Двадцятого лютого випов­нилось 109 років з дня народ­ження нашого видатного земляка - письменника і активного громадського та мистецького діяча Уласа Олексійовича Самчука.
Значною мірою завдяки його літературній творчості світ відкрив для себе Україну, а ми отримали змогу заглибитись у свою ж історію.
«Марія», «Волинь», «Чого не гоїть огонь», «Юність Василя Шеремети», «Гори говорять!» - найвідоміше з прози Уласа Самчука. Але з-під його пера виходили ще і полум’яна публіцистика, і мемуари, і літературна критика, і епістолярні твори. Він усім своїм серцем був патріотом свого рідного села - Дермань Другий, патріотом всієї України. На його глибоке переконання, «жити для Батьківщини - це значить перемогти усі труднощі, якими б вони не були».


На життєвому шляху митець зазнав чимало поневірянь, та найпекучішим болем для нього була неможливість повернутися на Батьківщину (й по смерті лежить у чужій землі - в далекій Канаді). І все ж він прагнув дня, «коли ми, як національна спільнота, цілому великому світові з повагою серця могли сказати: ми вільні!», мріяв бачити Вкраїну незалежною державою.
Чимало позицій, ідей, колись висловлених літератором, є актуальними й для нашого сьогодення. І нам ще вивчати та відкривати для себе творчість Уласа, непересічної особистості, яку не маємо забути.
Ольга ЯКУБЧИК.

Comments are now closed for this entry