“Лише той заслуговує
на вічну пам’ять,
хто за життя
її не потребував”.
Лоренсо де Ларошфуко.

 

Людська пам’ять - довговічний дарунок Бога людству. Лише вона здатна увіковічнити хороші вчинки кожного з нас у серцях і душах не лише сучасників, але й майбутніх поколінь. Також пам’ять має здатність стерти, забути, переосмислити усе негативне.
Двадцять другого серпня цього року особовий склад ЛВ на станції Здолбунів УМВСУ на Львівській залізниці Хвилиною мовчання вшанував пам’ять працівників міліції, які загинули при виконанні службових обов’язків.
...Кожен з них був звичайною людиною. Мав свою сім’ю, друзів, прагнув чогось досягти у житті. Проте цим планам не судилося здійснитися, долі правоохоронців обірвала смерть… Впевнена, що у ту важку і страшну хвилину вони, у першу чергу, думали про простих людей, розуміли, що повинні, ризикуючи власним життям, виконати службовий обов’язок перед народом і ненькою Україною. Вони, жодної миті не сумніваючись, поставили на терези долі своє життя проти службового обов’язку.


Ми - їхні друзі, родичі, колеги, прості громадяни - повинні завжди пам’ятати про величезну самопожертву цих героїв нашого часу, брати приклад з їх вчинків. Зобов’язані розповідати дітям про цих хоробрих людей, аби виховувати у молодого покоління почуття патріотизму, поваги до людських цінностей, до виконання громадянського обов’язку і, можливо, тоді світ стане добрішим, кращим, а людське життя вартуватиме значно більше, ніж сьогодні. Також я переконана, що люди ніколи не забудуть своїх героів. Адже, як сказав Михайло Мамчич: “Життя поділяється на дві половини, але ми прожити встигаємо лише одну з них. Другу за нас доживає залишена по собі пам’ять”.
Тож нехай добра пам’ять про наших колег навічно залишиться у серці кожного з нас.
Людмила СЕРЕДА,
працівник ЛВ на ст. Здолбунів
УМВСУ на Львівській залізниці.

Comments are now closed for this entry