Тетяна ДМИТРЕНКО.
с. Глинськ.

 

* * *
Зігрій моє серце, заглянь в мої очі,
У вічність відправ чорних днів течію.
В густому тумані, немов серед ночі,
У битві за щастя я гордо стою.

 

* * *
Заплакало небо сумними дощами
І вітер без жалю забив у лице.
“Що трапилось, милий, сьогодні між
нами?”
А доля шепоче: “Не думай про це...

Не думай, не муч своє серце журбою
І хай його сльози вже навпіл не рвуть.
Він зрадив тебе, більш не буде з тобою,
Ти вирви із серця його і забудь”.

 

* * *
Я вже не та, а ту не повернути.
І більше не старайся, не шукай!
Я знаю: зможеш ти про все забути,
Лиш про любов мою до тебе пам’ятай...

Comments are now closed for this entry