На базі Маломощаницької та Ступнівської сільських рад відбувся семінар-навчання голів територіальних громад району

Під час екскурсії на хмільники.


Обидві сільські ради – з найвіддаленіших у нашому районі. Там немає потужних сільгосппідприємств, які могли б допомагати у вирішенні проблем місцевих громад. Тож звикли розраховувати лише на власні, хай і невеликі, сили.

 

…Сховалася у численних садах, заквітчалася маєвом літніх і вже навіть деяких осінніх квітів Мала Мощаниця. В свій час сюди приїздила Леся Українка на гостину до подруги дитинства, яка тут вчителювала. Про це нагадує меморіальна дошка, встановлена на будівлі місцевої школи.
Декілька десятків літ тому жителі саме цього села мали чи не найбільші вклади в тодішньому Ощадбанку: виручали сади, вирощували на продаж худобу та поросят. Було тут велике нетельне господарство, про яке тепер нагадують лише руїни.
Зараз місцевому люду непросто. Безробіття, безгрошів’я змушують людей залишати село. Тож закономірною є демографічна ситуація. Як розповів сільський голова 
В. О. Харченко, цьогоріч на території ради народилося лише 4 дітей, померло 7 сельчан, не зареєстровано жодного шлюбу. У місцевій дев’ятирічці навчається лише 35 дітей. У Залібівці через відсутність учнів школу взагалі довелося закрити.
Та попри труднощі сьогодення сельчани пишаються своєю малою батьківщиною. Директор місцевої школи

 

Завідуюча Маломощаницьким ФАПом М. Є. Харченко.


М. Д. Панащук збирає матеріали для того, щоб видати книгу про цей мальовничий край. Гордістю сельчан є уродженець Залібівки М. І. Мартинюк. Він кандидат філологічних наук, завідувач кафедри журналістики Луцького гуманітарного університету, доцент кафедри української літератури Волинського національного університету ім. Лесі Українки, директор поліграфічно-видавничого дому “Твердиня” і водночас поет. Учасники семінару мали змогу поспілкуватися із цією обдарованою людиною, почути написані ним поезії. Свої вірші читали гостям і місцева поетеса, автор кількох збірок, студентка Національного університету “Острозька академія” Галина Максимчук та її чоловік Віталій Максимчук, викладач цього ж навчального закладу і, як кажуть у селі, маломощаницький зять. А члени клубу “Рушничок”, створеного в свій час Г. М. Кушнірук, виконали для гостей низку українських пісень. Про майстерність місцевих умільців свідчили і експонати організованої в сільській бібліотеці виставки вишитих робіт.

 

Виступають члени клубу "Рушничок".


Виходячи з реальних можливостей, працюють і у Ступнівській сільській раді. Знайомство з об’єктами соціально-культурної сфери сільській голова В. К. Шпичак запропонував розпочати із відвідин місцевого НВК “ЗОШ І-ІІІ ст.-агротехнічний ліцей”. Готуючись до нового навчального року, тут нещодавно закінчили ремонт. Багато запитань було в учасників семінару до директора цього навчального закладу 
В. В. Грицана щодо здобуття тут школярами та дорослими професії водія. Це добра справа, погоджувалися усі. Адже не кожен має змогу їздити до Рівного чи до Здолбунова, аби здобути необхідну спеціальність. Та й молоді, яка залишається в селі, легше адаптуватися в сьогоднішньому житті. Добре, аби готували ще б і механізаторів, зауважували голови місцевих громад.
В Ступно є лікарська амбулаторія, працівники якої надають медичну допомогу місцевому населенню. Однак впродовж останніх років тут немає головного лікаря.

 

Творче подружжя Максимчуків.


Гарне враження на присутніх справив і сільський будинок культури, прикрашений роботами місцевих майстринь.
Великі надії покладають у Ступно на Західноукраїнську холдингову компанію, яка займається вирощуванням хмелю. Екскурсія на хмільники, проведена спеціалістом структурного підрозділу, депутатом районної ради В. А. Балабатом, дала змогу переконатися у тому, що цією справою займаються достатньо кваліфіковано, на науковій основі. Збиратимуть хміль два спеціальні комбайни німецького виробництва. До речі, подібних в нашій області немає. Монтується сушарка, що дасть змогу суттєво скоротити витрати на переробку сировини тощо. Тож не випадково саме тут мав відбутися республіканський семінар.

 

Уродженець Залібівки М. І. Мартинюк.


Звісно, є свої складнощі. Стосуються вони, передусім, цін. Та й на природу доводиться зважати: град, що випав, не дасть змоги отримати таку врожайність, як планували.
Та загалом, вирощування хмелю в даний час – справа перспективна. Адже в цілому по Україні потреба в ньому велика: чотири тисячі тонн. Фактично ж вирощують трохи менше тисячі тонн.


* * *
Традиційна теоретична частина семінару дала змогу головам місцевих громад дізнатися чимало нового щодо особливостей нарахування та сплати земельного податку, недержавного пенсійного страхування, застосування нормативів забезпечення населення торговельною площею в магазинах, здійснення доплат до мінімального страхового внеску фізичними особами-підприємцями тощо. Вони мали змогу також отримати консультації фахівців з найрізноманітніших питань.
Тамара ОКРУШКО.
Фото автора.

Comments are now closed for this entry