Так. Сумнівів немає. Нинішня влада взяла чіткий курс на знищення ЗМІ, котрі підлягають роздержавленню. Особливо це стосується районних газет, котрі найменш захищені і відчувають гостру нестачу коштів. Отже, їх найлегше і задушити. Запитаєте, для чого? Відповідь проста. Вони ж після роздержавлення перестануть служити владі, виконувати її забаганки. А не за горами ж вибори. Президентські! Отож, як відзначає головний редактор “Журналіста України” Віра Черемних (журнал № 6 за 2013 рік), “надходить інформація про неочікувану активність органів влади в деяких регіонах по створенню паралельно з існуючими нових видань”. За прикладами далеко ходити не потрібно. Саме з ініціативи і під тиском влади торік у Здолбунові було створено так званий інформаційний часопис краю “Дзеркало Здолбунівщини”. Засновником і видавцем його став депутат-регіонал Сергій Мельник (прізвище редактора всупереч вимогам діючого законодавства не називають, бо ж працює він у державній структурі - податковій інспекції області). Думаєте, засновник і видавець газети давно мріяв про газетний бізнес? Помиляєтесь. Він бізнесмен, тобто людина, яка вміє рахувати гроші, а на випуску навіть інформаційного часопису краю грошей не заробиш, лише втратиш. Та є партійна дисципліна, є чітка вказівка, і її потрібно виконувати. До того ж і в бізнесі не буде підніжок від влади, одне сприяння...


Подібна ситуація сьогодні склалася і в Гощі, де влада також створила паралельну газету, прагнучи задушити в палких обіймах давно існуючу - “Рідний край”. Будуть і інші. Звичайно, вони також створюватимуться під крилом Партії Регіонів. І є сподівання на їх процвітання, бо ж на керівників підприємств і організацій чиниться неабиякий тиск з вимогою за будь-яку ціну організувати передплату, бо інакше можна втратити посаду. І організовують: відділи освіти і культури, центральна районна лікарня, залізничники і керівництво КП “Здолбунівводоканал” і т. д., і т. п. Все поставлено на надійну основу. Хочеш працювати - покажи квитанцію, немає грошей - з тебе їх вирахують потім. Дехто, отримавши перші номери часопису, думав, що це безкоштовно, але коли біля каси, отримуючи зарплату, не дорахувався кількох десятків гривень, зрозумів, що безплатним сир буває лише в мишоловці.
Чи була у влади потреба створювати нову газету? Звичайно, що ні. Хіба лише з огляду на майбутнє роздержавлення ЗМІ і на необхідність мати “свою” пресу на майбутніх виборах. Але, щоб “делу дать законный вид и толк”, у Здолбунівській райдержадміністрації навіть привід для створення її придумали: мовляв, щоб глибоко і всебічно висвітлювати роботу закладів освіти. (Дивіться документ з цього приводу, адресований депутату райради С. Ю. Кондрачуку у відповідь на його запит щодо правомірності втручання влади в організацію передплати приватної газети).
Ніби й справді наміри благі. Ось тільки чомусь управління освіти облдержадміністрації цієї потуги не оцінило, бо Почесну грамоту якраз “за всебічне і грунтовне висвітлення діяльності закладів освіти і науки” присудило у нинішньому році колективу редакції “Нового життя”.
Не все, як бачимо, купується і продається!
“Нове життя” має і багато інших, уже цьогорічних нагород. За висвітлення роботи закладів культури, червонохрестівського руху, роботи правоохоронних органів, фізкультури і спорту і т. д. Але це до уваги не береться. Не береться і те, що райрада приймає рішення виділити кошти на висвітлення своєї діяльності, що, зрештою, прийнята Програма цільової адресної підтримки газети аж до 2015 року, що фінансування газети “Нове життя”, співзасновниками якої є РДА і райрада, передбачене і в Установчому договорі. В результаті у 2011 році редакції “Нового життя” було виділено на висвітлення діяльності органів влади і місцевого самоврядування лише 35 тисяч гривень, тоді як вартість виконаної роботи складала суму разів в 5-6 вищу від виділеної. Торік виділили трохи більше, але всеодно недостатньо, через що редакція газети має великі борги перед кредиторами, зокрема, перед поліграфічним підприємством, яке друкує газету, перед “Здолбунівкомуненергією”, затримується виплата заробітної плати. До цього варто додати, що в першому півріччі цього року редакції не було проплачено жодної гривні, а навіть ті кошти, що поступають вже зараз, затримує відділення державного казначейства. Не діють і протокольні доручення бюджетної комісії райради. Вони просто ігноруються виконавчою владою. Більше того, триває пряме знущання над редакційним колективом, бо навіть ті нещасні 20 тисяч гривень, які виділила райрада на висвітлення своєї діяльності у другому півріччі 2013 року, влада виконавча вирішила перерахувати редакції ... в грудні. Не інакше, щоб журналісти змогли зустріти Новий рік із келихами шампанського в руках.
Але жарти жартами, але фінансовий зашморг діє. Це найдієвіший інструмент влади по знищенню “Нового життя” і утвердженню “Дзеркала Здолбунівщини”. Затягує цей зашморг і управління Пенсійного фонду, бо лише за кількаденну несвоєчасну сплату єдиного внеску на загально­обов’язкове державне со­ці­альне страхування нарахувала редакції штраф у сумі майже 400 гривень. Коли подібна затримка мала місце в одному з господарств району, то влада заборонила нараховувати штрафні санкції, бо, мовляв, худобу доведеться вирізати для сплати штрафу. А ось редакції можна. Тільки кого нам зарізати для сплати штрафу, - невідомо.
Словом, усе робиться, щоб газету задушити, бо вона владі не потрібна. А ось партійний інформаційний часопис краю писатиме про владу завжди, принаймні, доти, доки ця влада перебуватиме в руках правлячої нині партії. Але якщо цю владу доведеться віддати? Вона ж дана народом не навічно.
Євросоюз однією з умов підписання угоди з Україною про асоціацію ставить вимогу роздержавлення преси. Але влада без преси - ніхто. Отож і знайдено спосіб вийти із ситуації. Газети, подібні до “Нового життя”, знищать, а партійні (читай приватні) запровадять. Але весь цинізм таких кроків влади полягає в тому, що навіть комуністи, як сказав на останній сесії райради депутат О. В. Колінько, не змушували безпартійних передплачувати газету “Правда” за часів Радянського Союзу, а ось регіонали свою газету примушують людей передплачувати під страхом звільнення з роботи.
Думається, що люди з усім розберуться самі. І оцінку владі дадуть таку, якої вона заслуговує. Це лише питання часу. Але поки що газета з майже 75-річною історією ледве зводить кінці з кінцями. Не дати їй вмерти можете лише ви, її читачі. Ваша довіра і підтримка - найголовніший чинник.
Володимир ДРОЗЮК.

Comments are now closed for this entry