Нині локальні та масштабні військові конфлікти спалахують у «гарячих точках» планети мало не щодня. Споконвіку конфліктуючі сторони намагаються «загрібати жар» чужими руками. Тому проблема найманства надзвичайно актуальна.
Це небезпечне явище тісно пов’язане з міжнародною терористичною та екстремістською діяльністю й іншими видами тяжких злочинів.
Нові засоби та методи ведення війни звели нанівець ефективність масових мобілізаційних армій. На перший план, як у часи середньовіччя, вийшов професійний військовий - експерт у сучасних видах озброєнь та техніки. З іншого боку суспільство розвинених країн дуже болюче сприймає загибель солдатів своєї регулярної армії у чужих країнах. Втрати ж найманців ніхто не рахує, оскільки ці люди знають, чим ризикують, коли йдуть воювати за матеріальну винагороду. Крім того, у кінцевому рахунку утримання найманців коштує для держави дешевше, ніж утримання контингенту регулярної армії. Хоча зарплатня найманців у кілька разів вища, ніж у кадрових військових, вони отримують її тільки протягом короткого терміну певної військової операції. Крім того, у разі загибелі чи каліцтва солдата армії держава виплачує родині загиблого великі страхові суми, надає пільги на освіту та лікування тощо. Якщо ж гине найманець, держава цим не опікується.


Найманець не має права на статус комбатанта або військовополоненого, якого захищають норми міжнародного права. Найманець від­різняється від професійного військового та іноземного добровольця тим, що воює виключно заради матеріальної винагороди.
Сьогодні на заміну нелегальним загонам командос прийшли так звані приватні компанії, які офіційно зареєстровані як організації, що надають послуги у сфері забезпечення безпеки. Клієнтами таких компаній є не кандидати у африканські диктатори, а уряди європейських країн та США, транснаціональні корпорації та міжнародні неурядові організації. Чисельність персоналу у таких компаніях може становити від кількох сотень співробітників до десятків тисяч.
У останні 10-15 років приватні військові компанії у гарячих точках (Ірак, Афганістан, Сирія, Лівія та ін.) беруть участь у супроводженні конвоїв, охороні урядових та міжнародних організацій, промислових об’єктів тощо. У американському військовому відомстві навіть створений спеціальний відділ для складання контрактів з приватними військовими компаніями. Так, у 2008 році у Іраку чисельність найманців становила 20 тисяч осіб, тоді як військовий контингент - 130 тисяч осіб. Виводячи війська, Пентагон передає приватним компаніям все більше функцій, наприклад, підготовку іракських військових та поліції. Відповідно зростає і кількість найманців. Те ж саме відбувається в Афганістані.
У багатьох країнах найманці переслідуються законом. За це передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на кілька років.
Українське законодавство забороняє своїм громадянам брати участь у збройних конфліктах з метою отримання матеріальної винагороди. Зокрема, статтею 447 Кримінального кодексу України передбачені наступні покарання:
вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також
використання найманців у
військових конфліктах чи діях - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років;
участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав з метою одержання матеріальної винагороди - карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
Але далеко не всі сприймають це всерйоз, намагаючись різними способами опинитися за кордоном в якості найманців. У зв’язку з цим останнім часом все більше уваги привертає до себе діяльність приватних іноземних військових компаній.
Їх діяльність можна розглядати як легальний спосіб працевлаштування в «гарячих точках». Охочі попрацювати в них при офіційному прийомі на роботу підписують договори, в яких начебто прописані соціальні гарантії у непередбачених випадках, після отримання поранень та інше. Але насправді ніякої юридичної сили ці договори на території України не мають, а подібні компанії діють поза рамками національного правового поля.
Управління СБУ
в Рівненській області.

Comments are now closed for this entry