У двадцять третій раз в сивочолому Дубні відбувся вже традиційний рок-фестиваль «Тарас Бульба». Цьогоріч гаслом заходу було таке: «Фестиваль впертого духу». І як вже понад два десятиліття роковий зміст і неполітична забарвленість були непохитно дотримані й організаторами, й учасниками фесту. Одне слово – «впертий Бульбівський дух…»

 

Та варто, мабуть, одразу відкрити таємницю нашого розуміння «Тараса Бульби» цього року. Окрім понад двох десятків конкурсних рок-виконавців, у святі взяли участь… динозаври рок-музики. Насправді, окрім мега-енергетичного “Борщу”, зірково-популярних “ВВ”, віртуозно-хард-корових “Білого загону” і Майстра Гітарної Гри Сергія Чантурії, Дубно стрепенули виконавці зі Здолбунова. Так- так, попри практичне вимирання рок-виконавців на території цього району, стрепенути мега-сценою “Тараса Бульби” приїхали перші живі лауреати цього форуму рок-легенди “зразка 1991” – учвсники гурту «Жнива».


Зрозуміло, що густо татуйована, з пірсінгом молодь чимало подивувалася “стареньким”, майже 60-літнім, виконавцям, які налаштовували свої «гібсони» та «фендери». Однак, буквально перший саунд-чек “Жнив” засвідчив не лише віртуозне володіння струнами, вокалом та барабанами. Ще не старі, та вже сивочолі рокери зі Здолбунова Анатолій Козак (вокал), Алік Ткачик (соло-гітара), Анатолій Маковейчук (бас-гітара), Валерій Грицюк (бек-вокал, труба), Павло Шарко (клавішні) та Вячеслав Кухтицький (барабани) продемонстрували молоді, як потрібно дотримуватися духу та культури рокерства. Їдкі зауваження фортепіанного джаз-генія Сергія Шишкіна з Луцька “Ви ще живі, не повиздихали?” - лише надихнули “Жнива”. Він сам собі констатував: “Все-таки зібралися! Видно вас і кувалдою не доб’єш…”. І, знаєте, коли після молодих, жорстких і динамічних лауреатів “Тараса Бульби” здолбунівські хлопці почали налаштовувати комбіки і перед виступом посунули гітарні штекери в гнізда - мене «пробив» легенький «холодок»: ану ж засвищуть молоді зубасті вболівальники ще не пенсіонерів, але…
Але тремтіння перед виступом виявилося лишень “страхами” перед довго неопанованою великою сценою. Коли повітря зрушили перші акорди виступу “Жнив” - публіка стислася й якось трохи ближче підійшла до сцени. А з другої композиції для усіх сотень присутніх на “Тарасові Бульбі” стало зрозумілим: ці “Жнива”, як і 23 роки тому, стануть знову урожайними! І коли молодь почала підтанцьовувати в такт, аплодувати і фотографуватися на фоні діючих сценічних легенд, став зрозумілим і епіграф виступу самих хлопців із “Жнив” “Ще не вмерли в Україні ні лабло, ні воля!”. І не плутайте, як чимало юних і швидко перегорілих “зірок”, слова “лабло” з “баблом”! “Бабло» - це гроші, які суперечать духові рок-культури як визначальний чинник! “Лабло” - від слова “лабати”, тобто віртуозно володіти музичним інстурментом і грати, грати… Грати, коли зі світу пішли друзі, коли дружина втекла, не зрозумівши музичної сутності рокера, коли вже давно “за” і пальці не слухаються, але ти… Ти виходиш на сцену і… Тебе слухають, тобі аплодують і кричать “на біс”, “на біс”, “на біс”, а зграйки молодих шанувальників просять автографа і сфотографуватися поруч…
Усе це - невмирущий рок-н-ролл! Усе це - цьогорічні “Жнива” на “Тарасові Бульбі” - фестивалі впертого духу…
P.S.: оремий сенкс (щира подяка) за допомогу в здійсненні мрії “Жнив” взяти участь у “Таросові Бульбі” підприємцям Віктору Малахову із Здолбунова та Олександрові Андріюку з Мізоча.
Олег ТИЩЕНКО.

Comments are now closed for this entry