі, молодим сім’ям сьогодні виживати дуже тяжко.

 

Леся ЧЕРНИШ, педагог, селище Мізоч:
- Сьогодні найбільше мене хвилює те, що й вчора хвилювало. Чому влада, яку обирає народ, є ворожою до свого народу? Чому правоохоронні органи не охороняють ні наших прав, ні нас самих? Чому важкохворих лікує не держава, а добрі люди? Чому медицина і освіта бідні, а сільське господарство ледь виживає? Чому Сходу і Заходу так важко зрозуміти один одного? І чому, коли ми, українці, заявили, що хочемо змінити своє життя на краще, нас почали катувати і вбивати? І винні у цьому не покарані. Хіба може не хвилювати те, що Україна буквально на очах втрачає риси громадянського суспільства і перетворюється на міліцейську державу?

 

Микола СЕМЕНЮК, начальник управління юстиції в районі:
- Найбільше мене непокоїть невизначена політична і соціальна ситуація в державі. І з правової, і з моральної точки зору заручниками цієї ситуації є кожен з нас. Якщо “в верхах” не можуть між собою порозумітися, то наслідки цього найбільше відчувають пересічні громадяни. Нестабільність, зростання курсу долара і знецінення гривні змушують замислитися над тим, до чого ми дійдемо. І це турбує кожного громадянина, незалежно від того, до якого політичного табору він належить. Адже живемо всі в одній країні. Тому владі і опозиції на всіх рівнях слід зробити правильні вис­нов­ки й прийти до розумного рішення.
Підготувала Людмила ВАСЮК.

Comments are now closed for this entry