Футбол у наш час - важлива ланка світового спорту і вже давно невід’ємна частина нашого життя. Де б ви не знаходились і ким би не були, завжди будете захоплені цією неймовірною грою. Не є виключенням і наш край, адже у кожному дворі можна побачити дітвору, яка грає у футбол і мріє стати відомими футболістами. Мрії мають особливість здійснюватись, коли сильно цього прагнеш. Значних здобутків у цій справі здобув здолбунівчанин Сергій Миколайович Лащенков, котрий люб’язно погодився розповісти нам про свій шлях у футболі.

- Отож, Сергію, приємно вас бачити на Батьківщині. Розкажіть нам, як розпочиналася ваша кар’єра, які команди проклали вам шлях у великий футбол?
- Скажу чесно, приємно згадувати такі особливі події, які пережив особисто. Розпочинав я захисником у команді Здолбунівської ДЮСШ під керівництвом В. Ю. Мороза і Я. Д.Гайдучика, граючи на обласному рівні. Тоді я був ще зовсім юним. А от в 14 років вже навчався у спорт-інтернаті міста Сугаки, що на Вінничині. Професійну кар’єру розпочав наприкінці 1995-го, коли мені виповнилося 16, в складі команди “Атакі” міста Ністру, у котрій я провів 7 років.Тут мною було зіграно 160 матчів, забито 3 голи.Через деякий час мене запросили до збірної команди республіки Молдова. Тут 3 роки я був капітаном команди.Тоді було дуже приємно усвідомлювати, що моя праця дала такі плоди.
Взимку 2005 року розпочалася моя українська кар’єра у складі команди “Металіст” міста Харкова по контракту. В чемпіонаті України дебютував 1 квітня 2005 року у грі проти одеського “Чорноморця” (2:1). А вже з вересня 2005 р. я грав у складі команди “Іллічівець” міста Маріуполь. Через 3 роки почав грати у складі команди “Карпати” міста Львів. У 2008-2011 р.р. захищав честь ФК “Олімпік” міста Баку, де з серпня був обраний капітаном команди. Наприкінці своєї кар’єри грав у клубі “Трактурул” міста Табрія (Іран).
- За вашими словами, це ніби учора відбувалось. І досвіду вам не позичати. Але хто найбільше підтримав вас і допоміг досягти таких вершин? Де праця, на вашу думку, була найбільш плідною?
- Звичайно, є люди, з якими працювати було дуже приємно і корисно. Більше того, я вважаю, що усі знайомства були дуже важливими для мене. Але особливо хочу відмітити працю в команді “Іллічівець” і в складі збірної республіки Молдови. Адже саме там ми досягали пристойних результатів і добротної гри. Особливо приємно було працювати з І. Добровольським (олімпійським чемпіоном в складі збірної СРСР), тренером збірної республіки Молдова, а також з екс-тренером ФК “Металіст” О. Заваровим і тренером ФК “Карпати” О. Іщенком.Саме ці люди відіграли важливу роль у моєму житті.
- Відомо, що з вашим ім’ям пов’язана неприємна історія... Розкажіть, будь ласка, про неї.
- Що ж, дійсно, у 2008 році під час гри “Металіст” - “ Карпати” (4:0), яка проходила у місті Харкові, мною був здійснений автогол. Я отримав червону картку, і більше це питання не піднімалось аж до 2010 р. Пізніше з цього приводу виникли розмови, що матч був договірним, були висунуті звинувачення. На сьогоднішній день моя вина не доведена, а остаточний вирок буде визначений у Швейцарії (м. Лозанна) взимку, за прогнозами, 27 лютого.
- Чи бажаєте ви продовжувати свою професійну кар’єру? Чи, може, маєте на меті проявити себе як тренер?
- Звичайно, є багато мрій, ідей, але усі вони “чекають” висновку з м. Лозанни. А тоді вже буду знати, які плани будувати.
- Як ви підтримуєте свою спортивну форму зараз?
- На даний момент підтримую свою спортивну форму у рідному Здолбунові. Я - граючий тренер СК “Волинь” міста Здолбунів.
- Ми також будемо чекати відповіді на рахунок конфлікту і маємо надію, що все буде найкращим чином. Дайте якісь поради для молодих хлопців, котрі мріють досягти високих успіхів у футболі.
- В першу чергу потрібно пам’ятати, що у всьому є свої плюси і мінуси, переваги і недоліки. Для того, щоб грати, треба з юних літ багато від чого відмовитись, працювати цілими днями без вихідних на полі і повністю віддати себе спорту. Футбол - втрата особистих задоволень. Але якщо завзято йти до мрії, то можна досягти небачених висот і усвідомити, що це того варте.Тож нехай з вами завжди залишається удача, а мрія спонукає працювати і розвиватися!
Інтерв’ю взяла Вікторія Куляша,
учениця 11-Б класу ЗОШ №6.
На фото: С. М. ЛАЩЕНКОВ.

Comments are now closed for this entry