4 серпня цього року минає 60 років з дня придушення Норильського повстання.
Живуть ще поодинокі учасники тих подій, є діти, батьки яких пережили цю страшну трагедію

 

У батьківській хаті серед родинних документів на кількох аркушах пожовклого від часу паперу написаний батьковою рукою спомин про норильський період його життя. Важко назвати це життям, радше пеклом, про яке вони часто згадували з матір’ю, яка також була там, тільки за іншим колючим дротом, у шостому жіночому таборі. Обоє вони були політичними в’язнями, засудженими за участь в національно-визвольній боротьбі українського народу в 40-50-х роках минулого століття, обоє відбували покарання, обоє повернулися додому…
Що ж трапилось 1953 року і що спричинило Норильське повстання?


Відомо, що сталінський режим добував свій час і агонія кінця робила його
ще жорстокішим. Система ­­ГУЛАГу також давала збої і, крім ужорсточення способу її існування, сталінське керівництво не знайшло нічого іншого. У 1-й зоні лейтенант Ширяєв розстріляв двох осіб, потім у 4-й - одну, 25 травня 1953 року біля 5-ї зони було одну людину вбито і шістьох поранено. Того ж дня розпочався належно організований та керований страйк, який поступово охопив усі зони. В’язні відмовлялись виходити на роботу, залишались у бараках, стали контролювати внутрішній режим у зонах. Страйкарі добились приїзду комісії з Москви, яка, після переговорів, погодилась задовольнити 6 з 11 висунутих вимог. Але тільки-но московська комісія відбула з Норильська, тюремна влада припинила виконувати погоджені вимоги і стала розправлятись зі страйкарями. Почались нові арешти, слідства.
У відповідь - по всіх зонах відновили страйк. Жіноча зона оголосила голодування. Як згадувала відома на Здолбунівщині лідер Норильського повстання Марія Нич-Страханюк (на фото ліворуч), це були страшні дні. Найбільше страждали жінки, з якими були діти. Конвоїри захопили 20 активісток, били і змусили копати для себе яму. Конаючі жінки кричали: «Свобода, або смерть!» Над натовпом в’язнів лунали автоматні черги. Незважаючи на накази, солдати відмовились стріляти в жінок і дітей. Гучномовці не стихали від психічних атак, закликали охочих покинути зону і не слухати «бандерівців». Врешті, жінок-активісток затримали, вивезли з Норильська, їх судили, а в’язням сповістили, що їх розстріляли. Повстання тривало 72 дні, в ньому взяло участь 20 тисяч засуджених. Аж 1998 року я привіз до матері, вже мого побратима по Народному Руху України на Здолбунівщині - Марію Нич-Страханюк, котру мати пораненою, покаліченою переховувала в таборі і яку вважали загиблою…
Балтійські держави, німці, поляки, китайці, японці, корейці після розпаду СРСР встановили пам’ятники своїм співвітчизникам, лише українські жертви чекають, коли в Україні влада врешті оцінить своїх героїв, визнає сталінські злочини проти українців. На заклик парламентів Литви, Латвії, Естонії спільно відзначити шістдесяту річницю Норильського повстання прийняттям відповідних постанов український парламент відмовчується. Не дивно. Нещодавнє безпрецедентне звернення 148 неукраїнських парламентарів до Польського Сейму визнати українців винними у Волинській трагедії вказує, кому служать ці зрадники. Всім, тільки не Україні та її народові.
Сподіваюсь, що пам’ять про своїх земляків дорога жителям Рівненщини, близькі та родичі яких зазнали репресій за участь в національно-визвольних змаганнях українського народу в час і після Другої світової війни. Їх було десятки тисяч - засуджених, виселених до Норильська, Караганди, Воркути, Кенгиру, Магадану, Інти. Багато в муках закінчили там своє життя. Віч­на їм пам’ять. Хто ж повернувся на Батьківщину, був і є прикладом незламного духу борців за волю України.
Закликаю вас, дорогі здолбунівчани, у неділю, 4 серпня, пом’янути у храмах нашого краю усіх політ­в’язнів, які загинули у тюрмах та таборах радянської тоталітарної системи, а також помолитися за здоров’я героїв, які змогли пережити вічні сніги Сибіру та Колими і донесли правду про ті страшні події до наших днів.
Слава Героям! Слава Україні!
Олег МАТКІВСЬКИЙ,
народний депутат України
ІІ скликання.

Comments are now closed for this entry