Це коли футбольні фани різних клубів забувають принципову ворожнечу і стають Великою Армією Обурених, і від того стає страшно гопникам в погонах і без.
Це коли духовний лідер мусульман передає вітання і слова поваги духовному лідеру греко-католиків.
Це коли знаменита актриса із безмежно добрими очима кличе дружин, матерів і бабусь стати перед силовиками, аби матері закликали своїх дітей у формі схаменутись та перейти до людей.


Це коли затриманий за заворушення, на псевдосуді, перед перспективою 15 років тюрми, молодий чоловік надиктовує друзям недописану дитячу книжку!
Це коли мер міста гарантує постраждалим, що їх будуть цілком безпечно лікувати за 600 кілометрів від місця битви, якщо в столиці лікарям бракує совісті, серця, сміливості...
Це коли бійці внутрішніх військ із вдячністю, що їх заблокували, не їдуть воювати з власним народом, а виносять блокуючим дрова...
Це коли незрячі люди із поводирем тримають тацю із канапками і пригощають протестувальників - вони також допомагають, вони також корисні!
Це коли маленька красива дівчина-актриса із шаленим вогником в очах розповідає, як вона боронила на Грушевського людей від нелюдів. А в неї, маленьку, що сиділа на ліхтарному стовпі, бикота у формі кидала гранати.
Це коли власники вогнепальної зброї прозоро натякають очільнику ОЗУ МВС: дядьку, не засівай бурі - жнивам не зрадієш.
Це коли мешканці столиці за одну ніч організовують дружини самооборони і відловлюють посеред міста звезених бандитів.
Це коли моя дитина, подивившись новини, зустрічає мене ранком після нічної зміни питанням: “Тату, а хто напав на наш Майдан?” і проводжає словами: “Ти на Майдан, чи на роботу?”
Я не знаю скількох із нас посадять, поб’ють, викрадуть (чи, Боже Борони, ще гірше). Я не знаю, візьме гору народ саме зараз, чи це буде трохи згодом. Але не перемогти він не може. Нас усіх Господь (байдуже хто яким іменем його називає і як до нього звертається) вже поцілував у тім’ячко.
Бо Україна - це коли ти до нестями ненавидиш державну машину, але до сліз любиш усіх цих неймовірних людей.
Віталій Гайдукевич.

Comments are now closed for this entry