Цієї неділі медична спільнота нашої держави відзначатиме своє професійне свято. На Здолбунівщині вона багата на добросовісних, висококваліфікованих, відданих своїй справі фахівців. Представником їх когорти є і лікар комунального закладу “Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” Рівненської обласної ради Олександр Лазарович ЧЕРЕДАРИК (на фото). Завжди відповідальний і готовий прийти на допомогу, чуйний, знаючий і умілий - так його характеризують колеги, із вдячністю згадують пацієнти. До речі, вони не раз дякували пану Олександру і на сторінках нашої газети.
Родом О. Чередарик з Буковини - із села Луковиці Глибоцького району Чернівецької області. Професійну освіту здобував спочатку у Новоселицькому медичному училищі, яке закінчив з відзнакою, а потім у Чернівецькому медінституті (нині - Буковинський державний медичний університет).


- Медиком хотіла мене бачити мама, вона й підштовхнула до вибору. А вступивши до училища, зрозумів, що не помилився, бо сподобались і навчання там, і практика. Тож, якою стежкою йти по життю далі, сумнівів уже не було, - розповідає Олександр Лазарович.
На Рівненщину він приїхав за державним розподілом і з 2003 року працює у Здолбунові на швидкій. Цю фахову спеціалізацію обрав, бо вона - не кабінетна, пов’язана з ризиком, а з часом переконався, що саме ця справа - його покликання. Якось навіть пробував змінити роботу, перейти в сімейну медицину, але зрозумів: це - не його.
Ні для кого не секрет, що робота на швидкій дуже важка, потребує вміння діяти оперативно, рішуче і вправно, досконалого володіння професійними навиками і знаннями, адже в службу «103» люди, як правило, телефонують, коли стан хворого вже вкрай складний. Фахівцям швидкої необхідні і вміння спілкуватися, витривалість та міцні нерви, адже пацієнти бувають різні й ситуації там, куди вони поспішають на виклик, теж. На думку О. Чередарика, лікарський успіх має й інші складові: значною мірою він залежить від професійної інтуїції спеціаліста (бо іноді трапляються складні випадки, коли клінічна картина захворювання не відповідає жодній з класичних, під час дороги до медзакладу змінюється декілька разів і треба «відчути» правильне рішення), від практичного досвіду і злагодженості дій з колегами, везіння - у цьому він переконався на практиці. А в ній уже безліч виїздів на виклики і не одне врятоване життя.
Але сьогодення Олександ­ра Лазаровича - не тільки робочі будні. Ще з студентських часів захоплюється він гірським туризмом. Разом із своїми однокурсниками щороку виїжджає у Карпати. Полюбляє і футбол, правда, тепер більше в якості вболівальника. У вільний час спілкується із друзями, котрих, будучи людиною доброї вдачі, має багато, чи поспішає додому - у своє село, у рідний край, де чекають батьки і родина.
Ольга ЯКУБЧИК.
Фото автора.

Comments are now closed for this entry