Вірші здолбунівчанки Світлани Буткевич - пригорща поетичних родзинок, які під стукіт серця на тонкій тятиві бринять радістю і печаллю, тривогою і творчим неспокоєм. Окремі рядки віршів написані на хвилі нестерпного болю, спопеляючої любові і невгамовної пристрасті.
Поетичний світ авторки - джерельно-чистий, як краплина роси, як кринична прохолода, як свіжість ранкового сонця.
Поезії Світлани - це дорога до любові. А любов, як музика, бентежна, хвилююча. Твори молодої поетеси виважені, мудрі, з гірчинкою суму.
Творчого зажинку тобі, Світлано! Бо талант, як кохання… Він або існує і цвіте - на весь світ, або його немає. На радість, він у тебе є.
Євген ШИЛАН,
секретар первинної організації
Національної спілки журналістів України
при редакції районної газети “Нове життя”.

 

Світлана Буткевич.

 

Повір мені

Крізь шелест листя золотого
Почуй мелодію осінньої пори.
Благаю в тебе лиш одного:
Прислухайся до голосу згори.
Без нього важко в світі цьому бути,
Без нього страшно жити на землі,
Без нього неможливо дорожити
Нічим… Повір мені.

* * *
Я намалюю свого життя картину,
Миттєвості душі та сплеск думок.
У барви, в розмаїття фарб порину,
Не загублюсь серед земних стежок.

Пером торкнусь у веселковий задум,
В палітру вірності, любові, мрій.
І не спинюсь - творити буду радо
Прекрасне все на грішній цій землі.

Я намалюю своє щастя в позолоті
І сміх - у помаранчевих тонах.
Не буде на канві мого життя болота,
Лише усе в яскравих кольорах!

На фоні білім - впевненість рішуча,
На срібному - чарівний зорепад,
На сірому - печаль вже неминуча,
Та вірю, що вона не зломить нас!

Я намалюю свого життя картину!
Художник той, хто творить чудеса!
Хто до любові, хто до Бога лине
І возвеличує Святії Небеса!

 

* * *
Нап’юся чистої джерельної води,
Умиюсь краплями роси цілющої.
На світанковій, вранішній святій зорі
Я день почну з молитви відчайдушної.

Я попрошу терпіння, сили, розуму,
Любові в серці нашім до снаги.
І віри дай нам, Боже, хоч з гірчинку
розміром,
Щоб вміти мудро жити на землі.

 

* * *
Це - моя радість і моя печаль.
Це і кохання, і обман, на жаль.
Це - ти, мій дім, моя сім’я,
Це - кадри із мого життя.
Це - сповідь біля вівтаря,
Це - серця крик і боротьба.
Це - плач жіночої душі,
Це - пісня, і мої - вірші…

Comments are now closed for this entry