У Здолбунівській гімназії вже третій рік діє єдиний у районі спеціалізований футбольний клас

 

Футболісти Здолбунівської гімназії та їх тренер.

 

Яскравих перемог нашої збірної з футболу завжди чекають і затяті прихильники цього виду спорту, і ті, хто дивиться матчі вряди-годи. Але просто вболівати мало: щоб привозити додому кубки та медалі, потрібна щоденна копітка праця.
Тож два роки тому показувати приклад, як готувати нашим спортсменам гідну зміну, взялися у Здолбунівській гімназії.

 

Зміна підростає

- Єдиний у районі футбольний спеціалізований клас діє у нашій гімназії уже третій рік, - розповідає директор цього навчального закладу Іван Гурійович Гнатюк. - Коли ми разом з колишнім професійним футболістом Ігорем Пархомчуком вирішили створити такий клас, то чудово усвідомлювали, що це буде нелегко. Переймали досвід у спеціалізованій спортивній школі № 26 м. Рівне, директор якої одразу наголосив, що у хлопців в такому класі повинна бути залізна дисципліна. Зараз наші футболісти навчаються уже в сьомому класі. Ігор Миколайович Пархомчук – одночасно і їх тренер, і класний керівник. Дисципліна та організація у нього – на вищому рівні! Хлопці багато займаються: тренування у них відбуваються щодня, крім суботи. Але й вчитися встигають, бо ми переконані, що майбутні футболісти мають бути освіченими людьми, знати іноземні мови, мати добрі знання. 

Зараз у спортивному класі навчаються та тренуються 15 семикласників, серед яких є діти з Гільчі, Здовбиці. Разом з учнями футбольного класу тренування відвідують кілька юних футболістів з інших шкіл району. А в минулі роки з класом тренувалася навіть дівчинка, яка зараз вже навчається у спортивному інтернаті в Костополі і робить помітні успіхи у жіночому футболі.
Гімназистам також є чим хвалитися. Вони представляють наш район на першості дитячо-юнацької футбольної ліги Рівненської області. У минулому році команді гімназії вдалося вийти зі своєї групи до фінальної частини чемпіонату, при цьому конкуруючи з вихованцями спортивних шкіл. Цьогоріч хлопці знову стартуватимуть у першості області. Тобто вже зараз систематичні тренування дають відчутні результати.
- Пройде ще кілька років, і хлопцям потрібно буде рухатися та розвиватися далі, - каже директор гімназії. - Але ж у районі немає програми розвитку футболу, яка б дала змогу далі грати на рівні чемпіонату Рівненської області у юнацькій команді, а згодом - у дорослій команді. Системності жодної: команди у районі то існують, то їх немає… До того ж місцевих вихованців за район грає дуже мало. Якби у нас створили футбольну команду з місцевих талановитих футболістів, яку б підтримувала здолбунівська влада, меценати, от тоді можна було б говорити про реальний розвиток цього виду спорту у нашому районі.
У гімназії ж про системність виховання молодої футбольної зміни дбають уже зараз. У школі діє футбольний гурток для учнів 3-4 класів під керівництвом Володимира Мороза, в якому тренуються більше двох десятків дітей. Займаючись саме тим, що їм подобається, дітлахи не просиджують біля телевізора та монітора і не тиняються без діла вулицею. А що ще потрібно для повноцінного розвитку дитини?

 

Де поганяти м’яча?
Не менш нагальною проблемою для футболістів-початківців є відсутність спортивної бази. Бажання тренуватися у хлопців є, а от місць, де можна було б провести повноцінне тренування, катма. У школах району немає жодної спортивної зали стандартного розміру. Футбольне поле, яке перебувало б у задовільному стані, також знайти важко. Щоб зробити пристойний майданчик на подвір’ї навчального закладу, чоловіки Здолбунівської гімназії періодично виходять на толоку – просто беруть лопати до рук і працюють. Приєднуються до них і батьки учнів.
- Ось якою має бути спортивна зала, - Іван Гурійович демонструє фото величезної ідеально обладнаної спортивної зали гімназії у чеському місті Шумперк, де днями він побував з делегацією зі Здолбунова. - У Європі на розвиток спорту виділяються спеціальні гранти Європейського Союзу. У нас же навіть стадіони, які є у місті, у неналежному стані. А ще хотілося б, аби представники місцевої влади підтримали нашу ініціативу та забезпечили юних спортсменів безкоштовним харчуванням. Адже у Рівному учні усіх спортивних класів отримують покращене харчування. А ми досі цю проблему вирішити не можемо: хлопці змушені купувати обіди за батьківський кошт. Майбутнім футболістам потрібна така підтримка. Бо я щиро переконаний, що команду нашого району на футбольному чемпіонаті області повинні представляти наші, місцеві вихованці.
Більшість витрат, пов’язаних із забезпеченням тренувань, виїздів на змагання, беруть на себе меценати та батьки учнів. За їх кошт доводиться купувати і форму, і м’ячі, і поїздки на змагання організовувати.
- Батьки нас підтримують, - розповідає Ігор Миколайович Пархомчук, тренер та керівник футбольного класу, - але будь-яка поїздка на змагання потребує фінансування. Пропускати такі заходи не можна, адже потрібно, щоб наші футболісти набиралися досвіду. Минулого року були виділені кошти з районного бюджету на транспортні витрати на чемпіонат області. Але на всі інші турніри доводиться шукати транспорт та оплачувати витрати на нього самостійно. А якби, скажімо, хлопцям забезпечили безкоштовне харчування, то ці гроші батьки могли б використати на оплату поїздок на змагання. Як на мене, то було б добре, аби футболом цікавились й наші посадовці. А то їх навіть на стадіонах ніколи не побачиш.
Розповідаючи про своїх вихованців, Ігор Пархомчук згадує і про той досвід, який здобув, кілька років граючи у Німеччині. У Європі ставлення до підготовки спортсменів кардинально відрізняється від нашого, каже футболіст. Доки у нас тренери та перспективні спортсмени вибивають кошти, європейці спокійно тренуються на найкращих базах і не замислюються про хліб насущний. А у нас дитячий футбол, на жаль, у занепаді.

 

Бити байдики немає часу
Позатим, здолбунівських юних футболістів таки помітили і почали запрошувати на турніри. Діти уже побували у Польщі. Запрошували їх також на футбольний турнір до Угорщини, проте кошторис поїздки виявився надто великим. Тепер хлопців з гімназії знову чекають у польському Хелмі.
- Будемо шукати кошти, просити допомоги у спонсорів, аби діти змогли поїхати на ці змагання, - каже Іван Гурійович. – Можливо, кооперуватимемося з командами з інших міст, щоб здешевити цю поїздку. Шукатимемо шляхи. Бо найголовніше, що діти займаються, ростуть і при цьому отримують і користь, і задоволення.
- Мій син спочатку займався ще й боксом, а тепер уже повністю присвятив себе футболу, - розповідає мама учня футбольного класу Людмила Гуральчук. - Я дуже задоволена, що Володимир ходить саме до спортивного класу. Дуже хороший клас, діти встигають і вчитися, і тренуватися кожного дня. І батькам спокійно – знаємо, що діти займаються справою, а не байдикують. До того ж саме завдяки футболу вони можуть поїхати на змагання, отримати чудові враження.
- Правильно, хлопцям треба набувати досвіду, вчитися витримки, - переконаний Ігор Пархомчук. - А цього без участі у серйозних змаганнях не досягнеш. Але головне, аби діти були здоровими і виросли хорошими людьми. Якщо ми зуміємо виховати хоч одного талановитого футболіста, це вже буде нашим великим досягненням.
Марина СТЕПАНЮК.

Comments are now closed for this entry